30. Акредитацію аптечних закладів проводить:
а) Головна акредитаційна комісія при МОЗ України;
б) Головна акредитаційна комісія при Державному департаменті з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів та виробів медичного призначення;
в) акредитаційні комісії при МОЗ АРК, обласних управліннях охорони здоров’я, Київської та Севастопольської міських адміністраціях;
г) Головна акредитаційна комісія при Державному департаменті з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів та виробів медичного призначення; акредитаційні комісії при МОЗ АРК, обласних управліннях охорони здоров’я, Київської та Севастопольської міських адміністраціях.
31. До акредитаційної справи лікувально-профілактичного закладу подається:
а) звіт закладу про лікувальну роботу за останні 3 роки;
б) звіт закладу про лікувальну роботу за останні 5 років;
в) звіт закладу про лікувальну роботу за попередній рік;
г) звіт закладу про лікувальну роботу не подається.
32. До акредитаційної справи лікувально-профілактичного закладу подається:
а) фінансовий звіт за останні 3 роки;
б) фінансовий звіт за останні 5 років;
в) фінансовий звіт за попередній рік;
г) фінансовий звіт не подається.
33. Затвердження й використання системи контролю якості лікувально-профілактичної допомоги в закладі відноситься до посадових обов’язків:
а) заступника головного лікаря з лікувальної роботи;
б) керівника лікувально-профілактичного закладу;
в) заступника головного лікаря з організаційних питань;
г) до компетенції обласних управлінь охорони здоров’я.
34. Планування та проведення лікарняних та патологоанатомічних конференцій відноситься до функціональних обов’язків:
а) заступника головного лікаря з лікувальної роботи;
б) керівника лікувально-профілактичного закладу;
в) заступника головного лікаря з організаційних питань;
г) заступника головного лікаря з медсестринства.
35. Контроль за дотриманням порядку надання платних послуг відноситься до функціональних обов’язків:
а) заступника головного лікаря з лікувальної роботи;
б) керівника лікувально-профілактичного закладу;
в) заступника головного лікаря з організаційних питань;
г) до компетенції обласних управлінь охорони здоров’я.
36. Контроль за придбанням ліків, обладнання, розхідних матеріалів відноситься до функціональних обов’язків:
а) заступника головного лікаря з лікувальної роботи;
б) керівника лікувально-профілактичного закладу;
в) заступника головного лікаря з організаційних питань;
г) заступника головного лікаря з медсестринства.
37. Технології, які забезпечують інформаційну підтримку клінічної медицини з питань консультування та лікування, надають можливість доступу до електронних баз бібліотек, медичних журналів відносяться до:
а) телемедичних технологій;
б) технологій інформаційно-організаційного забезпечення;
в) технологій інформаційно-технічного забезпечення;
г) Інтернет-технологій.
38. Єдиний медико-інформаційний простір має бути створеним за допомогою:
а) телемедичних технологій;
б) технологій інформаційно-організаційного забезпечення;
в) технологій інформаційно-технічного забезпечення;
г) Інтернет-технологій.
39. До телекомунікаційних технологій відносяться:
а) телемедичні технології;
б) технології інформаційно-організаційного забезпечення;
в) технології інформаційно-технічного забезпечення;
г) Інтернет-технології.
40. Нормативно-правову базу створення єдиної інформаційної системи охорони здоров’я складають:
а) Закони України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», «Про концепцію Національної програми інформатизації»;
б) Закон України «Концептуальні основи створення єдиного інформаційного поля системи охорони здоров’я України»;
в) Закон України «Про концепцію Національної програми інформатизації»; Наказ МОЗ України «Концептуальні основи створення єдиного інформаційного поля системи охорони здоров’я України»;
г) Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я».
41. Інформаційне забезпечення системи обліку та управління матеріальними ресурсами закладу, аналізу медичної діяльності відноситься до:
а) телемедичних технологій;
б) технологій інформаційно-організаційного забезпечення;
в) технологій інформаційно-технічного забезпечення;
г) Інтернет-технологій.
42. До третього ієрархічного рівня єдиного медико-інформаційного простору відносяться:
а) інформаційні системи установ, безпосередньо пов’язані з пацієнтами;
б) інформаційно-аналітичні центри адміністративно-територіальних одиниць;
в) національні інтегровані бази даних із питань здоров’я населення України;
г) системи обліку та управління персоналом медичних закладів України.
43. До першого ієрархічного рівня єдиного медико-інформаційного простору відносяться:
а) інформаційні системи установ, безпосередньо пов’язані з пацієнтами;
б) інформаційно-аналітичні центри адміністративно-територіальних одиниць;
в) національні інтегровані бази даних із питань здоров’я населення України;
г) системи обліку та управління персоналом медичних закладів України.
44. До другого ієрархічного рівня єдиного медико-інформаційного простору відносяться:
Заміняти переведення рядка) інформаційні системи установ, безпосередньо пов'язані з пацієнтами;
б) інформаційно-аналітичні центри адміністративно-територіальних одиниць;
в) національні інтегровані бази даних із питань здоров’я населення України;
г) системи обліку та управління персоналом медичних закладів України.
45. Основу хіміко-фармацевтичних технологій складають:
а) управлінські технології; технології інформаційно-організаційного забезпечення;
б) технології інформаційно-технічного забезпечення; Державна Фармакопея України;
в) технологічний регламент виготовлення лікарського засобу; фармакопейна стаття; технології інформаційно-організаційного забезпечення;
г) Державна Фармакопея України; технологічний регламент виготовлення лікарського засобу; фармакопейна стаття.
46. Розробку державних соціальних нормативів в сфері охорони здоров’я не проводить:
а) Міністерство охорони здоров’я України;
б) робочі групи з опрацювання переліку та обсягу гарантованого рівня медичної допомоги громадянам у державних і комунальних закладах охорони здоров'я;
в) робочі групи з опрацювання нормативів надання медичної допомоги, що включають обсяг діагностичних, лікувальних та профілактичних процедур, показників якості надання медичної допомоги та нормативів забезпечення певної території мережею закладів охорони здоров'я в амбулаторно-поліклінічних та стаціонарних умовах;
г) робочі групи з опрацювання нормативів пільгового забезпечення окремих категорій населення лікарськими та іншими спеціальними засобами.
47. Склад робочих груп із розробки державних соціальних нормативів в сфері охорони здоров’я затверджується:
а) Кабінетом Міністрів України;
б) Спільним Наказом Міністерства охорони здоров’я та Академії медичних наук України;
в) Наказом Міністерства охорони здоров’я України;
г) відповідними Науково-дослідними інститутами АМН України.
48. Стандарти на ресурси охорони здоров’я містять:
а) вимоги до основних фондів лікувально-профілактичних закладів, обладнання, лікарських засобів, фінансових та людських ресурсів;
б) обсяги медичної допомоги;
в) вимоги до фінансових та людських ресурсів;
г) вимоги до основних фондів лікувально-профілактичних закладів.
49. Стандарти організації медичних служб і закладів охорони здоров’я регламентують:
а) вимоги до основних фондів лікувально-профілактичних закладів, обладнання, лікарських засобів, фінансових та людських ресурсів;
б) організацію лікувально-діагностичного процесу;
в) системи управління; організацію лікувально-діагностичного процесу; інформаційне забезпечення; контроль якості та безпеки медичної допомоги;
г) контроль якості та безпеки медичної допомоги.
50. Технологічні стандарти регламентують:
а) вимоги до основних фондів лікувально-профілактичних закладів, обладнання, лікарських засобів;
б) процес діагностики, лікування та профілактики;
в) забезпечення медичною технікою та інструментарієм;
г) вимоги до метрологічного забезпечення роботи медичної техніки;
51. До галузевих стандартів медичних технологій відносяться:
а) Тимчасові уніфіковані стандарти медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в ЛПЗ України;
б) Тимчасові стандарти обсягів діагностичних досліджень, лікувальних заходів та критерії якості лікування дітей;
в) Тимчасові уніфіковані стандарти медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в ЛПЗ України; Тимчасові стандарти обсягів діагностичних досліджень, лікувальних заходів та критерії якості лікування дітей;
г) клінічні протоколи.
52. За рекомендаціями ВООЗ стандарти медичної допомоги включають:
а) формуляри
б) клінічні рекомендації ( протоколи); регіональні клініко-економічні стандарти медичної допомоги; формуляри;
в) клінічні рекомендації ( протоколи);
г) регіональні клініко-економічні стандарти медичної допомоги.
53. До завдань клінічного протоколу не відноситься:
а) формування єдиних вимог до надання медичної допомоги й очікуваних результатів лікування;
б) здійснення контролю за обсягом та якістю медичної допомоги;
в) упровадження в організацію роботи закладу сучасних досягнень менеджменту;
г) формування акредитаційних умов діяльності лікувально-профілактичного закладу.
54. Нормативний документ, який визначає вимоги до надання медичної допомоги пацієнту при конкретному захворюванні або в конкретній ситуації є:
а) Наказ МОЗ України про порядок проведення акредитації;
б) клінічний протокол;
в) Наказ керівника лікувально-профілактичного закладу;
г) формуляр.
55. Документ, в якому наведено перелік лікарських засобів, представлено оптимальні схеми лікування захворювання лікарськими препаратами і надано коротку інформацію щодо лікарських засобів є:
а) Закон України “Про лікарські засоби”;
б) клінічний протокол;
в) регіональний стандарт;
г) формуляр.
56. Клінічні рекомендації не використовуються для:
а) визначення фармако-економічної ефективності лікарських засобів;
б) розрахунку вартості медичної послуги;
в) попередження лікарських помилок;
г) прийняття раціональних клінічних рішень.
57. Формуляри використовуються для:
а) визначення фармако-економічної ефективності лікарських засобів;
б) розрахунку вартості медичної послуги;
в) попередження лікарських помилок;
г) обмеження використання застарілих та малоефективних лікарських засобів.
58. Фінансування галузі охорони здоров’я проводиться з приватних страхових фондів охорони здоров’я, внесків з приватних джерел,, за рахунок прямих виплат виробнику медичних виплат при:
а) суспільно-приватній моделі організації та фінансування галузі;
б) ринкові моделі організації та фінансування галузі;
в) соціальній моделі організації та фінансування галузі;
г) системі Беверіджа.
59. До переваг ринкової моделі охорони здоров’я відноситься:
а) стимуляція розвитку нових медичних технологій;
б) високі ціни на дання медичних послуг;
в) принцип солідарної оплати медичної допомоги;
г) доступність медичної допомоги для всього населення країни.
60. До переваг системи Беверіджа відноситься:
а) стимуляція розвитку нових медичних технологій;
б) високі ціни на дання медичних послуг;
в) принцип солідарної оплати медичної допомоги;
г) доступність медичної допомоги для всього населення країни.
61. Система медичного страхування, що фінансується за рахунок податкових надходжень до державного бюджету характерна для:
а) Франції,Люксембургу, Польщі;
б) Англії, Італії, Данії, Ірландії;
в) Російської Федерації;
г) України.
62. До амбулаторно-поліклінічних закладів не відноситься:
а) Центр з профілактики та боротьби зі СНІДом;
б) пункт охорони здоров’я;
в) діагностичний центр;
г) центр планування сім’ї та репродукції людини.
63. До лікарняних закладів особливого типу не відноситься:
а) патолого-анатомічний центр;
б) лікарня”Хоспіс”;
в) косметологічна лікарня;
г) центр реабілітації репродуктивної функції людини;
64. Амбулаторно-поліклінічні заклади, які надають первинну медико-соціальну допомогу організовуються в сільських населених пунктах, об'єктах будівництва за межами населених пунктів і підпорядковані міським або районним лікарням відносяться до:
а) амбулаторій і поліклінік;
б)фельдшерських, фельдшерсько-акушерських пунктів, сільських лікарських амбулаторій, дільничних лікарень;
в) лікарень;
г) амбулаторій загальної практики.
