Які особливості ведення вівчарства в зоні радіоактивного забруднення
Після аварії на ЧАЕС галузь було практично ліквідовано у зв’язку з високим поверхневим забрудненням вовни та відсутні- стю методів і технологій її очищення. Встановлено, що в четвертій зоні радіоактивного забруднення товарне вівчарство можна вести без обмежень. У третій зоні в стійловий період добове надходжен- ня цезію-137 з раціоном не повинно перевищувати 3,6 кБк. При переведенні овець на пасовищне утримання можна використову- вати угіддя, де проведено докорінне чи поверхневе поліпшення. 468 За їх відсутності овець слід випасати на пасовищах, де концентра- ція цезію-137 в траві не перевищує 600 Бк/кг. Для практики ведення вівчарства істотними проблемами є ступінь забруднення вовни і можливості уникнення цього. Вста- новлено, що немита вовна перевищує забруднення м’яса в 8-9 разів, але при обробці звичайними миючими засобами забруд- нення її знижується більш як у 20 разів і становить 40% забруд- нення м’яса.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Які особливості ведення вівчарства в зоні радіоактивного забруднення» з дисципліни «Ветеринарна радіологія»
