Визначаючи вид відповідальності за ті чи інші правопорушен-ня, законодавець враховує цілий ряд обставин: • ступінь суспільної небезпечності правопорушень; • їх поширеність; • реальну можливість ефективної боротьби з такими правопо-рушеннями; • наявні в суспільстві традиції, звички; • оцінку суспільством тих чи інших діянь тощо. Правопорушення — це вчинене деліктоздатною особою сус-пільно небезпечне, винне, протиправне діяння (дія чи бездіяль-ність), що спричиняє шкідливі наслідки чи загрожує спричинен-ням таких наслідків. Залежно від ступеня суспільної небезпечності правопорушен-ня поділяються на злочинні і проступки. Злочинний вид правопорушення передбачений Криміналь-ним кодексом, тобто суспільно небезпечні, кримінально проти-правні, винні дії чи бездіяльність фізичної осудної особи, яка до-сягла певного віку, що посягають на суспільний чи державний устрій країни, її політичну чи економічну систему, власність, особу, громадянські, економічні, політичні та інші права і свобо-ди особи. Проступки поділяються на адміністративні, дисциплінарні та цивільно-правові. Адміністративні проступки — такі, що посягають на дер-жавний чи громадський порядок, власність, права і свободи осіб, на встановлений порядок управління, протиправні, винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла певного віку, що за них законом передбачається адміністративна відповідальність. Дисциплінарні проступки — посягають на дисципліну праці, військову, державну, навчальну та інші види дисципліни, проти-правні винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла пев-ного віку, що за них нормативно-правовими актами передбачено дисциплінарну відповідальність. Цивільно-правові проступки — шкідливе, протиправне, вин-не порушення деліктоздатною особою врегульованих нормами цивільного права майнових і зв’язаних з ними немайнових осо-бистих відносин, а також схожих із ними майнових та особистих відносин, передбачених нормами цивільного права. Розрізняються злочини та інші правопорушення, перш за все, за ступенем їх суспільної небезпечності. Ступінь суспільної небезпе-чності визначається формою і видом вини, мотивом і метою, спосо-бом, місцем, обстановкою вчинення діяння і його наслідками. Зако-нодавцем найчастіше розмежування здійснюються за наслідками вчинення діяння і, перш за все, за розміром заподіяної шкоди. Найчастіше виникає питання про відмежування злочинів і адмі-ністративних правопорушень. Критерієм такого розмежування є: 1) розмір заподіяної шкоди (наприклад, розкрадання майна, вчи-нене шляхом крадіжки (крім випадків вчинення її з проникненням у приміщення чи інше сховище), за вартості викраденого до трьох не-оподатковуваних мінімумів доходів громадян тягне за собою відпо-відальність за ст. 51 КпАП, а за вартості викраденого понад цю суму — тягне кримінальну відповідальність за ст. 185 КК); 2) вартість предмета правопорушення (наприклад, незаконне переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах (вартість у тисячу і більше разів перевищує не-оподаткований мінімум доходів громадян), тягне за собою кри-мінальну відповідальність згідно зі ст. 201 КК, якщо ж ця сума менша, то таке діяння вважається адміністративним проступком, відповідальність за який передбачена ст. 209 КпАП); 3) наслідки правопорушення (наприклад, ст. 164 КпАП перед-бачає відповідальність за заняття господарською діяльністю без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), як-що його отримання передбачене законом, а ст. 202 КК визнає це діяння злочином за умови, що воно було пов’язане з отриманням особою доходу у великих розмірах (сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян)); 4) ступінь суспільної небезпечності вчинених дій, яка визна-чається всіма ознаками вчиненого діяння (наприклад, вчинення особою дій, що порушують громадський порядок і спокій грома-дян, зокрема, нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії є дрібним хуліганством і кваліфікуються за ст. 173 КпАП, а якщо цими діями грубо пору-шується громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспі-льства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятко-вим цинізмом, то вважається кримінально караним хуліганством і кваліфікується за ч. 1 ст. 296 КК). Розмежування злочинів та інших правопорушень за ступенем їх суспільної небезпечності досить часто потребує визначення змісту оціночних ознак складу злочину, що використовуються зако-нодавцем. Оціночні ознаки в Кримінальному кодексі вживаються в основному або як ознаки діяння, або ж як ознаки наслідків: «злісне» ухилення від сплати встановлених коштів на утримання дітей (аліментів) (ст. 164 КК); «грубе» порушення громадського поряд-ку, «явна» неповага до суспільства (ст. 296 КК), обман покупців чи замовників «у значних розмірах» (ст. 225 КК).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Злочин та інші правопорушення» з дисципліни «Кримінальне право України»
