ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 7
Гостей: 7
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Політекономія (КНЕУ)

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Політекономія (КНЕУ)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 ...

Шпора 2

1. Зародження і розвиток політ економії. Основні напрямки, школи і течії в політичній економії. Політекономія-складова частина економічної теорії. Господарчо-ек-чні проблеми завжди знаходились в центрі уваги людей. Першим, хто спробува втеореттично осмислити проблеми використаннія майна й еквівалентного обміну був ще Арістотель. Накопичення великих обсягів економічних знань призводить до їх разчленування й обособлення. Виникнення спеціальних досліджень відноситься до початку 17 ст. (зародження капіталізму та формування національних ринків). Виражала інтереси буржуазії. Тоді й виник термін політекономія. Він був вперше застосований французьким вченим- меркантилістом Антуаном де Монкретьєном. Меркантилізм-перша школа політекономії. Багатство суспільства ототожнювали з золотом. Джерелом багатства-торгівлю. Меркантилісти сприяли розкладу феодалізму, первинному накопиченню капіталу. Класична політекономія виникла у зв’язку з проникненням капіталу в сферу вир-ва. Класична Політекономія була пануючою школою в 2 пол.18-поч.19 ст. Перші представники цієї школи - фізіократи (природа и влада). Родоначальник Франсуа Кенэ. Джерело багатства перенесли зі сфери обігу в сферу вир-ва вир-во, але лише в с/г. Класична Поліекономія: Вільям Петті, Адам Смітт, Давід Рікардо обгрунтували, що джерелом сусп-го багатства є все суспільне вир-во (праця). Визначили гроші як товар, що має трудове походження. Розрізнили дві сторони ціни – ринкова ціна і вартість товару, дві сторони товару – вартість і споживчу вартість Заклали основи трудової теорії вартості. Дослідили механізм відтворення сусп-го капіталу. Виступали за обмеження втручання держави в ек-ку, за свободу торгівлі. В середині та другій половині 19ст розвивалась дрібнобуржуазна Політекономія. Вона відображала інтереси і погляди мілких товаровиробників; не змогла відкрити закони економічного розвитку й тому виявилась безплідною.
Велику роль у розвитку політ ек-ії відіграв марксизм, що у методах наукових досліджень віддавав перевагу діалектичному матеріалізму. Маркс довів до досконалості вже існуючу на той час теорію вартості, найвагомішим внеском вважаеться ввідкриття механізму створення додаткової вартості а механізму сусп-го відтворення.
Сучасна економічна теорія характеризується більшою кількістю напрямків, шкіл, течій. Основні: 1) Неокласична; 2) кейнсіанська; 3) монетаризм; 4) неолібералізм. Вони різняться трактуванням ролі ринку і держави, їх співвідношення і взаємодії в економічному розвитку.
Неокласична виходить з коренного положення класичної школи про ринок і конкуренцію, як про природні умови функціонування і розвитку ек-ки. Ринковий механізм саморегулювання вважається єдино ефективним способом функціонування ек-ки. Державне втручання може привести до порушення економічної рівноваги, до зниження ефективності. Засновується на теоріях межової корисності та виробничості. Кейнсіанство виникло в 30-ті роки, у зв’язку з необхідністю виводу буржуазної ек-ки з світової кризи 29-33 рр. Кейнс выпустив в 1936 р. працю "спільна теорія зайнятості, відсотку і грошей". Основні положення: ринковий механізм не здатен повністю ліквідувати кризи і безробіття, необхідне державне втручання, з використанням податків, субсидій, ссудного відсотку.
Монетаристські теорії інтенсивно розвиваються. В центрі їх уваги - антикризові заходи: стимулювання економічної активності з використанням фінансово-кредитної системи, грошового обігу, інфляцій для підвищення попиту.
Институціонально-соціологічна. Об’єктом дослідження є такі суспільні інститути як корпорації, профспілки, держави. При цьому в центрі уваги - загальнолюдські цінності. Виступають проти надмірної ідеологізації сусп-го життя, против мілітаризації ек-ки, за індикативне державне планування ек-ки, за гарантовані доходи, за розширення державних соціальних програм, за організацію державою перекваліфікацію робітників у зв’язку з технологічним безробіттям.
Політекономія - суспільна наука. Вивчає відносини між людьми в процесі їх виробничо-господарської діяльності. Ек-чні відносини - відносини 1) з приводу економічного поєднання робітників з засобами вир-ва; 2) з приводу організації виробнмчого процесу; 3) з приводу присвоєння й використання результатів вир-ва.
Політекономія здійснює екскурси в інші науки. Зачіпає політичні, ідеологічні відносини, особливо економічну та соціальну політику, психологію, юриспурденцію в галузі господарського та цивільного права. Також стикається з науками, що вивчають техніку і технологію вир-ва.
2. Предмет політ економії. Тлумечення предмета політ економії різними школами.
Політекономія - суспільна наука. Вивчає відносини між людьми в процесі їх виробничо-господарської діяльності. Ек-чні відносини - відносини 1) з приводу економічного поєднання робітників з засобами вир-ва; 2) з приводу організації виробнмчого процесу; 3) з приводу присвоєння й використання результатів вир-ва.
Політ економія вивчає найзагальніші ек закони, що регулюють процес вир-ва, розп, об і сп мат благ і послуг
Класична політ ек визначае предмет так:дії людей у процесі вибору рідкіснх ресурсів для вир-ва товарів та сфера діяльності, що належить до вир-ва, обміну і спроживання товарів і послуг. Марксизм – виробничі відносини у процесі вир-ва, розп, об і сп тов і послуг.
3. Економічна теорія і політ економія: проблеми взаємозв’язку. Позитивна і нормативна політ економія.
Політекономія-складова частина економічної теорії. Економічна теорія складається з політекономії, макроек-ки, мікроек-ки, історії економічних вчень. В цілому економічна теорія є методологічною основою всіх економічних дисциплін., Об’єктом економічної теорії є ек-ка в цілому.
Термін “політ економія” щодо економічної теорії був застосований ще у 1615 році. Цей термін можна трактувати як науку про ведення господарства в державі, суспільстві.
А політекономія - суспільна наука. Вивчає відносини між людьми в процесі їх виробничо-господарської діяльності. Ек-чні відносини - відносини 1) з приводу економічного поєднання робітників з засобами вир-ва; 2) з приводу організації виробничого процесу; 3) з приводу присвоєння й використання результатів вир-ва.
Отже, політекономія та економічна теорія є тісно взаємопов’язаними науками та явищами, які переплітаються у своєму існуванні.
Позитивна – описує факти, наявні процеси, має об’єктивний хар-р
Нормативна – містить оцінні судження якихось людей, позатеоретичні судження. Приклад нормативно-догматичної політ ек-кії.
4. Закони і категорії політ економії. С-ма економічних законів.
Виробничо-господарській діяльності властиві об’єктивні ек-чні закони.
Ек-чні закони - внутрішні, істотні, стійкі причинно-наслідкові зв’язки і залежності економічних відносин людей. С-му ек законів складають такі їх типи:
Усезагальні (притаманні будь-якому типу ек с-ми) – закони розвитку сусп ви-ва, відносин власності
Особливі (властиві декільком типам ек сис-м) – тов вир-ва і ринку
Специфічні (лише в певній ек с-мі)
Стадіальні – ті, що притаманні певній ек с-мі лише на певному етапі її розвитку.
Вони проявляються не в кожному окремому явищі або процесі, а у всій їх сукупності на досить довгих відрізках часу; Люди не безсильні перед цими ек-чними законами, не лишені своїх інтересів і активної ініціативності в їх реалізації. Закони незалежні від волі і свідомості людей, але не від їх діяльності. Пізнаючи ек-чні закони та здійснюючи свою виробничо-господарську діяльність в їх руслі, люди добиваються високих результатів в своїй діяльності.
Економічнаі категорія – наукове поняття, абстракція, яка відображає реально існуючі ек відносини. Основними властивостями є те, що вона відображає певну властивість певної с-ми ек відносин та носить об’єктивний і історичний хар-р
У політ ек використовуються такі ек категорії як ціна, вартість, ринок, гроші, капітал...
5. Методи економічних досліджень. Загальні методи наукового пізнання та їх використання.
Метод –це є щлях дослідження предмета науки.
Методи поділяються на загальнонаукві та спеціальні.
Прикладом заг аук методу може бути Діалектичний, який розглядае ек явище як таке, що знаходиться у русі й взаємозв’язку з іншими і кількісні зміни у якому призводять до якісних. Джерелом розвитку є єдність і боротьба протилежностей. Також прикладами заг метоів пізнаня можуть бути формаційний, емпіричний, структурно-фунцціональний і т.д.
До спеціальних можна віднести абстракційний, метод, який включає в себе аналіз та синтез, тобто розкладання досліджуваногоявища на окремі елементи та об’єєднання проаналізованих елементів в єдине ціле.
Індукція – конструювання узагальнених висновків, теоретичних результатів, економічних законів на основі емпіричних спостережень великої кількості досліджуваних явищ. Дедукція – протилежний рух дослідницької думки від загальних наукових висновків до окремих явищ з метою: 1) наукової оцінки; 2) поглиблення, уточнення, повишення якості спільних наукових висновків, законів.
6. Функції політ економії.
Політекономія вивчає відносини між людьми в вирішальній сфері їх життєдіяльності: у виробничо-господарській ек-чній діяльності. Значення політекономії в житті суспільства може бути охарактеризоване її функціями.
Політекономія як одна з галузей наукового знання, виконує:
1)пізнавальну функцію – нарощування інтелектуального потенціалу суспільства, розширює науковий кругозір людей, озброює їх знаннями об’єктивних законів економічного розвитку суспільства
2) методологічну. Політекономія є методологічною основою всіх економічних наук. Це свого роду економічна філософія.
3) практичну. політекономія – теоретична основа економічної політики держави, підприємств, фірм. На основі її законів та теоретичних висновків органи держуправління, фірми визначають свої програмні цілі, економічну стратегію і практику.
4) прогностична – п ек спроможна дати приблизний ек прогноз розвитку країни чи підприемства на певний період
5) ідеологічну. Політекономія формує погляди, суспільні ідеї, суспільну свідомість. Є вихідною основою формування економічного і політичного мислення.
7. Політ економія та обгрунтування економічної політики.
Економічна політика – концентрований, науково обгрунтований комплекс ек заходів на макро і мікро рівнях щодо ефктивного та раціонального функціонування ек поцесів (система заходів, щодо рац функціонування ек-ки)
Теореичною базою ек політики є політична економія.Двому сторонами ек політики є Ек стратегія та ек тактика.
Ек стратегія – розробка довгострокових завдань виділення приорітетів розвитку.
Ек тактика – засоби, форми, методи, за допомогою яких злійснюється ек стратегія.
8. Вир-во та його основні фактори.
Вир-во – це не лише процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини. Це ще й відтворення самого життя людини, оскільки при цьому забезпечуються засоби її фізичного існування, а також реалізація і розвиток її здібностей.
Вир-во як процес суспільної праці складається з таких фаз: безпосереднього вир-ва, розподілу, обміну, споживання. Воно послідовно проходить усі ці фази і одночасно присутнє в кожній з них у певний момент.
Процес вир-ва-це взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин, які перебувають у суперечливій єдності, але відносно автономні у своєму розвитку. Продуктивні сили в свою чергу складаються з засобів вир-ва (засоби праці та предмет праці) та робочої сили
Види факторів вир-ва зумовлені різноманіт-ною виробничою діяльністю людини у багатьох галузях, підгалузях, сферах, підрозділах і регіонах. Наприклад, є фактори вир-ва с/г призначення або такі, що належать до промисловості чи таких її підгалузей, як легка промисловість, машбуд-ня. Робітники як фактори вир-ва можуть бути зайняті в матеріальному вир-ві чи духовній сфері, врізних регіонах країни тощо. Томуосновою будь-якого вир-ва є сусп поділ праці та обмін його результатами.
9. Обмеженість виробничих ресурсів. Крива виробничих можливостей.
Закон обмеженості ресурсів стверджує таку невідворотну істину – блага і ресурси є обмеженими, а потреби безмежні. Отже існує межа вивобничих можливостей для вир-ва будь якого продукту, і якщо ми хочемо підвищіти його вир-во, то мусимо зменшити вир-во якогось іншого. Межа виробничих моливотсей показує максимальону кілкість продукції, яку може виробити ек-ка в умовах наявного рівня технологіч-ного розвитку і наявних факторів вир-ва.
Графік
10. Ек-чні потреби
Ек-чні потреби – природний потяг людини до визначених умов життя, відсутність яких супроводжується відчуттям нестачі певних благ та послуг, бажанням володіти ними, щоб подолати це відчуття.
Потреби існують у всіх. Вони є безмежними, розвиваються і прогресують з розвитком людства (закон зростання потреб)
Загальна класифікація потреб виділяє такі:
базові – породжені розвитком цивілізації
першочергові – другорядні (прикраси)
матеріальні – нематеріальні (освіта)
суспільні (безпека) – колективні (тр-порт, відпоч)
фізіологічні – духовні
соціальні (умови праці)
Також існує ієрархія потреб, яку винайшов Маслоу
фізіологічні,в безпеці та захисті, соціальні, у повазі, у самовираженні.
За ступенем реалізації потреби можна класифікувати на абсолютні, дійсні та платоспроможні. Абсолютні потреби породжені сучасним рівнем розвитку світової ек-ки. Дійсні потреби відповідають рівню розвитку ек-ки певної країни. Платоспроможні – потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін.
11. Корисність продукту
Вартість товару залежить від важливості та необхідності тієї потреби, яку він задовольняє, тобто від його граничної корисності. Наприклад якщо ти знаходишся у місті, де достатньо місць для того, щоб купити воу, її гранична корисність для тебе буде меншою, ніж коли ті стоїш посеред пустелі і маеш лише пляшку води. Вартість води буде визначена граничною корисністю. Чим менше на ринку того чи іншого товару, тим він дорожчий, тим вища його цінність. Але із збільшенням його пропозиції цінність даного товару падає до його граничної корисності. Закон спадної корисності твердить, що в міру споживання людиною додаткових одиниць продукту з деякого моменту його гранична корисність буде зменшуватися. Отже корисність кожної речі пов’язана з її запапсами
12. Ек-чні інтереси.Єдність і суперечності в системі інтересів.
Економічний інтерес – це мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення індивідуальних потреб. Інакше кажучи це усвідомлена потреба.
Ек-чні інтереси можна класифікувати нсамперед за суб’єктами реалізації їх як державні, групові та особисті. В структурі інтересів виділяють виробничі (пов’язані з організацією вир-ва) і невиробничі ( пов’язані з задоволенням особистих потреб виробника та його потреб як члена суспільства).
Має місце складне переплетіння, взаємодія економічних інтересів. Значною мірою інтереси виступають як соціальні протилежності.
Єдність і суперечливість в с-мі інтересів можна простежити наприкладі власника і найманого працівника. Вони є протилежними сторонами економічних стосунків, проте вони мають спільні інтереси щодо ринку, виступаючи як виробник та споживач. Не задовольнивши інтереси споживача, виробник не може забезпечити і власні інтереси і навпаки. В той же час підприємець не може задовольнити свої власні інтереси не задовольнивши інтереси всього суспільства.
Механізм та функції інтересів визначаються насамперед сутністю існуючої економічної системи.
13. Економічна с-ма: її сутність та структурні елементи.
Економічна с-ма – об’єктивна єдність закономірно пов’язаних одне з одним явищ та процесів ек життя.
Під економічною системою розуміється реальна національна ек-ка, тобто ек-ка окремої країни з її внутрішньогалузевою стуктурою, фірмами, підпр-вами, сімейними гсподарствами.
Основні складові частини економічної системи:
1)провідний тип власності;
2)основні групи об’єктів сусп вир-ва і відносини між ними;
3)принципи організації вир-ва об, розп, спож;
4)господарчий механізм.
Критеріями класифікації ек с-м є форми планування та управління, форми власності, ринку, ніноутворення і т.д. На основі цих критеріїв виділяють ком-адм с-му, ринкову ек-ку.
14. Продуктивні сили як матеріальна основа економічної системи.
Продуктивні сили – це єдність матеріально-речового та особистого факторів вир-ва. Головну роль ут відіграє особистий фактор – людина, яка створює засоби вир-ва, приводить їх у дію. Людини – головна продуктивна сила суспільства. Разом з тим засоби вир-ва і насамперед знаряддя – це найреволюційніший елемент продуктивних сил. Вони швидко змінюються, вдосконалюються, що пов’язано з розвитком людини, підвищенням її освітнього, кваліфікаційного рівня, поліпшенням організації праці та управління.
Саме продуктивні сили є серцевиною, основою ек с-ми, і саме на основі прод сил, виробничіх відносин і сусп поділу праці можна виділити ті чи інші особливості, які призводять до диференціації ек с-м
15. Сусп поділ праці і його роль в розвитку прод сил.
Сусп поділ праці – просес диференціації вир-чої діяльності, що супроводжується прикріпленням групи виробників за певними видами вр-чої діяльності.
сусп поділ праці є загальний (поділ прод сил на великі сфери – пром і сг), частковий (поділ найбільших галузей, одиничний (всередині підпр-ва)
Сусп поділ праці – це форма існування прод сил; підс-ма економічних відносин сусп-го вир-ва; форма організації взаємодії виробничих сил і економічних відносин; спосіб функціонування економічних виробничих відносин.
16. Ек-чні відносини як суспільна форма функціонувння продуктивних сил.
Ек-чні відносини – відносини між людьми, що виникають в процесі сусп вирва, розп, об і спож вироблених благ.
Прод сили не можуть самостійно складати всю ек с-му, необхідно враховувати спосіб органнізації ек с-ми, тобто ек відносини, які приводять в рух продуктивні сили. саме поєднання ек відносин та прод сил визначає спосіб вир-ва.
ек відносини включають у себе відносини, що виникають під час вир-ва, розп, об і споживання.
Вир відносини передбачають: привласнення предметів природи, поєднання людського ресурсу із засобами вир-ва, відносини що до привласнення засобів вир-ва.
У сфері розподілу це відносини привласнення створеного родукту
Обміну – купівля-продаж товарів
Споживання – між виробниками тов і послуг та їх споживачами.
17. Структура економічних відносин.
Техніко-, організаційно- соціально-ек відносини. Товарно-грошові, ринкові.
18. Ммеханізм дії і використання економічних законів.
Економічний закон виражає внутрішній, суттєвий, сталий, зв’язок між ек явищами та процесами, який має причинно-наслідккову залежність
Сукупність ек законів становить єдину сис-му, тому жоден закон не має прояву без інших, тобто їх дія виражається як тенденція.
Механізм дії ек законів – сукупність об’єктивних зв’язків і залежностей між явищами та процесамиек життя. Основи його функціонування: об’єктивність, системність, суперечливість. Проте це не означає, що сус-во повинно сліпо підкорятися їм, адже люди можуть діяти в межах цих законів, і таким чинов тільки використовувати їх на свою користь.
Таким чином механізм використання ек законів полягає у їх пізнанні, постановці цілей і визначення шляхів їх досягнення, що не йдуть в розріз з даними законами.
Використання закону вартості дає змогу вирішувати виробляти чи не виробляти якісні товари, чи впроваджувати нову техніку, поводити себе активно чи пасивно, ризикувати чи не ризикувати.
Використання законів попиту та пропозиції регулює суспільне вир-во та розподіл суспільних ресурсів між різними сферами вир-ва. Він дає змогу обирати саме ті товари, які користуються попитом та пропонувати їх на ринку.
Закон економії часу є першим економічним законом, що примушує товаровиробника економити ресурси.
Закон грошового обігу допомагає зрозуміти принципи функціонування фінансової та валютної систем суспільства.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 ...


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП