ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 14
Гостей: 14
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Журналістика. Відповіді до випускного державного іспиту

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Журналістика. Відповіді до випускного державного іспиту

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Структуроутворюючий характер Закону про ЗМІ. Важлива норма, яка визначає структуру законодавства про ЗМІ міститься в ч. 1 ст. 5 Закону Російської Федерації «Про засоби масової інформації» від 27 грудня 1991 р. Тут закріплено, що будь-який акт федерального і республіканського законодавства про засоби масової інформації повинен видаватися відповідно до Закону про ЗМІ. Тим самим законодавець фактично надав цього нормативного акту характер міні-конституції у даній сфері. Безпосередньо з тексту Закону про ЗМІ випливає обов'язок законодавця прийняти закони про видавничу справу (ч. 1 ст. 21), про телекомунікаційних мережах (ч. 2 CT-J24), про порядок формування і діяльності Федеральної і територіальних комісій з телерадіомовлення (ч. 2 ст. 30), про додаткові підставах анулювання ліцензії на мовлення (ч. 2 ст. 32), про державної, комерційної та іншої спеціально охороняється законом таємниці (ч. 1 ст. 40), про випадки, коли журналіст не має права робити записи, в тому числі з використанням засобів аудіо-і відеотехніки, кіно-та фотозйомки (п. 6 ч. 1 ст. 47), про захист честі, гідності, здоров'я, життя і майна журналіста у зв'язку зі здійсненням ним професійної діяльності як особи, яка виконуєгромадський обов'язок (ч. 4 ст. 49). Крім того, Закон про ЗМІ передбачає внесення доповнень до Кримінального кодексу, Кримінально-процесуальний кодекс, Кодекс про адміністративні правопорушення для конкретизації заходів відповідальності за обмеження свободи масової інформації (ст. 58), за зловживання свободою масової інформації (ст. 59) і за інші порушення законодавства про ЗМІ (ст. 60). Закон про ЗМІ передбачає також видання федеральним урядом актів, що визначають розмір і порядок сплати реєстраційного збору (ч. 1 ст. 14), потіражного збору з продукції рекламних та еротичних ЗМІ (ч. 3 ст. 29), плати за ліцензію на мовлення (ч . 6 ст. 31) і т.д. Крім того, Закон про ЗМІ припускав видання органами місцевого самоврядування нормативних актів, що стосуються порядку розповсюдження продукції еротичних ЗМІ (ст. 37).
Стаття 47. Права журналіста
Журналіст має право:
1) шукати, запитувати, одержувати і поширювати інформацію;
2) відвідувати державні органи та організації, підприємства та установи, органи громадських об'єднань або їх прес-служби;
3) бути прийнятим посадовими особами у зв'язку із запитом інформації;
4) отримувати доступ до документів і матеріалів, за винятком їх фрагментів, які містять відомості, що становлять державну, комерційну або іншу спеціально охоронювану законом таємницю;
5) копіювати, публікувати, оголошувати чи іншим способом відтворювати документи та матеріали за умови дотримання вимог частини першої ст. 42 цього Закону;
6) здійснювати записи, в тому числі з використанням засобів аудіо-і відеотехніки, кіно-та фотозйомки, за винятком випадків, передбачених законом;
7) відвідувати спеціально охороняються місця стихійних лих, аварій і катастроф, масових заворушень та масових скупчень громадян, а також місцевості, в яких оголошено надзвичайний стан; бути присутнім на мітингах і демонстраціях;
8) перевіряти достовірність інформації, що повідомляється йому інформації;
9) висловлювати свої особисті думки та оцінки у повідомленнях і матеріалах, призначених для розповсюдження за його підписом;
10) відмовитися від підготовки за своїм підписом повідомлення або матеріалу, що суперечить його переконанням;
11) зняти свій підпис під повідомленням чи матеріалом, зміст якого, на його думку, було спотворено в процесі редакційної підготовки, або заборонити або іншим чином домовитися про умови та характер використання даного повідомлення або матеріалу відповідно до ч. 1 ст. 42 цього Закону;
12) поширювати підготовлені ним повідомлення і матеріали за своїм підписом, під псевдонімом або без підпису.
Журналіст користується також іншими правами, наданими йому законодавством Російської Федерації про засоби масової інформації.
Стаття 49. Обов'язки журналіста

Журналіст зобов'язаний:
1) дотримуватися статуту редакції, з якою він перебуває у трудових відносинах;
2) перевіряти достовірність інформації, що повідомляється ним інформації;
3) задовольняти прохання осіб, які надали інформацію, про вказівку на її джерело, а також про авторизації цитованого висловлювання, якщо воно оприлюднюється вперше;
4) зберігати конфіденційність інформації і (або) її джерела;
5) отримувати згоду (за винятком випадків, коли це необхідно для захисту суспільних інтересів) на поширення в засобі масової інформації відомостей про особисте життя громадянина від самого громадянина чи його законних представників;
6) при отриманні інформації від громадян і посадових осіб ставити їх до відома про проведення аудіо-та відеозапису, кіно-і фотозйомки;
7) доводити до відома головного редактора про можливі позови та пред'явленні інших передбачених законом вимог у зв'язку з поширенням підготовленого їм повідомлення або матеріалу;
8) відмовитися від даного йому головним редактором або редакцією завдання, якщо воно або його виконання пов'язане з порушенням закону;
9) пред'являти при здійсненні професійної діяльності на першу вимогу редакційне посвідчення або інший документ, що засвідчує особу та повноваження журналіста.
Журналіст несе також інші обов'язки, встановлені законодавством Російської Федерації про засоби масової інформації.
При здійсненні професійної діяльності журналіст зобов'язаний поважати права, законні інтереси, честь і гідність громадян та організацій.
Держава гарантує журналісту у зв'язку зі здійсненням ним професійної діяльності захист його честі, гідності, здоров'я, життя і майна як особі, що виконує громадський обов'язок.

43. Реклама і журналістика: основи взаємодії

Поява друкованої реклами пов'язано з винаходом книгодрукування, і першими її плодами скористалися друкарі (одночасно що були книгопродавцями) для пропаганди власних видань уже в 15 столітті. Першими рекламними виданнями стали проспекти-каталоги, призначені для роздачі публіці на ярмарках і містять переліки книжок з додаванням хвалебних відгуків на пропонований товар. У першу чергу рекламувалася власна продукція. Оголошення як найбільш поширений засіб реклами з'явилося вперше в газетах.
Поняття "реклама" трактує як "інформацію про товари, різних видах послуг тощо з метою оповіщення споживачів і створення попиту на ці товари, послуги тощо". Те ж міститься і в словнику "Мова ринку": реклама це "інформація про товари, послуги з метою оповіщення споживача і створення попиту на ці товари і послуги, способи і форми доведення до зацікавлених осіб інформації про реалізовані товари та послуги, що мають на меті викликати до них інтерес споживача і надати йому необхідний набір відомостей про властивості об'єкта реалізації. Рекламою користуються для формування довготривалого образу організації, фірми (престижна реклама), для довготривалого виділення конкретного марочного товару (реклама марки), для поширення інформації про послугу або подію (рубрічная реклама) , для оголошення про розпродаж за зниженими цінами (реклама розпродажів) і для відстоювання конкретної ідеї (роз'яснювально-пропагандистська реклама). Крім того, рекламу поділяють на інформативну, увещевательную, що нагадує, порівняльну, підкріплювати. Завдання інформативної реклами розповісти ринку про новинку Звернення до увещевательной рекламі необхідно, коли перед фірмою постає завдання формування виборчого попиту. Порівняльна реклама - прагне затвердити перевагу однієї марки шляхом порівняння її з іншою в рамках даного товарного класу. нагадує реклама покликана нагадати споживачам про те, що товар може знадобитися їм найближчим часом, підкріплюються реклама прагне запевнити нинішніх покупців у правильності зробленого ними вибору. У російській практиці використовується ще більшу кількість видів реклами. До них відносяться: престижна, або фірмова (про достоїнства фірми, що вигідно відрізняють її від конкурентів); інформативна (про товар на першій стадії його життєвого циклу ); агресивна (на стадії насичення ринку, коли треба в боротьбі з конкурентами, що випускають аналогічну продукцію, активно доводити переваги товару рекламодавця: його високу якість і сервіс, безпека, екологічну чистоту і т.д.); превентивна (щоб підірвати позиції конкурентів, витрачається більше коштів, ніж оптимально обумовлено); захисний, або корпоративна (рекламується фірма за сприяння нею реалізації урядових програм соціально-економічного розвитку, створюється уявлення про фірму як організації-патріота; при цьому в рекламі підкреслюється, що урядові та ділові кола високо оцінюють роботи фірми і надають їй пільги на ліцензії, кредити, страхування); однорідна (однакова в різних точках збуту, що дозволяє економити на проведення рекламних компаній); неоднорідна, але не суперечить єдиної концепції реклами (так, рибна продукція рекламується в центрі Росії інакше, ніж на морських узбережжях країни).
Засоби масової інформації в усьому світі є провідними носіями реклами. Серед них першорядну роль відіграють друковані ЗМІ. На їх частку припадає найбільший про цент від загального обсягу реклами. Телевізійна реклама в процентному відношенні до загального обсягу реклами займає друге місце. Зовнішня реклама має безліч рекламоносіїв: вивіски, щити, покажчики, транспаранти, брандмауери, світлові тумби, у тому числі на всіх видах громадського транспорту, включаючи метро, а також на повітряних кулях і т.п. Далі йде пряма поштова розсилка (direct mail) у вигляді пакетів з листівками, каталогами, буклетами та іншої рекламною продукцією. Це припускає цілеспрямоване звернення до потенційних клієнтів за наявними адресами. Відстає від телебачення і зовнішньої реклами радіо. Аудиторія радіореклами - пенсіонери, автолюбителі, школярі і т. п. Причому реклама на радіо дозволяє створити настрій за допомогою звуку, музики, тембру голосу.
Серед інших видів реклами можна відзначити такі, як реклама на місці продажу.
Розвивається виставково-ярмаркова діяльність, прогресує ринок Паблік рілейшинз, з'являються нові канали розповсюдження рекламної інформації, наприклад на web-сайтах.Говорячи про основні рекламоносії, слід зазначити, що ефективність зростає, якщо рекламодавець використовує відразу кілька каналів поширення своєї інформації. У кожного каналу розповсюдження реклами є свої достоїнства і недоліки.
"Директ мейл": висока вибірковість аудиторії, гнучкість, відсутність реклами конкурентів у поштових відправленнях, особистісний характер, але відносно висока вартість, образ "макулатурного".
Зовнішня реклама: гнучкість, висока частота повторних контактів, невисока вартість, слабка конкуренція; але відсутність вибірковості аудиторії, обмеження творчого характеру.
Реклама на транспорті: низька вартість, висока частота повторних контактів, гнучкість, слабка конкуренція, але мала вибірковість аудиторії, стислість рекламного контакту.
Телебачення: вплив на почуття поєднанням зображення, звуку, кольору, руху; масовість, високий ступінь залучення уваги; але висока вартість, перевантаженість рекламою, скороминущість рекламного контакту, менша вибірковість аудиторії.
Радіо: масовість, низька вартість, висока географічна і демографічна вибірковість; але вплив тільки звуком, стислість рекламного контакту, нижча, ніж у телебачення, ступінь залучення уваги.
Газети: оперативність, масовість, гнучкість, широке визнання, висока достовірність; але короткочасність існування, низька якість поліграфічного виконання, мала аудиторія "вторинних" читачів.
Федеральний закон Російської Федерації "Про рекламу" ввів в обіг такі поняття, як неналежна реклама та контрреклама спростування неналежної реклами, щоб ліквідувати викликані нею небажані наслідки. До неналежної Закон відносить недобросовісну, недостовірну, неетичну, завідомо неправдиву рекламу. Недостовірна реклама дає помилкові, що не відповідають дійсності відомості про найважливіші характеристики товару.
Реклама це особливий пласт журналістики, пов'язаний з її інфраструктурою. Тому вона підкоряється тим же правилам і закономірностям, що й інші її пласти. Отже, поняття "результативність" і тут можна розкрити як поєднання "ефективності" і "дієвості". Дієвість цей вплив реклами на стан справ рекламодавця. Що ж до "ефективності", то цим терміном можна позначити вплив рекламного матеріалу на читача, телеглядача, радіослухача.
З ефективністю реклами пов'язана і проблема етики рекламних звернень. Лише кілька років тому засоби масової інформації широко рекламували послуги фінансових пірамід МММ, Російського дому "Селенга", "Тибету" і т.д. Але і в сьогоднішній рекламі чимало неправдивих обіцянок всіляких вигод. Редакції газет завбачливо вказують внизу рекламних сторінок: "редакція відповідальності за зміст рекламних звернень не несе". А це означає газета може публікувати все.
Сильним засобом, здатним захистити громадян від неналежної реклами покликаний стати закон "Про рекламу". Він встановив загальні вимоги до реклами: вона повинна бути зрозуміла без спеціальних вказівок і спеціальних технічних засобів, не повинна спонукати до насильства, агресії, викликати паніку, а також провокувати небезпечні дії, які можуть завдати шкоди здоров'ю (ст. 5 Закону). Як вже говорилося вище, Закон забороняє неналежну (недостовірну, недобросовісну, завідомо неправдиву та неетичну) рекламу. У телепрограмах за Законом забороняється переривати рекламою дитячі та релігійні передачі, художні фільми без згоди правовласників; передачі, які тривають менше 15 хвилин; переривати більше двох разів передачі, які йдуть від 15 до 60 хвилин. Причому рекламувати один і той же товар або одного і того ж рекламодавця протягом години можна не більше двох разів і загальною тривалістю не більше двох хвилин (ст. 1 Закону).
У Законі є й стаття, що захищає дітей. При рекламуванні чого-небудь не можна дискредитувати авторитет батьків і вихователів, не повинно бути такого навіювання неповнолітнім, коли вони стануть переконувати батьків купити рекламовані товари.
Щоб не створювати у дітей нереального уявлення про ціну товару, наказано, зокрема, уникати слів "всього", "тільки". З січня 1996 р. реклама тютюнової та алкогольної продукції в телепрограмах заборонена. Російський закон "Про рекламу" важливий правовий документ, що ставить ті ж цілі.

---

Комп'ютери є невід'ємним елементом цієї технології. Крім усього іншого, вони запрограмовані таким чином, що самостійно вирішують, як переносити слова в кінці рядків. Цей процес називається вирівнюванням по ширині. Стара технологія вимагала від складачів, які працювали на буквоотлівних машинах, рішень, де робити перенос на кожному рядку. Після того, як зображення колонок та заголовків зроблено у вигляді фотозображення, їх розрізають і поміщають на аркуші картону для створення шаблону із зазначенням їх місця розташування на макеті. Макет - це невеликий дизайн сторінки, зроблений редактором і вказує на місце розташування матеріалів на сторінці. Логічно, що процес "збирання" окремих матеріалів на аркушах картону називається монтажем або виклеіваніем матриць. Нові технології дозволили проводити набір і вичитування безпосередньо в редакційних кімнатах, а монтаж, у свою чергу, вже справа технічного відділу. Комп'ютерна верстка дала газетярам більший контроль, і, відповідно, велику відповідальність за технічної акуратністю. Вона також значно прискорила процес виробництва і знизила його вартість. Фактично, зниження витрат стало головною причиною попиту на нову технологію.
Друк або тиражування при виданні газети можуть бути проведені трьома різними способами. Методи друку варіюються залежно від поверхні, переносить зображення на папір. Самий старий спосіб називається високим друком, при ньому зображення переводиться на папір з піднесеного над загальною поверхнею шрифту та ілюстрацій, на яку нанесена фарба. Цей метод майже повсюдно використовується при гарячому наборі.Високий друк є методом гарячого набору, оскільки друковані форми сторінок цілком відлилися з гарячого металу. Офсетний друк, на відміну від високої, провадиться з рівної поверхні друкарської форми. Третій спосіб відомий як глибокий друк. Тут поверхню, що переносить зображення, як би втоплена.
Комп'ютерна верстка: переваги та недоліки
Редагування на комп'ютері займає більше часу, ніж по-старому, оскільки вимагає великих технічних навичок і сприяє більш якісному редагування. Комп'ютери здатні виявити орфографічні помилки і невірно розставлені переноси для того, щоб редактор міг їх поправити. Редактори навіть можуть розробляти програми, що дозволяють автоматично скорочувати статті, але жоден комп'ютер не в силах чинити правосуддя. Використовуючи архівні файли комп'ютера, редактори можуть відновити будь-яку статтю і перевірити її.Однак деякі газети, що впровадили комп'ютерні технології, скаржилися на недостатній обсяг пам'яті і невеликі екрани. Деякі автори і редактори скаржаться на те, що від довгого спілкування з комп'ютером у них починають боліти очі, а ряд з них навіть вважають, що помилки краще видно на папері, ніж на екрані.
У деяких газетах центральна комп'ютерна система охоплює всі відділи. В інших ряд комп'ютерів виконує цю роботу. Перевага центральної системи полягає в тому, що вона надає одному відділу безпосередній доступ до інформації іншого відділу. Недолік же полягає в тому, що поломка позначається на всіх, а також у тому, що система, яка хоче догодити всім, не догоджає в результаті нікому. Незалежно від того, комп'ютеризована газета чи ні, вона має власні друкарські можливості, і майже всі з них здійснюють власний друкарський набір.
До оперативними засобам зв'язку Лазутіна відносить: телефон, автовідповідач, пейджер.
До засобів фіксації інформації: блокнот, диктофон, комп'ютер, ноут-бук, камера і т. д.
Комп'ютер: засіб для створення баз даних, редактор текстів, комп'ютерні мережі (Інтернет) дають можливість широкого пошуку інформації
---

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП