ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ

Статистика






Онлайн всего: 5
Гостей: 5
Пользователей: 0



ИЦ OSVITA-PLAZA

Бібліотека - БЖД - Безпека життєдіяльності

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Бібліотека - БЖД - Безпека життєдіяльності

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

навколишнього середовища, розвитком технологічного процесу, адаптацією людини до створеної нею техносфери.
Потрібним є глибоке осмислення небезпеки, пов'язаної з негативними наслідками і проявами нових технологічних досліджень. Причому, як стверджують фахівці, підвищення рівня безпеки залежить не тільки від розв'язання технічних проблем, а й від низки соціальних чинників, зокрема, від кардинальної трансформації життєвих цінностей і цілей.
Така сама тенденція існує не тільки в Україні, але і в сусідніх державах СНД. Зокрема, в Російській Федерації в усіх класах загальноосвітніх навчальних закладів з 1991 р. вивчається курс "Основи безпеки життєдіяльності"(ОБЖ), а з 1994 р. цей самий курс уведено у професійно-технічних училищах. З 1995 р. педагогічні вищі навчальні заклади готують фахівців за новою спеціальністю "викладач безпеки життєдіяльності". Ефективність безпеки життєдіяльності підростаючого покоління мають забезпечити створені як експеримент дитячо-юнацькі центри "Школа безпеки" та дитячо-юнацькі містечка. "Острів безпеки", головною метою яких є виховання в учнів екологічної культури, набуття ними навичок самозахисту в різних надзвичайних ситуаціях (Безпасность жизнедеятельности, 1998). Крім того, з 1996 р. в Росії виходить спеціальний журнал "Основи безпеки життя", видано велику кількість нормативних документів з найрізноманітніших проблем, пов'язаних з безпекою життєдіяльності.
Вказуючи на широкий зміст основ безпеки життєдіяльності, А.Платонов (1998) зазначає, що даний навчальний предмет відкриває широкі можливості для позакласної роботи з учнями, однією з ефективних форм якої є, на його думку, "День захисту в надзвичайних ситуаціях", основними завданнями якого є формування в учнів самостійного і відповідального ставлення до питань особистої безпеки, оволодіння способами і прийомами діяльності, спрямованої на збереження власного здоров'я в небезпечних ситуаціях, тощо.
В іншому дослідженні, присвяченому питанням безпеки у сфері освіти, його автор В.Сапронов (1998) стверджує, що причиною багатьох сучасних видів небезпеки для людини є її власна життєдіяльність. З таких позицій він і розглядає зміст та сутність поняття "безпека життєдіяльності", зазначаючи, що це складне поняття утворюється з простих: "життєдіяльність" містить уявлення про перетворення навколишнього середовища". Під життєдіяльністю, на думку вченого, слід розуміти тривалу діяльність або однієї людини, або всього суспільства, спрямовану на досягнення позитивних для людини наслідків. Однак така діяльність містить у собі так звані "побічні ефекти", які є причиною небезпеки для людини. Як приклад таких "побічних ефектів" автор наводить катастрофу на Чорнобильській АЕС. Попередження та запобігання можливих небезпек від власної діяльності разом з раціональною поведінкою в умовах вже існуючої небезпеки - усе це й становить предмет "безпека життєдіяльності".
Е.Римська (1998) робить спробу дати таке визначення сутності цього поняття у процесі аналізу уроку нового типу з "Основ безпеки життєдіяльності" через визначення предмета дослідження даної галузі науки. Змістом його є знання про діяльність людей у природі та суспільстві з метою самозбереження, саморегуляції, саморозвитку з урахуванням характеру навколишнього середовища. Тобто сутність безпеки життєдіяльності людини розглядається через різні види діяльності в різних сферах людського буття, в різних надзвичайних і екстремальних ситуаціях.
В Україні введення в навчальні плани середніх загальноосвітніх закладів, професійно-технічних училищ та вищих навчальних закладах у 1995-1996 рр. дисципліни "Безпека життєдіяльності" та "Цивільна оборона" мас забезпечити підготовку фахівців різних кваліфікаційних рівнів. У вступі до програми зазначається, що "Безпека життєдіяльності" - наука, що вивчає проблеми безпеки перебування людини в навколишньому середовищі під час трудової та іншої діяльності. Завдання цієї науки - розробка методів прогнозування, виявлення та ідентифікації шкідливих факторів і вивчення їхнього впливу на людину і довкілля. Як окрема наукова галузь, "Безпека життєдіяльності" має розробити також засоби захисту людей в умовах виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного характеру та під час війни (Програма підготовки студентів..., 1995).
Інший автор Л.Стрій (1997) зазначає, що з позиції системного підходу безпеку життєдіяльності слід розглядати як складну систему, яка, з одного боку, є частиною системи більш високого порядку, а з іншого - сама містить декілька підсистем. Системою вищого порядку автор вважає загальну систему безпеки держави, як складові підсистеми якої автор розглядає також систему охорони навколишнього природного середовища, систему охорони здоров'я населення, систему забезпечення громадського порядку, систему економічної безпеки та систему оборонної безпеки. Безпека життєдіяльності у свою чергу має власні під-системи-компоненти, такі як навколишнє середовище, виробниче середовище тощо.
Автори "Концепції освіти у напрямку "Безпека життя та діяльності людини" (1997) виділяють чинники-"загрози" та чинники-"захисники", порушення збалансованості між якими спричинює такі негативні наслідки, як погіршення здоров'я людини, тілесні ушкодження, каліцтво, стійкі психічні зміни, передчасна смерть тощо. Особливе місце відводиться так званому "людському чиннику", який безпосередньо відбиває психічні, психофізичні та інші якості людини.
Проблему "безпеки життєдіяльності" ці автори розглядають у двох напрямках - науковому та освітянському - і на основі цього дають різні визначення даного поняття, по-різному розглядають предмет, об'єкт, цілі та завдання "безпеки життєдіяльності людини". Зокрема, об'єктом наукового інтересу, на їхню думку, "...є людина, а предметом - її безпека як явище, що виявляється в повному балансі чинників "загроз" у житті людини та її чинників-захисників..." Об'єктом освітянського аспекту цієї проблеми є безпека особи як явище, а предметом - моделі безпеки.
І.Міценко (1998) зазначав, що тривалий час безпека життєдіяльності розумілася лише як захист територій від зовнішнього вторгнення і як захист національних інтересів засобами зовнішньої та внутрішньої політики, але на рубежі тисячоліть відбувається зміна орієнтирів планетарного мислення й життєвих констант світобачення, зокрема, проблема загрози ядерного самознищення людства. За останні роки було опубліковано досить цікаві навчальні посібники, програми, дисертаційні дослідження, методичні рекомендації, статті, автори яких працюють у сфері освіти та впроваджують нові ідеї в навчальний процес, викладаючи безпосередньо студентській молоді як теоретичні, так і прикладні аспекти дисципліни "Безпека життєдіяльності людини".
У засобах масової інформації, науково-популярній та методичній літературі став широко обговорюватися термін "безпека життєдіяльності". Наукову громадськість цікавить відповідь на поставлене запитання: "Що розуміють фахівці під даним поняттям?" Уперше група український вчених Г.Пістун, В.Пішенюк, А.Березоветський в навчальному посібнику для середніх спеціальних та вищих навчальних закладів "Безпека життєдіяльності" (1995) з комплексних позицій розкрили сутність небезпечного впливу біосоціальних факторів природного, біологічного та соціального середовища на життєдіяльність людини. Пізніше було видано підручник із цієї дисципліни, ав-тором якого був І.Пістун (1999).
Інша група фахівців Р.Луцик, А.Грабовський (1995) у роботі з подібною назвою орієнтували читача більше на конкретні правила безпечної поведінки людини в умовах сучасного автоматизованого виробництва. Уперше в Україні було видано "Термінологічний словник з безпеки життєдіяльності"(1995), в якому визначено базові поняття нової міждисциплінарної науки: охорона праці, відпочинку, санітарно-гігієнічні вимоги забезпечення трудового процесу, в межах багатоманітного поняття "безпека життєдіяльності" розкрито найбільш ефективні форми організації пожежної, радіаційної, транспортної, електричної безпеки. В основному виділяється група найпоширеніших екзогенних (зовнішніх) шкідливих факторів, що стосуються техногенної безпеки людини в повсякденних умовах, екстремальних та надзвичайних ситуаціях. Наведено їхні визначення, які взято з текстів законів, з міжнародних, міждержавних і державних стандартів або спеціальної наукової літератури (Зеркалов, Лоза, 2001).
Так, у навчальній програмі (Гравит, 1996), крім перелічених вище форм, розглянуто також психофізіологічні основи праці (навчальний процес, адаптація до умов трудового процесу, його ритму та темпу, а також виробнича гімнастика, обладнання кімнати психологічного розвантаження, етика виробничих стосунків).
В.Лапін (1998) у передмові до навчального посібника зазначає, що безпека життєдіяльності людини - це рівень захисту людини від надзвичайної небезпеки, де під терміном "небезпека" мається на увазі вплив на людину факторів, які можуть спричинювати відхилення стану її здоров'я від нормального. Ці фактори можуть бути як природного або соціально-економічного характеру (екологічні катастрофи, низький економічний рівень життя тощо), так і чинниками техногенного характеру (забруднення навколишнього середовища як наслідок виробничої діяльності людини, аварій, катастроф на підприємстві, транспорті, війн тощо).
Автори іншого посібника І.Пістун, Ю.Кіт (2000) розробили досить оригінальний підхід до викладання цієї дисципліни. Вони розглядають життєдіяльність людини, що реалізується в системі "людина-природа-техніка". При виявленні людських чинників слід звернути увагу на фізіологічні, а саме, розрахунок людини, зокрема, на аналізатори (зоровий, слуховий, вестибулярний, смаковий, нюховий, шкірний, руховий, вісцеральний), за допомогою яких людина контактує з навколишнім середовищем. Важливо також вивчати психологічну надійність (пам'ять, емоції, сенсомоторні реакції, увагу, мислення, волю, характер, темперамент, соромливість тощо). Потрібно також знати фактори, що знижують життєдіяльність (конфлікти, захворювання, втома та перевтома, алкоголізм, наркоманія, нікотиноманія, біоритми, психофізіологічні особливості підлітків, жінок і літніх людей), а також ті, які сприяють її підвищенню (медико-біологічні методи, дозовані фізичні навантаження, професійний добір і професійна освіта). Цей посібник має форму практикуму - це спроба допомогти студенту засвоїти теоретичні знання та набути практичних навичок у процесі вивчення предмета "безпека життєдіяльності".
Викладання даної дисципліни у вищих навчальних закладах освіти має сформувати профілактичний напрямок мислення та професійної підготовки майбутнього спеціаліста. На практичних заняттях студенти засвоюють основні методики здорового способу життя, профілактики виробничого травматизму, запобігання професійних захворювань та надання першої долікарської допомоги.
Своєрідним самовчителем, довідником, настільним посібником щодо поведінки сучасної людини в екстремальній ситуації є книга "Азбука виживання" (Гостюшин, Шубина, 1996). її автори стверджують, що особливо в останні роки у складних та непередбачуваних ситуаціях людям доводиться розраховувати в першу чергу на самих себе.
Наступна книга "Як вберегти дитину від тюрми та панелі" (Тархова, 1997) має практичне спрямування, написана доступною зрозумілою мовою як для молоді, так і для людей зрілого віку (батьків), містить прикладну інформацію, зібрану на основі детального аналізу проблеми на прикладах виховання дітей з антисоціальною поведінкою.
Відома праця американських фахівців із суіцидології та психології кризових станів К. Лукаса, Г.Сейдена (2000) "Мовчазне горе: життя в тіні самогубства," присвячена психології переживання людей, котрі перенесли самогубство близької людини, та їх реабілітації після перенесеної психотравми. Останнім часом практичні психологи констатують такі факти в життєдіяльності школярів, студентської молоді: думки про самогубство, реальні спроби суіцидальних дій, втрата інтересу до життя, конфлікти з однолітками, батьками, вчителями, прояви деструктивної поведінки в різних аспектах. Знайомство з вищезгаданою працею американських фахівців буде корисним як для фахівців, так і длябать-ків, а аткож майбутніх психологів, педагогів, молоді.
У книзі Г.Цвілюка "Школа безпеки, або як поводити себе в екстремальних ситуаціях" (1997) обговорюються важливі питання особистої безпеки людини. Головною метою автора є дати рекомендації щодо найпростіших способів надання першої допомоги людям, які зазнали ушкоджень внаслідок нещасних випадків, катастроф тощо. Крім того, тут наведено й елементарні вказівки, що стануть у нагоді педагогам, працівникам міліції, представникам громадськості при навчанні школярів правилам особистої безпеки: поведінці на вулицях, в під'їздах тощо - з метою запобігання нещасних випадків, викрадення тощо.
У більш детальному виданні в галузі безпеки життєдіяльності (Карамзинов и др., 2001) викладено її основні поняття й категорії, наведено відомості про хімічні, фізичні та біологічні небезпеки, що загрожують природі й людині.
У навчальному посібнику Д.Кривошеїна із співавторами (2000) розглянуто широке коло загальноекологічних проблем з позиції ідеї до еволюції людини та біосфери з метою формування у студентів екологічного мислення, а також питання екологічної безпеки, безпеки життєдіяльності, джерел та рівнів забруднення біосфери, моніторингу, застосування математичних моделей в екології, екологічного права.
Забезпечення життя і здоров'я людини в навколишньому середовищі, поглиблення суперечностей у суспільстві та посилення небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій, що призводять до широкомасштабних технологічних катастроф, та небезпечних природних явищ -усе це є предметом аналізу праці І.Миценка (1998). У його книзі містяться матеріали з питань радіаційної безпеки, впливу на людину небезпечних та шкідливих факторів природного, техногенного та виробничого середовища, а також захисту населення в надзвичайних ситуаціях, а, крім того, безпеки економічної діяльності, нормативно-правової основи безпеки життєдіяльності.
Слід згадати одне з перших в Україні дисертаційних досліджень Н.Герман "Безпека життєдіяльності людини в педагогічній спадщині українських просвітителів кінця XIX - початку XX століття" (2000).
У Київському національному університеті імені Тараса Шевченка розпочато апробацію авторських програм викладачів природничих та гуманітарних факультетів. Наказом ректора № 538-32 від 15.11.95 було затверджено програму з навчання керівних кадрів університету з курсу "Безпекажиттєдіяльності" (Навчання керівних кадрів..., 1995).
У концепції освіти "Безпека життя і діяльності людини" (2001) наголошується на принципі управління безпекою та допустимого ризику. При цьому слід враховувати, що серед чинників ризику в системі "людина-техніка-довкілля" 75 % становить людський чинник.
У навчальних посібниках О.Дмитрука, Ю.Щура (1998; 1999) розглянуто теоретичні положення, методики, правила та надано практичні рекомендації з безпеки життєдіяльності в польових експедиційних умовах для фахівців-природознавців: географів, геологів, біологів, екологів, краєзнавців, експедиційних працівників, інструкторів туризму, туристів-аматорів і широкого загалу подорожуючих.
Один з перших навчальних посібників, зорієнтованих саме на студентів, педагогів, слухачів курсів підвищення кваліфікації, створено колективом викладачів (Захарченко та ін., 1996) за матеріалами лекцій, прочитаних в Українській державній академії зв'язку імені О.Попова у 1992-1993 рр., і республіканської конференції (Одеса, жовтень 1992 р.). У ньому розглянуто питання, що стосуються нової навчальної дисципліни "Безпека життєдіяльності" в умовах виробництва, побуту та в надзвичайних ситуаціях: системний аналіз безпеки життєдіяльності, поведінка людини в системі людина-машина-середовище існування, прогнозування надзвичайних ситуацій і розробка напрямків ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха, контроль і керування умовами життєдіяльності тощо.
У підручнику С.Бєлова із співавторами (2001), підготовленому відповідно до програми курсу "Безпека життєдіяльності" для всіх спеціальностей та напрямків освітнього рівня бакалавр, узагальнено нові наукові та практичні досягнення у сфері безпеки життєдіяльності.
200] р. вийшов друком підручник Є.Арустамова для студентів вищих навчальних закладів гуманітарного та економічного профілю, в якому досить детально викладено матеріали, що стосуються шкідливих та небезпечних факторів виробничого, природного середовища, а також середовища мешкання людини, заходів профілактики їхніх негативних впливів на людину, засобів забезпечення безпеки та екологічності технологічних і виробничих процесів, організації захисту населення в умовах надзвичайних ситуацій, структури й механізмів функціонування діючої в Російській Федерації системи управління безпекою життєдіяльності, деяких особливостей вирішення даних питань у торгівлі та споживчій кооперації.
На думку авторського колективу під керівництвом В.Кобевника (1998), кожен спеціаліст будь-якого профілю, який займається (чи займатиметься) питаннями експлуатації технічних систем, споруд, обладнання й апаратури, має володіти необхідними екологічними, теоретичними і практичними знаннями, а саме, вмінням контролювати та оцінювати ступінь забруднення довкілля, планувати заходи екологічного захисту й відновлення чистоти навколишнього середовища. Кожному громадянину держави слід добре усвідомити відповідальність перед сучасним і майбутнім поколіннями за збереження і чистоту довкілля. Це зобов'язує берегти природу та охороняти її багатства, неухильно виконувати передбачені правилами та інструкціями заходи щодо запобігання забруднення водних ресурсів, земель, атмосфери, збереження тваринного і рослинного світу. Даний посібник призначений для студентів технічних вищих навчальних закладів і може бути корисним при розробці питань охорони навколишнього середовища і безпеки життєдіяльності в курсових і дипломних проектах, а також становить інтерес для інженерно-технічних працівників різних галузей народного господарства, до сфери діяльності яких входять проблеми екології та безпеки праці.
Колектив українських вчених у складі Л.Корочкіної, М.Горідько, Т.Цареградської(1997) підготували курс лекцій з безпеки життєдіяльності у галузі фізики, який традиційно охоплює аспекти взаємодії суспільства, людини та природи, природні та техногенні небезпеки. На нашу думку, це видання стане в нагоді при підготовці сучасних висококваліфікованих фахівців, які працюватимуть у напрямку забезпечення динамічної рівноваги планетарної земної соціоекосистеми.
Навчальний посібник групи авторів під керівництвом завідувача кафедри безпеки життєдіяльності Київського державного економічного університету О.Бабенка (Бабенко та ін., 1996) також можна віднести до публікацій прикладного характеру, що розкриває особливості негативного впливу факторів зовнішнього екзогенного середовища на життєдіяльність усіх компонентів біосфери.
Учені Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича С.Микитюк, П.Булига, Н.Стратійчук, Є.Федоров (Безпека життєдіяльності, 1999, 2000) підготували навчальний посібник, в якому розглянуто питання середовища проживання та фізіології праці людини, а також безпеки життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій.
У навчальному посібнику М.Бака, Л.Мельничука, В.Сівко (1995) розглянуто питання створення безпечних умов життєдіяльності, прийняття рішень в умовах надзвичайних ситуацій щодо захисту населення та персоналу об'єктів народного господарства від можливих наслідків стихійних лих, аварій, катастроф, дії сучасних засобів масового ураження, а також наведено шляхи ліквідації цих наслідків. У посібнику наведено дані про небезпечний вплив психофізіологічних та виробничих факторів на життєдіяльність людини, рекомендації щодо захисту людей від радіації, аномальних явищ і феноменів, а також відомості щодо шкідливих наслідків наркоманії, токсикоманії, алкоголю тощо.
На відміну від традиційного подання лекційного матеріалу для природничих спеціальностей, автори публікації співробітники Донбаської державної машинобудівної академії Л.Дементій, А.Авдєєнко (1998) включили новий розділ "Характеристика людини як елементу системи "людина-середовище мешкання" з акцентом саме на психологічних та психофізичних аспектах. Крім того, корисною, на нашу думку, для майбутніх фахівців технічних спеціальностей є інформація, що наведена у відповідних розділах: загальна характеристика аналізаторів; психічні функції та процеси в діяльності людини; працездатність людини та її динаміка; фази працездатності; стрес й адаптація; заходи для підтримання оптимальної працездатності; психологія безпеки діяльності, психічні процеси, властивості й стани; психологічні причини виникнення небезпечних ситуацій і виробничих травм; стимулювання безпеки діяльності; поведінка людини в аварійних ситуаціях; профвідбір.
Серед робіт останніх років фахівців природничих та гуманітарних спеціальностей слід згадати навчальні програми курсів, методичні вказівки, плани практичних лабораторних занять та практикумів (Білоус, 1998; Северин, 2000; Слободян та ін., 2002; Навчальна програма нормативної дисципліни "Безпека життєдіяльності", 1999; Олекскж, 2000; Шовкопляс та ін., 2002).
У навчальному посібнику В.Кожина (1998) наведено термінологію нової дисципліни, мету, зміст та її наукові завдання; небезпечні та шкідливі фактори середовища мешкання та їхній вплив на людину; методи ідентифікації небезпечних і шкідливих факторів токсичних систем; засоби захисту людини в надзвичайних ситуаціях, прийоми ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих.
У навчальному посібнику творчого колективу викладачів кафедри безпеки життєдіяльності Харківської академії міського господарства на чолі з В.Лушкіним (2001) значну увагу приділено розділу "Людина як елемент системи людина-життєве середовище", ґрунтовно розглянуто такі питання: біоритми та їхня роль у житті людини; мотиваційні, емоційні, вольові та психомоторні процеси; психічні характеристики особистості; психофізіологічний стан людини та вплив на неї наркотичних, лікарських та інших речовин, що є особливо актуальним для життєдіяльності молоді; організм в технічному оточенні; технічні засоби підтримання життя; біотехнічні системи; інженерна фізіологія; штучні органи; індивідуальне захисне спорядження та засоби індивідуального захисту.
Два навчальні посібники О.Мягченка (2000, 2001) призначено для студентів вищих навчальних закладів Ш та IV рівнів акредитації гуманітарних спеціальностей. У першому з них в історичному аспекті розглянуто виникнення, становлення, розвиток і сучасний стан вчення про безпеку людини в різних галузях її діяльності, у другому - небезпеки, які характерні для кожного елементу складної ергономічної системи людина-машина-середовище, а також питання безпеки людини у виробничому, побутовому, природному середовищах, у надзвичайних ситуаціях, правові аспекти безпеки життєдіяльності. Він містить додатковий матеріал, необхідний для проведення практичних робіт, а також загальні рекомендації щодо поведінки у повсякденному житті.




1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28


Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП