Які особливості загоєння ран у тварин з променевою патологією шкіри
Опіково-променева травма викликає у тварин нове захворю- вання, що відрізняється за перебігом як від променевої, так і від термічної патології. При цьому опікова інтоксикація, очевидно, є фактором, що пригнічує регенеративну здатність кісткового моз- ку, внаслідок чого підвищується його чут ливість до іонізуючої ра- діації. Ось чому загоєння ран у тварин з променевою патологією має ряд особливостей, що обумовлено сильно вираженим зни- женням стійкості організму в результаті пригнічення імунологіч- них реакцій, порушенням всіх видів обміну та пригніченням ре- паративних процесів. У ранах, що загоюються за первинним натягом, пригнічую- ча дія опромінення на процеси регенерації проявляється значно слабше, ніж при загоєн ні за вторинним натягом. Разом з тим, у за- шитих шкірно-м’язових ранах спостерігається більш широка зо- на некрозу, демаркаційний вал розвивається слабо, виражений набряк тканин. В перші два тижні мають місце дрібні або значно виражені крововиливи в них, затримується зростання країв рани щонайменше на 3-5 діб. При загоєнні ран за вторинним натягом у першій фазі цьо- го процесу, в період розпалу променевої патології спостерігаєть- ся пригнічення загальної реакції, лейкоцитарний вал розвивається поступово, ексудація слабо виражена, відторгнення некротизова- ної тканини сповільнюється, появляються зони вторинного некро- зу. В результаті підвищеної кровоточивості, що обумовлено лам- кістю судинної стінки капілярів та зниження згортання крові, як наслідок зменшення кількості тромбоцитів, в рані появляються ге-Ветеринарна радіологія 208 матоми, виникають кровотечі, які важко зупинити. Загальна та ло- кальна лейкопенія, зниження фагоцитозу та вироблення імунних тіл – бактеріолізинів, анти токсинів, аглютинінів тощо, а також над- мірна кількість некротизованих тканин сприяють важкому перебі- гу ранової інфекції. Рани нагноюються, часто утворюються гнійні затоки, ранові флегмони та абсцеси, зростає частота та ускладне- ність анаеробної інфекції. У виникненні вказа них ускладнень ве- лике значення має не лише екзогенна, але й ендогенна інфекція. Усе вищезазначене часто є причиною загибелі тварин на тлі промене- вої патології у першій фазі загоєння ран за вторинним натягом. У другій фазі процесу загоєння ран на тлі променевої патології ре- паративні явища різко пригнічені. Відбувається сповільнений ріст блідих або синюшних легко кровоточивих грануляцій, дозрівання яких різко затримується. Разом з тим, сповільнюється або зупиня- ється епітелізація, що призводить до утворення ранової поверхні, що довго не загоюється і нага дує трофічні виразки. Утворені рубці часто некротизуються з переходом у виразки. Таким чином, на фоні променевої патології наступає ріст па- тологічних грануляцій та їх некроз, припиняється або сильно при- гнічується епі телізація, що ще більше ускладнює перебіг цього й так склад ного патологічного процесу. Досить складний процес загоєння ран ще більше ускладню- ється, коли радіоактивні речовини потрапляють на поверхню ра- ни, оскільки радіонукліди в значній кількості (особливо погано- розчинні у тканинних рідинах) фіксуються в рані і мають локальну дію, що проявляється в іонізуючій здатності. Частина вимиваєть- ся кров’ю та лімфою, а частина радіонуклідів всмоктується в ор- ганізм та концентрується в критичних органах. Особливо це не- безпечно при концентрації остеотропних радіонук лідів, таких як стронцій-90, кальцій-45, оскільки вони у кістковій тканині можуть бути джерелом довготермінового внутрішнього опромі- нення і викликати загальні зміни в організмі та кістках.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Які особливості загоєння ран у тварин з променевою патологією шкіри» з дисципліни «Ветеринарна радіологія»
