Реферати статті публікації

При підготовці матеріалу розділу автор використав працю професора кафедри психології і педагогіки Закарпатського інституту ім. А. Волошина МАУП А. О. Мали-шева "Психология личности и малой группы". — Ужгород, 1997.
життя за способом походження є рефлексами". Він виділив в них три основні ланки:
а) початкова — зовнішні подразнення і перетворення їх органами
почуттів у процес нервового збудження, яке передається в мозок;
б) середня — процеси збудження і гальмування в мозку і виник-
нення на цій основі психічних станів (відчуттів, думок, почут-
тів і т. п.);
в) кінцева — зовнішнє подразнення.
Цей механізм рефлекторної діяльності характерний для простих рефлексів. Останні дослідження фізіологів показали, що складним рефлексам відповідає ще один, четвертий елемент — зворотний зв'язок. Він інформує мозок про характер тих змін, які відбулися в даний момент в організмі, і якщо мозок виявляє відхилення від заданої ним програми (дія у відповідь виконана невдало), він відразу ж посилає нові сигнали про корекцію дії.
Таким чином, анатомо-фізіологічний механізм рефлекторної діяльності забезпечує:
а) прийом зовнішніх і внутрішніх впливів;
б) перетворення їх у нервові імпульси і передачу в мозок;
в) розшифровку і переробку прийнятої інформації, видачу команд
у вигляді нервових імпульсів до м'язів (залоз);
г) прийом і передачу в мозок інформації про результати здійсне-
ної дії (зворотний зв'язок), і за необхідності — корекцію пов-
торних дій.
Рефлекторний принцип психічної діяльності дав змогу І. Сєчено-ву зробити дуже важливий для психології висновок про детермінованість, причинну обумовленість усіх дій і вчинків людини зовнішніми впливами.
Ідеї І. Сєченова про рефлекторний характер психіки та її регулятивну роль у поведінці людини і тварин були експериментально підтверджені й конкретизовані І. Павловим — творцем учення про вищу нервову діяльність.
Рефлекси за походженням бувають двох видів: вроджені й набуті, або, за класифікацією І. Павлова, — безумовні й умовні. Безумовні рефлекси є функцією головним чином нижчих відділів центральної нервової системи, котрі розташовані в підкіркових утвореннях головного мозку і в спинному мозку. Безумовний рефлекс здійснюється на основі постійного, генетично обумовленого нервового зв'язку між чуттєвими (сприймаючими) елементами нервової системи і виконавчими органами. Прикладами безумовних рефлексів є звуження зіниць під дією світла, кашель при попаданні в гортань стороннього тіла, смоктальні рухи новонародженого та ін.
Умовний рефлекс здійснюється вищими відділами головного мозку і оснований на часових зв'язках, які утворюються між певними нервовими структурами в індивідуальному досвіді тварини і людини. Він виникає при неодноразовому поєднанні (збігу) байдужого для організму подразника з безумовним подразником. Класичним прикладом умовного рефлексу є поведінка тварини: якщо поєднати звучання дзвінка (спалах електролампи) з годуванням, наприклад, собаки, то вони починають викликати харчову реакцію (слиновиділення, повертання голови і т. п.), яку без поєднання ніколи не викликали.
Безумовні й умовні рефлекси виконують функції зв'язку організму тварини і людини з навколишнім середовищем, забезпечують його пристосування до цього середовища і нормальну життєдіяльність у ньому.
Кора великих півкуль мозку відчуває вплив різноманітних сигналів, які йдуть як іззовні, так і з самого організму. У зв'язку з цим І. Павлов розрізнив дві принципово відмінні сигнальні системи.
1. Перша сигнальна система включає в себе сигнали, які йдуть від предметів і явищ навколишнього світу. До неї відносяться різні зорові, слухові, нюхові, смакові, дотикальні подразники. Перша сигнальна система є в людини і тварин.
2. Друга сигнальна система притаманна лише людині і пов'язана зі словами і словосполученнями, котрі також сигналізують про певні предмети і явища світу. Причому слово виступає в трьох видах — як слово, яке чується, яке бачиться (написане) і промовлене про себе. Найважливіше полягає в тому, що людина реагує не на звукову (графічну) оболонку слова, а на його змістове значення. Друга сигнальна система є фізіологічною основою людського мислення.
Вища ступінь розвитку психіки, властива лише людині, називається свідомістю. Свідомість визначає розумну і цілеспрямовану поведінку людини, засновану на глибокому розумінні законів і закономірностей об'єктивного світу, на ставленні до світу зі знанням його власних об'єктивних властивостей і можливостей. Саме наявність свідомості дозволяє людині попередньо обдумувати і планувати свої дії, ставити свідомо перед собою цілі, відповідні задоволенню тієї чи іншої потреби, і досягати їх, подумки наперед уявляти собі результат дій.
Людина народжується, не маючи свідомості, але вже має індивідуальні особливості своєї психіки. У процесі спілкування з іншими людьми і діяльності психіка особи розвивається і з'являється свідомість. В її розвитку вирішальну роль зіграла праця як особливий вид взаємодії людини і природи.
Тому можна дати інше визначення: свідомість є вищою формою психіки, котра виникла в процесі суспільної трудової діяльності людей при постійному спілкуванні їх між собою за допомогою мови.
Якщо розглядати структуру людської психіки з погляду обізнаності процесів, які відбуваються в ній, то можна виділити несвідомість, підсвідомість, свідомість і надсвідомість
Несвідомість — це сукупність психічних процесів, актів і станів, які не усвідомлюються людиною. Прикладом несвідомості є агресивний потяг. До несвідомості відносять все те, усвідомлення чого потребує значних зусиль чи взагалі неможливе.
Підсвідомість — сукупність актуально не усвідомлених психічних процесів і станів людини. Термін "підсвідомість" близький до несвідомого, але все ж між ними існує й різниця: до підсвідомого відносять ті психічні явища і процеси, про наявність яких людина або не підозрює в цей момент, або не знає про них протягом тривалого часу, або взагалі ніколи не знала.
Надсвідомість — це психічні явища, котрі здатна викликати в себе людина в результаті цілеспрямованого і довготривалого саморозвитку своєї психіки.
Слід особливо підкреслити, що свідомість людини носить суспільний характер. Її розвиток обумовлений соціальними умовами. За допомогою свідомості кожен із нас відображає об'єктивну дійсність.
Відображальна діяльність людини представляє собою єдність об'єктивного і суб'єктивного. Об'єктивний характер відображення виражається в тому, що воно за своєю суттю є результатом впливу об'єктивного світу, реальних предметів, об'єктів, фактів. Водночас відображення має і суб'єктивний характер, бо відтворює реальний світ конкретної людини зі всіма її особливостями (досвід, знання, цілі й завдання, стан та ін.).
"Будь-який психічний факт, — писав С. Рубінштейн, — це і шматок реальної дійсності і відображення дійсності, не або одне, або друге, а й одне й друге; саме в тому і полягає своєрідність психічного, що воно є і реальною стороною буття і його відображенням — єдністю реального та ідеального"1.
Важливою особливістю психічного відображення є й те, що воно носить випереджальний характер ("випереджальне відображення" — П. Антохін). Випереджальний характер психічного відображення є результатом накопичення і закріплення досвіду. Як тільки жива істота потрапляє в стан, аналогічний тому, що траплявся раніше, перші ж впливи середовища викликають всю систему реакції у відповідь.
Усі вказані особливості психічного відображення приводять до того, що психіка виступає в ролі регулятора поведінки живих організмів.
Нарешті, слід відзначити, що психіка, психічна форма регуляції життєвих процесів "усередині" організму і його взаємодії з навколишнім середовищем, зі світом речей, ідей і людей не стоїть на місці. Як і все живе, вона розвивається. На відміну від тілесних фізіологічних функцій, психічні явища розвиваються не тільки і не стільки за законами генетики, скільки в результаті ускладнення різних видів діяльності (фізичної, розумової, сенсорної та ін.).
Психологічну структуру особистості складають психічні процеси, психічні властивості і психічні стани. Розглянемо суть, види і особливості цих психічних явищ.

Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття про психіку і свідомість особистості» з дисципліни «Юридична психологія»

Реферати та публікації на інші теми:

. Місце та роль комерційних банків на ринку цінних паперів. Профе... Визначення життєвого циклу проекту Посередництво комерційних банків при операціях з іноземною валюто... Класифікація голосних і приголосних звуків СВІТОВИЙ БАНК