Загальна сума прямої заробітної плати (ЗП заг) залежить від об’єму виробництва продукції (Q вп), її структури (ПВ і) та рівня витрат заробітної плати на одиницю продукції (ЗП і), який в свою чергу залежить від рівня працемісткості одиниці продукції (ПМ і) та рівня оплати праці за одну людино-годину (ЗП люд-год):
ЗП заг = ? (Q вп х ПВ і х ПМ і х ЗП люд-год і) .
Для визначення впливу факторів використовують спосіб ланцюгової підстановки.
Пряма заробітна плата на випуск одиниці продукції залежить від тих самих факторів, що і сума прямої заробітної плати на весь випуск продукції, крім структури виробництва:
ЗП і = Q вп і х ПМ і х ЗП люд-год і .
Для визначення впливу факторів використовують спосіб ланцюгової підстановки.
Розрахунки проводять за кожним видом продукції, яку випускає підприємство, що дозволяє визначити за якими видами продукції відбулися перевитрати коштів на оплату праці та виявити причини цих перевират.
Крім того визначають вплив зміни працемісткості та рівня середньогодинної заробітної плати на зміну заробітної плати на одиницю кожного виду продукції, для чого відповідно відхилення працемісткості слід помножити на плановий рівень зарплати за одну людино-годину, а відхилення за рівнем середньогодинної зарплати – на фактичний рівень працемісткості продукції:
? ЗП і ПМ і = ?ПМ і х ЗП люд-год і пл ;
? ЗП і ЗП люд-год і = ПМ і ф х ?ЗП люд-год і.
3) аналіз непродуктивних виплат із фонду заробітної плати.
Непродуктивними виплатами із фонду заробітної плати є доплати у зв’язку зі змінами умов праці, доплати за роботу у понаднормований час, оплата цілодобових та внутрішньозмінних простоїв, заробітна плата за виправлення браку продукції і т.п. Загальна сума непродуктивних виплат (НВ) у звітному періоді визначається множенням втрат робочого часу (В рч) за даними первинного обліку на середньогодинну заробітну плату виробничих робітників (ЗП год) у відповідному періоді:
НВ = В рч х ЗП год .
З метою достовірного аналізу непродуктивних виплат необхідно порівнювати їх суми у динаміці за ряд суміжних періодів та виявляти причини таких виплат.
4) аналіз відрахувань на соціальні заходи.
Норми та види відрахувань на соціальні заходи встановлюються у законодавчому порядку. При аналізі відрахувань на соціальні заходи слід оцінити зміну загальної суми відрахувань, вивчити їх структуру, дати характеристику змінам, що відбулися протягом досліджуваного періоду.
Розмір відрахувань на соціальні заходи (В сз) прямо залежить від норм відрахувань (Н В сз) та розміру основної та додаткової заробітної плати (ЗП):
В сз = Н В сз х ЗП.
Розрахунок впливу змін цих факторів здійснюють способом абсолютних різниць.
5) аналіз впливу трудових витрат на собівартість продукції.
Основним способом скорочення витрат на оплату праці є впровадження організаційно-технічних заходів (запровадження нового устаткування, удосконалення технології, ліквідація простоїв, підвищення кваліфікації робітників і т.п.). Результатом їх впровадження, тобто резервом зниження собівартості продукції, є зменшення працемісткості одиниці продукції, а отже, скорочення непродуктивних виплат.
Економія витрат на оплату праці на одиницю продукції (Е) за рахунок зменшення працемісткості у результаті впровадження організаційно-технічних заходів розраховується таким чином:
Е = (ПМ і 1 – ПМ і 0) х ЗП люд-год і пл х Q вп і пл ,
де ПМ і 0 , ПМ і 1- працемісткість одиниці продукції відповідно до і після впровадження організаційно-технічних заходів;
ЗП люд-год і пл - плановий рівень середньогодинної заробітної плати на одиницю продукції;
Q вп і пл - обсяг випуску продукції даного виду.
Суму економії необхідно збільшити на відсоток відрахувань на соціальні заходи [1, 2, 3].
30. Аналіз витрат на обслуговування виробництва у собівартості продукції.
Комплексні витрати (витрати на обслуговування виробництва та управління) ведуться за статтею „Загальновиробничі витрати”, у котрій виокремлюють: витрати на утримання й експлуатацію обладнання та цехові витрати.
У процесі аналізу вивчають динаміку і напрямок зміни витрат на обслуговування, виконання кошторису з кожного виду витрат, визначають відхилення від кошторису і причини відхилень, підраховують непродуктивні витрати, перевіряють обгрунтованість розподілу витрат між товарною продукцією та незавершеним виробництвом, окремими видами продукції і розробляють заходи для використання резервів.
Динаміку витрат аналізують, зіставляючи фактичні та планові витрати в абсолютній сумі і на одну гривню обсягу виробництва продукції за кожним видом витрат протягом кількох звітних періодів. Для перевірки обґрунтованості зміни динаміки витрат залежно від зміни обсягу виробництва і визначення економії або перевитрати під впливом цього фактора необхідно визначити частку умовно-постійних і змінних витрат. Для цього застосовують засоби: вищої і нижчої точок обсягу виробництва, графічний, найменших квадратів та інші, які базуються на вивченні статистичних даних про обсяг виробництва і витрати на нього.
Для виявлення економії або перевитрат фактичні витрати за кожною статтею порівнюють із плановими, а також із плановими, перерахованими на фактичний обсяг продукції. Умовно-змінні витрати порівнюють з фактичними в динаміці за кілька звітних періодів і в такий спосіб, оцінюють динаміку зміни витрат, абсолютну й відносну економію або перевитрату, виявляють резерви зниження витрат.
Цехові комплексні статті витрат відносять до умовно-постійних. Аналіз цих статей проводиться порівнянням витрат у звітному році з торішніми плановими і фактичними витратами. При цьому виявляють відхилення за кожною статтею, визначають непродуктивні витрати та перевіряють обґрунтованість кошторису витрат,
До непродуктивних витрат відносять збитки від простоїв, недостачі, втрати від псування матеріальних цінностей і виробів у незавершеному виробництві, втрати від невикористаних деталей, вузлів, технологічного оснащення та інші непродуктивні витрати. Непродуктивні витрати свідчать про недоліки в організації управління і є наслідком перебоїв у постачанні сировиною, матеріалами, покупними виробами, енергією, водою, інструментами, понадпланових простоїв обладнання, незабезпеченості складськими приміщеннями. Непродуктивні витрати виключають із загальної суми, плануючи витрати на майбутній період.
Обсяг витрат на обслуговування виробництва та управління в собівартості одиниці продукції прямо залежить не лише від кошторису та його виконання, а й від застосованої методики їх розподілу. Ці витрати розподіляють пропорційно кошторисним (нормативним) ставкам, верстато-машино-годинам роботи обладнання, техніко-економічним коефіцієнтам; витратам на обробіток, основній заробітній платі робітників-виробничників. Порівнювання розрахунків розподілу витрат на обслуговування та управління, виконаних різними способами, дає можливість вибрати найоптимальніший варіант, перевірити відповідність бази розподілу галузевим інструкціям, підрахувати вплив факторів на відхилення від плану щодо кожної калькуляційної статті в собівартості продукції. [1]
31. Аналіз інших комплексних статей витрат у собівартості продукції.
З інших комплексних витрат виділяють як самостійні: втрати від браку, витрати на підготовку і освоєння нової продукції, нової технології, техніки; витрати на гарантійний ремонт, гарантійне обслуговування продукції, науково-дослідні роботи.
На статті „Втрати від браку” ураховують вартість остаточно забракованих деталей, вузлів та виробів, вартість сировини та матеріалів, зіпсованих за налагодження обладнання понад встановлені норми, витрати на виправлення браку й витрати на гарантійний ремонт, що перевищують установлені норми (за відрахуванням вартості браку за ціною його можливого використання), утримання з осіб-винуватців браку і постачальників згідно з претензіями за постачання недоброякісних матеріалів.
Аналіз статті „Втрати від браку” проводять, зіставляючи вартість остаточно забракованих виробів чи деталей, витрат на виправлення браку, суми повернень і утримань зі втратами від браку за кілька звітних періодів в абсолютних сумах і у відсотках до собівартості товарної продукції; визначають динаміку, напрямок зміни форм браку і його складових частин.
Джерелами аналізу є дані аналітичного обліку та позаоблікова інформація.
Причини браку виявляють на підставі актів, повідомлень, відомостей на брак, рекламацій споживачів, звітів майстерень гарантійного ремонту, звітів відділів технічного контролю щодо якості матеріалів та ін. Скорочення браку у виробництві є резервом зниження собівартості та збільшення випуску продукції.
Аналіз усіх інших комплексних статей проводять, порівнюючи фактичні витрати з плановими, а також з плановими, перерахованими на фактичний обсяг реалізації. У такий спосіб визначають абсолютне й відносне відхилення (економію чи перевитрату). Джерелами аналізу є аналітичні розрахунки кошторису, облікові бухгалтерські дані, показники плану. Проте скорочення витрат не завжди є резервом зниження собівартості продукції [1].
32. Зведений підрахунок резервів зниження собівартості продукції.
Аналіз собівартості продукції закінчується зведеним підрахунком резервів її зниження та розробкою заходів, спрямованих на використання виявлених резервів.
Зниження собівартості одиниці продукції і витрат на 1 гривню продукції досягається двома способами:
1) збільшенням обсягу виробленої продукції;
2) ліквідацією непродуктивних витрат і невиправданих перевитрат за елементами і калькуляційними статтями, економнішим витрачанням матеріальних, трудових і грошових запасів і запровадженням прогресивних організаційних та технічних заходів підвищення ефективності виробництва.
Збільшення випуску продукції сприяє зниженню її собівартості за рахунок економії умовно-постійних витрат. Розмір зниження собівартості знаходимо як добуток планової собівартості додаткової продукції і питомої ваги умовно-постійних витрат у собівартості продукції.
Непродуктивні витрати й невиправдані перевитрати виявляються в процесі аналізу собівартості продукції за статтями витрат. За такого підрахунку потрібно уникати подвійного рахунку однакових резервів; виключити економію витрат, одержану внаслідок невиконання конкретних заходів, урахувавши її негативний вплив на ефективність виробництва продукції. Необхідно забезпечити максимальну порівнянність показників за часом, у просторі, максимальну єдність методики оцінки та обрахунку обсягу виробництва.
Вирішальною умовою використання виявлених резервів зниження собівартості продукції є підвищення продуктивності праці на основі досягнень науково-технічного прогресу. Запровадження нової техніки, комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, удосконалення технології, запровадження прогресивних видів матеріалів, ліквідація втрат, удосконалення планування, обліку й аналізу витрат забезпечуватимуть використання наявних резервів і зниження собівартості продукції. [1] 33. Аналіз реалізації продукції.
Темпи зростання обсягу реалізації продукції безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток та рентабельність підприємства. Тому аналіз показників реалізації має важливе значення. Його основні завдання:
* оцінка рівня виконання плану (прогнозу) та динаміки реалізації продукції;
* визначення впливу різних факторів на зміну величини цих показників;
* розроблення заходів для збільшення обсягів реалізації продукції.
Джерелами інформації для аналізу є бізнес-план підприємства, оперативні плани-графіки, звітність ф. 5-ЗЕЗ „Звіт про експорт (імпорт) товарів, що не проходять митного декларування”, ф. 2 „Звіт про фінансові результати”, відомість 16 „Рух готових виробів, їх відвантаження та реалізація” та ін.
Обсяг реалізації продукції визначається за відвантаженою покупцям продукцією.Обсяг реалізованої продукції визначається продажною вартістю відвантаженої продукції, зазначеною в оформлених для сплати розрахункових документах, і не залежить від фактичного надходження грошової виручки.
Аналіз починається з вивчення динаміки реалізації продукції, розрахунку базисних та ланцюгових темпів зростання та приросту. Середньорічні темпи зміни реалізації продукції або приросту () можна розрахувати за середньогеометричною або середньоарифметичною ваговою.
Оперативний аналіз відвантаження продукції здійснюється на підставі розрахунку, в якому відображаються планові та фактичні відомості про відвантаження продукції за обсягом, асортиментом за день, наростаючим підсумком з початку місяця, а також відхилення від плану.
Аналіз реалізації продукції тісно пов’язаний з аналізом виконання договірних зобов’язань щодо поставок продукції. Невиконання договірних зобов’язань спричиняє зменшення виручки, прибутку, штрафні санкції. Крім того, за умов конкуренції підприємство може втратити ринки збуту продукції, що призведе до спаду виробництва.
Під час аналізу визначають виконання плану поставок за місяць та наростаючим підсумком у цілому по підприємству щодо окремих споживачів та видів продукції, з’ясовують причини невиконання плану та оцінюють стан виконання договірних зобов’язань.
Відсоток виконання договірних зобов’язань розраховують діленням різниці між плановим обсягом відвантаження за договірними зобов’язаннями та його недовиконанням на плановий обсяг.
Вивчивши динаміку та виконання плану реалізації продукції та виконання договорів поставки, необхідно встановити фактори зміни її обсягу.[1]
34. Аналіз факторів та резервів збільшення випуску і реалізації продукції.
Резерви збільшення обсягу виробництва та реалізації продукції - це можливості їх зростання за рахунок покращання використання ресурсів підприємства.
При підрахунку резервів збільшення обсягу виробництва визначається комплектний резерв (мїнімальна із порівнюваних сум) і максимальний резерв, який не може бути використаний до тих пір, доки не будуть виявлені можливості збільшення обсягу виробництва в такому ж розмірі і за іншими групами ресурсів.
Порядок розрахунку приросту обсягу випуску продукції за рахунок факторів здійснюється в наступній послідовності:
1. Приріст випуску продукції в результаті створення додаткових робочих місць:
?ОВрм=?РМхВр,
де ?РМ - додаткові робочі місця; Вр - середньорічний виробіток робітника, тис. грн.
2. Приріст обсягу продукції, пов'язаний із впровадженням нового обладнання:
?ОВно=?ТіхВп,
де п - кількість одиниць знову впровадженого обладнання; Т і - корисний час роботи кожного виду обладнання, маш/год; Вп - середньогодинний виробіток кожного виду обладнання, грн.
3. Приріст обсягу продукції від ліквідації втрат робочого часу:
?ОВвтр=ТвтхВг,
де Твт- кількість годин втраченого робочого часу; Вг - середньогодинний виробіток, грн.
4. Приріст продукції від впровадження заходів з удосконалення технологій і організації виробництва та праці:
?ОВуд=?ТіхВП1 - ?ТіхВП0,
де Ті - час роботи у звітному періоді і-го обладнання; ВП0, ВП1 - виробіток продукції до та після впровадження нової технології.
5. Приріст випуску продукції від зменшення норм витрат сировини та матеріалів в результаті впровадження нових технологій:
?ОВ=?(Н1 –Н0)хЦ0ОВ0,
де Н1 , Н0 - норми витрат сировини та матеріалів відповідно до та після впровадження і-го заходу;
Ц0 - базова ціна одиниці сировини та матеріалів;
ОВ0- базовий обсяг виробництва.
6. Приріст випуску продукції в результаті покращання організації виробництва та праці (за трудовими ресурсами)
?ОВотр=?ВгхТ,
де Вг - приріст середньогодинного виробітку в результаті покращання організації виробництва та праці, грн.; Т - кількість годин, відпрацьованих робітниками. [3].
Література 1. Економічний аналіз: Навч. Посіб./ М.А. Болюх, В.З.Бурчевський, М.І.Горбаток; За ред. акад. НАНУ, проф. Чумаченка М.Г. – К.: КНЕУ, 2001. -540 с.
2. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учеб пособие/ Г.В. Савицкая. – 6-е изд., перераб. и доп. – Мн.: Новое знание, 2001. – 704 с.
3. Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 „Облік і аудит”. За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ПП „Рута”, 2003. – 680 с.
