Диференційовані методи використовують стосовно тих категорій .службовців, у яких зміст виконуваних функцій є досить стабільним, а одні й ті самі роботи повторюються більш-менш регулярно. На основі диференційованих методів нормування у багатьох галузях промисловості створені трудові нормативи на конструкторські, креслярські, технологічні, копіювальні, друкарські роботи, а також на роботи, виконувані економістами, бухгалтерами, товарознавцями тощо.
Методами укрупненого нормування визначають чисельність службовців за функціями управління. Для цього спочатку відбирають найбільш значимі чинники, які впливають на трудомісткість конкретної функції управління, а отже і на чисельність службовців. Такими чинниками можуть бути, наприклад, кількість робітників, кількість одиниць технологічного устаткування, вартість активної частини основних фондів, обсяг капітальних вкладень тощо.
Далі математичними методами виводяться статистичні залежності між рівнем впливових чинників і кількісним складом службовців.
Загальна формула такої залежності має вигляд:
У = ао + а1Х1 + а2Х2 + а3Хз,
де У — чисельність працівників по конкретній функції управління; ао, а1, а2, а3-коефіцієнти залежності; Х1 Х2; Х3 — рівні найвпливовіших чинників.
104. Сутність і зміст централізованої організації нормування праці на підприємстві.
Практична реалізація заходів щодо розробки та впровадження прогресивках трудових норм, з вивчення передових методів та прийомів праці, аналізу використання робочого часу та виконання багатьох інших функцій нормування праці вимагає такої побудови служб нормування і організації їх роботи, які відповідали б сучасним вимогам становлення ринкових відносин в Україні.
На підприємствах різних галузей України можна зустріти такі три форми управління нормуванням: централізовану, децентралізовану та змішану.
Централізованою називають таку форму, коли управління нормуванням, відповідальність за якість норм і кадри нормувальників сконцентровані у єдиному центрі (відділі, бюро, лабораторії, групі).
Найчастіше централізована форма управління нормуванням праці застосовується на таких підприємствах, де централізована підготовка виробництва, зокрема конструкторська, технологічна та інструментальна. Це виправдовує себе на малих і середніх за кількістю працівників підприємствах з вузькою номенклатурою продукції.
Централізована форма має цілий ряд переваг. Вона сприяє широкому використанню обчислювальної техніки, забезпечує єдність методики нормування та вирівнювання напруженості норм, підвищення продуктивності праці нормувальників, їхню захищеність від некваліфікованого втручання у справи нормування деяких експансивних лінійних керівників.
Основними недоліками централізованої форми управління нормуванням є певна відірваність від виробничих цехів, не завжди своєчасне реагування на їхні потреби щодо уточнення або перегляду норм та виправлення помилок нормувальників або технологів, обмежені можливості мати точну інформацію про фактичні затрати робочого часу, ефективність його використання, наявність і обсяги понаднормових робіт.
105. Сутність і зміст децентралізованої організації нормування праці на підприємстві.
Практична реалізація заходів щодо розробки та впровадження прогресивках трудових норм, з вивчення передових методів та прийомів праці, аналізу використання робочого часу та виконання багатьох інших функцій нормування праці вимагає такої побудови служб нормування і організації їх роботи, які відповідали б сучасним вимогам становлення ринкових відносин в Україні.
На підприємствах різних галузей України можна зустріти такі три форми управління нормуванням: централізовану, децентралізовану та змішану.
Децентралізована форма управління нормуванням праці передбачає наявність кількох автономних центрів. Перевагою даної форми організації нормування праці є те, що вона себе виправдовує лише на великих добре структурованих підприємствах (об'єднаннях), коли окремі виробничі підрозділи мають замкнутий цикл і виробляють готову продукцію. За цих умов нормувальні підрозділи мають тісніші контакти з безпосередніми виробниками, оперативніше реагують на їхні запити і потреби, але при цьому іноді страждає якість норм через відсутність єдиного організаційного і методичного центру. Недоліком може бути велика залежність нормувальників від адміністрації цехів і дільниць, для яких "місцевий Інтерес" важить більше, ніж інтереси всього великого підприємства як єдиного цілого.
106. Сутність і зміст змішаної організації нормування праці на підприємстві.
Практична реалізація заходів щодо розробки та впровадження прогресивках трудових норм, з вивчення передових методів та прийомів праці, аналізу використання робочого часу та виконання багатьох інших функцій нормування праці вимагає такої побудови служб нормування і організації їх роботи, які відповідали б сучасним вимогам становлення ринкових відносин в Україні.
На підприємствах різних галузей України можна зустріти такі три форми управління нормуванням: централізовану, децентралізовану та змішану.
Змішаною є така форма управління нормуванням праці, коли поряд з єдиним організаційно-методичним центром у великих цехах створюються бюро організації та нормування праці. Між центром і цеховими бюро функції поділяються таким чином, наприклад, відділ організації праці І заробітної плати здійснює загальне І методичне керівництво, встановлює норми на нову продукцію, а цехові бюро виконують усю поточну роботу щодо організаційно-нормативного обслуговування виробничого процесу: впроваджують нові норми, переглядають застарілі, вносять оперативні зміни до діючих норм, ведуть облік рівня виконання норм, облік трудомісткості, аналізують ефективність використання робочого часу тощо. За умов кваліфікованого управління змішана форма поєднує в собі переваги централізованої і децентралізованої, позбавлена багатьох недоліків.
107. Організація обліку норм праці.
Це дуже важлива ділянка роботи служб нормування праці на підприємствах, адже від того, наскільки точною є інформація про кількість норм, структуру та величину кожної значною мірою залежить точність трудомісткості продукції в цілому та окремих виробів. Без цього реальне оперативне планування і ефективність управління виробництвом не можливі.
На діючому підприємстві організаційно-технологічні зміни відбуваються постійно. Змінюється номенклатура виробів та їх кількість, конструкція деталей і вузлів, удосконалюється технологія виробництва, впроваджуються нові методи і прийоми праці. Все це впливає на кількість і структуру норм праці, їх величину, отже, і на трудомісткість виробів. Це зобов'язує вести постійний ретельний облік наявних норм та змін, що відбуваються внаслідок оперативного перегляду.
На великих підприємствах, що виробляють складну й трудомістку продукцію, звичайно, є велика кількість цехів, дільниць, різноманітних технологічних процесів. За таких умов облік діючих норм затрат праці слід вести окремо за кожним виробом, кожним цехом й дільницею, видами технологічних процесів, збірними вузлами і деталями, операціями. Початковим документом з якого починаєтеся облік норм праці і всієї трудомісткості, є операційна технологічна карта. Після визначення величини норми часу та її запису в карті норма реєструється в обліковій відомості
Поопераційні норми групуються за дільницями, цехами, деталями, збірними вузлами і виробами, видами технологічних процесів тощо. Це робиться для того, щоб економісти знали трудомісткість
робіт за всіма структурними ланками підприємства, групами устаткування, професіями і тарифними розрядами. Така інформація є необхідною для розрахунків чисельності працівників, кількості устаткування, потреб в інструменті, фонді заробітної плати тощо.
Будь-які зміни у проектно-конструкторській та технологічній документації тягнуть за собою зміни у нормах праці. Ці зміни нормувальники зобов'язані ретельно обліковувати, щоб знати нормовану трудомісткість на будь-який конкретний момент часу. Такий облік дуже полегшує сучасна комп'ютерна техніка.
З метою контролю якості чинних норм необхідно вести облік рівня їх виконання кожним робітником. На цій підставі визначається середній рівень (у відсотках) виконання норм виробітку (часу) за професіями, тарифними розрядами, дільницями і цехами.
Обліку також підлягає питома вага технічно обґрунтованих норм у загальному обсязі норм, обчисленому за трудомісткістю.
Оскільки нарахування заробітної плати робітникам-відрядникам залежить від рівня виконання встановлених норм, то облік виконання норм кожним робітником ведеться щомісячно. Завдяки цьому можна також оперативно виявляти причини невиконання норм.
Поквартально ведеться облік середнього розряду складності робіт та кваліфікації робітників, кількості переглянутих (змінених) норм з початку року, приросту продуктивності праці за рахунок впровадження прогресивних та зміни застарілих норм.
Періодично адміністрацією та профспілковим комітетом проводиться перевірка виконання взаємних обов'язків, передбачених колективним договором. При цьому аналізу підлягають показники використання робочого часу, по-надурочних робіт, дотримання трудової дисципліни, підвищення кваліфікації працівників.
Облік виконання норм робітниками ведеться з урахуванням особливостей виробництва, виду встановлених норм та ряду інших вагомих чинників.
109 Зміст роботи з впровадження нових норм праці.
По перше важливо роз’яснити робітникам і лінійним керівникам мету і значення переходу на нові норми, по-друге, організувати навчання нових технологічних процесів і методів праці.
Невід’ємною частиною процесу є вдосконалення організації та обслуговування робочих місць, забезпечення їх повним комплектом технологічного оснащення та інструменту. Забезпечити чіткий виробничий ритм, не допустити простоїв робочих місць, слід зробити все щоб перехід на нові норми ні в якому разі не спричинив зменшення заробітку робітника.
Про дату впровадження нових норм робітників необхідно інформувати не пізніше, як за два тижні до цього. З першого дня впровадження нових норм необхідно організувати спостереження за цим процесом.
110 Основні питання аналізу стану нормування праці на підприємстві.
До основних питань аналізу стану нормування на підприємстві належать: охоплення робіт і працівників; рівень виконання норм; використання робочого часу; наявність та якість нормативної бази.
Показники охоплення робіт та працівників нормуванням дають можливість чітко окреслити сферу застосування норм праці на підприємстві; визначити часту промислово - виробничого персоналу, на яку поширюються норми, а відтак проектувати конкретні заходи щодо розширення сфери нормування.
Коефіцієнт охоплення працівників нормуванням
Визначення рівня виконання працівниками встановлених норм затрат праці дозволяє виявити так звані вигідні та невигідні роботи, виявити чинники, що впливають на значне перевиконання або, навпаки, невиконання норм.
Аналіз використання робочого часу дає можливість виявляти наявні та приховані втрати робочого часу протягом зміни, оцінювати рівень організації виробництва і праці та трудової дисципліни, знаходити резерви зростання продуктивності праці.
На кожному підприємстві має бути точний перелік наявних нормативних матеріалів з характеристикою їхньої якості, тобто відповідності організаційно – технологічним умовам даного конкретного виробництва.
В міру розвитку технології та організації виробництва частина нормативних матеріалів морально застаріває, стає непридатною для використання. Своєчасне виявлення таких застарілих нормативів запобігає зниженню якості встановлюваних норм.
111 Аналіз якості діючих на підприємстві норм праці.
Даний аналіз проводиться для того щоб визначити, якою мірою чинні норми відповідають організаційно-технічним та соціально-економічним умовам і особливостям підприємства, чи виконують вони свої функції нормативної основи внутрішньовиробничого планування організації та стимулювання праці.
Якість норм включає характеристику норм за видами, методами обґрунтування, сферою та часом дії, рівнем використання, напруженістю, прогресивністю, стабільністю…
Одним з показників якості норм є показник їхньої точності, тобто межа допустимого відхилення в рівнях виконання норм внаслідок відмінностей в індивідуальній продуктивності праці різних виконавців
Де Рс – середній рівень виконання норм у процентах; Рм – максимально допустиме відхилення індивідуального виробітку від середнього рівня (для машин = 33%, для ручних-50%) Nп – загальна чисельність досліджуваної групи працівників.
Нормальним рівнем напруженості норм вважається такий
Статистично допустиме відхилення середнього рівня виконання норм по кожному підрозділу підприємства від середнього рівня по підприємству в цілому ∆Рс розраховується за формулою
Де п – чисельність робітників, праця яких нормується, у конкретному підрозділі; N – загальна чисельність робітників, праця яких нормується, на підприємстві; Рс – середній рівень виконання норм по підприємству.
Для визначення середньої величини варіації відхилень по підприємству використовується показник середньоквадратичного відхилення
Оцінку якості норм доцільно проводити одночасно з атестацією робочих місць на підприємстві. Вибіркову оцінку якості норм затрат праці нормувальники також проводять протягом року відповідно до затверджених планів технічного й організаційного розвитку підприємства та його структурних ланок. Позапланова перевірка якості норм може проводитись на вимогу працівників або профспілкового комітету.
112 Трудомісткість продукції та її різновиди.
Трудомісткість продукції – це показник продуктивності конкретної праці, який виражає величину затрат живої праці на виробництво продукції в натуральному виразі.
Види: нормована трудомісткість – складається з діючих норм часу, обслуговування, чисельності тощо;
Планова – відрізняється від нормованої на величну очікуваного зменшення трудових затрат протягом планового періоду;
Фактична – включає дійсні затрати праці на виготовлення одиниці продукції.
Трудомісткість може бути базисною і діючою.
Базисна характеризує затрати праці за станом на початок планового або кінець базисного періоду.
Діюча – відображає затрати праці на даний конкретний момент часу, які розраховані на основі нормованих або фактичних затрат праці.
113 Облік і аналіз трудомісткості продукції.
Обліку підлягає нормована трудомісткість: базисна, планова, проектна і фактична. Для найважливіших видів продукції іноді розраховують: технологічну, трудомісткість обслуговування, виробничу, управління виробництвом і повну. Первинними документами для ведення обліку є технологічні карти, технологічні маршрути, нормувальні карти, відомості норм часу та розцінок, норми обслуговування і продуктивності устаткування, чисельності працівників, штатний розклад , плани виробництва продукції, повідомлення про конструктивні і технологічні зміни, акти впровадження організаційно-технічних заходів.
Повна трудомісткість продукції охоплює затрати праці всіх категорій працівників промислово - виробничого персоналу.
Повна трудомісткість виготовлення виробу
Тпб = (Тта*Кб)+(Ттб*Тоб/100)+(Твб*Ту/100)
Де Тпб – повна трудомісткість виготовлення виробу Б; Тта – технологічна трудомісткість виготовлення виробу А; Кб – перевідний коефіцієнт виробу Б; Ттб – технологічна трудомісткість виробу Б; Тоб – трудомісткість обслуговування, % трудомісткості виробу А; Твб – виробнича трудомісткість виробу Б; Ту – трудомісткість управління, % виробничої трудомісткості виробу А.
Об’єктом комплексного аналізу трудомісткості продукції є наявна нормативна, планова і звітна документація підприємства і цехів, яка містить відомості про нормовану, планову і фактичну трудомісткість, про виконання завдань щодо зниження трудомісткості, про результати виконання календарних планів заміни і перегляду норм часу, про чинні розцінки і і норми, рівень їх виконання робітниками, про використання планового фонду робочого часу, його втрати і непродуктивні витрати.
До перспективних і ефективних напрямів аналізу трудомісткості продукції, виявлення резервів її зниження і доведення до проектного рівня належить застосування методу функціонально – вартісного аналізу.(ФВА).ФВА – це метод системного дослідження і раціоналізації об’єкта з метою забезпечення оптимального його функціонування при мінімумі сукупних витрат. Особливість ФВА у тому, що головним у ньому є не об’єкт сам по собі, а якість тієї корисної функції, для реалізації якої об’єкт призначений.
114 Причини зміни трудомісткості і перегляду норм праці.
Причинами зміни трудомісткості і перегляду норм праці є високе перевиконання встановлених норм, застарілі норми, зміна оснащення на підприємстві, зміна технологій
Виробництва
