Шпаргалки! - Економічна історія (КНЕУ)

82. Вкажіть чим характеризується економічний розвиток Англії в міжвоєнний період.
Англія, яка була надзвичайно виснажена в роки Першої світової війни, отримала більшу частину німецьких колоній, але втратила свої передвоєнні позиції, на її інтересах позначилися позиції СІЛА та Японії на Сході та в Латинській Америці. Що ж стосується безпосередньо економічної ситуації в країні, то війна за-вдала величезних збитків англійській економіці, хоча бойові дії і не велися на її території. Величезні воєнні видатки, різке зростання державного боргу (до 6.6 млрд ф. ст. у 1919 р.), втрата фінансової переваги, переміщення фінансового центру з Лондона до Нью-Йорка надзвичайно негативно вплинули на економічне становище Англії. Але найбільш болючою для її економіки, традиційно орієнтованої на експорт, була втрата більшості торговельного флоту, який забезпечував зовнішньо-економічні зв'язки країни.

83. Вкажіть чим характеризується економічний розвиток США в міжвоєнний період.
Сполучені Штати Америки вступили у війну лише навесні 1917 р., зосередивши у своїх руках майже половину світового золотого запасу вже у попередні роки війни, а також збільшивши національне багатство країни на 40%. За рахунок воєнних поставок у Європу, економіка С111А зайняла лідируючі позиції у світовому народногосподарському комплексі, їх промислове виробництво зросло втричі, а експорт — у 3,5 рази.

84. Визначте економічні причини і наслідки світової економічної кризи 1929-1933 рр.
Поза увагою залишалось те, що поряд з прискореним розвитком нових галузей у ряді старих — вугільній, текстильній, суднобудуванні, сільському господарстві — спостерігався справжній застій. Не зверталася також увага на відносну вузькість внутрішнього ринку та недостатню інвестиційну активність населення, яка була обумовлена вкрай нерівномірним розподілом доходів.
Світова економічна криза 1929—1933 рр.. відома в історії як «Велика депресія», охопила майже всі країни світу та відкинула їх економіку на кілька десятиріч назад, іноді до рівня межі XIX— XX ст., хоча вплив її на окремі країни був різним. Найбільше постраждали від кризи Сполучені Штати, але й в інших країнах вона мала надзвичайно жорстокий та нищівний характер.
Про те. що стало причиною кризи, суперечки в економічній літературі ведуться й досі. Зовні нею стало перевиробництво, або, як говорять деякі вчені, — «перегрів» економіки, викликаний тим, що швидкі темпи зростання, притаманні світовій економіці в попередні роки, створювали численні диспропорції, які повинні були бути ліквідовані.
85. Зрівняйте альтернативи виходи з „Великої дипресії” США та Німеччини.
Німеччина.
Інша картина спостерігалася в країнах, де застосовували політику, близьку до політики нацистів у Німеччині. Прийшовши до влади в 1933 р., нацисти обрали шляхом виходу з кризи тотальну мобілізацію ресурсів та воєнний реванш. Різко зростають воєнні видатки (з 1933 по 1939 рр. вони збільшилися в 10 разів і становили 3/4 всіх державних інвестицій). Приймається закон про примусове картелювання, створюється сім промислових груп: промислова. енергетична, реміснича, торговельна, банківська, страхова, транспортна. Що стосується аграрного сектора, то ухвалюється закон про спадкові двори, який сприяв зміцненню заможних селянських господарств — гросбауерських. У 1935 р. приймається закон про оборону імперії, запроваджується загальна воїнська повинність. Усупереч міжнародним угодам починає швидко зростати німецька армія. Зростає державне втручання, причому не лише непряме, а й пряме. У 1936 р. приймається чотирирічний план мобілізації ресурсів, спрямований на нагромадження стратегічних ресурсів та валюти, вивіз якої був фактично заборонений. У результаті такої політики вже через рік у Німеччині ліквідовано безробіття, показники економічного зростання, особливо в галузях важкої промисловості (воєнне виробництво), різко пішли вгору. Отже, така модель виходу з кризи давала моментальний позитивний ефект. Але, на думку більшості дослідників, незважаючи на високі економічні показники, Німеччина стояла перед катастрофою, адже в основі її процвітання лежала штучно розкручена воєнна кон'юнктура.
США.
Першою акцією нової адміністрації, яка приступила до виконання своїх обов'язків у лютому 1933 р. було проголошення над-звичайного стану І а закриття всіх банків на «банківські канікули» до 9 березня 1933 р., коли був прийнятий «Надзвичайний закон про банки». А ще в квітні було прийнято закон про припинення вивозу за кордон золота та обов'язковий продаж громадянами золота державі, причому за цінами, вищими за ринкові, що дало змогу не лише закупити близько 200 т золота, а й призвело до штучного зниження курсу долара та підготувало його девальвацію . Серед законів, прийнятих у перший період президентства Ф. Д. Рузвельта, найважливішими слід вважати «Закон про відбудову національної промисловості); (МІРА) та «Закон про регулювання сільського господарства» (ААА), прийняті в першій половині 1933 р. Відповідно до закону підприємці повинні були об'єднуватися в союзи, всередині яких діяли так звані «кодекси чесної конкуренції»— правила, які б регулювали умови конкуренції, зайнятості та наймання і захищали інтереси споживачів. Кодекси передбачали обмеження тривалості робочого дня (не більше 8 год.), установлювали мінімальний рівень заробітної плати (не менше 12 дол. на тиждень), розподіляли ринки збуту.
допомогу у зв'язку з безробіттям одерж) вали близько 20 млн американців. 1. нарешті, у 1935 р. приймається закон про соціальне страхування, за яким запроваджуються обов'язкові пенсії за віком (з 65 років) та обов'язкова допомога у зв'язку з безробіттям (у середньому 1 1 дол. на тиждень). Страхові фонди формуються за рахунок відрахувань з прибутку підприємств та заробітної плати працюючих. - Закон про регулювання сільського господарства був спрямований на припинення подальшої аграрної кризи. З метою підтримання цін на сільськогосподарську продукцію передбачалося скорочення посівних площ га поголів'я худоби . Крім того, вживалися заходи, спрямовані на рефінансування фермерської заборгованості, яка до початку і 933 р. досягла 12 млрд дол. Фермерам було надано кредити на 100 тис. дол. Унаслідок цього припинився продаж розорених фермерських господарств.

86. Дати характеристику воєнної економіки (1939-1945): Англії , Франції , Німеччини , США, Японія.
В роки війни Англія втратила значну частину торговельного та воєнно-морського флоту. 1 все-таки англійська промисловість зуміла значно збільшити випуск воєнної продукції, хоча й за рахунок скорочення виробництва в інших галузях. Надзвичайно великими були воєнні видатки Англії, які становили 25 млрд ф. ст. Намагаючись обмежити грошову емісію, англійський уряд залучає зовнішні активи, особливо в країнах Британської співдружності. Державний борг зростає майже втричі. До того ж війна спричиняє крах колоніальної імперії. У результаті національно-визвольного руху вже в ході війни, а також відразу після її завершення незалежними стають Індія. Цейлон, Бірма та ін.
Таким чином, втрати від війни для Франції, крім прямих руйнувань внаслідок воєнних дій та бомбардувань, доповнювалися втратами від окупації. Загалом Франція втратила 1,1 млн осіб вбитими. Франція втратила практично повністю торговельний та воєнно-морський флот. Практично повністю зруйновано транспортну систему (більше як 80% локомотивів, велика кількість вагонів, а також залізничні колії, мости тощо). Сільськогосподарське виробництво скоротилося майже вдвічі.
Для Сполучених Штатів Америки в роки Другої світової війни повторилася ситуація Першої. Тривалий час США зберігають нейтралітет (до грудня 1941 р.), однак в листопаді 1939 р. у закон про нейтралітет вводиться поправка, що дає змогу вивозити із США озброєння та стратегічні матеріали за готівку (золото). Це сприяє значному нагромадженню золотих резервів у країні (на кінець війни вони досягли майже 3/4 світового золотого запасу). Театр воєнних дій розташований у Європі, саме її господарство руйнується. А США не відчули руйнівної дії війни, на їх території воєнних дій не велося. Відповідно до проведених досліджень, американське населення в роки війни одягалося та харчувалося значно краще, ніж у довоєнні роки, а кількість працюючих зросла з 54 млн в 1940 р. до 64 млн в 1945 р.
Внесок США у перемогу над Німеччиною був переважно матеріальним.
Німецька економіка заздалегідь була переведена на воєнні рейки. У роки виходу з економічної кризи (1929—1933 рр.) господарство Німеччини було повністю підпорядковане державному регулюванню, створено спеціальні органи його управління. Установивши контроль над господарством, держава розпочинає підготовку до війни. Головною метою стало виробництво в Німеччині всього, що необхідно для ведення війни, а оскільки багатьох ресурсів в Німеччині не було (нафти, каучуку тощо), то надзвичайна роль відводилася розробленню їх синтетичних замінників. Наступний чотирирічний план мав значно вужче завдання — розвиток воєнного виробництва та воєнно-промислового потенціалу.
Воєнне виробництво розвивалося за рахунок інших галузей, а підприємства, що вважалися неважливими для ведення війни, закривалися. У результаті воєнна продукція становила 80% всієї промислової продукції, а ті товари, що не вироблялися, постачалися з країн, що були окуповані.
Безпосередній вступ у війну Японії пов'язаний із бомбардуванням у грудні 1941 р. американської воєнної бази у Тихому океані (Пірл Харбор). Вступаючи у війну, Японія мала власні геополітичні інтереси, а саме: посилити воєнно-економічну присутність у Тихому та Індійському океані, на Далекому Сході, у країнах Південно-Східної Азії. У ході воєнних дій японці захопили значні території, зокрема Індонезію. Філіппіни, значну частину Китаю та ін.. перетворивши їх на свої колонії. Наслідки війни для Японії виявилися надзвичайно важкими. Країна програла Другу світову війну (капітуляцію підписано 2 вересня 1945 р.) і була окупована американськими військами, її економіка перебувала у стані руїни.

87. Дати характеристику національних економік після Другої світової війни: Англії , Франції , Німеччини , США, Японія.
Великобританія вийшла переможницею у Другій світовій війні, але втрати її були надзвичайно великими. Економіка потребу-вала кардинальних заходів для виводу її з кризового стану.
Гак, з метою підтриманням повної зайнятості, проводиться часткова націоналізація базових галузей економіки — енергетики, транспорту, кам'яновугільної та сталеливарної промисловості, а також інфраструктури. До кінця 40-х років більше 20% британської промисловості опинилося під безпосереднім контролем держави. Досить важливими були заходи уряду лейбористів щодо підтримання фунта стерлінгів шляхом установлення так званої «політики економії» та досягнення рівноваги платіжного балансу, які. на жаль, виявилися недостатньо ефективними. Економічні труднощі зросли з початком розпаду Британської колоніальної імперії, адже країна втратила традиційні джерела сировини та ринки збуту.
Серед програм та моделей національного відродження особливу увагу привертає модель французької повоєнної економіки — батьківщини індикативного (необов'язкового) планування та програмування. У 1946 р. тут створюється Генеральний комісаріат з планування. А до початку 60-х років виконуються три плани, спрямовані на модернізацію націоналізованого сектора економіки (1947—1953 рр.), зміцнення конкурентоспроможності приватних фірм (1954—1957 рр.) та перехід від протекціонізму до «відкритої економіки» (1958—1961 рр.).
Економіка західної частини країни, яка у 1949 р. перетворилася у ФРН. У 1948 р. проводяться: грошова реформа, яка дала змогу звільнитися від величезної маси знецінених грошей; цінова реформа, завдяки якій відпускаються ціни І відміняється регулювання цін та розподілу; податкова реформа, що захистила права споживача та забезпечила свободу підприємництва. Уже протягом року «шокові» наслідки цих заходів стали пом'якшуватися. Магазини поступово наповнювалися товарами. Зростання цін стабілізувалося приблизно на рівні зростання заробітної плати. На третину підвищилася продуктивність праці. Уже в 1954 р. на третину було перевищено рівень довоєнного виробництва, а до середини 50-х років ФРН вийшла на друге місце в світі після США за рівнем золотих запасів.
У 1948 р. було збільшено мінімальну заробітну плату, прийнято програму будівництва дешевого житла.
Досить важливу роль у політиці уряду США в 40-ві роки відіграли початок «холодної війни» та план Маршалла. За рахунок прибутків від воєнних замовлень було переобладнано підприємства, збільшено зайнятість, піднято заробітну плату. Війна в Кореї, яка розпочалася у 1950 р., дала змогу ще збільшити воєнні видатки, що також забезпечувало зайнятість населення, але піднесення економіки, обумовлене цією війною, виявилося нетривалим.
Подальше зростання воєнних видатків, спрямованих на розвиток воєнно-промислового комплексу в умовах гонки озброєнь, хоч і давали деяку можливість збільшення зайнятості, але призвели до інших, негативних наслідків. Уряд був змушений скоротити золоті та валютні резерви, збільшити внутрішній борг, скоротити соціальні витрати тощо. У результаті економіка США втрачає динамізм, на деяких напрямках на початку 60-х років стало помітним відставання.
Досить вагомим чинником, який обумовив уповільнення темпів економічного зростання в економіці США, став розпад колоніальної системи, в результаті якого утворюється досить місткий ринок для американських капіталів. І, нарешті, негативним фактором для економіки США стало й утворення двох нових промислових центрів у світовій економіці — західноєвропейського на чолі з ФРН та азіатського на чолі з Японією.
Уже у другій половині 40-х років в Японії розробляється система заходів, спрямованих на повернення від мілітаризму до лібералізації господарської системи. Оскільки Японія не мала власного сировинного потенціалу, але мала значний трудовий, тут створюється багатогалузевий комплекс сучасних переробних галузей, які б враховували забезпечення експорту та заміщення імпорту. Оскільки Японія не мала власного сировинного потенціалу, але мала значний трудовий, тут створюється багатогалузевий комплекс сучасних переробних галузей, які б враховували забезпечення експорту та заміщення імпорту.

88. Чим зумовлений економічний підйом ФРН.
Економіка західної частини країни, яка у 1949 р. перетворилася у ФРН. У 1948 р. проводяться: грошова реформа, яка дала змогу звільнитися від величезної маси знецінених грошей; цінова реформа, завдяки якій відпускаються ціни І відміняється регулювання цін та розподілу; податкова реформа, що захистила права споживача та забезпечила свободу підприємництва. Уже протягом року «шокові» наслідки цих заходів стали пом'якшуватися. Магазини поступово наповнювалися товарами. Зростання цін стабілізувалося приблизно на рівні зростання заробітної плати. На третину підвищилася продуктивність праці. Уже в 1954 р. на третину було перевищено рівень довоєнного виробництва, а до середини 50-х років ФРН вийшла на друге місце в світі після США за рівнем золотих запасів.

89. Які були причини економічного підйому Японії в 50-60ті роки 20ст.
Японія змушена була пристосовуватися до нової структури світового господарства, розвивати зовсім нові для себе галузі. Стрімка торговельна експансія Японії досить швидко набрала глобального характеру, японська продукція почала успішно долати конкуренцію інших країн. Усе це досить позитивно впливає на економічну ситуацію в країні, виводить її у 50—60-ті роки в число найрозвинутіших країн світу.
Уже у другій половині 40-х років в Японії розробляється система заходів, спрямованих на повернення від мілітаризму до лібералізації господарської системи та запуску механізму вільної конкуренції, яка вилилася у цілу низку реформ, що створили передумови для успішного розвитку економіки країни. Насамперед це аграрна реформа, що сприяла значному розширенню внутрішнього ринку: демонополізація промисловості шляхом розпуску «дзайбацу» (вертикальних концернів-холдингів), реформа трудового законодавства і. нарешті, реформа середньої школи, яка дала Японії найкваліфікованішу та найдешевшу у світі робочу силу.
Передбачалася також і структурна перебудова економіки. Оскільки Японія не мала власного сировинного потенціалу, але мала значний трудовий, тут створюється багатогалузевий комплекс сучасних переробних галузей, які б враховували забезпечення експорту та заміщення імпорту.

90. Чим характеризується економічний розвиток Англії після Др. Св. Війни
У липні 1945 р., після перемоги на виборах, до влади приходить лейбористський уряд на чолі з К. Еттлі. який розпочав реформи, спрямовані на перехід до «демократичного соціалізм)». Гак, з метою підтриманням повної зайнятості, проводиться часткова націоналізація базових галузей економіки — енергетики, транспорту, кам'яновугільної та сталеливарної промисловості, а також інфраструктури. До кінця 40-х років більше 20% британської промисловості опинилося під безпосереднім контролем держави. Власникам націоналізованих підприємств сплачувалася компенсація. Досить важливими були заходи уряду лейбористів щодо підтримання фунта стерлінгів шляхом установлення так званої «політики економії» та досягнення рівноваги платіжного балансу, які. на жаль, виявилися недостатньо ефективними. Економічні труднощі зросли з початком розпаду Британської колоніальної імперії, адже країна втратила традиційні джерела сировини та ринки збуту.

91. Визначіть категорії залежного населення Київської Русі
Смерди були вільними й економічно самостійними, вони передавали своє господарство в спадщину, могли виступати в суді свідками, проте закон розглядав смердів як нижчу, неповноправну групу населення. Смерди не були єдиною верствою сільського населення. економічним і правовим становищем. Помітне місце займали такі групи, як рядовичі й закупи.
Рядович — збіднілий селянин. Він укладав договір (ряд) з феодалом про надання йому якоїсь допомоги і брав на себе певні обов'язки щодо феодала, визнавав свою залежність від феодала. Типовим різновидом рядовича був закуп. Ця назва походить від стародавнього слова «купа» — позика. Закупами могли бути і збанкрутілі купці, ремісники, збіднілі феодали. Закуп мусив відробляти борг у господарстві феодала, часто зі своїм реманентом доти, доки не відробляв купи з відповідними процентами. У цей час він підпадав під юрисдикцію феодала. Але як особа, котра знаходилась у тимчасовій залежності, він мав певні права і у певних випадках міг скаржитися на свого пана. Якщо ж закуп тікав від кредитора, він ставав рабом.
Хоча формально, юридичне закупи вважалися залежними тимчасово, феодали мали безліч способів закабалити закупа, перетворити тимчасову залежність на постійну.
Крім рядовичів і закупів у Київській Русі були ще й інші групи феодально залежного населення: вдачі, прощенники, закладники, задушні люди, ізгої й т. ін.
Поряд з феодально залежним і вільним населенням існували раби або холопи, яких часто називали челяддю. Вони не були єдиною масою. Так, в окремих випадках раби виконували всілякі сільськогосподарські роботи, мали в користуванні ділянки землі, реманент тощо і віддавали феодалу частину врожаю. Такі холопи поступово зливалися з феодально залежним селянством. Інша частина жила на княжому або боярському дворі й обробляла землю панським реманентом, дістаючи за це утримання натурою. Проте найчастіше рабів використовували як домашніх слуг, кухарів, ключників, дворових ремісників. Раби були також цінним товаром у торгівлі зі східними країнами.

92. Чим характеризується економіка українських земель польсько-литовської доби
Литовські Великі князі та польські королі вважали українські землі власністю своїх держав. Вони роздавали грамоти на володіння землями з правом експлуатації селянства, яке тут проживало. Феодальна земельна власність була фундаментом усієї системи експлуатації. З розвитком великого феодального землеволодіння найтісніше пов'язувався процес поступового покріпачення селянства. Наділений землею селянин ставав особисто залежним від феодала, був змушений віддавати йому частину виробленого ним продукту. За селянами зберігалося лише право на володіння рухомим майном, необхідним для виконання повинностей на земельних наділах, якими вони користувалися. Головним заняттям селян України залишалося землеробство і скотарство, вони вирощували овес, жито, ячмінь, пшеницю, горох, гречку, просо, ріпу. Частина виробленого віддавалася феодалам як натуральний оброк або продавалася в містах. У XIV ст. на землях феодалів почали виникати фільварки — великі багатогалузеві товарні господарства, засновані на примусовій праці селян (панщина). Зерно везли водними шляхами до Гданська, потім — морем у країни Західної Європи. Крім землеробства і скотарства, у фільварках розвивалися промисли (рибальство, бджільництво, винокурення тощо).
Селяни жили окремими господарствами — димами, що об'єднувалися у дворища.