Кожна наука має власний понятійний апарат (глосарій) та основні дефініції або визначення (тезаурус), за допомогою яких інтерпретуються сучасні наукові дані. Основна категорія валеології — індивідуальне здоров'я людини, яке виходить із гармонійності та сили біоенерго-інформаційної системи, якою є людина. Саме гармонійність і потужність цієї системи є основою життєздатності, благополуччя індивіда з точки зору його фізичної, психічної і соціальної суті. Згідно з уявленням відомого американського валеолога, теоретика медицини Г. Сигеріста(1941), здоровою ? людина, яка має гармонійний фізіологічний і розумовий розвиток, добре адаптована до навколишнього фізичного й соціального середовища.... Тому здоров'я не означає відсутності хвороби: це дуже позитивне, життєрадісне й охоче виконання обов'язків, які життя покладає на людину. У преамбулі Статуту ВООЗ в 1948 р. записано: "здоров'я — це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби і фізичних дефектів". Удосконаленість функцій у людини може бути охарактеризована, у тому числі й кількісно, резервами енергетичного, пластичного і регуляторного забезпечення. З цієї точки зору дефініція здоров'я людини виглядає таким чином: Здоров'я — це цілісний динамічний стан організму, який визначається резервами енергетичного, пластичного і регуляторного забезпечення функцій, характеризується стійкістю до дії патогенних факторів і здатністю компенсувати патологічний процес, а також є основою виконання біологічних і соціальних функцій. Трьом рівням людини (соматичному, душевному і духовному) відповідають і три аспекти здоров'я — соматичний, психічний і духовний. Резерв здоров'я індивіда, як правило, залежить від його фізичного стану і способу життя. Фізичний стан — це здатність людини виконувати фізичну роботу (розрізняють окремі рівні роботи — максимальну, субмаксимальну, великої потужності і помірної потужності). Спосіб життя — соціальна категорія, яка включає якість, устрій і стиль життя. За визначенням ВООЗ, спосіб життя — це спосіб існування, який ґрунтується на взаємодії між умовами і конкретними моделями поведінки людини. Таким чином, "здорова" модель поведінки для певних, конкретних умов зменшує ризик виникнення захворювання. З цього також випливає, що різні умови життя передбачають і різні моделі поведінки. Спосіб життя визначається суспільством, а не медициною, але принципи здорового способу життя формуються різними науками: соціологією, медициною, психологією тощо. Якісна сторона життя — одна з характеристик способу життя і визначається ступенем соціальних і духовних свобод індивіда. Індикатори якості життя — освіта, прибутки, забезпеченість житлом, транспортом, свобода думки й слова тощо. Комплекс заходів з оптимізації народжуваності, росту та розвитку підростаючого покоління є формуванням здоров'я нації, суспільства, а комплекс заходів із підтримки, закріплення й поновлення здоров'я індивіда є категорією збереження здоров'я людини. Існує кілька механізмів, завдяки яким здійснюються ці комплекси — гомеостатичний, адаптивний, регенеративний та інші, які реалізуються як у здоровому, так і у хворому організмах. Здоров'я може бути популяційним, або здоров'ям суспільства, та індивідуальним. Суспільне здоров'я характеризується системою статистичних показників: а) відтворення (медико-демографічна характеристика); б) запас фізичних сил або дієздатність (показники фізичного розвитку); в) особливості адаптації до умов навколишнього середовища (показники захворюваності). Відповідно до вимог ВООЗ, популяційне здоров'я характеризується такими показниками: 1. Політика в галузі охорони здоров'я — виділення ресурсів на медичну допомогу на одного громадянина; — рівномірність прибутків у суспільстві; — наявність мережі охорони здоров'я; — забезпеченість лікарями; — рівень доступності здоров'я для населення. 2. Структурно-економічні показники: — рівень народжуваності та смертності серед населення; — валовий національний продукт та його приріст; — рівень безробіття; — житлові умови; — енергетична забезпеченість населення. 3. Медична освіта: — наявність медичної освіти, —доступність медичної освіти (фізична й економічна). 4. Охоплення населення первинною медичною освітою: — санітарна освіта; — доброякісність харчування; — доброякісність води; — охорона здоров'я матері та дитини; — планування сім'ї; — профілактичні щеплення; — забезпеченість ліками; — можливість ефективного лікування. 5. Показники здоров'я населення: — доля новонароджених (%) із масою менше 2,5 кг; — доля новонароджених (%) із масою (3,3-3,4 кг); — психічний розвиток дітей і підлітків; — дитяча смертність; — тривалість життя; — смертність від окремих хвороб; — захворюваність загальна та індивідуальна; — самогубство, алкоголізм, наркоманія. Критерії індивідуального здоров'я розробляються валеологією.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Дефініції та понятійний апарат» з дисципліни «Валеологія»
