30.Характеристика рахунків для обліку депозитних операцій.
Депозити – це грош. кошти, які внесені у банк клієнтами, зберігаються на їх рах-х і викор-ся відповідно з укладеною угодою і банківським зак-вом. З точки зору вилучення депозити поділ-ся на: 1) депозити до запитання (платіжні депозити) – це кошти, що знаходяться на пот. рах-х і викор-ся власниками для здійснення платежів (розрах-в) на користь третіх осіб через викор-ня готівки або розр-х інструментів; 2)строкові депозити (депозити на визначений строк) – це грош. кошти, що зберіг-ся на окремих рах-х у банку, приносять власнику відсотковий дохід, не викор-ся для платежів на користь третіх осіб і повинні бути повернуті клієнту у визначений строк. У складі строкових депозитів виділяють ощадні вклади (депозити) і власне строкові депозити. Особливості ощадних вкладів: 1)оформлення вкладу супроводжується видачею ощадної книжки; 2)для виконання оп-й щодо внесення чи вилучення коштів із вкладу необхідно подати в банк ощадну книжку, в якій здійснюються записи за кожною оп-єю; 3)вклади можуть не мати чітко фіксованого строку зберігання. Власне строкові депозити мають особливості: 1)чітко фіксований строк зберігання; 2)оформляються депозитною угодою; 3)при достроковому вилученні депозиту банк запроваджує штрафні санкції.
Для обліку оп-й за ощадними вкладами і власне строковими депозитами у банку відкр-ся депозитні рах-ки. Класиф-я строкових і ощадних депозитних рах-в: 1. Строкові депозити суб’єктів госп. д-сті: 2610, 2615. 2. Строкові депозити інших банків: 1610, 1611, 1612, 1615. 3. Строкові депозити бюджетних установ: 2525, 2546. 4. Нараховані витрати за строковими депозитами: 2528, 2548, 2618, 2638, 1618. 5. Строкові й ощадні депозити приватних осіб: 2630, 2635. При класифікації синтет. рах-в депозити поділ-ся за ознакою терміну залучення депозитів: короткострокові (до одного року) та довгострокові (понад 1 рік).
Депозитні рах-ки – пасивні, тобто мають кредитове сальдо, носять мультивалютний хар-р. На наведених рах-х відобр-ся оп-ї із залучення та використання ощадних внкладів та строкових депозитів як у нац., так і в іноз. валютах. Сплата %-го доходу – важлива ос-сть депоз-х рах-в. Діючими правилами передбачено щомісячне нарах-ня % незалежно від дати їх фактичної виплати згідно угоди. Нараховані % облік-ся на пасивному балансовому рах-ку “Нараховані витрати за строковими депозитами”. В АО клієнта до наведених синтет. рах-в відкриваються особові рах-ки окремо за кожним типом ощадного вкладу чи строкового депозиту. В номер рах-ку вносять параметри, що хар-ють вид, тип вкладу, термін дії, строк закінчення угоди, тип контрагента, % ставку та ін.
Депозитна операція – це операція із залучення або розміщення коштів на депозитні рах-ки. Під час її здійснення викон-ся облікові оп-ї: 1)відкриття і реєстр-я депоз. рах.; 2)облік оп-й щодо залучення коштів на депозит; 3)облік оп-й з вилучення коштів з депозиту; 4)нарах-ня % за депозитом і оп-ї щодо їх сплати клієнтам; 5)облік оп-й щодо повернення коштів з депозиту та закриття депоз-го рах-ку.
33.Сутність правила нижчої вартості. Облік формування і використання резервів під знецінення цінних паперів.
Первісна вартість придбаних акцій у майбутніх періодах, як правило, не відповідає їх ринковій вартості. Саме тому, зважаючи на принцип обережності, балансова вартість портфеля акцій на продаж коригується за правилом нижчої вартості. Суть даного правила полягає в тому, що наприкінці кожного місяця балансова вартість ЦП порівнюється з їх ринковою вартістю, та в разі її зниження створюється спеціальний резерв під нереалізований збиток. Спеціальний резерв обліковується за балансовим рахунком № 3190 «Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж». При оцінці портфеля акцій на продаж доцільно зменшити їх ринкову вартість на суму можливих витрат, що, як правило, виникають в процесі продажу акцій. Йдеться про комісійну винагороду за брокерські, юридичні, консультаційні послуги, про сплату біржових зборів та держмита. При перевищенні ринкової вартості акцій над їх балансовою вартістю виникає можливість отримувати прибуток (в разі їх продажу). Отже, за принципом обережності бухгалтерський запис на збільшення вартості не проводиться. Якщо портфель акцій на продаж включає пакети різних емітентів, то правило нижчої вартості застосовують щодо кожної окремої складової частини портфеля, тобто взаємна компенсація між нереалізованими прибутками та збитками від різних пакетів акцій не проводиться. Відрахування до резервів під знецінення акцій на продаж є витратною статтею у фін. обліку, а рахунки резервів, як і за і кредитними операціями, є контрактивними до балансових рахунків, за якими обліковуються акції на продаж.
В обліку формування резерву відобр-ся так: Д-т 7703 Відрахування в резерв під знецінення ЦП на продаж – К-т 3190. Досить чіткий механізм обліку діє при необхідності зменшити у залишок створеного спеціального резерву. Це буває у випадках підвищення ринкової вартості акцій, що знаходяться у портфелі акцій на продаж. У цьому разі результат коригування супроводжується бухгалтерським проведення: Д-т 3190 – К-т 7703. 36.Облік вкладень банку в боргові цінні папери з метою продажу.
ЦП на продаж – це ЦП, який обертається на активному ринку та придбаний на короткий строк з наміром подальшого його продажу. За своєю природою він вільно реал-ся та знах-ся у власності інвестора не більше 1 року. Портфель цінних паперів банку на продаж в основному формується за рахунок придбаних акцій. За балансом КБ боргові ЦП у портфелі банку на продаж обліковуються за рахунками 310 групи, а саме: 3110 Боргові цінні папери центральних органів державного управління у портфелі на продаж; 3111 Боргові ЦП місцевих органів державного управління у портфелі банку на продаж; 3112 Боргові ЦП, випущені банками, в портфелі банку на продаж; 3113 Боргові ЦП, випущені фін. установами, в портфелі банку на продаж, 3114 Боргові ЦП, випущені П, в портфелі банку на продаж. За цими рахунками боргові ЦП обліковуються за вартістю їх придбання, але в кінці кожного місяця переобліковуються за правилом нижчої вартості. За багатьма позиціями, які знаходять відображення у фін. звітності банку, інф-я формується на рівні АО. Основним регістром АО є особові рахунки, що і ведуться у розрізі емітентів. Окремі елементи орг-ї синтет. обліку безпосередньо пов'язані з ек. змістом боргових ЦП, за якими емітент несе зоб-ня повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його д-сть, та сплатити дохід або надати певні майнові права (за винятком прав на участь в упр-ні д-стю емітента). Боргові ЦП, як правило, придбаваються зі знижкою (дисконтом) або з надбавкою (премією). Дисконт - це різниця між вартістю погашення боргових ЦП та вартістю їх придбання. Премія — це перевищення вартості придбання ЦП над вартістю їх погашення. Ном. вартість боргових ЦП зазначається безпосередньо і на бланку ЦП. Особлива умова обліку боргових ЦП: обліковуються вони у розрізі кожної складової частини, ЦП: номінальної вартості; дисконту; премії. За групою 311 обл-ся інші складові за такими рах-ми: 3116 Неам-ний дисконт за борговими ЦП у портфелі банку на продаж, 3117 Неам-на премія за борговими ЦП у портфелі банку на інв-ї.
Емітент боргових ЦП зобов'язаний сплатити їх покупцеві %-й дохід. Щомісячно за принципом нарахування банк, який обліковує боргові ЦП, проводить за своїм обліком нарахування доходів, сума яких заноситься до рахунків бухгалтерським проведенням: Д-т 3118 - К-т 6052. Якщо %-ні доходи нараховуються щомісячно, а сплачуються при настанні термінів їх погашення, то дисконт та премія повинні бути замортизовані впродовж терміну від дати придбання до дати погашення. Нарахування ам-ї як дисконту, так і премії проводиться записами за рахунком 6052. Сума ам-ї дисконту відображається за кредитом, а сума ам-ї премії за дебетом рах. 6052. При ам-ї дисконту: Д-т 3116 - К-т 6052. При амортизації премії: Д-т 6052 – К-т 3117. Результат від продажу боргових ЦП відображається за активно-пасивним рахунком № 6203 «Результат від торгівлі ЦП на продаж». 39.Характеристика валютних операцій комерційних банків.
Опер-я вважається валютною, якщо у розрах-х застосовується валюта інша, ніж звітна. Щодо валютних операцій (ВО) банків розрізняють: операції з рахунком клієнта (пов'язані з необхідністю здійснити оплату рахунків цього клієнта у валюті, що зазначається в угоді. Також до цієї групи операцій відносять депозитні та кредитні операції в іноземній валюті); операції з рахунком безпосередньо банку (придбання цінних паперів, матеріальних цінностей тощо за іноземну валюту). ВО також різняться за тим, скільки видів валют задіяно при розрахунку за здійсненою операцією: казначейська оп-я (якщо до розрахунку залучено лише одну валюту); оп-я обміну (якщо до розрахунку залучено дві різні валюти).
При здійсненні ВО розрізняють 3 часові категорії, а саме: 1)дата операції— це дата відображення у БО операції в день її здійснення, тобто в день виникнення прав (активів) або зобов'язань (пасивів), незалежно від дати руху коштів за цією операцією; 2)дата валютування — це обумовлена угодою дата зарахування або списання коштів за операцією; 3)дата розрахунку — це дата реального зарахування або списання коштів за операцією.
За терміном здійснення розрахунків за ВО виконуються: 1) негайно - при відкритті депозитних та інших рахунків в іноземній валюті, виплати з каси банку готівкової іноземної валюти; 2)в дуже короткий термін - означає, що відповідно до загальноприйнятої практики розрахунки проводяться у термін, що не перевищує 2 банківські робочі дні. Цей тип операцій ще називають спот-операцією; 3)у довший термін - означає допустиму відстрочу розрахунків до дати, обумовленої контрактом. Ці типи операцій мають назву форвардні операції (або операції на термін). Різниця між форвардною та спотовою ціною наз. премією або дисконтом. Ця різниця виражається у сумах, які додаються до спотової ціни або віднімаються від неї, аби обчислити форвардний курс.
За типом події: 1)одноразова – початок її виконання та завершення збіг-ся у часі; 2)багаторазова – стосується ВО, що мають операц. життя.
За наміром оп-ї: 1)операція за ініціативою клієнта проводиться лише за згодою банку та за умови, що банк має можливість її виконати; 2)оп-ї за власною ініціативою: а)спекулятивні операції - виникають у разі спекуляції на ринках валютою, процентною ставкою або ціною; б)операції хеджування пов'язані з необхідністю страхувати можливі ризики, які супроводжують ВО; в)арбітражні операції, банки намагаються отримай певну вигоду (грошову) від нестандартних ситуацій на валютник ринках; г)оп-ї за обгрунтованим рішенням банку.
Виникнення прав (активу) або зобов'язань (пасиву) в іноземній валюті буде відображатися на тих самих рахунках, що й гривневого активу чи зобов'язання. Водночас банки можуть проводити розрахунки у багатьох валютах іноземних держав. Валюта розрахунків є АО. Залишки коштів в іноземній валюті, які формують активи та пасиви (з урахуванням позабалансових вимог та зобов'язань за незавершеними операціями) у відповідних валютах, мають назву валютної позиції банку. Як правило, ВО, які виконуються у двох різних валютах, впливають на розмір валютної позиції банку. Не впливають на розмір відкритої валютної позиції операції в іноземній валюті, які здійснюються в одній і тій самій валюті, а відтак записуються у рівних сумах за дебетом і кредитом рахунків у валюті. 42.Облік результатів за обмінними операціями.
Реалізований результат від оп-ї з іноз. валютою – це доходи або витрати, отримані або сплачені після закінчення фін. оп-ї або події, яка дає банку право на результати оп-ї. Реалізований результат визнач-ся як різниця між вартістю продажу та вартістю купівлі ін. валюти одним з 3-х методів: ФІФО (за курсом валюти, придбаної першою), середньозваженої, ЛІФО (за курсом валюти, придбаної останньою). Метод розрахунку реал-го результату визнач-ся обліковою політикою банку. Реал-ний результат обліковується на анал. рах-ку до рахунка 6204 “Результат від торгівлі ін. валютою та банківськими металами”. Період розрахунку банк визначає самостійно (в залежності від упр-ких потреб). Форвардні угоди (або операції на термін) можуть бути і невиконані. Тому спекулятивні форвардні валютні контракти підлягають переоцінюванню з огляду на поточний форвардний курс для терміну, що залишився до погашення контракту. Прибуток (збиток) від переоцінювання на першу звітну дату є різницею між контрактним форвардним курсом та форвардним курсом на кінець місяця. На інші звітні дати до закінчення контракту прибуток (збиток) визнач-ся як різниця між форвардним курсом на кінець місяця та форвардним курсом на день попереднього переоціювання. Якщо курс знижується проти курсу угоди, то нереал-й фін. рез-т в обліку відобр-ся так: Д 3810 «Балансуючий рах-к за результатами переоц-ння позабалансової позиції щодо ін. валюти та банк-х металів» – К 6204. У разі підвищення курсу в обліку запис-ся зворотне проведення: Д 6204 – К 3810. 45.Облік амортизації основних засобів банку.
Амортизація – це систематичний та раціональний розподіл на витрати вартості ОЗ та НА протягом строку їх корисного використання. Амортизація ОЗ здійснюється щомісяця. За активами, що надійшли, амортизація нараховується з 1-го числа місяця, наступного за місяцем придбання, а за активами, що вибули — припиняється 1-го числа місяця, наступного за місяцем вибуття. Результат амортизації відображається за рахунком 4409 «Знос операційних ОЗ», 4509 «Знос поопераційних основних засобів». На обчислення величини амортизації активу впливають такі і фактори: 1)первісна вартість, 2)ліквідаційна вартість, 3)вартість, яка амортизується, 4)строк корисної служби. Існує два головних методи нарахування амортизації: рівномірний та прискорений. Суть рівномірного методу полягає у тому, що витратами поточного періоду визнається завжди однакова частина вартості активів (за вирахуванням визначеної ліквідаційної вартості) протягом усього терміну їх корисного використання. Щомісячна сума амортизаційних відрахувань визначається за формулою: АВ = (ЦП – ЛВ) : Т, де ДВ — амортизаційні відрахування; ЦП — ціна придбання активу; ЛВ — визначена чиста ліквідаційна вартість наприкінці терміну корисного використання; Т — визначений термін корисного використання в місяцях.
Прискорений метод нарахування амортизації передбачає нарахування найбільшої суми амортизації на початковому етапі і експлуатації активу та зменшення цієї суми з періоду в період впродовж загального терміну його корисного використання. На практиці існує кілька різновидів методу прискореного нарахування амортизації. Найчастіше застосовується два з них: метод суми (цифр числа) років та метод зменшуваного залишку. За методом суми (цифр числа) років, сума амортизації, яка визначається як витрати поточного періоду, обчислюється шляхом множення первісної вартості за вирахуванням ліквідаційної вартості активу на дріб, абсолютна величина якого послідовно зменшується з року в рік. Знаменник такого дробу є сумою цифр загального числа років значеного терміну корисної служби активу. Чисельник — цифрою конкретного року експлуатації (у зворотному порядку).
Метод зменшуваного залишку — прискорений метод нарахування амортизації, який визначається шляхом множення процентної норми визначеної за рівномірним методом на коефіцієнт Ц або 2,0. Існує кілька різновидів методу зменшеного залишку. Основою одного з них є прискорена норма нарахування амортизації у порівнянні з нормою за рівномірним методом. Норма нарахування амортизації при застосуванні цього методу обчислюється у дві дії: 1) спочатку обчислюється норма для рівномірного методу; 2) одержана норма помножується на додаткову прискорену норму.
Згідно з наведеними методами місячна сума амортизації визначається шляхом обчислення річної суми амортизації та ділення її на 12 (кількість місяців у році). Нарахована сума амортизації за групами ОЗ відображується такими проведеннями: Д-т 7423 Амортизація, К-т 4409 Знос операційних основних засобів; К-т 4509 Знос неоперацІйних основних засобів 48.Характеристика рахунків обліку капіталу банку.
Капітал банку– це різниця між активами і зоб-ннями; це частина активів, яка сформована а рахунок власних джерел банку. Для синтетичного обліку капіталу банку викор-ся рахунки класу 5, який включає два розділи: розділ 50 — Статутний капітал та інші фонди банку, розділ 51 —Результати переоцінки. Розділ 50 включає 3 групи: 500 «СК банку», 501 «Емісійні різниці», 502 «Загальні резерви банку», 503 «Результати минулих років», 504 «Результати минулого року, що очікують затвердження. АО ведеться в розрізі акціонерів банку. Розрізняють зареєстрований СК та несплачений зареєстрований СК. Згідно з цим ведеться облік статутного фонду та внесків до статутного фонду. Зареєстрований СК обліковується за групою 500 класу 5: рах. 5000 «Зареєстрований СК банку», який є пасивним рахунком, рах. 5001 «Несплачений зареєстрований СК банку», який є контрпасивним рахунком. Внески за незареєстрованим статутним фондом обліковуються за рахунком 3630, група 363 «Розрахунки з акціонерами». Сплативши за акції, покупець вважається акціонером банку, а акція засвідчує його участь у статутному фонді. Внаслідок того, що акції можуть бути простими або привілейованими, операції за ними обліковуються окремо. Саме тому до рахунку 5000 відкриваються два субрахунки: 5000/1 —для обліку вартості привілейованих акцій; 5000/2 —для обліку вартості простих акцій.
Облік власних акцій, викуплених в акціонерів для подальшого перепродажу або анулювання в установленому порядку, здійснюється за балансовим рахунком 5002 «Власні акції банку, що придбані у акціонерів», що є контрпасивним рахунком, за номінальною вартістю. Додатний результат від операції із власними акціями завжди облік-ся за кредитом пасивного рах. 5010 «Емісійні різниці», а від'ємний — за дебетом рах. активно-пасивного рах. 5030 «Прибутки та збитки минулих років» або акт.-пас. рах. 5040 «Прибуток чи збиток минулого року, що очікує на затвердження». Рах. 5003 “Дивіденди, які направлено на збільшення СК” призначений для відображення в обліку капіталізації відсотків. Він є пасивним рахунком. Рах. 5040 призначений для обліку прибутку до його розподілу за рішенням зборів акціонерів та обліку збитку від банківської діяльності. За кредитом рахунку проводяться суми доходів, перерахованих в останній робочий день звітного року, або покриття затвердженого збитку з рахунку 5030. За дебетом проводяться: суми витрат, перерахованих в останній робочий день звітного року; суми розподілу затвердженого прибутку; списання емісійних різниць у разі недостатності коштів на рахунках 5010 і 5030. Така методика обліку прибутків (збитків) дозволила виключити з діючого Плану рахунків, рахунок № 5041 (контрпасивний) «Збитки минулого року, що очікують на затвердження». Напрямки розподілу прибутку, які затверджені зборами акціонерів, в обліку відображають так: Залишок нерозподіленого прибутку обліковується банком за рахунком 5030. За дебетом цього рахунку проводиться: покриття суми збитку минулого року; відрахування на рахунок № 5020 «Загальні резерви», що є пасивним; списання емісійних різниць у разі недостатності коштів на рахунку № 5010. За кредитом рахунку показуються: суми підтвердженого прибутку, що залишається в розпорядженні банку; суми загальних резервів, що обліковувались за рахунком № 5020 «Загальні резерви». За рахунком 5030 на кінець звітного періоду обліковуються також нараховані, але не отримані доходи, та нараховані, але не сплачені витрати». 51.Облік розрахунків з акціонерами за несплаченим статутним фондом.
Статутний капітал – кошти, що внесені акціонерами банку шляхом придбання його акцій. Банк може викупати акції в акціонерів з метою анулювання та з метою продажу. Облік власних акцій, викуплених в акціонерів для подальшого перепродажу або анулювання в установленому порядку, здійснюється за балансовим рахунком № 5002 «Власні акції банку, що придбані у акціонерів» за номінальною вартістю. Різниця між номінальною вартістю та ціною викупу відноситься на рахунок № 5010 «Емісійні різниці» в межах залишку цього рахунку. У разі недостатності залишку першим дебетується рахунок № 5030 «Прибутки та збитки минулих років» у межах додатного залишку, потім рахунок № 5040 «Прибуток чи збиток минулого року,що очікує на затвердження». У разі продажу викуплених власних акцій надлишок між номінальною вартістю та ціною продажу визначається як прибуток або збиток банку і відображається за балансовим рахунком № 5010 «Емісійні різниці». Банк веде позасистемний облік руху власних акцій.
На номінальну вартість реалізованих акцій: Д-т Кореспондентський рахунок, К-т 5000. На суму перевищення вартості реалізованих акцій щодо їх номінальної вартості: Д-т Кор. рахунок, К-т 5010. На суму номінальної вартості викуплених акцій: Д-т 5002/2, К-т Кор. рах. На різницю між номінальною вартістю та ціною викупу в межах залишку за рахунком 5010 «ЕМІСІЙНІ різниці»: Д-т 5010, К-т Кор. Рахунок. На решту різниці між номінальною вартістю та ціною викупу: Д-т 5030, К-т Кор. рахунок.
Якщо акції викупає в акціонерів за ціною, нижчою від номіналу, то на суму, отриману від реалізації акцій: Д-т Кор. Рахунок, К-т 5002/2. На різницю між номінальною вартістю акцій та вартістю їх реалізації: Д-т 5010, К-т 5002/2. Анулювання нереалізованих акцій: Д-т 5000/2, К-т 5002/2.
Дивіденди нараховуються у процесі розподілу прибутку. Отже, сума нарахування дивідендів зменшує прибуток минулого року, що чекає на затвердження (синтетичний балансовий рахунок № 5040), і відображається за рахунком № 3631 «Кредиторська заборгованість перед акціонерами банку за дивідендами». Господарські операції банку за розрахунками з акціонерами в БО відображаються так: 1. Оголошено та нараховано дивіденди: Д 5040, К 3631. 2. Утриманий податок на дивіденди (30%) може вноситися до бюджету до виплати дивідендів або одночасно з нею. В обліку утримана сума податку відображається за рахунком № 3622 «Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами, крім податку на прибуток»: Д 3631, К 3622. 3. Перераховані оподатковані дивіденди: Д 3622, К-т Кор. рахунок. 4. Капіталізація дивідендів: Д-т 5040, К 5003.
