Як відомо, принципи (від лат. principium — основа, першопо-чаток) — це основоположні й керівні ідеї, провідні положення, фундаментальні засади певної сфери. Тому стосовно оподатку-вання принципами слід вважати базові ідеї та положення, що ле-жать в основі податкової сфери. З огляду на багатоаспектність змісту податків, їхній комплексний характер та неоднозначну природу, у літературі щодо сфери оподаткування вирізняють три категорії принципів: ― юридичні принципи оподаткування, або принципи подат-кового права; ― організаційні принципи податкової системи, або принципи побудови податкової системи; ― економічні принципи оподаткування. Окрім поділу на три підсистеми, в рамках кожної з них заве-дено виокремлювати загальні принципи, притаманні системі оподаткування в цілому, та спеціальні принципи оподаткування, які стосуються лише окремих його розділів і положень, напри-клад такі: принципи застосування відповідальності за порушення податкового законодавства, принципи обчислення та сплати по-датку на прибуток підприємств, принципи справляння податків із нерезидентів, принципи місцевого оподаткування тощо. Юридичні принципи оподаткування звичайно розглядаються у складі теми, що стосується поняття та змісту податкового права. Вважається, що економічні принципи оподаткування вперше було сформульовано в 1776 р. А. Смітом у роботі «Дослідження про природу та причини багатства народів». А. Сміт виділив п’ять принципів оподаткування, які пізніше було названо «Де-кларацією прав платника»: 1) принцип господарської незалежності та свободи платни-ка, який ґрунтується на праві приватної власності й займає про-відне місце, а відповідно, всі інші принципи — підпорядковане щодо нього становище; 2) принцип справедливості, який полягає у рівному обов’язку громадян сплачувати податки відповідно до своїх доходів, якими вони користуються під заступництвом і захистом держави; 3) принцип визначеності, відповідно до якого сума, спосіб та час платежу мають бути завчасно відомі платнику; 4) принцип зручності, відповідно до якого податок має стягу-ватись у такий час і таким способом, які є найзручнішими для платника; 5) принцип економії, відповідно до якого витрати по справ-лянню податків повинні бути меншими, аніж самі податкові над-ходження. До організаційних принципів податкової системи звичайно відносять положення, відповідно до яких здійснюються її побу-дова та структурна взаємодія її елементів. Окрім того, організа-ційні принципи податкової системи обумовлюють основні на-прями її розвитку та управління. До організаційних принципів у літературі відносять, зокрема, принцип єдності, принцип еластичності, принцип стабільності, принцип множинності податків, принцип вичерпного переліку податків. В Україні законодавчо регулюються так звані принципи по-будови системи оподаткування, які за назвою близькі до орга-нізаційних, проте аналіз їхнього складу підтверджує думку про певну умовність чіткого розмежування принципів оподатку-вання, оскільки серед законодавчих принципів побудови сис-теми оподаткування можна побачити елементи всіх названих категорій. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування», принципи побудови системи оподаткування в Україні такі: ― стимулювання підприємницької виробничої діяльнос-ті та інвестиційної активності — введення пільг щодо опода-ткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток вироб-ництва; ― обов’язковість — впровадження норм щодо сплати подат-ків і зборів (обов’язкових платежів), визначених на підставі до-стовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства; ― рівнозначність і пропорційність — справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов’язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших по-датків і зборів (обов’язкових платежів) — на більші доходи; ― рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерези-дентів) при визначенні обов’язків щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів); ― соціальна справедливість — забезпечення соціальної під-тримки малозабезпечених верств населення шляхом запрова-дження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мініму-му доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи; ― стабільність — забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових платежів) і їхніх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року; ― економічна обґрунтованість — встановлення податків і зборів (обов’язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуван-ням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами; ― рівномірність сплати — встановлення строків сплати по-датків і зборів (обов’язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат; ― компетенція — встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів), а також пільг їхнім платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Ав-тономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами; ― єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розроб-лення податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку і збору (обов’язкового платежу), об’єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов’язкового платежу), подат-кового періоду, ставок податку і збору (обов’язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податко-вих пільг; ― доступність — забезпечення дохідливості норм податково-го законодавства для платників податків і зборів (обов’язкових платежів).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Система принципів оподаткування» з дисципліни «Податкове право»
