Шпаргалки! - Політекономія (КНЕУ)

45.Банки їх роль та функції. Банківський прибуток.
Банком називається фінансова установа, що акомулює тимчасово вільні гроші, надає їх у тимчасове використаня у вигляді кредиту. Банк виступає посередником між підприємствами, установами або окремими особами у взаємних платежах, регулює грошовий обіг в країні, в тому числі випуск нових грошей. Всі банки і кредитні установи утворюють банківську систему, що складається з центрального банку( в УКРАЇНІ-НБУ) і комерційних банків. Головна мета банку – бути посередником в переміщені грошових коштів від кредиторів до позичальників. В позику гроші дають також страхові компанії, пенсійні фонди, інвестеційні, фінансові компанії. Комерційні банки можуть бути як державні так і не державні.Комерційні банки – цеведуча ланка кредитної системи. Основне місце в їх операціях займає кредитування промислових та торгових заходів, фізичних та юридичних осіб.
Функції центральног банку: зберігає резервний валютний державний фонд в золоті, банкнотах, цінних паперах; управляє, керує валютними резервами в комерційних банках; здійснює емісію грошей; здійснює емісію цінних паперів; регулює діяльність кредитної системи та кредитування в країні; здійснює торгівлю монетарним золотом тощо.
Функції комерційних банків: зберігати мінімальні валютні резерви в обсязі, встановленому центральним банком; здійснювати кредитні операції; зберігати тимчасово вільний капітал своїх клієнтів; виконувати різні комерційні операції на доручення клієнтів тощо. В наслідок надання позик перелічені установи отримують прибуток у вигляді позичкового відсотка і надають кредити. Позичковий відсоток – вартість послуги, яка надається кредиторам позичальнику у вигляді надання йому за плату певної суми грошей на певний строк. Кредит - форма руху позичкового капіталу, тобто грошового капіталу, що подається в позику. Банківський прибуток – різниця між відсотками на вкладений капітал і виплатою відсотків за позичками. Саме норма банківського прибутку визначає результативність роботи комерц банку. Прибуток банк отримує і від інших видів діяльності. Оскільки кожен банк зацікавлений мати більше клієнтів, а сьогодні дуже велика кількість банків, в наслідок конкуренції ми спостерігаємо тенденцію до зниження відсотка і подовження терміну кредита що є вигідним для населення.

46. Суть кредиту та його форми.
Кредит – форма руху позичкового капіталу, тобто грошового капіталу, що подається в позику.
Функції кридиту – 1)мобілізує, акомулює, перерозподіляє грошовой капітал. 2)прискорює концентрацію та спеціалізацію капіталу 3)є інстументом врегулювання ек-ки 4) сприяє скороченю втрат обігу. Існує кілька основних форм кредиту: комерційний( вексель), банківський – основний, іпотечний( під заставу), споживчий, державний, приватний, міжнародний, урядовий.
Кредит надається за таких умов та принципів: строковість, повернення, матеріальне забеспечення, платність.
Форми кредиту:
Державний кредит – це особлива форма кредиту, де позичальником та кредитором виступає держава або місцеві органи влади, а сам кредит має вигляд випуску позик, які в основному реалізуються фінансово-кредитними установами. Він звичайно являє собою випуск цінних паперів – облігацій, сертифікатів тощо.
Банківський кредит – найбільш поширена та основна форма видачі грошових коштів у тимчасове користування юридичним та фізичним особам.
Внутрішній кредит – видається суб”єктам господарювання та державі в цілому.
Міжнародний кредит – може отримати одна країна від іншої на встановлених в міжнародній практиці умовах. Буває комерційний, фінансовий, проміжковий тощо.
Чим вище попит на банківський капітал, тим вище ставка по активним операціям і навпаки. Чим вище рівень виробничої та комерційної активності в суспільстві, тим вище кредитна та депозитна ставка банківського відсотку і навпаки.

47. Капітал у сфері торгівлі
В резальтаті СПП торгівля стає самостійною сферою підприємницькою діяльності. Зявляється товарний капітал, відбувається відокремлення торгового капіталу від товарного на певній стадії розвитку ринк ек. Торг кап виконує функцію реалазації товарів з метою отримання торг прибутку. Проте існують між товарним і торговим капіталом є як відміності так і схожості. Обидва – капітал ообігу. Їх функція – реалізація товарів, але товар кап є часткою пром капіталу, власністю пром капіталіста. Торг кап належить торг підприємцю. Він є самостійним капіталом. Ці 2-ва капітали мають різні форми колообігу. Торг підприємства залучають капітал, працю, підприєм талант – витрати. Такі витрати, тобто витрати підприємства сфери обігу, повязані з реалізацією продукції, називаються витратами обігу( вони бувають внутрішні і зовнішні, постійні і зміні, економ і бугалтерськи). Торговим прибутком назив дохід, що одержують підприємства обтової та роздрібної торгівлі.

48. Фінансово кредитні установи
Фінансово-кредитні установи мають комерційний ха¬рактер, тобто здійснюють свою діяльність з метою одержання прибутку. Є такі види фінансово-кредитних установ:банки(ощадні, інвестиційні, іпотеч¬ні та інші спеціалізовані банки), страхові компанії і пенсійні фонди, а також всілякі інвестиційні компанії, фінансові компанії, спеціалі¬зовані фонди.
Банком називається фінансова установа, що акомулює тимчасово вільні гроші, надає їх у тимчасове використаня у вигляді кредиту.
Комерційні банки – цеведуча ланка кредитної системи. Основне місце в їх операціях займає кредитування промислових та торгових заходів, фізичних та юридичних осіб.

49. Роль ринкової інфраструктури в регулювані ринкових відносин.
Інфраструктура - сукупність галузей та підприємств, зайнятих у обслуговувані сусп в-ва. існує кілька видів: виробнича, соціальна, ринкова.
Ринкова інф – шляхи ( підприємства та організації), по яких рухаються товари та послуги, гроші, роб сила, ціні папери.
Інф ринку – це: 1) інф виробничого сектору(транспорт, звязок, комунікаїці) 2)інф ринку праці ( заклади освіти, підвищення кваліф, центри зайнятості. 3)інфраструктура фінансового сектору ( страхова, банкова система, товарні і фондові біржі)
Великий вплив структури та інфраструктури на розвиток ринкових відносин обумовлюється виконанням нею таких функцій:
- забезпечення зворонього зв’язку між виробництвом і споживанням ;
- акумуляція тимчасово вільних коштів суб’єктів ринку;
- регулювання грошового обігу;
- доведення товарів, сировини, послуг до безпосереднього споживача;
- перерозподіл ресурсів між секторами економіки і всередині них;
- регулювання ринку парці.

50. Домогосподарство як суб’єкт ринкової економіки.
Домогосподарство виконує дуже важливу роль в ринковій економіці. Значення домогосп посилюється з кожним роком (в Укаїні значно збільшилась їх частка у ВВП). Домгосп більш чітко привязане до територіальних меж окремої госп одиниці, включає членів дом госп, які не є родичами. Вони виконують 2 основні функції: 1) дом госп – головний постачальник ек ресерсів. 2) Домгосп основний постачальник субєктів що витрачаються. Домгосп виступають отримувачами доходів. Основними джерелами є: зарплата, доходи від інвестиції товарів, відсотри на вкладений капітал, дивіденди, доходи від підсобного господарства. Взагалі існує 2 класифікації розподілу доходів дом госп: функціональний і особистий. В ринковій ек важливим моментом є нерівномірний розподіл доходів між домогосп. Важливим моментом є також і витрати дом госп з метою заощадження і споживання. Домгосп займає чинне міцсе в економіці: 1) важіль встановлення ек рівноваги. 2) вони разом формують сукупний попит, що зорієнтовує всю рнкову систему. 3) є постачальником ресурсів (трудових, капітало, грошей, товарів). Одже господарства є важливим обєктом доследження і функціонування ринк ек.

51. Підприємництво як субєкт ринкової економіки. Форми і види підприємств.
Підприємництво – багатовимірне явище. Яке може бути визначене як: - ек категорія: вдносини між субєктом госп діяльності, спрямовані на досягнення такої комбінації ек ресурсів, яка здатна їм забеспечити комерційний дохід, -як тип госп поведінки:незалежністю самостійність що до вибору( скільки, що, для кого виробляти), повна відповідальність за прийняті рішення та їх наслідки –як господарське мистецтво: постійна ек, організаційна, управліньська, творчість для забеспечення комерційного успіху, -як метод ек мислення: характерезування орігіральних ідей та підходів до вирішення госп проблем. Чинним законодавством Україні обмежуються деякі громадяни щодо веденя підприємництва: державослужбовці, військовослужбовці, ті, що судилися за ек злочин. Субєктами підприємництва є: приватні особи, держава в особі відповідних органів, група юр осіб, що повязані між собою договірними відносинами. Обєкт підприємництва – сукупність певних видів ек діяльності в межах якої шляхом комбінації ресурсіів підприємець досягає максималазації доходів. Бувають такі види підприєм діяльності: страхова, виробнича, фінансова, торговельна, посередницька, іноваційна. Кожен підприємець має прагнути бути нависоті, досягати іновацій у сфері економіки, оріїнтуватись на запити та смаки споживачів, максимально використовувати конкурентні переваги, дотримватись принципів ділової етики, рризикувати, нести ек та соц відповідальність. За формою організації:
- одноосібні
- партнерство чи тов-во
- корпорації та акц тов-ва
Також за формою власності підпр-ва класифікують як:
- приватні ( засновуються на власності майна окремих громадян, з правом викор роб сили);
- колективні (засновані на власності на майно трудових колективів);
- державні (майно належить державі);
- змішані (спільні) (створені на основі об”єднання майна різних власників).
Класифікація по правовому статусу:
- одноосібні;
- кооперативні;
- арендні;
- господарські товариства.
В залежності від характеру інтергації та ступеню відповідальності:
- повні (всі учасники несуть відповідальність);
- з обмеж відп ( має уставний фонд, учасники несуть відповідальність в розмірі своїх вкладів);
- командитні (поряд з членами повну відповідальність мають і засновники);
- акціонерні (поділ уставного капіталу на акції).
По чисельності робітників:
- малі;
- середні;
- великі.
Сьогоднішня( іноваційна) модель підприємництва відрізняється від класичної, що відбулось в наслідок переходу від індустріального до пост індустріального способу в-ва.

52. Кругооборот і оборот капіталу
Капітал – це частина фінансових ресурсів. Капітал – гроші які приносять інші гроші Лише вкладення капіталу у господарську діяльність приносить прибуток. Капітал повинен постійно
здійснювати кругообіг – послідовне проходження трьох стадій і відповідне прийняття трьох форм.
Загальна форма кругооборо тукапіталу має вигляд: Д-Т-Д”, де
Д – грошові кошти, що інвестуються;
Т – товар;
Д” – грошові кошти, отримані інвестором від продажу продукції.
Якщо розглянути її більш детально,то В сфері обігу капітал ще має грошову форму, потім на ці гроші купують засоби вирва та робочу силу. У сфері виробництва капітал вже має виробничу форму, а після, коли виробили товар (товарна форма капіталу) ми знову повертаємося у сферу обігу і отримуємо гроші, які будуть вже більіші за авансований капітал
Тому в операції Д-Т-Д” грошові кошти, які вкладаються у виробничо-торговий процес, не затрачуються остаточно, а лише авансуються, а після завершення кругообігу вони повертаються інвестору з додатковим прибутком.
Регулярно повторюваний круооборот називається оборотом капіталу.
Капітал повинен постійно здійснювати кругооборот Чим більше за рік буде зроблено оборотів капіталу, тим більше у інвестора буде річний прибуток.
Концентрація капіталу відбувається тоді, коли великі сумі зосереджуються в одному місці. А централізація – в одних руках.

53. Суть підприємництва, його види та функції.*
Підприємництво – ініціатива людей в господарській діяльності на свій страх і ризик; П - ініціативна, самостійна господарська діяльність людей, направлена на отримання прибутку шляхом організації та використання ресурсів з метою вир-ва та реалізації товару.
Функції:
- ресурсна – реалізується в продуктивному використанні капіталу, трудових та матеріальних, інформаційних ресурсів;
- організаторська (орг вир-ва, збуту, реклами);
- творча – пошук нових рішень, новаторські ідеї.
принципи:
- вільний вибір діяльності;
- самостійне прийняття рішень;
- розпорядження на свій розсуд одержаними доходами;
- вілне наймання робочої сили
- певні правові гарантії: юридичний захист, , законодавче забезпечення свободи конкуренції;
Основні форми підпр-в: індивідуальне, колективне, державне. Види за діяльністю: виробниче, комерційне, фінансове, посередницьке, страхове.

54. Роль підприємства і підприємництва в риноковій економіці.
Підприємство – господарська ланка, якій властиві такі риси: певне місце в соціумі, наявність майна, необхідного для здійснення певного ек процесу, технологічне зумовлення факторів в-ва, певне місце в системі СПП.
Підриємництво - ініціатива людей в господарській діяльності на свій страх і ризик; П - ініціативна, самостійна господарська діяльність людей, направлена на отримання прибутку шляхом організації та використання ресурсів з метою вир-ва та реалізації товару.
Вони відіграють дуже важливу роль в ринковій економіці, оскільки підприємництво, а одже і підприємства є рушіями розвитку ринкових відносин. Вони стимулюють покращення якості товару, ефективності, різновиду, нововеденню, що в свою чергу розвивають конкуренцію, що є основою ринкової економіки. Чим більше підприємців, що зацікавлені в досягнені прибутку, в задоволені потреб суспільства, в русі вперед, тим краще для людей.

55. Первісне нагромадження капіталу, його собливості в Україні.*
Нагромадження капіталу – це процес перетворення засобів вир-ва в капітал, а безпосередніх виробників у найманих працівників. Первісне нагромадження капіталу проходивло в єпоху меркантелізму, в період встановлення монофактурного в-ва.
У всьому світі основою цього процесу був розвиток товарного вир-ва, велику роль також зіграв лихварський капітал. В деяких країнах перв нагр кап не обійшлося і без насилля, наприклад в Англії землевласники зганяли селян з власних земель і ті змушені були йти працювати на фабрики.
В Україні, в зв’яязку з її соціаластичним минулим перв нагр кап від бувається тільки зараз і не можна сказати що без проблем. „прихватизація” держ майна, коррупція. хабарництво, розкрадання, поява тіньового капіталу та тіньової ек-ки.
Перехідна економіка України характерезується інвестеційним типом трансформації. Інвестицією називається зміна порядку послідовності подій. За класичного життя трансформації відбувається перехід від аграрного суспільства до індустріального, а за інвестеційного – перехід до ринкової економіки на основі індустріального базису.

56. Перетворення грошей у капітал. *
Капітал – це авансовані підприемцями у засоби вир-ва грошові ресурси, які в процесі використання у вир-ві забезпечують самозростання.
Одним із факторів вир-ва є капітал в його різнома-нітних формах, включаючи форми людськ капіталу.
Якщо капітал, це фактор вир-ва, то для організації будь-якої справи, будь-якої діяльності перш за все необхідна певна кількість капіталу в грошовій формі. Його можна отримати шляхом заощаджень та зібрання великої кількості грошей, а можна взяти позичковий капітал.
Формула перетворення грошей у капітал Г-Г′, розширена формула торг капіталу: Г-Т-Г′, сучасна формула перетворення грошей у капітал: Г-Т(засоби в-ва, роб сила)-в-во-Т′-Г′

57. Характер взаємозв’язку капіталу і найманої праці.*
Значного поширення набув погляд на капітал як на один з виробничих факторів, що поряд з працею, землею приносить доход. Проте є одна цікава особливість – капітал не може виконувати свої ф-ії без допомоги робочої сили, яка на відміну від капіталу не є власністю підприємця.
Наймані працівники можуть бути фактором зростання капіталу. Це криється у характері найманої праці як такої. Її виконують за допомогою засобів вир-ва, які не належать працівникові; цим процесом керує власник засобів вир-ва; результати вир-ва не належать безпосередньому виробникові. Власник засобів вир-ва, наймаючи робітника, на перший погляд, купує його працю, аое це не так, оскільки працб як таку купити не можна. Праця – це процес, в якому створюються матеріальні та нематеріальні блага. Те, що купує власник засобів вир-ва – це специфічна риса людської особистості, її здатність до праці. Її й називають робочою силою. Отже, вирішення проблеми джерела зростання капіталу в подвійному характері товару “робоча сила”.