Тропність окремих органів і тканинах до нагромадження кри- тичної концентрації радіонукліда, що призводить до порушення його функції, називається критичним в тому випадку, коли він: а) одержує найбільшу дозу або засвоює найбільшу кількість радіонуклідів; б) відіграє життєво важливу функцію в організмі; в) наділений найбільшою радіочутливістю, тобто пошкоджу- ється мінімальною дозою випромінювання порівняно з іншими органами. Токсичність радіонукліда різко зростає зі зменшенням кри- тичного органу в масі. В цьому випадку навіть незначна кількість радіонукліда, що потрапила в організм, буде сконцентрована в критичному органі, який при цьому одержить небезпечну погли- нуту дозу випромінювання. Класичним прикладом критичного органу даного типу є щитоподібна залоза для радіойоду. Депону- вання йоду-131 при надходженні його з кормом наступає в коро- ви вже під кінець першої декади і тоді залоза з середньою масою 30 г депонує до 30% всієї кількості радіойоду, що надійшла в орга- нізм. При цьому в інших органах радіонуклід відкладається (депо- нується) на 1-2 порядки менше від критичного органу. Так, напри- клад, при одноразовому введенні з кормом 148 кБк стронцію-90, в скелеті вівці протягом доби депонується 2,4%, м’язах – 0,3%, а в печінці лише 0,04% від введеної кількості. З урахуванням відмін- ностей в радіочутливості, що спостерігається в межах одного ор- гану, а також неоднорідність у розподілі енергії в його окремих ді- лянках, особливо зв’язаних з дією інкорпорованих радіонуклідів, критичними можуть виявитися окремі ділянки органу або його клітинні популяції.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Які органи називають критичними» з дисципліни «Ветеринарна радіологія»
