ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 3
Гостей: 3
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Шпаргалки! - Економічна історія (КНЕУ)

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Шпаргалки! - Економічна історія (КНЕУ)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

розвиток економіки США. була Громадянська війна (1861 —1865 рр.). головним економічним наслідком якої було скасування рабства для 4 мли негрів, що дало дешеву робочу силу, а також сприяло розширенню внутрішнього ринку. Крім того, результатом війни, як уже зазначалося, було вирішення аграрного питання на користь фермерів за рахунок прийняття в травні 1862р. Гомстед-акта, за яким кожний громадянин США за 10 дол. міг отримати ділянку землі площею 160 акрів (близько 65 га). Якщо протягом п'яти років ця земля продуктивно використовувалася, вона переходила у власність фермера. Позитивно на народногосподарський розвиток США впливало природно-географічне положення . США активно впроваджували в економіку, особливо у промисловість останні досягнення в галузі науки та техніки.
Сприяло піднесенню промисловості США. особливо важкої, й прискорене залізничне будівництво. Велику роль в економічному житті країни відігравали банки, активно відбувається процес зрощування банківського капіталу з промисловим. Позитивну роль в економічному піднесенні США та перетворенні їх у провідну індустріальну державу світу відіграла також протекціоністська політика уряду, яка захитала власних підприємців від конкурентів установленням високих митних зборів на готову продукцію та сприяла приток)' в країн}' іноземного капіталу (передусім англійського та французького).

28. Особливості економічного розвитку Франції у 19-20 ст.
У середині XIX ст. Франція за рівнем промислового розвитку посідала друге (після Англії) місце у світі, але наприкінці XIX ст. вона відстала від США та Німеччини і перейшла на четверте місце.
Важливою причиною уповільнення темнів економічного розвитку Франції була традиційна структура її промисловості, в якій переважали підприємства, що виробляли предмети розкоші. Промисловість країни завжди відчувала нестачу сировини та палива, особливо вугілля; привізна сировина значно підвищувала собівартість французьких товарів, знижувала конкурентоспроможність їх на світовому ринку. У період, що розглядається, ситуація значно погіршилася у зв'язку з поразкою Франції у Франко-Пруській війні, в якій вона зазнала значних матеріальних та територіальних збитків. Відчутними були й інші втрати: воєнні видатки становили близько 16 млрд фр., Франція повинна була у короткий термін сплатити 5 млрд фр. контрибуції. Німеччина анексувала два найбільші промислове розвинуті департаменти Франції — Ельзас та Лотарингію, де розташований найбільший в Західній Європі залізорудний басейн. Досить інтенсивно у Франції формується фінансовий капітал, але для отримання вищих прибутків, французькі банкіри все в більших масштабах вивозять капітал за межі країни, переважно у вигляді позичок, під високий банківський відсоток. Будучи третьою колоніальною державою світу, Франція не використовувала свої колонії як сировинні бази та ринки збуту. вони, навпаки, були значним об'єктом видатків державного бюджету, вимагаючи значних коштів на утримання чиновників та значних воєнних сил.

29. Реформування аграрного сектору в західних українських землях в середині 19 століття.
У західноукраїнських землях, що входили до складу Австро-Угорщини, зберігається велика земельна власність, яка становила більше 40% у Галичині та Буковині, і 70% — на Закарпатті. Скасування кріпацтва та ряд інших реформ середини XIX ст. відкрили шлях капіталістичним перетворенням і в цьому регіоні. З часом великі панські латифундії почали переходити до рук підприємців, різних банків, багатих селян. Панські фільварки починають здавати в оренду. Посилюється диференціація селянських господарств, все більше селян позбавляється землі на користь багатих, відбувається процес подрібнення господарств. У результаті цього на рубежі XIX—XX ст. тут було близько 5% багатих та більше 90% дрібних селянських господарств, які володіли відповідно 27% та близько 40% землі.
Проте у великих господарствах, з метою підвищення їх прибутковості, починають застосовувати сільськогосподарські ма-шини та вдосконалені знаряддя праці, поліпшувалися сівозміни, почали застосовувати органічні та мінеральні добрива. Зміни, як; відбуваються в аграрному секторі, перебудова організації сільськогосподарського виробництва сприяють підвищенню врожайності зернових (на 20—25%), розширенню посівних площ, зростанню валової продукції землеробства. Але через зро-стання кількості населення, зайнятого в сільському господарстві, продуктивність праці не лише не зростає, а навіть знижується. Зростання аграрного перенаселення зумовлює зубожіння основ-ної маси селянських господарств. Це призводить до зростання еміграційних процесів: селяни західноукраїнських земель емігрують в інші країни

30. Особливості кріпацтва в Російські імперії , основні положення селянської реформи 1861 року.
19 лютого 1861 р. Олександр II підписав «Положення щодо селян, які вийшли з кріпосної залежності». селяни отримали особисту свободу, певні громадянські права, але за поміщиками зберігалося право власності на землю, у тому числі й на ту, яка перебувала в користуванні селян. Селяни зберігали право на користування земельними наділами із збереженням повинностей до повного викупу землі у поміщиків. Певні категорії селян, серед яких були дворові та місячники, польових наділів не отримали зовсім. Наділення селян землею відбувалося відповідно до певних правил, які різнилися для окремих регіонів і передбачали значне скорочення селянських наділів залежно від якості землі. Тимчасовозобов'язаний стан зберігався до повної сплати селянами 20% викупної суми І означав, що селяни повинні були нести всі повинності, у тому числі й панщину, яка оо.межувалася 40-ка чоловічими та 30-ма жіночими днями на рік. Цей період тривав упродовж 20 років, і лише у 1881 р. було прийнято рішення про завершення викупу в обов'язковому порядку й припинення тимчасовозобов'язанного стану. Реформа 1861 р. означала, ода епоха феодалізму в Російській імперії, а отже й в Україні, закінчувалася, хоча його пережитки ще тривалий час залишалися реальністю господарського життя країни. Це проявлялося насамперед у збереженні величезних поміщицьких володінь та обезземеленні більшості селянства, час-тина якого зовсім не отримала землі. Фактично це була експропріація землі в селян у процесі їх звільнення. Тривалий час селяни залишалися затиснутими відробітками та повиннностями. викупними платежами, залишаючись при цьому неповноправним станом, разом з тим скасування кріпацтва стало прогресивним кроком, сприяючи розвиткові нових економічних відносин не лише на селі, а й в усьому народному господарстві.

31. Протиріччя розвитку аграрного сектору Придніпровської України на рубежі 19-20 ст.

32. Столипінська аграрна реформа і спроби її реалізаціїї в Україні.
Столипінська реформа передбачала, передусім руйнування громади, в якій сам Столипін вбачав головний гальмуючий чинник у процесі розвитку продуктивних сил сільського господарства.
Масова участь селян у революції 1905 — 1907 рр.. фактично примусила переглянути підходи до вирішення аграрного питання та поступитися громадою.
Початком реформи вважається опублікування указу від 9 листопада 1906 р. «Про доповнення деяких положень чинного закону стосовно селянського землеволодіння та землекористування». Сутність його полягала у скасуванні закону 1893 р. про непорушність громади. Усі громади поділялися на дві категорії: ті, де переділів землі не було протягом останніх 24-х років, і ті. де переділи громадських земель мали місце. Селяни першої категорії громад відразу проголошувалися власниками землі, незалежно від їх бажання. Для другої категорії громад необхідна була згода 1/3 селянських дворів, після чого громада ліквідовувалася, а домовласники ставали особистими власниками землі, що скасовувало особисто-подвірну власність (поширену на більшій частині України), а наділ переходив в особисту власність домовласника. У травні 1911 р, було видано «Положення про землеустрій», за яким створювалися відрубні та хутірські господарства шляхом ліквідації черезсмужжя. За згодою 1/5 домовласників можна було взяти землю однією ділянкою. Якщо садиба селянина при цьому залишалася в селі, то така ділянка називалася відрубом, а якщо селянин переносив на свій наділ і садибу — хутором. Особливе значення в Столипінській аграрній реформі мала переселенська політика. З метою скорочення соціального напруження та аграрного перенаселення уряд сприяв переселенню за Урал близько 3 мли осіб, з яких більше 1 мли — з України.

33. Концентрація промислового капіталу і монополізаціця промисловості між 19-20 ст в українських землях.
На початку XX ст. виникає низка монополій, найбільшою з яких був заснований в 1901 р. синдикат Продамет, що зосередив у своїх руках 2/3 виробництва заліза та сталі Південної України.
Поряд із зростанням концентрації промислового капіталу та виникненням монополій, відбувається зрощення банківського капіталу з промисловим, посилюється вплив держави на діяльність монополій. Сезонні ярмарки зберігаються лише в менш розвинутих регіонах, у великих містах створюються торговельні фірми із розгалуженою мережею стаціонарних магазинів та складів: формуються й товарні біржі, які спеціалізувалися на певному товарі: хлібі, металі, будівельних матеріалах тощо.
Зростають й обсяги зовнішньоторговельного обороту. Основним продуктом експорту залишається збіжжя, важливою його статтею стає цукор. Основними статтями імпорту були машини. Переважна частина імпорту надходила з країн Європи. Дуже важливу роль у розвитку промисловості відігравав іноземний капітал, який активно вкладався у гірничо-металургійну промисловість Донбасу та Криворіжжя, у машинобудування та Інші галузі. Припливу іноземного капіталу сприяє відповідна політика царського уряду, який очолював наприкінці XIX — на початку XX ст. С. Ю. Вітте. Наприкінці XIX ст. стабілізується фінансова політика, запроваджується золотий стандарт, що гарантувало підприємцям-інвесторам стабільність у їхній діяльності.

34. Особливості економічного розвитку провідних країн світу у роки першої Світової війни.
Німеччина.
У роки війни держава практично повністю взяла у свої руки регулюючі функції в економіці. Адже умови тривалої агресії з боку Німеччини (1914—1918 рр.) вимагали максимальної мобілізації всіх ресурсів країни — як матеріальних, так і фінансових. Зростаючий бюджеіний дефіцит, обумовлений різким збільшенням воєнних видатків (лише прямі воєнні видатки становили 150 млрд золотих марок), призводить до нарощування грошової емісії, що супроводжується падінням купівельної спроможності марки та зростанням цін. До того ж за роки війни надзвичайно зростає державний борг країни.
Запровадження нормованого розподілу продуктів споживання не забезпечувало потреб населення, яке страждає від голоду та нестачі найнеобхідніших товарів, що врешті-решт посилює політичну нестабільність та невдоволення основних мас населення і, нарешті, призводить до краху політичної системи, як результат поразки у війні. У країні панував економічний хаос, матеріальні ресурси були майже вичерпані, різко впала продуктивність праці. Порівняно з 1913 р. обсяг промислового виробництва зменшився на 43%. Була підірвана й фінансова система.
Англія.
Величезних втрат зазнала й економіка Англії. За роки війни загинуло близько 750 тис. осіб та 1,7 млн було поранено, а також втрачено близько третини національного багатства. Була знищена більша частина військового флоту та 40% торговельного.
Війна вимагала від економіки величезного напруження: надзвичайно зросло виробництво воєнної продукції, воєнні видатки. Різко погіршився стан зовнішньої торгівлі, надзвичайно зріс дефіцит торговельного балансу. За роки війни зовнішьоторговельний оборот скоротився більше ніж удвічі, припинився розмін банкнот на золото, фунт стерлінгів знецінився. Англія з кредитора пере-творилася на боржника американських банків, і вслід за втратою промислової монополії починає втрачати й свою фінансову перевагу, поступаючись США.
Франція.
На території Франції протягом війни велися бойові дії. десять департаментів, найбільш промислово розвинутих, були спустошені війною. З ладу виведено 6 тис. км залізничних та 52 гис. шосейних шляхів, зруйновано 550 тис. житлових будинків та близько 23 тис. фабрик, заводів і шахт, загинула половина торговельного флоту. Загальні збитки оцінювалися в 134млрд золотих фр. Фінанси Франції були підірвані, з країни-кредитора вона перетворилася на країну-боржника. державний борг Франції у 1920 р. становив 300 млрд фр.
США.
Що ж до Сполучених Штатів Америки, то Перша світова війна стимулювала їх економічний розвиток. Ще до її початку США стають найбільшою індустріальною країною світу, виробляючи понад 35% світової промислової продукції. Вартість американського експорту за роки війни збільшилася більше, ніж утричі.
Змінюється і фінансовий статус США: вони перетворюються на основного кредитора європейських держав, а Нью-Йорк стає світовим фінансовим центром. До кінця війни в США зосереджується половина світового золотого запасу. Війна дала змогу США захопити основні світові ринки збуту та джерела сировини.

35. Спроба утворення української національної держави і економічні програми національних урядів.
Центральна рада своїм Третім універсалом від 7(20) листопада 1917 р. проголосила Українську Народну Республіку (УНР) у складі Російської Федерації. Цим же Універсалом передбачалася ґрунтовна програма соціально-економічних перетворень. Право приватної власності «на землі поміщицькі та інші землі нетрудових господарств сільськогосподарського призначення, а також удільні, кабінетські та церковні землі» скасовувалося. Уся земля визнавалася власністю всього трудового народу й передавалася йому без викупу. На підприємствах установлювався 8-годинний робочий день. Для «доброго впорядкування виробництва, рівномірного розподілення продуктів споживання і кращої організації праці» . окупаційна влада організувала «палацовий» переворот і передала владу в Україні гетьману П. Скоропадському, який у своїй грамоті «До всього українського народу» від 29 квітня 1918 р. проголосив повернення права приватної власності «як фундаменту культури і цивілізації» та запровадження повної «свободи торгу», а також «приватного підприємництва й ініціативи».

36. Економічні причини і наслідки післявоєнної кризи в провідних країнах світу після першої Світової війни.
У війну було втягнуто понад ЗО країн з півторамільярдним населенням (майже 2/3 населення землі). Надзвичайно великими були й втрати у ході війни: з 74 млн осіб, що воювали, загинуло близько 10 млн, а понад 20 млн було поранено та скалічено. Не менш як 10 млн мирних жителів загинуло в цій війні від епідемій та голоду.
Війна знищила також близько 1/3 матеріальних цінностей країн-учасниць. Ідеться не лише про різноманітну воєнну техніку, а й значні втрати в промисловості, сільському господарстві, інфраструктурі, житловому фонді, у природних ресурсах тощо. Надзвичайно високими були воєнні видатки країн, що воювали, вони у 12 разів перевищували золотий запас європейських країн. Видатки Німеччини були найбільшими, і становили 40% сукупних. Війна завдала величезних збитків економікам усіх країн, що воювали, крім США.
В країнах, що воювали, запроваджували державну монополію на хліб та інші товари: тверді ціни; продовольчу розкладку; карткову систему розподілу продовольчих та непродовольчих товарів: мережу громадського харчування; державний контроль за виробництвом і розподілом продукції; трудову повинність: регулювання зовнішньо-торговельних зв'язків; визначення організаційної структури промисловості й сільськогосподарського виробництва тощо.

37. Версальська угода та її вплив на економіку провідних країн світу.
варто звернути увагу на взаємини між Німеччиною та Францією й Англією, як переможеної та переможців. Більшість положень Версальської мирної угоди, підписаної 28 червня 1919р. державами-переможницями (США, Британська імперія, Франція, Італія, Японія, Бельгія та ін.), з одного боку, та переможеною Німеччиною, з іншого, надзвичайно вразливе відбилися на економіці останньої.
За Версальською угодою територія Німеччини скоротилася порівняно з 1914 р. на 1/8, а населення — на 1/10. Умови угоди передбачали повернення Німеччиною провінцій Ельзас та Лотарингія Франції, округів Мальмеді та Ейпен — Бельгії; Познань, частина Помор'я та Східної Прусії передавалися Польщі, яка знову виникла на карті Європи. Данциг (Гданськ) проголошувався вільним містом, Мемель (Клайпеда) передавався під протекторат Ліги Націй (з 1923 р. — Литві). За рішенням плебісциту частина Шлєзвігу перейшла до Данії (1920р.), частина Верхньої Сілезії — до Польщі (1922 р.). За Версальською угодою Німеччина позбавлялася військово-морського флоту, армія обмежувалася 100 тис. чол. з 4-тисячним офіцерським корпусом. Відповідно до Версальської угоди Німеччина повинна була також відшкодувати збитки, які понесли країни-переможниці, у вигляді репарацій. В той же час певні умови Версальської угоди надзвичайно сприятливо вплинули на економіку Франції, на посилення її економічного потенціалу, сировинної бази та матеріального потенціалу важкої індустрії, що дозволило Франції, першій серед країн, що воювали, подолати наслідки війни та вийти на довоєнний рівень (1925 р.).

38. Плани Дауеса та Юнга , їх роль упіслявоєнному відродженні Німеччини.
Проте найважливішу роль у відбудові німецької промисловості й народного господарства в цілому відіграв так званий план Дауеса. В серпні 1924р. на Лондонській конференції країн-переможниць була прийнята програма послаблення умов сплати репарацій, розроблена міжнародним комітетом експертів на чолі з чиказьким банкіром Ч. Дауесом. Саме ця програма отримала на-зву репараційного плану Дауеса. Згідно з планом, який набрав чинності 1 вересня 1924р., репараційні платежі встановлювалися у розмірі від 1 до 1,75 млрд зол. марок на рік протягом перших п'яти років дії плану, та по 2,5 млрд зол. марок на рік у наступні роки. Джерелом виплат повинен був стати спеціальний репараційний фонд, який мав формуватися за рахунок митних зборів (50%), збільшення непрямих податків та спеціального репараційного податку, що встановлювався на прибутки промисловості, торгівлі та транспорту (6%). Передбачалася й допомога з боку країн-переможниць. перш за все США. Завдяки плану Дауеса економіка Німеччини вже наприкінці 1927 р. вийшла на довоєнний рівень, а в 1928 р. на 13% перевищила його. Наприкінці 1928р. Німеччина ставить питання про перегляд умов сплати репарацій та відміну деяких обмежень, що передбачалися планом Дауеса. В червні 1929 р. цей план замінено новим — планом Юнга. План Юнга визначав остаточну суму репарацій — 113,9 млрд марок та граничний термін її сплати — 57 років, по 2 млрд марок на рік. Крім того, змінювався й порядок вилучення репарацій: скасовувався репараційний податок, єдиним джерелом платежів ставали державний бюджет та прибутки залізниць; відмінявся контроль над німецькою економікою.

39. Світова економічна криза в США, і шляхи виходу з її.
Першою акцією нової адміністрації, яка приступила до виконання своїх обов'язків у лютому 1933 р. було проголошення над-звичайного стану І а закриття всіх банків на «банківські канікули» до 9 березня 1933 р., коли був прийнятий «Надзвичайний закон про банки». А ще в квітні було прийнято закон про припинення вивозу за кордон золота та обов'язковий продаж громадянами золота державі, причому за цінами, вищими за ринкові, що дало змогу не лише закупити близько 200 т золота, а й призвело до штучного зниження курсу долара та підготувало його девальвацію . Серед законів, прийнятих у перший період президентства Ф. Д. Рузвельта, найважливішими слід вважати «Закон про відбудову національної промисловості); (МІРА) та «Закон про регулювання сільського господарства» (ААА), прийняті в першій половині 1933 р. Відповідно до закону підприємці повинні були об'єднуватися в союзи, всередині яких діяли так звані «кодекси чесної конкуренції» — правила, які б регулювали умови конкуренції, зайнятості та наймання і захищали інтереси споживачів. Кодекси передбачали обмеження тривалості робочого дня (не більше 8 год.), установлювали мінімальний рівень заробітної плати (не менше 12 дол. на тиждень), розподіляли ринки збуту.
допомогу у зв'язку з безробіттям одерж) вали близько 20 млн американців. 1. нарешті, у 1935 р. приймається закон про соціальне страхування, за яким запроваджуються обов'язкові пенсії за віком (з 65 років) та обов'язкова допомога у зв'язку з безробіттям (у середньому 1 1 дол. на тиждень). Страхові фонди формуються за рахунок відрахувань з прибутку підприємств та заробітної плати працюючих. - Закон про регулювання сільського господарства був спрямований на припинення подальшої аграрної кризи. З метою підтримання цін на сільськогосподарську продукцію передбачалося скорочення посівних площ га поголів'я худоби . Крім того, вживалися заходи, спрямовані на рефінансування фермерської заборгованості, яка до початку і 933 р. досягла 12 млрд дол. Фермерам було надано кредити на 100 тис. дол. Унаслідок цього припинився продаж розорених фермерських господарств.

40. Економічна програма нацистів , як шлях виходу з „великої депресії”.
Інша картина спостерігалася в країнах, де застосовували політику, близьку до політики нацистів у Німеччині. Прийшовши до влади в 1933 р., нацисти обрали шляхом виходу з кризи тотальну мобілізацію ресурсів та воєнний реванш. Різко зростають воєнні видатки (з 1933 по 1939 рр. вони збільшилися в 10 разів і становили 3/4 всіх державних інвестицій).

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП