72. Сутність сумарного методу встановлення норм праці.
Сумарні методи дістали свою назву від того, що норми встановлюються відразу на цілу операцію або комплекс операцій без розчленування на складові частини, тобто сумарно. Норми, встановлені сумарним методом не відповідають завданням підвищення ефективності виробництва внаслідок слабкого їх обгрунтування. Вони не відбивають справжніх трудозатрат і не стимулюють працівників до підвищення продуктивності праці.
Залежно від об'єкта нормування, бажаної точності встановлення норм, рівня використовуваної техніки, технології та організації праці, досвіду нормувальника є ри способи встановлення норм сумарним методом: досвідний, порівняльний, статистичний. Суть цих способів полягають утому, що норми визначаються на основі : статистичної інформації, шляхом порівняння з аналогічними деталями - представниками, та на підставі досвіду і кваліфікації нормувальника.
73.Укрупнені норми праці, їх сутність та сфера застосування.
За ступенем деталізації виділяють дві підгрупи норм:а)диференційовані б)укрупнені. Укрупнені норми бувають: - комплексні – вони встановлюються на комплекс взаємопов’язаних операцій незалежно від того, виконуються вони одним працівником чи колективом. Використовуються в експериментальному,індивідуальному та мало серійному вир-вах за умов бригадної форми орг-ї праці; -типові норми-необхідні затрати робочого часу на виготовлення типового представника з певної групи однорідних але неоднакових предметів праці за стандартизованих організаційно-технічних умов. Розробляються на підставі типової технології; -єдині- встановлюються на однакові технологічні операції або комплекси операцій, умови виконання яких у різних галузях і районах мало чим відрізняються або однакові. До таких належать єдині норми на будівельно-монтажні, с\г,лісозаготівельні роботи.
74.Диференційовані норми праці, їх сутність та сфера застосування.
До диференційованих належать такі норми праці:-мікроелементні норми- встановлюються на окремі трудові рухи у масовому вироб-ві переважно ручних,ручних механізованих та машинно-ручних робіт. Самостійного значення не мають, оскільки є складовою операційних норм часу;-елементні –встановлюються на окремі елементи трудового процесу: підготовчо-завершальні дії працівника,основні прийоми, машинний час, допоміжні прийоми,оперативний час. Самостійного значення не мають, БО Є складовою норми штучного часу на операцію;-операційні норми-встановлюються різними методами на окрему опер. трудового процесу.
75.Класифікація норм праці за періодом дії.
Виділяють:-норми тривалої дії або умовно-постійні встановлюються на такі роботи, де технологія тривалий час не змінюється, наприклад,виготовлення моделей,стержнів,земляних форм;-сезонні застосовуються не цілорічно, а в окремих періодах року через те,що умови роботи, наприклад влітку і взимку дуже відрізняються, що об’єктивно впливає на продуктивність праці. Напр.лісозаготівельні роботи вести взимку набагато складніше, ніж влітку;-тимчасові-встановлюються на обмежений час, наприклад,на період освоєння нової продукції, коли робітники ще не набули потрібних навичок,а технологія не стабілізувалася;-разові норми-використовуються на поодиноких,неповторюваних роботах,наприклад,під час реставрації унікальних споруд, ліквідації аварії,в експериментальному вир-ві.
76.Класифікація норм праці за сферою поширення.
Виділяють:-міжгалузеві норми розробляються централізовано на такі масові процеси, що мають місце в усіх галузях виробничої сфери,а нерідко зустрічаються й у невиробничій. Такими є,наприкл,єдині норми на будівельно-монтажні та вантажо-розвантажувальні процеси;-галузеві-розробляються галузевими нормативно-дослідними організаціями, поширені в межах однієї галузі,наприкл,у с\г,металургії;-районні норми-розробляються теж галузевими нормативно-дослідними організаціями, але для підприємств,сконцентрованих в окремих географічних районах зі своїми природно-клімотичними умовами. Прикладом можуть бути басейнові норми на ловіння та переробку риби;-місцеві норми розробляються безпосередньо на підприємствах, в організаціях та установах з метою щонайповнішого врахування місцевих організаційно-технічних умов вир-ва.
77.Особливості визначення підготовчо-завершального часу,як складової норми часу.
Першою складовою норми сачу є час підготовчо-завершальної роботи Тпз.Зміст і заг. тривалість Тпз залежать від типу вир-ва,характеру вир.процесу і операції, що підлягає нормуванню,орг-ї праці та якості обслуговування роб місця.У масовому та велико серійному вир-ві найбільш трудомісткі елементи підготовчо-заверш.роботи(налагодження та настроювання устаткування,доставка на робоче місце заготовок та інструменту) виносяться за часові межі зміни і передаються спеціальним допоміжним робітникам.Решта часу підг-заверш роботи приєднується до норми часу на обслуговування роб місця. Як самостійна частина норми часу Тпз визначається лише в індивідуальному та мало серійному вир-ві. Незважаючи на різноманітність труд процесів,однойменні елементи підгот-заверш роботи за своїм призначення та змістом досить схожі між собою, а в однакових організаційно-технічних умовах вимагають рівних затрат часу.це дозволяє їх типізувати та встановлювати аналітичн-дослідними методами обґрунтовані нормативи затратТпз.
78.Особливості визначення оперативного часу як складової норми часу.
Оперативний час складається з часу основної роботи То та допоміжних трудових прийомів Тд. Основний час То великою мірою залежить від фізико-хімічних властивостей предмета праці,технічних характеристик засобів вир-ва та рівня його орг-ї. Практично неможливо створити однакові умови роботи на різних підприємствах або навіть у різних цехах одного підп-ва для виготовлення однакових деталей. Винятком можуть бути деякі прості кріпильні деталі(болти,гайки,цвяхи),які виробляються за однаковою технологією на однаковому обладнанні. Тоді для кожної з них можна зробити типові нормативи не лише основного,а й штучного часу. В усіх інших випадках основний час встановлюють безпосередньо на підприємствах аналітичними або сумарними методами. Допоміжні прийоми піддаються типізації. Це дозволяє розробляти стабільні нормативи допоміжного часу для типових організаційно-технічних умов вир-ва. За відсутності готових нормативів Тд можна визначити методом хронометражних спостережень або шляхом мікро елементного нормування. Ступінь деталізації Тд для цілей аналізу і нормування залежить від масштабів вир-ва,повторюваності операцій,частки Тд у складі норми часу та зайнятості робітника. У циклічних процесах великосерійного і масового вир-ва,де потрібна висока точність норм,розчленування операцій та нормування Тд ведеться за окремими прийомами,а в деяких випадках навіть за трудовими діями та рухами.
79. Особливості визначення часу обслуговування робочого місця як складової норми часу.
Взагалі, норма часу (Нч) – це затрати робочого часу, об’єктивно потрібного для виконання одиниці роботи або окремої функції в конкретних найбільш раціональних організаційно-технічних умовах одним робітником або групою робітників. За видом затрат часу, норма часу групується наступним чином: Норм. Підготовчо-завершального часу (Тпз), Н часу обслугов. Роб.місця (Тоб), Н оперативного часу (Топ), Н часу на відпочинок (Тв), Н штучного часу (Тшт), Н штучно-калькуляційного часу (Тшк), Н часу на пртію виробів (Тпар). Н часу обслуговування роб.місця – при нормуванні операцій механічної обробки в умовах масового і серійного виробництва визначається окремо для організаційного і технічного обслуговування; в індивідуальному і серійному вир-ві на частини не поділяється. Величина цієї норми залежить від ступеня раціональності поділу і кооперування праці між основними та допоміжними робітниками.
80. Визначення часу на відпочинок і особисті потреби. Чинники, що впливають на тривалість часу на відпочинок протягом зміни.
Норма часу на відпочинок (Тв) – включає сумарну кількість часу регламентованих перерв, встановлених на зміну. Час на відпочинок здебільшого об’єднується з часом на особисті потреби. Норма часу на відпочинок залежить від фізичних та нервово-психічних навантажень на організм людини під час роботи, наявності й рівня шкідливих факторів виробництва, стану мікроклімату у виробничому приміщенні тощо.
81. Норми часу, їх різновиди. Особливості встановлення в різних типах виробництва.
Взагалі, норма часу (Нч) – це затрати робочого часу, об’єктивно потрібного для виконання одиниці роботи або окремої функції в конкретних найбільш раціональних організаційно-технічних умовах одним робітником або групою робітників. За видом затрат часу, норма часу групується наступним чином: Норм. Підготовчо-завершального часу (Тпз), Н часу обслугов. Роб.місця (Тоб), Н оперативного часу (Топ), Н часу на відпочинок (Тв), Н штучного часу (Тшт), Н штучно-калькуляційного часу (Тшк), Н часу на партію виробів (Тпар). Н часу обслуговування роб.місця – при нормуванні операцій механічної обробки в умовах масового і серійного виробництва визначається окремо для організаційного і технічного обслуговування; в індивідуальному і серійному вир-ві на частини не поділяється. Величина цієї норми залежить від ступеня раціональності поділу і кооперування праці між основними та допоміжними робітниками. Норма підготовчо-завершального часу – в одиничному і малосерійному вир-ві встановлюється на одну деталь; у серійному – на партію деталей; у масовому вир-ві одна й та сама робота повторюється щодня, а підготовка робочого місця здебільшого покладається на допоміжних робітників, тому підготовчо-заверш.час є дуже малим і приєднується до часу обслуговування робочого місця. Особливість цієї норми в тому, що вона не залежить від величини партії деталей. Це означає, що затрати підготовчо-завершального часу зменшуються, коли кількість деталей у партії зростає. Норма оперативного часу – включає основний час і неперекривну частину допоміжного часу. Залежно від типу виробництва, особливості технології та можливості механізації розрахунків для встановлення норми оперативного часу використовуються нормативи різного укрупнення. На складальних операціях у масовому виробництві доцільно вживати мікроелементні нормативи на трудові рухи. У великосерійному виробництві використовують нормативи на трудові дії і прийоми, у серійному – нормативи на прийоми і комплекси прийомів, малосерійному і індивідуальному – укрупнені нормативи основного, допоміжного і оперативного часу. Норма часу на відпочинок (Тв) – включає сумарну кількість часу регламентованих перерв, встановлених на зміну. Час на відпочинок здебільшого об’єднується з часом на особисті потреби. Норма часу на відпочинок залежить від фізичних та нервово-психічних навантажень на організм людини під час роботи, наявності й рівня шкідливих факторів виробництва, стану мікроклімату у виробничому приміщенні тощо. Норма штучного часу – це сумарний час (за винятком підготовчо-завершального), необхідного для виготовлення одиниці прод-ї за певних орг-техн умов. У серійному вир-і, коли деталі запускають на мех. Обробку партіями, спочатку розраховують Ншт на одну деталь чи операцію (Тшт=Топ+Тоб+Твоп). Взагалі, Ншт самостійного значення не має, її розрахунок є етапом на шляху до розрахунку повної Нч. Н штучно-калькуляційного часу – це повна норма часу, необхідного для виготовлення одиниці прод-ї за певних орг-тех умов. Ця норма є основою планування вир-а, орг.праці, нарахування зар.плати тощо, тобто з неї починається вся планово-економічна та орг-а діяльність на під-ві. Н часу на партію виробів – сумарний час виготовлення виробів за певних орг-тех умов. Вживається в серійному вир-ві коли вироби запускаються у вир-во не поштучно, а партіями.
82. Норма виробітку. Залежність між нормою виробітку і нормою часу.
Нв – це кількість одиниць продукції в натуральних показниках, яку повинен виробити працівник в одиницю робочого часу (за годину, зміну, місяць) за певних орг-техн умов. Нв залежить від тривалості робочого періоду і норми часу, встановленої на одиницю прод-ї. Змінна норми виробітку: Нв = Тзм/Нч. У практичній роботі часом доводиться розраховувати, як зміниться норма виробітку, якщо зміниться норма часу і навпаки.
83. Норма чисельності персоналу, її сутність. Вихідна інф-я для її розрахунку.
Нчис. – розрахункова обгрунтована чисельність працівників для виконання встановленого обсягу робіт або для якісного своєчасного обслуговування об’єктів для більш раціонального обслуговування. Нчис встановлюється для основних і допоміжних робітників, спеціалістів, фахівців. Нчис є основою для планування чисельності персоналу. Встановлюється на основі норм обслуговування. Розраховується за формулою: Нчис = m/Ноб*Кзм, де m – кількість верстатів, Кзм – коефіцієнт змінності роботи верстатів. Норма чисельності встановлюється таким чином:
- на основі норм обслуговування;
- на основі трудомісткості виконаних робіт;
- на основі нормативів чисельності;
- на основі робочих місць.
84. Норма керованості, її сутність, чинники, що впливають на її величину. Категорії працюючих праця яких нормується за нормою керованості.
Норма керованості (підлеглості)- це обгрунтована оптимальна чисельність осіб або структурних підрозділів, яку доцільно підпорядковувати одному керівникові. Застосовується для правильного визначення кількості посад керівникові (бригадирів, майстрів, старших майстрів, начальників змін і дільниць). Норма підлеглості для майстрів заготівельних дільниць, наприклад, залежить від типу виробництва, номенклатури деталей, складності продукції та питомої ваги нових виробів.
85. Норма обслуговування, її сутність методика розрахунку та сфера застосування.
Норма обслуговування Ноб — це кількість виробничих об'єктів (верстатів, робочих місць, людей, виробничої площі тощо), що їх повинен якісно обслуговувати робітник (бригада) за одиницю робочого часу.
За допомогою норм обслуговування обчислюють потрібну кількість допоміжних робітників та багатоверстатників.
Норма обслуговування для допоміжного персоналу залежить від часу разового обслуговування одного об'єкта.
Порядок обчислення норми обслуговування для багатоверстатників.
Норма обслуговування, тобто можлива кількість верстатів, обслуговуваних одним робітником, може бути визначена за формулою:
де Тма — час машинно-автоматичної роботи верстата, коли робітник вільний і може обслуговувати інші верстати; Кс — коефіцієнт, який враховує співвідношення часу зайнятості робітника на одному верстаті з часом зайнятості (обслуговування) на інших верстатах; Тз — чає зайнятості робітника на одному верстаті.
Норму обслуговування для апаратника у виробництвах з невеликою тривалістю операцій можна визначити за співвідношенням між апаратурно-вільним часом і часом зайнятості робітника біля одного апарата.
де Тав — апаратурно-вільний час, коли робітник вільний і може обслуговувати інший апарат;
Т3 — зайнятість робітника біля одного апарата.
Порядок обчислення норми обслуговування для допоміжних робітників.
Величина норми обслуговування прямо пропорційна фонду робочого часу Ф і обернено пропорційна нормі часу обслуговування:
де Ф і Нчоб взяті для одного і того ж календарного періоду.
Наприклад, для однієї робочої зміни ця формула матиме такий вигляд:
86. Нормовані завдання, їх сутність, методика встановлення та сфера застосування.
Нормоване завдання — розрахунковий (обґрунтований) обсяг роботи, який повинен виконати працівник або група (бригада, ланка, колектив) за певний робочий період (зміну, декаду або на місяць). Цей вид норми вживається на сталих процесах, коли немає потреби перевиконувати план, а заробітна плата нараховується за почасовою формою.
З метою підвищення ефективності праці, встановлюватися нормовані завдання можуть для почасово оплачуваних робітників: основних робітників (зайнятих на конвеєрних лініях, операторів автоматичних ліній і ін.), допоміжних робітників (верстатників ремонтних цехів, слюсарів інструментальників, транспортних робітників), спеціалістів і службовців (технологів, конструкторів і ін.).
Нормоване завдання як і норма виробітку визначає необхідний результат праці і можна вважати, що норма виробітку - це поодинокий випадок нормованого завдання, тому що останнє визначає обсяг різнорідної продукції, в той час як норма виробітку тільки однорідної. Обсяг робіт у нормованому завданні може визначатися не тільки в натуральних одиницях як норма виробітку, а також в нормо-годинах або в нормо-гривнях.
Нормоване завдання розраховується так:
1) чітко визначають асортимент робіт або функції, які необхідно виконати за нормованим завданням;
2) встановлюють тривалість кожної функції або елементу робіт;
3) перемножити затрати праці на кожну роботу і кількість і потім скласти все.
87. Визначення рівня виконання норм праці окремим робітником.
Уважне стеження за рівнем виконання норм дозволяє оцінювати рівень індивідуальної та колективної продуктивності праці, порівнювати ступінь напруженості норм у різних цехах, дільницях, за різними професіями, робочими місцями тощо.
Визначення рівня виконання норм праці окремим робітником:
1) в тих виробництвах, де робітник протягом облікового періоду робочого часу виготовляє однорідну продукцію, то:
Нфв – фактично виробленої продукції одного робітника; Нв – норма виробітку одного робітника.
2) в тих виробництвах, де виготовляється різнорідна продукція рівень виконання норм праці визначається як відношення трудомісткості до часу, протягом якого виконується робота:
До обсягу виконаних робіт відноситься виправлення браку не з вини робітника і робота через відхилення від запроектованої технології:
88. Визначення рівня виконання норм праці робітниками цеху, підприємства.
Уважне стеження за рівнем виконання норм дозволяє оцінювати рівень індивідуальної та колективної продуктивності праці, порівнювати ступінь напруженості норм у різних цехах, дільницях, за різними професіями, робочими місцями тощо.
Визначення рівня виконання норм праці робітниками цеху, підприємства:
1) в тих виробництвах, де робітники протягом облікового періоду робочого часу виготовляє однорідну продукцію, то:
Нфв – фактично виробленої продукції всіх робітників цеху; Нв – норма виробітку всіх робітників цеху.
2) в тих виробництвах, де виготовляється різнорідна продукція рівень виконання норм праці визначається як відношення трудомісткості до часу, протягом якого виконується робота:
До обсягу виконаних робіт відноситься виправлення браку не з вини робітника і робота через відхилення від запроектованої технології:
89. Мета визначення рівня виконання норм праці та їх обліку.
На підприємствах визначають рівень виконання норм праці і ведуть облік за такими напрямками:
- виконання норм праці окремими робітниками;
- виконання норм праці за професіями, тарифним розрядом (середній рівень виконання норм праці);
- виконання норм праці на дільниці, в цеху, по підприємству (середній рівень виконання норм праці);
- виконання норм праці на окремих операціях, роботах, виробах.
Мета визначення рівня виконання норм праці:
1) встановити чисельність робітників, які не виконують норми праці;
2) виявити причини невиконання;
3) встановити чисельність робітників, які значно перевиконують норми праці;
4) виявити причини високого перевиконання;
5) виявити застарілі та помилкові норми праці;
6) виявити вигідні і невигідні норми.
Рівень виконання норм праці є показником їх якості.
Облік виконання норм праці кожним робітником дає можливість контролювати ступінь виконання норм праці, є підставою для застосування системи гнучких тарифів.
Облік ведеться з метою:
- коригування чисельності робітників в цехах, на дільницях;
- для отримання даних про фактичні витрати праці на виготовлення продукції та визначення трудомісткості робіт.
