ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 4
Гостей: 4
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Журналістика. Відповіді до випускного державного іспиту

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Журналістика. Відповіді до випускного державного іспиту

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Якщо ж дотримуватися традиційної термінології, то газета, яка, як тип періодичного видання, внаслідок жорсткої конкуренції, стала в останнє десятиліття здавати свої позиції телебаченню через безнадійного відставання в оперативності, відродилася, за законом заперечення заперечення, у новому, більш досконалому вигляді. Якщо ж відійти від традиції, ми просто маємо справу з новим явищем, в іншій видовий ієрархії - мережевих ЗМІ.
Серед багатьох мережевих видань російського Інтернету за рівнем ідей, культури, мови, професіоналізму журналістів і дизайнерів, постановці проблем явно виділяються два журнали - це "Zhurnal.RU" та "Російський журнал". Обидва видання пов'язані один з одним спільним колом авторів, взаємним обміном публікованих матеріалів, перехресними посиланнями - і за тематикою, і за рубриками, і по авторам. Обидва журнали поширюються по безкоштовній підписці.
"ZHURNAL.RU" [http://www.zhurnal/ru] почав виходити з 1996 року. В даний час є одним з лідерів мережевих видань. Головний редактор - Євген Гірський. Має високі рейтинги в інформаційно-пошукових системах, високий індекс цитування як у мережевих, так і в паперових виданнях. Основні проблемно-тематичні напрямки журналу - суспільно-політичне, літературно-художнє, публіцистичне, культурологічне, мистецтвознавче.Розрахований на інтелектуальну еліту. Найбільш вживані жанри - інформаційні повідомлення, аналітичні статті та поради, огляди, рецензії.
"Журнал.Ру" має чітку, незмінних в цілому структуру, що включає постійні тематичні розділи. На першому місці в журналі - суспільно-політичні новини у розділі "Полит.Ру", який веде Андрій Льовкін, один із самих активних авторів не тільки "Журналу Ру", але і "Русского журнала", та інших видань Співдружності мережевий періодики, охочепублікуючи як передруку, так і оригінальні роботи А. Левкина.
"РОСІЙСКA ЖУРНАЛ" [www.russ.ru] - одне із самих значних мережевих видань. Перший номер "Русского журнала" вийшов 14 липня 1997 року. Цьому передувала дуже ретельна підготовка, пов'язана з пошуком ефективної типологічної моделі видання, що включає цілі, завдання, концепцію й основне проблемно-тематичний напрямок. Творець і головний редактор - Гліб Павловський. Судячи з висловлених ідей, при створенні "Русского журнала" свої наміри та амбіції редакція пов'язувала з фундаментальної гуманітарної культурологічної інформацією. Недарма мова йшла про "культуру книги", про "книжковому огляді", про банк "керуючих ідей" і періодичність видання відповідно передбачалася щомісячна.
Поряд з фундаментальною частиною видання на сервері журналу зберігаються і поповнюються (в основному за допомогою гіперпосилань) електронні версії друкованих газет і журналів (розділ "Преса в Мережі"): "Вогник", "Известия", "Російська думка", "Комсомольская правда", "Московські новини", "Товсті журнали", "Мистецтво кіно", "Профіль", "Експерт". Крім того, в розділі "Мережеві видання" представлені: "Zhurnal.Ru", "Газета.Ру", "Вечірній Інтернет", "Паротяг-news", "Лібертаріум", "Intellectual Capital", "ЕЖЕковская правда" та ін огляди іноземної преси, сучасної російської літератури і торгівлі мережевими книжковими виданнями в "Російському журналі" також представлені відповідними розділами. Один з них присвячений рекламі, де вміщено рекламні повідомлення в основному культурологічного характеру (періодика, книги, мистецтво та ін.)

17. Основні принципи видавничої справи: поняття, терміни, система (за О. І. Акопова)

Видавнича справа - галузь культури й виробництва, пов'язана з підготовкою, випуском і розповсюдженням книг, журналів, газет та інших видів друкованої продукції. (Кніговеденіе. Енциклопедичний словник.-М., 1982.-С.193)
Поряд з цим широким значенням термін вживається в більш вузькому сенсі - власне "видавнича справа", поряд з "поліграфією" і "" книжковою торгівлею ". Саме ці три поняття і являють собою три "кити", три частини, які склали структуру найбільшого відомства, яке багато років так і називалося - Державний комітет у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі (Держкомвидав). В даний час аналогічне відомство, переживши ряд перетворень, що називається, як вже було в історії нашої країни, Державним комітетом з друку. У вищезгаданій тріаді потребує уточнення термін "книжкова торгівля", так як в навчальному курсі мова буде йти не тільки про книжки, а про видавничої продукції різних видів, серед яких також газети і журнали. Тому його слід замінити на "Поширення".
Держкомітет з друку Російської Федерації здійснює загальне керівництво видавничою справою, реєструє органи друку, видає ліцензії на видавничу діяльність, видає нормативні акти, контролює дотримання законів і підзаконних актів, що регламентують випуск друкованої продукції. Подібні функції на місцях виконують Регіональні інспекції, основною турботою яких є дотримання Закону Російської Федерації про засоби масової інформації редакціями газет, журналів, радіо-і телестудіями, видавництвами.
Основним установою в системі видавничої справи є видавництво.
Видавництво - це державне, громадське, кооперативне або приватне підприємство, що здійснює підготовку та випуск друкованої продукції на принципах самостійної господарсько-фінансової діяльності.
У Росії функціонують видавництва різних напрямків і типу організації:
- По продукції, що випускається - книжкові, книжково-журнальні, газетні, газетно-журнальні, видавництва з випуску образотворчої продукції, картографічні, нотні та ін;
- За галузевою приналежністю-видавництва громадських організацій, наукових, професійних та інших товариств, творчих спілок, міністерств та відомств;
- З адміністративно-територіальною ознакою - центральні (загальноукраїнські), регіональні, обласні;
- За видами видається літератури - універсальні і спеціалізовані (що випускають літературу певного профілю - "Медицина", "Хімія" та ін.)
В останні роки проявилася тенденція до значного зростання числа видавництв при зменшенні обсягів продукції, що випускається ними продукції. Найбільшого поширення набули малі видавництва універсальної тематики. У той же час виникають чимало нових потужних видавництв, які випускають великі серії значних книг і журналів.
Поряд з багаторічними спеціалізованими гігантами, такими, як, наприклад, "Прогрес", "" Наука "," Художня література "," Вища школа "," Мистецтво "," Знання ", протягом декількох років виникли та затвердили себе на книжковому ринку країни і світу - "Терра", "Аст-прес", "Вагриус", "Дрофа", "Олма-прес", "Дієслово", "Педагогіка-прес", "Центр-поліграф", "Гермес" і "Фенікс "(м. Ростов-на-Дону) та ін
У відповідності зі специфікою продукції у видавництві наявні дві професійні гілки - редакторська і виробнича. Редакторську очолює Головний редактор, якому підпорядковані редакції, що спеціалізуються на випуску будь-якого виду літератури. Наприклад: редакція художньої літератури, редакція суспільно-політичної літератури, редакція науково-популярної літератури, редакція наукової літератури, редакція журналу. Природно, число і спеціалізація редакцій можуть бути різні, в залежності від характеру самого видавництва.
Головний редактор - керівник творчого редакційного процесу, що відповідає за складання плану випуску літератури, формування видавничого портфеля, професійний рівень всіх елементів технологічного процесу аж до виходу в світ і розповсюдження видавничої продукції.
Редакція - головна виробнича одиниця у видавництві, що складається з групи творчих співробітників, як правило, філологів, які займаються редагуванням, підготовкою до поліграфічного відтворення та керівництвом іншими процесами по випуску видавничої продукції. Склад редакції, як правило: завідувач редакції, старший редактор, 3-5 редакторів, молодший редактор. Кожен з цих співробітників має посадові обов'язки, що визначаються типовими інструкціями і внутрііздательскімі положеннями. Основна штатна одиниця видавництва - редактор, співробітник, що займається редагуванням і ведучий, що контролює весь процес руху рукопису аж до виходу книги або іншої продукції у світ і надходження в систему розповсюдження. Звідси вираз - провідний редактор книги.
У редакціях під керівництвом завідувачів редакціями та головного редактора ведеться робота з відбору, оцінки, рецензування, планування, редагуванню надходять рукописів, підготовці їх до набору та іншим поліграфічним процесам.
Інша найважливіша галузь видавництва - виробнича. Очолює її заступник директора видавництва з виробництва. Йому підпорядковується виробничий відділ, що включає Коректорська групу, групу художнього та технічного редагування, групу постачання і збуту, групу випуску. Головну за чисельністю групу становить Коректорська, що включає завідувача, двох старших коректорів і 6-8 і більше коректорів. Вони займаються коректорської обробкою рукописів, друкарських відбитків, готових книг, журналів, брошур (перед друком тиражу і виходом у світ). У групі художнього та технічного редагування по 1-2 художніх і технічних редакторів і художник. Останній у штаті може бути відсутнім, але є ряд художників, які на замовлення видавництва виконують разові роботи з тієї чи іншої частини рукопису (малюнки, ілюстрації, фотографії, обкладинка, суперобкладинка, форзац книги і т. п.). Один або два чоловіки займаються випуском і стільки ж постачанням матеріалами та збутом готової продукції.
Нарешті, існує у видавництві ще один, управлінська гілку, апарат установи, очолюваний безпосередньо директором. Йому підпорядковується бухгалтерія і планово-економічний відділ, а також секретар і молодший редактор з прийому рукописів. Апарат займається економічними (комерційними) розрахунками, складанням виробничих планів, калькуляцій вартості і собівартості видавничої продукції, нарахуванням заробітної плати та інших доходів співробітників, веденням ділової, кадрової та іншої документації.
Зрозуміло, структура видавництва може бути іншою, чисельність співробітників - менше, але функціонально наявність такої системи професійних взаємин необхідно і пов'язане воно з технологією самого видавничого процесу.
Знову створюється видавництво проходить реєстрацію в місцевих органах влади і в Державному комітеті з друку, потім отримує ліцензію на право видавничої діяльності, яка видається строком на 5 років. Ліцензія має шифр, номер та дату вручення, які проставляються у вихідних відомостях видавничої продукції.
Крім того, в Російській книжковій палаті видавництво отримує міжнародні стандартні номери в кількості, що відповідає числу видань, запланованому до випуску на термін дії ліцензії.
Після цього, знявши в оренду або придбавши у власність службове приміщення, видавництво оформляє в місцевій адміністрації всю юридичну документацію, відкриває рахунок у банку і приступає до діяльності з випуску друкованої продукції.

18. Основні етапи видавничого процесу.

Автор - Видавництво - Типографія - Система розповсюдження - Читач
1. Прийом рукопису
Перш за все, видавництво має встановити правила оформлення рукописів для своїх авторів та опублікувати їх. У всякому випадку автор повинен знати про них до здачі своєї рукопису до видавництва. Серед вимог до автора на цьому етапі: кількість що здаються примірників рукопису, правила оформлення тексту (найкраще відразу відповідно до ОСТ 29. 115-88 Оригінали авторські і текстові видавничі. Загальні технічні вимоги), при необхідності-документи, пов'язані зі специфікою тексту -- Акт експертизи про відсутність в тексті відомостей, розголошувати державну або іншу, що охороняється законом таємницю, будь-які листи, довідки, відгуки. Рукопис реєструється в спеціальному журналі, автору видається розписка про прийом. На рукопис заводиться "справа", першим документом якого стає розписка на її одержання, а друга - картка руху рукописи
2. Попереднє вивчення та оцінка рукописи
Прийняту у видавництво рукопис розглядає головний редактор і передає до редакції, що займається даною тематикою. Фахівці видавництва (редактор, завідувач редакції, головний редактор) при першому перегляді або вибірковому читанні рукописи приходять до спільної думки щодо того, чи відповідає дана рукопис тематики і творчим планам видавництва в принципі. 3. Рецензування рукописів
Рукописи, що пройшли редакційну підготовку (див. п. 2) і включені в план редподготовкі видавництва, піддаються більш глибокої, ретельної оцінкою, яка остаточно повинна вирішити питання про видання. Для цього рукопису піддаються рецензування.
4. Тематичне планування
Рукописи, що пройшли етап внутрішнього і зовнішнього рецензування, включаються до тематичного плану випуску літератури.
План випуску літератури - це видавничий документ, що містить перелік книг, брошур чи іншої продукції, призначеної до випуску в світ протягом наступного календарного року.
До складу плану випуску літератури включаються такі відомості: автор (прізвище, ініціали), назва твору, анотація, що містить короткі відомості про нього і потенційної читацької аудиторії, обсяг у друкованих аркушах, квартал виходу в світ, іноді - планований тираж.
5. Виробниче планування
Основні показники виробничої діяльності включають:
- Число найменувань (назв) книг або інших одиниць видавець ської продукції,
- Кількість обліково-видавничих та друкованих аркушів на рік,
- Середній обсяг випускаються книг,
- Середній тираж.
6. Редагування літературне
Редагування - багатозначне поняття, в нашому випадку-частина видавничого процесу, змістом якої є робота над рукописом твору з метою поліпшення його в літературному, мовному, професійному, науковому, соціальному відносинах.
Спочатку над рукописом працює провідний редактор, займаючись поліпшенням композиції, стилю, орфографії і пунктуації і т. п.
7. Наукове та спеціальне редагування
Цей етап не є обов'язковим, у ряді випадків він може і не бути, але часто, коли потрібне більш ретельне редагування з точки зору професійних або наукових тонкощів, специфіки тексту воно проводиться силами фахівців, що працюють у видавництві або запрошених для виконання цієї роботи.
8. Коректорська робота
Коректура (від латинського сorrektura - виправлення, поліпшення)-стадія виробничого процесу видання книг. газет, журналів та інших друкованих матеріалів, на якій усуваються різні помилки і недоліки, допущені при редагуванні і наборі. Коректорська робота - дуже важливий видавничий процес, покликаний усунути помилки, описки, помилки та інші недоліки, що знижують сприйняття тексту в готовому, що вийшов в світ Робота по коректурі одного і того ж твору ведеться спочатку над рукописом, потім, після набору тексту, над коректурних відбитками і, нарешті, коректор читає готовий сигнальний примірник книги з метою перед випуском її в світ виявити помилки.
9. Художнє та технічне редагування
Після коректури рукописи (а часто й раніше) починається робота над художнім оформленням та технічним редагуванням твору. На цьому етапі художній редактор разом з автором і ведучим редактором вирішують питання, пов'язані з розміщенням, характером і кількістю ілюстрацій, оформленням обкладинки, титульного аркуша, форзац (аркуша паперу, що поміщаються між рамою і титульним листом). Якщо видання рясно ілюстровано, потрібне виготовлення художнього макета. У роботі беруть участь художники, які виконують у відповідності зі своєю спеціалізацією ту чи іншу частину оформлення.
Поряд з художнім ведеться технічне редагування, змістом якого є вибір розміру і гарнітур шрифтів, використання лінійок та інших поліграфічних елементів, розміщення тексту та ілюстрацій на кожній смузі.
10. Підготовка рукопису до набору
Робота над рукописом у видавництві - редагування всіх видів, коректура, художній та технічне редагування в сумі приводять до створення оригінал-макету, підготовленого для передачі в друкарню. Спеціаліст виробничого відділу, найчастіше технічний редактор зводить всі виправлення, зауваження, послід разом, складає ілюстрації та інші супутні рукопис матеріали, оформляє технологічну специфікацію, яка супроводжує замовлення на поліграфічне виконання.
11. Набір
Проводиться в друкарні одним із способів, відповідно до технології поліграфічного підприємства, або у видавництві, на комп'ютерному комплексі. В даний час поширена практика підготовки верстає оригіналу у видавництві. Тоді друкарня виробляє лише печатка і наступні виробничі процеси.
Після набору відбитки, незалежно від технології, у тому числі комп'ютерні, передаються у виробничий відділ і провідному редактору. Перші відбитки після набору, звані коректурний відбиток, читають одночасно редактор, коректор і автор, після чого всі поправки і можливі зміни зводяться разом коректором і передаються до друкарні або оператора комп'ютера у видавництві. Якщо набір ведеться в друкарні, то, як правило, коректуру читає ще й коректор друкарні.
12. Друк
Після виправлення коректури (при необхідності вона дублюється, робиться так звана "друга коректура" і навіть "третьою коректура" - при повторенні великої кількості помилок) друкарня приступає до друку тиражу що виготовляється видання. Для цього остаточний варіант коректури, підписаний головним редактором (або директором) видавництва та автором з візою "до друку" передається у друкарню з остаточним уточненням цифри тиражу, сорти паперу та ін Одночасно в цей або інший (внаслідок специфіки) друкарні виготовляється обкладинка і які -які інші елементи, наприклад, кольорові вкладки, супер-і т. п.
13. "Чисті листи". Сигнальний екземпляр.
Віддруковані на весь обсяг і тираж листи зшиваються без обкладинки та передаються у видавництво для контролю (професійний термін - "чисті аркуші"). Іноді слідом за цим, а нерідко і замість "чистих аркушів" у видавництво передаються кілька екземплярів вже переплетеного, остаточно оформленого видання.
14. Виготовлення тиражу
Після отримання з видавництва сигнального примірника з візою "в світ" друкарня друкує весь тираж замовленої продукції, про що повідомляє замовнику, який повинен вирішити питання його розповсюдження негайно, внаслідок дефіциту виробничих площ.
15. Поширення тиражу

19. Інформація як філософська і масова інформація як журналістська категорія.

В основі будь-якого виду журналістської діяльності лежить масова інформація. Щоб визначити суть цього поняття, необхідно звернутися до поняття «інформація». Протягом двох тисячоліть, аж до середини ХХ століття поняття про інформацію як передачу повідомлень практично не змінювався. Словник Ожегова і соціологічний словник і сьогодні дають той же тлумачення. Однак філософський словник і цілий ряд наук спираються на більш глибокі уявлення про інформацію, сформульовані кібернетики.
Вони зв'язали інформацію з властивістю матерії - відображенням.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП