Процес глобалізації суттєво модернізував систему боргових фі-нансів як окремих країн, так і світової фінансової системи в цілому. Інституціоналізація їх функціонування, інтернаціоналізація борго-вих проблем окремих країн і цілого світу відображає суттєві зміни у процесах циркуляції позичкового капіталу та управління фінансо-вими потоками. Вразливість країн до зовнішніх шоків, яка посилю-ється відкритістю боргових ринків, з одного боку, має передбачати підвищення значущості інституційних факторів урегулювання про-блем, що виникають у такий спосіб, з іншого — підвищити відпові-дальність урядів за здійснювані макроекономічні кроки та змінити уявлення ризиково налаштованих інвесторів про сталість функціо-нування механізму кредитування останньої інстанції, що породжує моральний ризик, посилений проекцією на площини інтеграції рин-ків у глобалізованому фінансовому світі. Можна стверджувати, що майбутній розвиток як боргових фінансів, так і світової фінансової архітектури залежатиме від того, якою мірою ці доволі антагоністи-чні явища будуть поєднуватись у виробленні конкретних стратегій. Світова економіка з об’єктивних причин не може розвиватися без циркуляції між національними господарствами міжнародних позикових коштів. Зростання масштабності зовнішнього фінан-сування визначено нерівномірністю економічного розвитку і не-рівновагою платіжних балансів більшості з них. Залежність наці-ональних економік від зовнішнього фінансування посилюється у міру глобалізації та лібералізації фінансових ринків. Можна каза-ти про те, що світове господарство в цілому дефіцитне: воно має чітко виражені боргові риси. Більшість країн змушені вдаватися до зовнішніх запозичень, відчуваючи нестачу власних ресурсів для внутрішнього інвесту-вання, для покриття дефіциту держбюджету при проведенні ма-сштабних, соціально-економічних реформ, для виконання вже накопичених боргових зобов’язань. Таблиця .1 ЗОВНІШНІЙ БОРГ НАЙКРУПНІШИХ КРАЇН-БОРЖНИКІВ, млрд дол. США Країна Роки 1985 1990 1995 2000 США 224,8 429,6 688,6 700,0 Німеччина 36,6 96,5 301,0 350,0 Бразилія 105,2 115,9 151,1 180,0 Мексика 96,9 93,8 128,3 150,0 Росія 28,3 53,9 101,6 150,0 Китай 16,7 44,9 100,5 130,0 Індія 40,9 73,4 99,5 110,0 Індонезія 36,7 59,4 96,5 150,0 Аргентина 50,9 65,3 77,4 85,0 Швеція 16,2 16,1 66,5 70,0 Світ в цілому 1243,4 2318,8 3192,3 3800,0
Лідером за обсягом зовнішнього боргу протягом останніх де-сятиліть є, як видно з табл. 1, США — майже 0,7 трлн дол., хоча це і не відповідає стану їх економіки. У країну-боржника США (вперше з 1919 р.) перетворилися в 1985 р., коли іноземні активи в цій країні перевищили її активи за кордоном, і нетто-дебіторська позиція досягла 200 млрд дол. Усього ж в орбіту сві-тового боргу залучено більше 200 країн, які станом на 2000 р. за-боргували 3,8 трлн дол. Це, звичайно, абсолютна цифра, яка при відповідних взаєморозрахунках може виявитися значно меншою. На країни з перехідною економікою припадає 356,3 млрд дол., в тому числі на країни колишнього СРСР — 109,3 млрд дол., на країни Центральної і Східної Європи (Усього 12 країн) — 120,9 млрд дол. і на країни Азії (Китай, В’єтнам і Монголія) — 126,1 млрд дол. Із даного зіставлення видно, що серед нових рин-ків азіатські країни залучили кредитів більше за інші. Загальна ж заборгованість Азіатського регіону становить 503,4 млрд дол. Для порівняння — на Південну Америку припадає 359,1 млрд дол., а на африканський континент — 288,3 млрд дол. На відміну від країн Латинської Америки і Африки, для еко-номіки багатьох східно-азіатських країн характерні відкритість і висока норма накопичення. Найбільші боржники в цьому регіоні — Китай, Індія, Індонезія. Причому остання завжди була улюб-леною країною МВФ за свою консервативну монетарну політику. Великі показники Німеччини пов’язані з перебудовою еконо-міки після приєднання її східної частини, а Швеції — з постійним покриттям дефіциту платіжного балансу в останні роки, який ви-никає, зокрема, унаслідок більших витрат по туризму та на іно-земну допомогу. Динаміку зовнішнього боргу можна відстежити за допомогою такого стратегічного показника, як індекс зростання зовнішнього боргу. В табл. .2 він наведений у згрупованому та усереднено-му за періодами вигляді. Таблиця .2 ІНДЕКСИ ЗРОСТАННЯ ЗОВНІШНЬОГО БОРГУ (1985 рік = 100 Країна Роки 1986 — 1990 1991 — 1995 1996 — 2000 Іспанія 155,6 941,2 750,0 Франція 133,5 636,9 590,0 Німеччина 249,8 610,0 580,0 Китай 238,6 498,1 500,0 Іран 110,1 316,5 310,0 Росія 159,0 296,1 310,0 США 161,3 269,3 280,0 Польща 128,2 139,9 150,0 Бразилія 112,2 132,5 145,0 Мексика 104,9 123,7 130,0 Середньосвітовий індекс 139,9 202,1 250,0
Індекс зростання дає змогу побачити, що практично в всіх країнах відбувалося збільшення загальних обсягів зовнішнього боргу. За індексом зростання лідирує Іспанія. Показники ряду африканських країн (наприклад, Чаду), а також невеликих країн (Бутана, Сент-Льюїса і т.д.) не наводяться, хоча, враховуючи їх, наприклад, Росія спуститься на 20 місць вниз.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Світовий борг і світова економіка» з дисципліни «Міжнародні фінанси»
