ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 10
Гостей: 10
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Журналістика. Відповіді до випускного державного іспиту

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Журналістика. Відповіді до випускного державного іспиту

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

У 1869 р. було завершено будівництво трансконтинентальної залізниці, що з'єднала узбережжя Тихого і Атлантичного океанів, а в 1876 р. Олександр Белл винайшов телефон, без якого також стало неможливо уявити роботу газети та газетного репортера. Телефонний зв'язок швидко увійшла до повсякденного життя.
Перша тенденція полягала в тому, що американські газети впевнено взяли курс на інформаційну насиченість. Війна привчила читача звертати більше уваги на колонки новин у газеті, ніж на передові статті, настільки ціновані у традиції «персонального журналізму».Тому нове покоління редакторів, ізвлекшее уроки з журналістської практики воєнного періоду, більше уваги приділяла швидкому, точному і дієвого репортажу про що відбулися події.
Друга тенденція знайшла своє відображення у ще більшої децентралізації американської преси. Значну роль у журналістському світі почав грати американський Захід, культурним центром якого затвердився Сан-Франциско, де вже в середині 1850-х рр.. видавалося більше газет, ніж у Лондоні. Тому значний вплив у цей період придбали такі регіональні видання.
До третьої тенденції варто віднести зрослу політичну незалежність ряду періодичних видань, те, що іноді іменується «незалежним журналізму». «The New York Evening Post», «The Springfield Republican», «The New York Times» та ряд інших видань демонстрували свою готовність кинути виклик місцевій владі. Традиція політичного журналістського розслідування в історії американської преси була створена серією сенсаційних викриттів, опублікованих в «The New York Times» в 1870 р. Ці викриття були спрямовані проти зловживань владою з боку всесильного нью-йоркського партійного боса Вільяма Твіда, лідера місцевого відділення демократичної партії. У результаті опублікованих викриттів Твід потрапив на лаву підсудних: Після 1870 «незалежний журнализм» набуває сили, роблячи пресу «четвертою владою».
Четвертою тенденцією слід вважати акцент на сенсаційність в подачі матеріалу.Беннетовскій стиль журналістики, згідно з яким всі, включаючи рекламу, може і повинно бути новиною, знаходив все більше застосування в американській пресі. Беннетовскіе принципи сповідував Чарльз А. Дана, який став редактором нью-йоркської «The Sun» в 1868 р. Йому вдалося вдихнути нове життя в це видання. У редакційній статті він обіцяв своїм читачам, що його газета «буде прагнути до лаконічному, ясного і чіткого викладу подій і докладе всіх зусиль, щоб кожен день представляти фотографію того, що робиться в світі в найяскравішою та живій манері». Дана зміг привести свою газету до успіху, зробивши ставку на жорсткість коментарів (особливо на адресу адміністрації президента У. Гранта), сенсаційність і певний цинізм в подачі новин.
Як п'яте тенденції можна виділити той факт, що завдяки діяльності великих редакторів довоєнної епохи, а також в результаті суспільного резонансу, викликаного «незалежним журналізму», професія журналіста з перш непрестижній і малоуважаемой переходить в розряд суспільно значимою. Журналіст отримує більш високий соціальний статус, становище і певну незалежність у суспільно-політичній розстановці сил.
Поряд з журналістикою, що працює в стилі «penny press», продовжувала розвиватися журналістика, орієнтована на більш вузьке коло вимогливого і підготовленого читача.Наприкінці 1860-х рр.. у Нью-Йорку виділялися два конкуруючих тижневика «The Round Table» ( «Круглий стіл», 1865-1869) і «The Nation» ( «Нація», 1865). Своєю аудиторією обидва тижневика обрали інтелектуальні кола Америки, пропонуючи їм «щотижневий звіт про все значне, корисне і зробленому зі смаком».
Аж до 1870 р. американські журнали не практикували використання реклами. Єдина допустима реклама - це реклама книг, що видаються відповідним видавничим домом.Однак незабаром реклама і журнальна проза та публіцистика стали взаємозалежні, бо дієвість реклами безпосередньо залежала від популярності та тиражу періодичного видання. У свою чергу фінансові вливання від розміщення реклами допомагали журналів виживати в усі посилювалася конкурентній боротьбі.
Наприкінці XIX століття відбуваються події, багато в чому визначили основні тенденції подальшого розвитку американської преси. Особливо слід виділити появу "нового журналізму», що народив як феномен «жовтої преси», так і стандарти «якісної журналістики», рух «разгребателей бруду», індустріалізацію та монополізацію в газетно-журнальному справі.

66. Журналістика як об'єкт і суб'єкт товарно-грошових відносин в Європі 19 століття.Професіоналізація журналістики

Наприкінці XIX - початку XX ст. періодична преса вперше за трьохсотрічну історію журналістики як соціального інституту знайшла воістину масову аудиторію. Тим самим було підтверджено перетворення періодики на засіб масової інформації. Це стало можливим під впливом комплексу чинників, породжених індустріальною революцією, і розвитком ринкових відносин. Економічні та соціальні фактори оформилися внаслідок розвитку масового машинного виробництва і розширення збуту товарів та їх споживання.Застосування машин дозволило не тільки різко підняти продуктивність праці в індустріальному виробництві, але і багато разів збільшити обсяг та різноманіття що надходять на ринки товарів. У XIX ст. в країнах, що проходять етап індустріалізації, зросли доходи населення і платоспроможний попит. Ліквідація масової неписьменності сприяла створенню умов для випуску високотиражних періодичних видань, адресованих тим верствам населення, які раніше не зазнавали впливу друкованого слова.
В умовах формування загальнонаціональних ринків істотно зросла роль реклами як засобу просування товарів і послуг. Різке зростання масового індустріального виробництва, що посилилася ринкова конкуренція виробничих і торговельних фірм стимулювали в другій половині XIX ст. бурхливе зростання рекламного бізнесу. Друк все частіше розглядалася рекламодавцями як канал виведення рекламних оголошень на масову аудиторію потенційних споживачів товарів і послуг. Різке збільшення доходів від реклами перетворювало великі видання (особливо щоденні газети у великих містах) високоприбуткові видавничі підприємства.
Поширення високопродуктивних друкарських машин, лінотипі та інших поліграфічних нововведень дозволило різко підвищити темпи підготовки номерів і випуску газет. Що збільшився приплив рекламних засобів дозволив випускати газети збільшеного об'єму. На початку XX ст. окремий номер американської газети міг досягати обсягу 100 сторінок, тоді як століття тому газета зазвичай складалася лише з чотирьох смуг. Звичайний обсяг великої англійської газети становив у цей період 24 смуги. Суттєво збільшилися і тиражі періодичних видань.
Технологічна новинка революціонізіровал ілюстрування газет і журналів, на сторінки яких прийшов величезний масив фотоілюстрацій. Вже наступного року події іспано-американської війни, висвітлювалось пресою, постійно супроводжувалися фотоілюстраціями.
Перетворення газет у великі видавничі підприємства супроводжувалося розширенням штату їх співробітників, більшість з яких приймалося на постійну роботу (у той час як у першій половині XIX ст. Найбільш поширеною була позаштатна робота журналістів з порядкової оплатою за опубліковані матеріали, не давала їм стабільного заробітку). В міру ускладнення редакційно-видавничої справи, пов'язаного з впровадженням нових друкарських і комунікаційних технологій, з розвитком і поглибленням внутріредакціонного поділу праці, з подальшою диференціацією жанрів журналістики потрібні були нові форми колективної організації роботи редакцій, зростала необхідність у спеціалізації газетярів.
До кінця XIX - початку XX ст. редакції великих газет складалися вже з декількох відділів і служб. Окрім головного редактора та випускових редакторів, в штаті звичайно складалися редактори - керівники різних відділів. Редактор відділу міських новин мав у своєму розпорядженні групу репортерів, готових у будь-який час відправитися на місце подій для висвітлення поточних новин. За прикладом «енциклопедії новин» - газети «New York Times» - редакції великих видань стали створювати на початку XX ст. власні систематизовані архіви та відділи документації, що сприяють вдосконаленню роботи по збору і перевірки інформації. У редакціях з'явилися машинописні бюро, телефонні служби.
Серед журналістів поступово склалися групи професіоналів, які спеціалізувалися на виконанні окремих видів робіт або висвітлення певної тематики. Найбільш здібні і досвідчені газетярі постійно займалися написанням редакційних статей і коментарів.Оскільки увагу багатьох крупних сенсаційних видань було орієнтовано на теми злочинності, скандальної хроніки і професійного спорту, в редакціях з'явилися кримінальні і судові репортери, спортивні журналісти.
Поступово відбувається самоототожнення журналістів як «професіоналів». Підвищується соціальний статус відомих і популярних журналістів і редакторів. З'являється журналістська еліта, представники якої користуються великою (хоча і відносної) незалежністю професійної діяльності. В умовах гострої конкуренції видавці прагнули залучити найбільш здібних газетярів і оформлювачів, переманюючи їх один у одного обіцянками істотного підвищення оплати купа.
Ускладнення журналістської діяльності виявило необхідність спеціальної професійної підготовки працівників преси. Аж до кінця XIX ст. журналісти опановували ремесло на практиці, навчання молодих репортерів проводилося безпосередньо в редакціях. Тим не менше, в 1890-і рр.. в університетах США організуються короткострокові курси з підготовки журналістів з упором на оволодіння репортерської технікою. Видаються перші довідники та підручники з журналістики.
Перші професійні кодекси преси з'явилися в США і європейських країнах в кінці XIX - початку XX ст. - Тобто через триста років після появи перших періодичних видань і зародження журналістики як суспільного інституту. Дослідження зарубіжних істориків журналістики фіксують наростання критики стосовно преси починаючи з середини XIX ст., Тобто з періоду, коли в США і країнах Європи широко поширюються комерційні підходи до журналістики.
Багато видатних представники громадськості виступили з критикою діяльності комерціалізованої преси, звинувачуючи її в залежності від великого бізнесу і рекламодавців, у відступі від правил вільної конкуренції в умовах формування великих видавничих об'єднань, у порушенні принципів моральності і невтручання в приватне життя людей, у застосуванні журналістами нечесних методів добування інформації, некоректних прийомів інформування читачів і в постійному порушенні ними етичних норм.
Суспільне невдоволення у зв'язку зі станом преси, критичне ставлення частини журналістської спільноти до звичаїв і практики «жовтого журналізму» породили до життя різні рухи, які ставлять на перше місце суворе дотримання принципів етики у професійній діяльності працівників періодичної преси.
Таким чином, перші професійні кодекси журналістів виникли в обстановці громадської критики щодо комерціалізованої преси та характерного для її журналістів духу і методів професійної діяльності. Вони представляли собою не тільки явище, пов'язане з формалізацією етичного самовизначення журналістського співтовариства, але і свого роду відповідь цієї спільноти на критику з боку громадськості.
У ранніх кодексах професійної етики журналістів містяться положення, що закріплюють за пресою та її працівниками відповідальність і роль соціальних просвітителів. Поступово процес вироблення кодексів професійної поведінки поширився на рівень окремих засобів масової інформації, редакції які обзавелися власними внутрішніми кодексами. В даний час не тільки великі періодичні видання, телекомпанії та служби радіомовлення мають свої внутрішні кодекси, а й редакції локальних засобів масової інформації використовують з метою регулювання своєї діяльності аналогічні чи споріднені з ними документи. Особлива увага в сучасних кодексах приділяється проблемі запобігання «конфлікту інтересів», що розуміється як суперечність між особистими інтересами журналіста та інтересами справи (професійним обов'язком).
На рубежі XIX-XX століть в багатьох країнах світу з'являються професійні організації журналістів. Починають формуватися перші журналістські прес-клуби, в завдання яких входило згуртування спільноти працівників преси, організація їх дозвілля і відпочинку. У цей же період набувають поширення журналістські профспілки (синдикати), які створювалися головним чином для відстоювання професійних прав та інтересів працівників преси - як у відносинах з роботодавцями, так і з владою.

67. Науково-технічний прогрес і темпи розвитку журналістики в XIX-XX ст.

Вплив прогресу поліграфії на розвиток журналістики. Поширення високопродуктивних друкарських машин, лінотипі та інших поліграфічних нововведень дозволило різко підвищити темпи підготовки номерів і випуску газет. Що збільшився приплив рекламних засобів дозволив випускати газети збільшеного об'єму. На початку XX ст. окремий номер американської газети міг досягати обсягу 100 сторінок, тоді як століття тому газета зазвичай складалася лише з чотирьох смуг. Звичайний обсяг великої англійської газети становив у цей період 24 смуги.
Суттєво збільшилися і тиражі періодичних видань. На рубежі століть великі газети поширювалися накладом у сотні тисяч примірників. Збільшені можливості поліграфії дозволяли оперативно випускати небачена раніше кількість газет і журналів, забезпечуючи ними вже не вузькі елітні групи, а дійсно масову аудиторію. Так, у Франції кількість щоденних газет збільшилося з 28 (у 1865 р.) до 471 на початок XX ст., В Англії - з 14 (у 1846 р.) до 247. У США на початку нового століття виходило понад 2000 щоденних газет, переважна більшість міст мали одну газету або більше. У Німеччині в цей же час видавалося понад 7000 газет і журналів різної періодичності.
У 1910 р. в США випускалося вже 2600 щоденних газет. Був досягнутий пік чисельності щоденних видань, кількість яких згодом неухильно зменшувалася. За наступні 20 років населення країни зросло на 30 млн. чол., А кількість середніх і великих міст внаслідок урбанізації зросла вдвічі. Однак кількість щоденних газет за цей період зменшилася до 1942. Тільки у Нью-Йорку кількість щоденних газет скоротилася між 1912 і 1925 рр.. з 14 до 9. Частка міст, де видавалося більше однієї щоденної газети, зменшилася з 57,1% до 20,6% від загального числа міст. Частина видань закрилася, багато хто змінив періодичність виходу. Це було пов'язано не тільки з наслідками кризи, що вибухнула в 1929 р. економічної кризи, але і з загостренням конкурентної боротьби за розповсюдження і за рекламні доходи, з зростанням видавничих витрат, а також з наростаючої концентрацією преси, підконтрольної найбільшим видавничим об'єднанням. Так, в результаті діяльності об'єднання Херста лише за десять післявоєнних років припинили випуск 16 газет, а під впливом дій іншого найбільшого об'єднання того часу - Скріппса-Ховарда - з 1923 по 1934 р. було закрито ще 15 газет. Однак це вже не зробило істотного впливу на параметри масовості аудиторії газетної преси.
Формуванню масової аудиторії преси сприяло розширення практики ілюстрування видань.Технологія виготовлення напівтонових фотографічних кліше, що з'явилася в Англії в 1850-х роках, довгий час вдосконалювалася. Вона вперше знайшла широке застосування в газетному справі лише з 1897 р., коли почала використовуватися при виробництві газети «Tribune» (Нью-Йорк), а потім і інших видань. Удосконалена технологія забезпечувала швидке та якісне виготовлення газетних кліше. До того ж виготовлення напівтонового кліше обходилося приблизно в 10-15 разів дешевше, ніж підготовка ручної гравюри аналогічного розміру, що забезпечувало істотне здешевлення виробництва ілюстрованих видань та вартості розпродавати газет.
Технологічна новинка революціонізіровал ілюстрування газет і журналів, на сторінки яких прийшов величезний масив фотоілюстрацій. Вже наступного року події іспано-американської війни, висвітлювалось пресою, постійно супроводжувалися фотоілюстраціями.
Збільшилося число ілюстрованих видань. В одній тільки Франції на рубежі століть виходило близько 130 ілюстрованих газет і журналів. Приблизно в 1905-1906 рр.. газети починають широко використовувати подієву фотографію при висвітленні політичних і громадських заходів, спортивних змагань, катастроф, кримінальних подій. Фоторепортери замінили художників, яких великі видання направляли раніше на місце подій для підготовки малюнків репортажно характеру. Репортажний малюнок зберігся в сучасній пресі США головним чином як ілюстрації до висвітлення судових процесів - через заборону робити фотозйомку під час засідань суду. Після 1910 отримує поширення технологія багатокольоровим друку журналів, що дозволила значно підвищити якість відтворення ілюстрацій.

68. Розвиток радіомовлення і зародження телебачення в країнах Європи та США в першій половині ХХ століття

Практичні переваги радіозв'язку були усвідомлені в 1910-і рр.., І в 1912 р. відбулася перша радіопередача з Метрополітен Опера. Проте в період першої світової війни держави-учасники бойових дій монополізували використання засобів радіозв'язку, що кілька уповільнило розвиток комерційного радіомовлення. З 1920 р. починалося регулярне радіомовлення у США, що призвело до створення принципово нової ситуації у функціонуванні ЗМІ. Нові форми ЗМІ активно освоювали як інформаційну, так і освітню, релігійну, розважальну сфери. Радіостанція KDKA крім блоку новин передавала музичні і спортивні передачі, листи слухачів.
У 1922 р. в США налічувалося 576 радіостанцій. З них 72-освітні, 29 - рекламні, 12 - релігійні. У тому ж 1922 американська телефонна і телеграфна компанія (AT & T) почала створювати перші в США мережа радіостанцій, за якою інформація про президентські вибори 1924 транслювалася на аудиторію в 12 млн. слухачів. У 1926 р - мережа радіостанцій склала основу NBC (National Broadcasting Company), що стала національної радіомовної корпорацією. У 1927 р. створена інша радіомовна монополія-CBS (Columbia Broadcasting System), до якої дещо пізніше приєдналася АВС (American Broadcasting Company).
Бурхливе зростання радіостанцій (до 1927 р. їх кількість у США досягло 733) призвів до того, що виникла нагальна необхідність регулювання використовуються радіочастот.Конгрес США в 1927 р. прийняв спеціальне законодавство і створив Федеральну комісію з питань радіомовлення, в завдання якої входило розподіл радіочастот та видача відповідних ліцензій. У 1934 р. був прийнятий Закон про комунікації.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП