Які особливості відбору проб води для визначення радіоактивного забруднення
Проби води беруть з джерел, які використовуються для на- пування тварин: водопроводу чи артезіанських сверд ловин, кри- ниць, річок, ставків та інших водоймищ. Відбір проб води з річок, ставків та озер беруть у міс цях на- пування тварин. Оскільки під час заходу тварин на місце водопою вода збовтується, беруть дві проби води – з поверхні і з дна водно- го джерела (для цього воду збовтують) і з різних місць. Проби від- бирають чистим посудом: з поверхні – горнятком, банкою, з дна – батометром або пляшкою, до дна якої прикріплюють вантаж, а до шийки та корка - по дві мотузки достатньої довжини. Занурену у водоймище пляшку відкривають на потрібній глибині та після за- повнення водою витягують. Під час відбору проб води необхідно враховувати місця ски- дання в річку стічних і промислових вод, якщо вони розташовані вище за течією. У будь-якому водоймищі проби відбирають на ді- лянках, вільних від водоростей та інших водних рослин. При централізованому водопостачанні, коли водозабір здійс- нюється з відкритого водоймища, пробу відбирають у місцях во- дозабору та з водопровідної мережі – з-під крана. Якщо водоза- бір здійснюється із свердловини, то пробу відбирають тільки з-під 284 крана. Перед початком відбору з крана водопровідну воду випу- скають протягом 5-10 хв. Проби з криниць беруть відром, попередньо перемішавши воду багаторазовим його занурюванням. Об’єм середньої проби становить 2-3 л. У випадках, коли основним джерелом води для напування тва- рин є сніг, на дослідження направляють снігову воду. Відбір проб снігу проводять із місць з непошкодженим сніговим покривом, уникаючи доріг, стежок та втоптаних ділянок. Відбирати сніг слід на всю глибину снігового покриву або шарами з певної площі. Відбирають проби в чисті посудини (скляні пляшки, банки, поліетиленові або металеві фляги тощо) з корками або кришка- ми. Перед заповненням посудину попередньо споліскують дослід- жуваною водою. Для зниження адсорбції радіоактивних речовин поверхнею скла пробу води підкислюють, додаючи в неї 2 мл 2 н. розчину азотної кислоти або 1 мл концентрованої соляної кисло- ти на 1 л води. При перевезенні проб тара повинна бути герметично за- критою. Планктон відбирають планктоновою сіткою – довгим (до 1 м) ко- нічним мішком із шовкового газу, який закінчується скляною або ме- талевою склянкою. Сітку прив’язують до корми човна і буксирують по водоймищу. Зібраний планктон час від часу виймають із склянки в мішок зі щільного шовкового газу. В лабораторії вміст мішка про- мивають струменем водопровідної води та висушують фільтруваль- ним папером. При необхідності тривалого транспортування отри- ману масу консервують промиванням 4-5% розчином формаліну і висушують. Наступна обробка планктону, після визначення його ма- си, полягає у висушуванні та озоленні за загальними правилами. Найпростішим, хоч і недостатньо ефективним способом, що зменшує концентрацію радіоактивних продуктів поділу у воді, вважається фільтрація її крізь пісок, у якому, залежно від швид- кості фільтрації, затримується 10-70% 137 Cs і 13% 89-90 Sr. Найефек- тивнішим методом (майже 100% очищення) вважається метод ви- користання іоно обмінних смол.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Які особливості відбору проб води для визначення радіоактивного забруднення» з дисципліни «Ветеринарна радіологія»
