ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 5
Гостей: 5
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Економічна історія (КНЕУ)

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Економічна історія (КНЕУ)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

дешевою працею рабів, а то й просто грабунками туземного населення, тоді як умови виробництва товарів у країнах Західної Європи залишалися в основному без змін. За таких умов в XVI ст. еквівалентом тієї ж кількості товару стала більша кількість золота та срібла, ніж раніше, що й призвело до різкого зростання цін, особливо на предмети першої необхідності. Як наслідок, «революція цін» призвела до збагачення мануфактуристів та падіння реальної заробітної платні найманих робітників, оскільки зростали ціни на продукти харчування та предмети широко вжитку. Так, в Англії ціни на товари підвищились на 155%, а заробітна плата робітників — тільки на 30%. Від «революції цін» виграли також торгівці, які займалися спекуляцією, та частина заможних селян, котрі продавали свою продукцію за зростаючими цінами. «Революція цін» негативно відбилася також на прибутках феодалів, які на багато років наперед установлювали для селян фіксовану ренту грошима.
Унаслідок «революції цін» відбувається швидке розорення класу феодалів та падіння заробітної платні найманих робітників, одночасно з цим зростають прибутки мануфактуристів та купецтва. В цілому «революція цін» прискорила процес падіння феодальної системи, прискорила формування капіталістичного господарства, призвела до накопичення великих сум грошей у руках незначної кількості людей.

13.Особливості колонізаційного процесу і формування світової колоніальної системи.
дним з найвагоміших наслідків Великих географічних відкриттів було створення колоніальної системи. Першими колоні-альними державами стають Іспанія і Португалія. Ці держави, захопивши величезні землі, грабували їх та населення, здійснюючи нееквівалентний обмін. Іспанія і Португалія першими почали створювати на відкритих землях факторії та плантації для вирощування кавового дерева, бавовни, тютюну, чаю, але головний прибуток давала нееквівалентна торгівля з аборигенами різними дешевими товарами в обмін на золото, срібло та дорогоцінне каміння, а то й просто неприкритий грабіж. Силу-силенну туземців гнали на роботу в копальні для видобування золота та срібла, примушували задарма працювати на плантаціях. Не відставали від Іспанії і Португалії у пограбуванні колоній Голландія, Англія та Франція. В XVI—XVIII ст. Англія і Голландія широко розгорнули работоргівлю. Африканських негрів перепродували для роботи на плантаціях в Америці. Работоргівля приносила прибутки, які досягали 1000%.
Кошти від пограбування колоній Іспанія і Португалія витрачали на розваги, будівництво палаців та придбання предметів розкоші, а Англія, Голландія і Франція спрямували свої прибутки від колоній на розвиток промисловості та торгівлі, що в майбутньому дало свої позитивні наслідки.

14.Суть процесу накопичення капіталу і його особливості в окремих європейських країнах.
Великі географічні відкриття, утворення колоніальної системи, становлення світового ринку привели до того, що дрібне товарне виробництво вже не задовольняло зростаючі потреби в різних товарах промислового виробництва. За таких умов повстало питання про створення великого масового виробництва товарів. Для цього було потрібно накопичити капітал та мати вільного робітника, який був би змушений працювати на підприємстві. Історичний процес накопичення капіталу та відокремлення виробника від засобів виробництва одержав назву первісного нагромадження капіталу.
Нагромадження значних фінансових коштів для створення мануфактурного виробництва відбувалося в основному насильницьким шляхом. Швидкому накопиченню капіталів сприяв грабіж колоній, нееквівалентна торгівля та работоргівля. Первісне накопичення капіталу значно прискорило розвиток мануфактурного виробництва в країнах Західної Європи. У класичному вигляді процес первісного нагромадження капіталу відбувався в Англії. Ще в XIII—XIV ст. Англія вивозила сиру вовну на переробку за кордон, зокрема до Голландії. У XV ст. в Англії починають будуватися мануфактури для виробництва сукна з власної сировини, попит на яку з кожним роком зростав. У XVI ст. виготовленням вовняних тканин займалося близько половини робочого населення Англії, а на початок XVII ст. 90% англійського експорту складала продукція суконного виробництва. Отже, унаслідок проведення процесу обгороджування насильницьким шляхом, мануфактури в Англії одержали сировину та дешеву робочу силу, що сприяло їх розвитку та забезпечувало їх власникам накопичення капіталів. Другою стороною первісного нагромадження капіталу було накопичення значних сум грошей у руках окремих людей. Тут для Англії були характерні такі джерела, як: використання державних боргів та високих відсотків від них, здійснення політики протекціонізму (покровительства), що давало можливість державі встановлювати високі митні тарифи, які захищали від конкуренції власного виробника.

15. Промисловий переворот в Англії , його соціально-економічні передумови і наслідки.
Першою країною, де відбувся промисловий переворот, була Англія. Тут склалися сприятливі передумови для його здійснення. У XVIII ст. Англія створює величезну колоніальну імперію, яка стає могутнім джерелом одержання великих коштів для розвитку промисловості та ринком збуту промислових товарів. Створення європейськими державами масових армій та великих флотів сприяло виробництву англійською промисловістю стандартизованих виробів, сукна, взуття, зброї. Великий попит був також на бавовняні тканини, які мали низькі ціни внаслідок де-шевої сировини, що завозилася з колоній.
Промисловому перевороту в Англії сприяли і соціальні передумови і перш за все процес обгороджування, який привів до зникнення класу селянства, переважна частина якого пішла на промислові підприємства у міста, ставши найманими робітниками, а частина англійського купецтва, заснувавши промислові підприємства, перетворилася на промислову буржуазію.
Отже, під впливом промислового перевороту в англійському суспільстві утворилося два нових класи: промисловий пролетаріат і буржуазія. Англійські підприємці активно підтримували впровадження машин на підприємствах. Таким двигуном стала парова машина Дж. Уатта, сконструйована в 1784 р., яка дала можливість побудувати першу фабрику, на якій верстати приводилися в дію паровою машиною. Відтепер можна було будувати підприємства в будь-якому місці і не залежати від сили падаючої води, яка обертала водяне колесо і приводила в дію верстати. Отже, промисловий переворот в Англії привів до переходу від мануфактурної стадії промисловості до фабричної, створив нову економічну базу для індустріального суспільства на основі великої машинної індустрії, зробив кардинальні зрушення в соціально-економічному плані, внаслідок чого основним виробником став робітник, а замість купця головне місце в суспільстві стало належать фабриканту. Промисловий переворот в Англії мав великий вплив на перехід до індустріального суспільства в інших країнах Західної Європи та США.

16. Особливості промислового перевороту У Франції.
У Франції промисловий переворот відбувся на ЗО—40 років пізніше, ніж в Англії, — в 60-х роках XIX ст. На таке запізнення негативно вплинула структура промисловості країни. Підприємства Франції були дрібні, виробляли предмети жіночого туалету, одяг, ювелірні вироби, парфуми, дорогі шовкові тканини, меблі. Ці вироби були розраховані на заможні верстви населення, вироблялися невеликими партіями і тому не мали широкого ринку збуту. За таких умов застосування машин на цих підприємствах було економічно невигідно.
в 1815— 1830 рр. там швидкими темпами починається промисловий переворот. Відбувається заміна ручної праці на машинну. у великих масштабах відбувається залізничне будівництво, яке дало поштовх для розвитку вугільної та металургійної промисловості. Про швидке здійснення промислового перевороту свідчить масове застосування парових двигунів та зростання довжини залізниць: кількість двигунів порівняно з попереднім періодом збільшилась у 7 разів, а довжина залізниць — у 9 разів.
У 50—60-х роках XIX ст. промисловий переворот у Франції завершується, про що свідчить масове застосування в промисловості парових двигунів, їх кількість в 1870 р. становила 25 тис.; прискорився розвиток металургійної та вугільної промисловості. Однак, не зважаючи на суттєві зрушення в промисловості, Франція внаслідок промислового перевороту не стала індустріальною, а перетворилася в аграрно-індустріальну країну. Головними причинами цього був вузький внутрішній ринок з низькою купівельною спроможністю основної частки населення

17. Загальна характеристика і специфічні риси в Німеччині.
У Німеччині процес промислового перевороту та створення машинної індустрії значно затримався. Промисловий переворот у Німеччині почав здійснюватися лише після створення в 30-х роках XIX ст. митного союзу та буржуазної революції 1848 р. Однак у 40-х роках XIX ст. промисловий переворот у Німеччині розпочався в легкій промисловості та на транспорті. Він відбувався переважно за рахунок ввезення машин з Англії та проходив досить повільно.
У 50—60-х роках XIX ст. темпи промислового перевороту в Німеччині набагато зросли. Кількість парових двигунів у промисловості збільшилась у 3 рази, почалося створюватись власне машинобудування, яке стало виробляти парові двигуни, верстати, паровози, обладнання для цукрових та спиртових заводів, сільськогосподарські машини. Набула розвитку також металургійна, вугільна промисловість та виробництво зброї для армії. Важливим фактором розвитку промисловості стає подальший розвиток будівництва залізниць, які були великим ринком збуту продукції для підприємств важкої промисловості.
А в 60-х роках XIX ст. Німеччина випереджає Францію за темпами розвитку важкої промисловості й перетворюється в аграрно-індустріальну країну. Процес індустріалізації в Німеччині позитивно вплинув на розвиток її зовнішньої торгівлі. Поступово в експорті замість продуктів сільського господарства переважають вироби промисловості. Німеччина стає реальним промисловим конкурентом Англії.
У 1870—1880 рр. промисловий переворот у Німеччині завершується. Країна перетворюється в індустріально-аграрну державу.

18. Встановлення машинного виробництва в США.
Прискореними темпами почала розвиватися промисловість у південних районах США. Тут відбувався промисловий переворот у бавовняній промисловості. Великі успіхи були досягнені у створенні нових машин та механізмів, а саме: нових сільськогосподарських машин, ткацьких верстатів, швейної машини та ін. Широко впроваджуються парові машини в промисловості та на транспорті.
У 40—50-ті роки XIX ст. у США відбувається прискорений процес індустріалізації, розвиваються галузі важкої промисловості, особливо металургійна, вугільна та машинобудівна. Процесу індустріалізації сприяли інтенсивне будівництво залізниць, розвиток річкового та морського транспорту, які потребували великої кількості паровозів, вагонів, рейок, судів різних типів.

19. Українська революція 1648 р – 1676 р, економічні причини і наслідки.
Український народ вів непримиренну боротьбу проти панування польської шляхти, проти посилення соціального і національного гніту, яка врешті-решт вилилась у національно-визвольну вТинуТЩо розпочалася в 1648 р. під проводом Б. Хмельницького.
Визвольна війна 1648—1676 рр. стала переломним моментом у житті українського народу, круто змінивши його долю. Результатом війни стало визволення Наддніпрянщини з-під польської влади, відродження української державності у вигляді козацько-гетьманської держави.
Вражаючими були й соціально-економічні наслідки, В основному було ліквідовано велике й середнє землеволодіння польських феодалів, фільварково-панщинна система господарювання й кріпацтво. Набула поширення козацько-селянська земельна власність; козаки, селяни вступали в товаро-грошові відносини, що сприяло перетворенню їх господарств у товарні. Набирало сили й промислове виробництво, відбувався процес утворення загальноукраїнського ринку як складової європейського та світового ринків.

20. Економічна політика Богдана Хмельницького, суть і напрям розвитку.

21. Порівняльна характеристика економіки Правобережжя і Лівоборежжя в період Руїни.

22. Суть колонізаційної політики московського керівництва відносно економіки України.
З 80-х років XVIII ст. почалася колонізація причорноморських і приазовських степів і Криму. Завдяки перемозі у війнах з Туреччиною 1768 — 1774 рр. та 1787 — 1791 рр. Росія вийшла до північного узбережжя Чорного моря. Це мало велике значення для розвитку економіки як України, так і Росії. Причорноморські землі уряд роздавав українським і російським поміщикам, чиновникам по 1,1 тис. десятин за умови заселення їх селянами. Запрошували сюди вільних людей, надаючи їм неподільні ділянки розміром 26 — ЗО десятин на правах потомственного володіння. Уряд пішов навіть на те, що пропонував поселитися тут тим, хто колись утік з України і Росії. Поселенцям надавалася допомога, грошові позики, право продажу горілки і солі, безмитної торгівлі із закордоном, на деякий час їх звільняли від податків тощо. Заохочували сюди переселятися іноземців: німців, сербів, поляків, греків, волохів, молдаван, болгар та ін., також надаючи їм пільги. Переселяли сюди своїх кріпаків російські й українські поміщики. Всі переселенці, крім кріпаків поміщиків, одержали статус державних селян. Закликали переселятися ремісників різних спеціальностей, робітників, купців. Така політика уряду дала свої наслідки. У Південній Україні посилився розвиток хліборобства, виноградарства, скотарства, будувалися підприємства, виникали міста. У 1778 р. було засновано Катеринослав, Херсон, у 1780 р. — Павлоград; на місці турецької фортеці Хаджибей було засновано Одесу, яка відразу перетворилася на головний порт на Чорному морі. У містах купці і міщани засновували мануфактури, на яких працювали вільнонаймані робітники.

23.Економічна політика Петра Першого.
Особливо важливим етапом у формуванні певної структури народного господарства України стали роки правління Петра 1. Його політика, спрямована на посилення економічної та політичної могутності Росії, водночас стосовно України передбачала посилення колонізації та ліквідацію тих залишків автономного устрою, що ще залишалися. Дбаючи про розвиток мануфактурного виробництва, торговельних зв'язків Росії. Петро ! спрямовував свою політику щодо України на перетворення її у ринок збуту та сировинний придаток Росії. Він накладав певні заборони на розвиток мануфактур в Україні, створюючи умови насамперед для підприємців-росіян та іноземців. Використовуючи українську сировину та українську робочу СИЛУ, російський уряд створював казенні (скарбові) мануфактури, всіляко підтримував створення й приватних, але таких, якими б володіли росіяни (суконні та парусно-полотняні мануфактури О. Мєншикова. Строганових та ін.), продукція яких надходила виключно на потреби російської армії та флоту. Російські ж потреби задовольняли виробники селітри, поташу. З'являється кріпосна мануфактура з великою кількістю «приписних» робітників, як державна, так і приватна, власниками якої найчастіше стають російські підприємці.
Великої шкоди петровська політика нанесла українській торгівлі — як зовнішній, так і внутрішній. Високим митом та заборонами були перекриті можливості для українського купецтва у вже налагодженій міжнародній торгівлі. Гак, указом 1714 р. заборонялося вивозити низку товарів (прядиво, шкури, сало. віск, щетину тощо) через будь-які порти, крім російських — Ригу. Петербург. Архангельськ; у 1719 р. було заборонено вивозити українське збіжжя. Врешті-решт, український експорт було скорочено до мінімуму. З метою забезпечення ринків збут}1 для російської мануфактурної промисловості заборонялося й завозити в Україну низку іноземних товарів, зокрема панчохи, полотно, сукно, голки. Усі ці дії призвели до значного падіння цін на українському ринку на ряд товарів, що давало можливість російським купцям та уряду скуповувати їх за безцінь. Дуже дошкульною для українського купецтва була й митна політика, внаслідок якої значно зросли митні збори на українські товари, а для деяких товарів (горілка, тютюн) на певний час зовсім заборонявся вивіз. Усе це надзвичайно негативно відбивається на економіці України, активно сприяючи перетворенню її на російську колонію, ринок сировини та збуту для російської промисловості. Цей процес прискорюється в застійні часи, а в період гетьманування останнього гетьмана К. Розумовського унаслідок скасування митних кордонів між Україною і Росією (1754 р.) економіка України стає складовою російської в межах всеросійського ринку, що формується, і цим остаточно скасовуються залишки української автономії.

24. Мануфактурне виробництво і його особливості в Україні.
Мануфактури, які використовують примусову працю (вотчинні, посесійні) поступово витісняються тими, що використовують працю вільнонайману. Цей процес особливо прискорився з почат-ком промислового перевороту, який в Україні розпочався в цукровій та горілчаній промисловості в 40-х роках XIX ст.
Було 4 типи мануфактур: 1)Казенна – використовувались приписні і державні селяни; 2)Посесійна – виникає у 18 ст у період правління Петра Першого і передбачає умовне володіння , використовує примусову працю приписних селян, поширена в галузях важкої індустрії, належить до кріпосного типу мануфактур; 3) Вотчинна мануфактура – підприємство , що виникає в 17 ст., у великих маєтках – вотчинах російської імперії, займається переробленням сировини , що виробляється в маєтках, належить до кріпосної мануфактури , в Україні до вотчинної мануфактури відносять суконну , цукрову; 4) Купецька – виникає в Росії в 17 ст., базується на вільнонайманій праці, належить купцям, належить до капіталістичного типу мануфактур.

25. Криза кріпосної системи господарювання в українських землях.
Перша, половина XIX ст, характеризується подальшим розкладом феодально-кріпосницького ладу і розвитком капіталістичних відносин. Розширення внутрішнього і зовнішнього ринків дедалі більше втягує поміщиків у товарно-грошові відносини, що примушує їх збільшувати товарне виробництво сільськогосподарської продукції. Поміщики починають застосовувати власний, досконаліший сільськогосподарський реманент, намагаються раціоналізовувати своє господарство, знайомляться із досягненнями агрономії та агротехніки, переходять до багатопілля, розширюють посіви технічних культур, дедалі частіше застосовують найману робочу силу.
З 30-х років XIX ст. кріпосне сільське господарство опинилося в стані кризи, про що свідчить зниження його натурального характеру. Господарство все більше підпорядковується ринковим вимогам. Поміщики не лише примушували селян відпрацьовувати панщину, а й платити чинш і тим самим «виганяли» і їх на ринок.
Про кризу свідчило й те. що відбувалося обезземелення селян. Якщо в другій половині XVIII ст. селями Лівобережної України користувалися майже 75% усієї землі, то напередодні реформи 1861 р. — тільки 45.5%. Па Правобережжі в селян у користуванні було тільки 37%) орних земель.
Рівень агрикультури був дуже низьким, низькою була продуктивність сільськогосподарського виробництва. Урожайність становила ЗО — 35 пудів з десятини, удвічі менше, ніж в Англії.
Поміщики у своїх господарствах почали застосовувати машини: косарки, молотарки, віялки тощо. Проте більшість спроб удосконалення виробництва закінчувалася невдачею, бо поміщики не мали досвіду господарювання по-капіталістичному. Частина поміщиків розуміла, що вихід з цього становища був тільки в скасуванні кріпацтва.

26.Загальна характеристика світового економічного розвитку в 2 половині 19-го і початку 20-го століття.
Саме в останній третині XIX ст. відбувається заміна парової енергії на електричну. Електрична енергія була поставлена на службу виробництву, знайшла своє застосування в промисловості, на транспорті, у зв'язку, у побуті людей, у культурі. Технічні зрушення відбулися і в металургійному виробництві, у виплавці сталі. В 1867 р. впроваджується «мартенівський», у 1879 р. — «томасовський» способи виплавки сталі. В 70—80-х роках XIX ст. винайшли електротехнічний спосіб виплавки кольорових металів — міді та алюмінію — шляхом електролізу. Сталь та кольорові метали почали широко застосовуватися в машинобудуванні. Були зроблені відкриття і у створенні нових видів двигунів: побудована парова турбіна Лаваля (Швеція) та Парсонса (Англія), створені двигуни внутрішнього згорання Г. Даймлера і Бен-ца та Г. Дизеля (Німеччина). Застосування нових видів двигунів фактично зробило переворот на всіх видах транспорту. Великі досягнення на рубежі XIX—XX ст. були зроблені у розвитку хімічної промисловості. Даймер і Бенц створюють перший автомобіль, будується перший трамвай та метро, створюються зразки електровозів для залізниць, закладаються підвалини повітряного транспорту. В 1903 р. здійснилися перші польоти літака братів Райт. В 1895 р. О. Поповим було винайдено радіо. І нарешті, великим досягненням був винахід електричної лампочки (Ладигін, Едісон) та кіно (Люмьєр). Технічний прогрес у кінці XIX — на початку XX ст. активно вплинув на процес утворення великих промислових підприємств, які впроваджували у виробництво нову техніку та технології. Технологічні зрушення, які мали місце наприкінці XIX — на початку XX ст., фактично призвели до «другої промислової революції», прискорили процес індустріалізації після промислового перевороту. Утворення наприкінці XIX ст. великої кількості монополій сприяло остаточному формуванню світового ринку.

27. Перетворення США в провідну індустріальну країну світу.
Особливо швидко наприкінці XIX — на початку XX ст. розвивалася економіка такої порівняно молодої країни, як США. що утворилася в 1776 р. у результаті війни за незалежність англійських Північноамериканських колоній. Надзвичайно важливою подією, яка позитивно вплинула на

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП