За способом справляння (формою оподаткування чи покла-дення податкового тягаря) податки поділяють на прямі й непрямі. Прямі (прибутково-майнові) податки справляються у проце-сі отримання й накопичення матеріальних благ безпосередньо з доходів чи майна платників. Загальною підставою для їхнього справляння є отримання платником відповідних доходів (прибут-ку) у грошовій чи іншій матеріальній формі або наявність певно-го майна. Кінцевим платником прямих податків є власник майна (доходу). Прямі податки справляються на основі платоспромож-ності, тобто більше платять ті, хто має вищий дохід. Такий підхід в оподаткуванні вважається найсправедливішим. Основними проблемами прямих податків є можливість ухилення від сплати та труднощі обліку об’єкта оподаткування. Приклади прямих по-датків: прибуткові з підприємств та громадян, податок на землю, на нерухомість тощо. Непрямі (на споживання або адвалорні) податки справля-ються у процесі витрачання коштів. Підставою для справляння непрямих податків є придбання споживачем певних товарів чи послуг, у ціну яких і включаються суми цих податків. При цьо-му фактичним (кінцевим) платником є споживач товару, на яко-го податок перекладається шляхом надбавки до ціни, а юридич-ним (формальним) платником є продавець. Розмір податку на одиницю товару для окремого платника не залежить від його доходів. В абсолютному розмірі більше платить той, хто більше споживає, а отже, у кінцевому підсумку, той, хто має вищі до-ходи. Приклади непрямих податків: ПДВ, АЗ, ввізне-вивізне мито тощо. За об’єктом оподаткування прямі податки поділяються на податки на майно та на доходи. Податки на доходи (особисті) сплачуються платником із дій-сно отриманого доходу (прибутку) і відображають фактичну пла-тоспроможність платника. Приклади — прибуткові податки з підприємств та громадян. Податки на майно (реальні, від англ. real — майно) справ-ляються не з дійсно отриманого платником доходу, а з припу-щеного середнього доходу, одержуваного в даних економічних умовах від того чи іншого предмета оподаткування (нерухомої власності, грошового капіталу тощо). Реальними податками об-кладається переважно майно. У багатьох випадках важко визна-чити дохід, отриманий від певного майна або виду діяльності чи проконтролювати правильність оголошеного платником доходу. Наприклад, важко проконтролювати водія таксі. У таких випад-ках установлення плати за патент на заняття перевезенням лю-дей у розмірі податку з припущеного доходу спрощує оподатку-вання. Інша причина справляння майнових податків — прагнення зрівняти осіб, які використовують майно продуктивно й непродуктивно. Оподаткування лише доходів звільнило б від оподаткування осіб, які використовують майно, наприклад зе-мельну ділянку, лише для відпочинку. Приклади реальних (майнових) податків: податок із власників транспортних засобів, на землю, на нерухомість. За рівнем компетенції органів, що встановлюють та вво-дять у дію податки, розрізняють загальнодержавні та місцеві податки. Загальнодержавні податки встановлюються та вводяться в дію рішенням вищого представницького органу; справляються на всій території держави; зараховуються або до державного бю-джету, або до місцевих бюджетів, або розподільно — і до державного, і до місцевого. Місцеві податки встановлюються та вводяться в дію переважно за участі як вищого представницького, так і відповідного міс-цевого органів влади. В Україні, зокрема, перелік місцевих податків та граничні розміри їхніх ставок установлюються на рівні центрального представницького органу. Місцеві податки вво-дяться в дію на локальній території за рішенням органу місцевого самоврядування, справляються лише на даній території та завжди зараховуються до місцевих бюджетів. За постійністю надходження податків до доходів тієї чи ін-шої ланки бюджетної системи виділяють закріплені та регулю-ючі податки. Закріплені — це податки, доходи від яких безстроково, повністю або частково (у процентному відношенні) закріплені зако-нодавством за певними бюджетами і для їхнього зарахування до відповідного бюджету не потрібне спеціальне рішення представ-ницького органу влади вищого рівня. Регулюючі податки щорічно перерозподіляються між бюдже-тами різних рівнів з метою покриття дефіцитів. Розподіл сум цих податків і зарахування до відповідних бюджетів у певному роз-мірі визначаються щорічно рішенням вищого представницького органу про відповідний бюджет. За цільовою спрямованістю введення податків розрізняють загальні й цільові податки. Загальні податки вводяться для формування дохідної частини бюджету в цілому і не мають на меті покриття якихось конкрет-них видатків. Цільові (спеціальні) податки вводяться з метою фінансування конкретного напряму державних видатків. Для цільових платежів часто встановлюється спеціальний цільовий фонд. За характером суб’єкта або платника податку виділяють такі податки: ― з фізичних осіб; ― з юридичних осіб; ― з фізичних та юридичних осіб. За регулярністю внесення бувають регулярні й разові податки. Регулярні (систематичні, поточні) податки справляються з певною періодичністю протягом усього терміну отримання дохо-ду чи володіння майном. Разові податки справляються у зв’язку з настанням відповід-них юридичних фактів нерегулярного характеру, що спричиня-ють виникнення у платника обов’язку по сплаті цих податків. За формою стягнення вирізняють грошові та натуральні по-датки. На сьогодні діючі в Україні податки є грошовими за фор-мою. Проте іноді законодавство допускає заміну грошової форми на натуральну. Так, відповідно до ст. 32 Кодексу України про надра плата за користування надрами може вноситись як у ви-гляді грошових платежів, так і в натуральному вигляді (частина видобутої мінеральної сировини або іншої виробленої користу-вачем надр продукції, виконання робіт чи надання інших послуг), крім матеріалів, продуктів та послуг, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Види податків та їхня характеристика» з дисципліни «Податкове право»
