ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 3
Гостей: 3
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Економічна історія (КНЕУ)

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Економічна історія (КНЕУ)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

93. Що таке „устава на волоки” і яку роль вона відіграла в розвитку сільського господарства українських земель
У 1557 р. було видано закон під назвою «Устава на волоки», згідно з яким було проведено перерозподіл земель у великокнязівських маєтках у Литві, Західній Білорусії і на Волині з метою підвищити прибутковість цих маєтків. За цим законом уся земля, що нею володіли селяни, поділялася на волоки. (Волока або лан — ділянка землі біля 17 га.) Волоку одержувало селянське господарство — дим, яке мало худобу і реманент і повинно було відбувати всі повинності й панщину. З цього часу панщина стала головною формою експлуатації селян.
Господарства, що не могли обробляти з якихось причин волоку і відбувати панщину, повинності, наділялися половиною волоки, «загородами» — близько 1/11 волоки. Наділ передавався в спадок, його можна було ділити, але не збільшувати. Купівля і продаж землі селянам заборонялася. Внаслідок реформи тільки на Волині площа селянських земель протягом 60—80-х років XVI ст. скоротилася на 50—60%, Такий самий процес відбувався і в інших місцевостях. Наприкінці XVI ст. фільварки з'явилися в Закарпатській Україні. Значно повільніше організовувалися в Центральній і Лівобережній Україні й зовсім їх не було на Буковині.
Реформа зміцнила феодальну власність на землю. В Україні, як і в Польщі, запанував принцип: нема землі без сеньйора. Тобто нешляхетської землі не може бути.
Крім того, що реформа скоротила кількість земель у селян, вона завдала удару селянській общині, общинному землеволодінню і взагалі общинним порядкам, тому що відтепер не община протистояла феодалові, а окреме волочне господарство.
Реформа підвищила прибутки феодалів, зміцнила феодальні порядки, посилила позаекономічний примус селян і призвела до покріпачення селян.
Панівною системою в землеробстві було трипілля. Ширше стали застосовувати угноєння. Ґрунти обробляли в чорноземних районах дерев'яними плугами з залізною робочою частиною, а на легких піщаних ґрунтах застосовувалося соха. Для розпушування землі використовували борону з залізними зубцями і рало.
Головною сільськогосподарською і експортною культурою було жито, в панських маєтках сіяли пшеницю. Попит на неї зростав, вона була майже вдвоє дорожча за жито. Культивували овес, ячмінь. Але культура землеробства була невисока і врожайність невелика. Кращим було становище в фільварках. У великих маєтках одержували велику кількість збіжжя.

94. Що таке фільварок і які його основні характеристики
Фільварк — це власне господарство феодала, прибутки від якого повністю йшли в його розпорядження. Як ми вже говорили, фільварк засновувався на панщинній праці селян, і продукція в ньому вироблялася не тільки для внутрішніх потреб, але й на продаж. Під фільварки відводилися кращі землі: орні, сіножаті, місця з бортями, боброві гони тощо, які, як правило, відбирали у селян. При цьому селян зганяли з земель, або зменшували їхні наділи, або давали їм землю гіршої якості.
Швидкому зростанню фільварків в Україні сприяла аграрна реформа короля польського і князя литовського Сигізмунда II Августа, що розпочалася з 1557 р.

95.На що були направленгі еконоиічні реформи Петра І
Петро ! спрямовував свою політику щодо України на перетворенні! її у ринок збуту та сировинний придаток Росії. Він накладав некні заборони на розвиток мануфактур в Україні, створюючи умови насамперед для підприємців-росіян та іноземців. Використовуючи українську сировину та українську робочу силу, російський уряд створював казенні (скарбові) мануфактури, всіляко підтримував створення й приватних, але таких, якими б володіли росіяни (суконні та парусно-полотняні мануфактури О. Мєншикова. Строганових та НІ.), продукція яких надходила виключно на потреби російської армії та флоту. Російські ж потреби задовольняли виробники селітри, погашу. З'являється кріпосна мануфактура з великою кількістю «приписних» робітників, як державна, так і приватна, власниками якої найчастіше стають російські підприємці.
Великої шкоди петровська політика нанесла українській торгівлі — як зовнішній, так і внутрішній. Високим митом та заборонами були перекриті можливості для українського купецтва у вже налагодженій міжнародній торгівлі. Врешті-решт, український експорт було скорочено до мінімуму. З метою забезпечення ринків збуту для російської мануфактурної промисловості заборонялося й завозити в ^країну низку іноземних товарів, зокрема панчохи, полотно, сукно, голки. Усі ці дії призвели до значного падіння цін на українському ринку на ряд товарів, що давало можливість російським купцям та уряду скуповувати їх за безцінь. Дуже дошкульною для українського купецтва була й митна політика, внаслідок якої значно зросли митні збори на українські товари, а для деяких товарів (горілка, тютюн) на певний час зовсім заборонявся вивіз. Усе це надзвичайно негативно відбивається на економіці України, активно сприяючи перетворенню її на російську колонію, ринок сировини та збуту для російської промисловості.

96. Які типи мануфактур існували в українських землях в 18 ст.
Крім поміщицьких, так званих вотчинних мануфактур, існували також казенні, посесійні, купецькі та селянські мануфактури. На казенних, вотчинних та посесійних використовувалася примусова праця: на купецьких і селянських — вільнонаймана. Для другої половини XVIII ст. характерним було збільшення питомої ваги мануфактур, що використовували вільнонайману працю.
Мануфактура вотчинна — підприємство, що виникає з XVII ст. у великих маєтках-вотчинах Російської імперії. Здебільшого займається переробленням сировини, що виробляється в маєтку. Засноване на примусовій праці. Належить до кріпосної мануфактури. В Україні до вотчинної ману-фактури відносять суконну, цукрову.
Мануфактура купецька — виникає в Росії в XVII ст. Базується на вільнонайманій праці, як правило, належить представникам III стану — купцям. Належить до капіталістичного типу мануфактур.
Мануфактура посесійна — виникає у XVIII ст., у період правління Петра І. Передбачає умовне володіння. Використовує примусову працю приписних робітників; найбільш поширена в галузях важкої індустрії. Належить до кріпосного типу мануфактур.
Мануфактура розсіяна — виникала, коли підприємець скуповував і продавав продукт самостійних ремісників, постачаючи їм сировину та знаряддя виробництва.
Мануфактура селянська — підприємство, засноване розбагатілим селянином; як правило, виростає з селянських кустарних промислів; використовує вільнонайману працю. Капіталістичний тип мануфактури в Російській імперії.
Мануфактура централізована — виникала за умов, коли наймані робітники об'єднувались підприємцем в одній майстерні.

97. Дати порівняльну характеристику указів австрійського уряду , які відмінили кріпацтво в західноукраїнських землях 1)указ 17 квітня 1848 , 2) указ 7 вересня 1848.
17 квітня 1848 р. виходить закон, за яким у Галичині з 15 травня скасовувалися селянські повинності, а держава компенсує поміщикам вартість повинностей. Передбачалося, що 1/3 вартості повинностей компенсується за рахунок звільнення поміщиків від «опікунських обов'язків» щодо селян, які полягали у наданні допомоги селянам у разі епідемій та епізоотій, а також у забезпеченні рекрутерського набору.
У законі зазначалося, що сервітути (тобто ліси, пасовища, луки, водойми), якими селяни користувалися спільно з панами, залишалися власністю останніх і. якщо селяни бажали і надалі користуватися ними, вони мали укладати з паном договір, який визначав умови оплати за користування.
7 вересня 1848 р. Фердіпанд 1 підписав указ про скасування кріпосного права в Австрії, за яким селяни оголошувалися громадянами держави, а не підданими пана: завдяки скасуванню різниці між домініальимми та рустикальними землями селяни отримували право власності на свої земельні наділи. Скасовувалося також право поміщиків примушувати селян купувати в них горілку та пиво. Що ж до сервітутів, то селяни отримали право збирати квіти в лісі та випасати худобу на толоці та стерні.
Надзвичайно важливим було питання про копменсацію 2/3 вартості повинностей. які були оцінені у 46.5 мли ринських злотих (гульденів). На цю суму було випущено цінні папери, так звані індемнізаційні облігації, вартість яких разом із щорічним відсотком (5%) селяни повинні були виплачувати державі протягом тривалого часу (до 1943 р.) Таким чином, скасування кріпацтва в Західній Україні, практично не полегшило становища селян, їхні мізерні наділи не збільшилися, а землі в користуванні навіть зменшилися за рахунок сервітутів. Але скасування кріпосного права перетворило селян у власників, а отже, й у самостійну суспільну силу. Одночасно, - обезземеливши селян, реформа відкрила шлях для розширення ринку робочої сили, а в результаті — до зростання товарності сільськогосподарського виробництва та початку промислового перевороту, до розвитку капіталістичних відносин у західноукраїнських землях.

98. Визначіть межі і основні характеристики промислового розвитку в українських землях в період з кінця 18ст початку 20ст.
Для другої половини XVIII ст. характерним було збільшення питомої ваги мануфактур, що використовували вільнонайману працю. Значне місце займало виробництво селітри та пороху. Створюються селітряні компанії, а в і736 р. збудовано Шосткінський пороховий завод, який був одним із найбільших у Російській імперії. Усе це свідчило про формування капіталістичного уклад}' в надрах феодально-кріпосницької системи.
У XVIII ст. поглиблюються зв'язки з ринком поміщицьких господарств Правобережної України. Наслідком цього було зростання селянських повинностей та кріпосного гніту. У Київському воєводстві в 1789 р. кріпаки становили 98% усього населення. Як і в Східній Україні, поміщики обезземелювали селян, збільшували панщину, чинш. Але поряд з примусовою працею починають використовувати й вільнонайману.
Основною рисою економічного життя в пореформений період став бурхливий розвиток ринкового господарства. Саме реформи 1860—1870-х років відкрили широкий шлях новим соціально-економічним відносинам, створили передумови для затвердження їх як пануючої системи. Саме ці реформи дали можливість зламати феодальні відносини, завершити промисловий переворот, сформувати ті соціальні групи, які притаманні ринковій економіці. Залишки феодальних відносин, які зберігалися в сільському господарстві, утруднювали розвиток ринкових відносин, але останні все-таки поступово завойовували позиції як у селянських, так і в поміщицьких господарствах. Після скасування тимчасовозобов'язаного стану (1881 р.), значна частина поміщицьких господарств так і не змогла пристосуватися до нових умов і вони змушені були заставляти маєтки в кредитних установах або продавати їх. Але відбуваються й інші зміни. В українських степах, починають виникати так звані економії, які мали по кілька тисяч десятин землі і виробляли здебільшого продукцію на експорт. Господарства були засновані на сучасній технічній базі та найманій праці. Завдяки цьому рівень сільськогосподарського виробництва значно зростає, збільшується врожайність зернових. Відразу ж після скасування кріпацтва на території України розпочинається залізничне будівництво. Перші залізниці з'єднали Одесу з Києвом і проходили через головні хліборобні губернії — Київську. Подільську, Херсонську.

99. Виділіть основні моменти, які характеризують реформу 1861 р. І пореформенний розвиток українських земель у складі Російської імперії
19 лютого 1861 р. Олександр II підписав «Положення щодо селян, які вийшли з кріпосної залежності», котре включало 17 законодавчих актів і набрало сили закону. Одночасно цар підписав Маніфест про звільнення селян. Слідом за скасуванням кріпацтва проводиться реформа серед державних селян, які становили 49,9% усього селянства і поділялися на багато груп. Умови реформи для них були значно легшими, ніж для поміщицьких, особливо для колоністів, земельні наділи яких були майже вдвічі більшими, ніж середній наділ поміщицьких селян. Але й серед державних селян значна частина залишилася без землі. Реформа 1861 р. означала, що епоха феодалізму в Російській імперії, а отже й в Україні, закінчувалася, хоча його пережитки ще тривалий час залишалися реальністю господарського життя країни. Слідом за аграрною реформою в 60—70-ті роки здійснюється низка інших реформ, насамперед у галузі місцевого самоврядування, які були вкрай необхідними для перетворення феодальної монархії в буржуазну, для того щоб пристосувати політичний лад до нових економічних умов. Однією з найважливіших була земська реформа, відповідно до якої створювалися безстанові виборні органи місцевого самоврядування — земства. До них обиралися представники від земле-власників, багатих купців та промисловців, а від селян — через виборних представників. Слідом за земською проводяться міська реформа, що визначає систему міського самоврядування: судова, за якою запроваджувався суд з участю присяжних засідателів та створювалася єдина система судових установ, виходячи з формальної рівності перед законом усіх соціальних груп населення. У 1860-ті роки здійснюється реформа освіти. У 1860—1870-х роках було проведено військову реформу, необхідність якої стала очевидною після поразки в Кримській війні. Основною рисою економічного життя в пореформений період став бурхливий розвиток ринкового господарства. Саме реформи 1860—1870-х років відкрили широкий шлях новим соціально-економічним відносинам, створили передумови для затвердження їх як пануючої системи.

100. Хронологічні рамки і наслідки промислового перевороту в українських землях у складі Російської імперії.
Унаслідок цього в пореформений час в Україні в 70—80 рр. завершується промисловий переворот, фабрика остаточно витісняє мануфактуру. Економіка починає розвиватися циклічно: піднесення, кризи, депресії.
60-ті роки — початок 70-х позначилися піднесенням у розвитку промисловості. Будувалося багато залізниць. Це було викликано необхідністю доставки хліба, вугілля, інших товарів до чорноморських і азовських портів. Спорудження першої залізниці в Україні почалося у 1863 році, і на кінець 80-х років XIX ст. тут була створена ціла система залізниць. Після реформи 1861 р. занепадає головна паливно-металургійна база Росії — Урал, і наперед виходить Донецько-Придніпровський вугільно-металургійний регіон. Набирає великого значення Південно-Західний цукровий район. Україна стає одним із головних і найбільш розвинутих центрів імперії.
У зв'язку з розвитком промисловості підвищилась потреба в паливі. Це сприяло розвитку кам'яновугільної промисловості Донбасу. Донбас починає витісняти інші райони видобутку вугілля. В Україні починається розвиток залізорудної промисловості. Україна стає центром видобутку залізної руди. Поєднання донецького вугілля і криворізької руди сприяло розвитку металургії. На початок 1900 р. в Донбасі й Кривому Розі було 17 великих чавуноливарних заводів і близько 100 дрібних. Україна стала центром виробництва рейок: в 1900 р. тут було виготовлено 76% загального виробництва рейок Росії. Найбільш розвиненою галуззю в промисловості було сільськогосподарське машинобудування, що було викликано розвитком капіталізму в сільському господарстві й зростаючим попитом на машини. Центром сільськогосподарського машинобудування стали: Олександрівськ, Харків, Одеса, Бердянськ, Миколаїв, Київ, Херсон. Усі великі заводи належали іноземним капіталістам. Розгорталося суднобудівництво й судноремонтна промисловість (Херсон, Миколаїв, Київ, Одеса.)
Малорозвинутими були: хімічна промисловість, виробництво будівельних матеріалів тощо. На першому місці за розвитком в Україні стояли галузі, по-в'язані з переробкою сільськогосподарської продукції: цукрова, спиртова, борошномельна, олійна, тютюнова. Найпоширенішим було цукроваріння, де промисловий переворот відбувся ще до реформи 1861 р. Цукрова промисловість України стала головним постачальником цукру для всієї Російської імперії. В 1885р. Україна виробляла 87,8% усього цукру Росії. Упроваджувалась нова техніка, парові машини, йшла концентрація виробництва у винокурінні, борошномельному виробництві, олійному, тютюновому.
Промислове піднесення 60-х — початку 70-х років XIX ст. закінчилося економічною кризою 1873—1874 рр. Після незначного піднесення в 1875—1880рр. криза знов охопила економіку України в 1881—1883 рр. З кінця 80-х років XIX ст. почалось нове промислове піднесення, яке тривало протягом усього останнього десятиріччя XIX ст. Розвивалося торговельне тваринництво. На продаж вирощували велику рогату худобу, коней, свиней, овець. Деяку частину вивозили навіть за кордон

101. Дайте характеристику окремих етапів економічного розвитку українських земель в складі Рос. Імперії в пореформенний період і визначіть їх часові рамки (100)

102. Чим характеризується економічний розвиток західноукраїнських земель в другій половині 19 ст – початку 20 ст.
У західноукраїнських землях, що входили до складу Австро-Угорщини, зберігається велика земельна власність, яка становила більше 40% у Галичині та Буковині, і 70%. — на Закарпатті. Скасування кріпацтва та ряд інших реформ середини XIX ст. відкрили шлях капіталістичним перетворенням і в цьому регіоні. З часом великі панські латифундії почали переходити до рук підприємців, різних банків, багатих селян. Панські фільварки починають здавати в оренду. Посилюється диференціація селянських господарств, все більше селян позбавляється землі на користь багатих, відбувається процес подрібнення господарств. У результаті цього на рубежі XIX—XX ст. тут було близько 5% багатих та більше 90% дрібних селянських господарств, які володіли відповідно 27% та близько 40% землі. Проте у великих господарствах, з метою підвищення їх прибутковості, починають застосовувати сільськогосподарські машини та вдосконалені знаряддя праці, поліпшувалися сівозміни, почали застосовувати органічні та мінеральні добрива. Зміни, як; відбуваються в аграрному секторі, перебудова організації сільськогосподарського виробництва сприяють підвищенню врожайності зернових (на 20—25%). розширенню посівних площ, зростанню валової продукції землеробства. Але через зростання кількості населення, зайнятого в сільському господарстві, продуктивність праці не лише не зростає, а навіть знижується. Кінець XIX ст. характеризується становленням фабрично-заводської промисловості в західноукраїнських землях, але найпоширенішими залишаються дрібні підприємства; великих підприємств з сотнями робітників було одиниці. Фабричне виробництво було поширене насамперед у галузях видобувної промисловості та первинного перероблення сировини (нафтодобувна, озокеритна, соледобувна, а також паперова, тютюнова, цегельна промисловість тощо). Досить велику роль відігравав іноземний капітал, за рахунок якого створюються великі підприємства; переважаючою була його роль і в оптовій торгівлі.

103. Дайте порівняльний аналіз основних характеристик економічного розвитку українських земель в складі Австро-Угорської і Російської імперіїї.
Російська Імперія.
Унаслідок цього в пореформений час в Україні в 70—80 рр. завершується промисловий переворот, фабрика остаточно витісняє мануфактуру. Економіка починає розвиватися циклічно: піднесення, кризи, депресії.
60-ті роки — початок 70-х позначилися піднесенням у розвитку промисловості. Будувалося багато залізниць. Це було викликано необхідністю доставки хліба, вугілля, інших товарів до чорноморських і азовських портів. Спорудження першої за-лізниці в Україні почалося у 1863 році, і на кінець 80-х років XIX ст. тут була створена ціла система залізниць. Після реформи 1861 р. занепадає головна паливно-металургійна база Росії — Урал, і наперед виходить Донецько-Придніпровський вугільно-металургійний регіон. Набирає великого значення Південно-Західний цукровий район. Україна стає одним із головних і найбільш розвинутих центрів імперії.
У зв'язку з розвитком промисловості підвищилась потреба в паливі. Це сприяло розвитку кам'яновугільної промисловості Донбасу. Донбас починає витісняти інші райони видобутку вугілля. В Україні починається розвиток залізорудної промисловості. Україна стає центром видобутку залізної руди. Поєднання донецького вугілля і криворізької руди сприяло розвитку металургії. На початок 1900 р. в Донбасі й Кривому Розі було 17 великих чавуноливарних заводів і близько 100 дрібних. Україна стала центром виробництва рейок: в 1900 р. тут було виготовлено 76% загального виробництва рейок Росії. Найбільш розвиненою галуззю в промисловості було сільськогосподарське машинобудування, що було викликано розвитком капіталізму в сільському господарстві й зростаючим попитом на машини. Центром сільськогосподарського машинобудування стали: Олександрівськ, Харків, Одеса, Бердянськ, Миколаїв, Київ, Херсон. Усі великі заводи належали іноземним капіталістам. Розгорталося суднобудівництво й судноремонтна промисловість (Херсон, Миколаїв, Київ, Одеса.)
Малорозвинутими були: хімічна промисловість, виробництво будівельних матеріалів тощо. На першому місці за розвитком в Україні стояли галузі, по-в'язані з переробкою сільськогосподарської продукції: цукрова, спиртова, борошномельна, олійна, тютюнова. Найпоширенішим було цукроваріння, де промисловий переворот відбувся ще до реформи 1861 р. Цукрова промисловість України стала головним постачальником цукру для всієї Російської імперії. В 1885р. Україна виробляла 87,8% усього цукру Росії. Упроваджувалась нова техніка, парові машини, йшла концентрація виробництва у винокурінні, борошномельному виробництві, олійному, тютюновому.
Промислове піднесення 60-х — початку 70-х років XIX ст. закінчилося економічною кризою 1873—1874 рр. Після незначного піднесення в 1875—1880рр. криза знов охопила економіку України в 1881—1883 рр. З кінця 80-х років XIX ст. почалось нове промислове піднесення, яке тривало протягом усього останнього десятиріччя XIX ст. Розвивалося торговельне тваринництво. На продаж вирощували велику рогату худобу, коней, свиней, овець. Деяку частину вивозили навіть за кордон

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП