У науці кримінального права найбільш застосовуваною є кла-сифікація об’єктів «по вертикалі»: • загальний, • родовий, • безпосередній. Ця класифікація цілком відповідає потребам практики і ґрун-тується на співвідношенні філософських категорій «загального», «особливого» («спеціального») та «окремого» («конкретного»). Загальний об’єкт злочину — це сукупність всіх суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом. Загальний об’єкт охоплює різноманітні сфери суспільного життя, котрі відрізняються за соціальною суттю, сферою дії то-що. Згідно з ч. 1 ст. 1 КК Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочин-них посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також за-побігання злочинам. Загальний об’єкт об’єднує вичерпне коло суспільних відносин, узятих під охорону законом про криміналь-ну відповідальність. Родовий (груповий) об’єкт злочину — це група однорідних або тотожних суспільних відносин, що утворюють певну сферу суспільного існування. Родовий об’єкт відображає характер і ступінь суспільної не-безпеки окремої групи злочинів, через що виступає своєрідним критерієм об’єднання окремих злочинів у однорідні групи та роз-ташування таких груп в Особливій частині КК. Наприклад, Роз-діл VI Особливої частини КК «Злочини проти власності» містить норми, які встановлюють відповідальність за злочинні діяння, котрі посягають на недоторканність власності. Безпосереднім об’єктом злочину є ті суспільні відносини, на які посягає конкретний злочин і яким він завдає шкоду. На-приклад, безпосереднім об’єктом убивства є життя конкретної особи, викрадення майна — державна, колективна або приватна власність. Найчастіше безпосередній об’єкт співвідноситься з родовим як частина та ціле, іноді вони збігаються за обсягом (наприклад, і родовим, і безпосереднім об’єктом убивства є життя особи). У певних випадках кілька злочинів мають один безпосередній об’єкт: так, безпосереднім об’єктом злочинів, передбачених статтями 115—119 КК, є життя особи. Найчастіше безпосеред-ній об’єкт конкретного злочину встановлюється шляхом тлума-чення закону. Крім класифікації безпосередніх об’єктів «по вертикалі» виділяють їх класифікацію й «по горизонталі» — на рівні без-посереднього об’єкта розрізняють основний (головний) та до-датковий об’єкти. Це має місце тоді, коли одним і тим самим злочином завдається шкода кільком видам суспільних відно-син. Наприклад розбій порушує суспільні відносини у сфері власності, а також відбувається посягання на життя і здоров’я людини. Основним (головним) безпосереднім об’єктом називають ті суспільні відносини, посягання на які становить суспільну сут-ність злочину та заради охорони яких законодавець створив відповідну кримінально-правову норму. Завдяки основному безпосе-редньому об’єктові визначається місце злочину в системі Особливої частини КК. Додатковим безпосереднім об’єктом є ті суспільні відноси-ни, яким завдається або виникає загроза завдання шкоди поряд з основним об’єктом. Розрізняють додатковий необхідний (обов’язковий) безпосередній об’єкт і додатковий факультативний (необов’язковий) безпосередній об’єкт. Додатковий необхідний об’єкт злочину — це суспільні відносини, яким за вчинення даного злочину завжди спричиня-ється шкода. Наприклад, у складі необережного знищення або пошкодження майна (ст. 196 КК) основний безпосередній об’єкт — власність, а додатковий необхідний — життя чи здо-ров’я особи. Додатковий факультативний об’єкт злочину — це ті сус-пільні відносини, яким за вчинення даного злочину в одному ви-падку завдається шкода, а в іншому цього не відбувається (на-приклад, здоров’я внаслідок зґвалтування — ч. 1 ст. 152 КК).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Види об’єктів злочину» з дисципліни «Кримінальне право України»
