Управління грошовими переказами ТНК, або міжнародна си-стема управління готівкою
Перед ТНК стоять питання, вирішення яких торкається фінан-сових потоків як у межах систем окремих платежів певних країн, так і між країнами. Система ТНК накопичує значний обсяг гро-шових вимог у формі внутрішніх потоків коштів. Розподіл цих потоків або переказування кредитно-фінансових ресурсів з однієї країни в іншу визначається як «управління грошовими переказа-ми» чи «міжнародна система управління готівкою» (international cash managment). Її сутність полягає в тому, що ТНК орга-нізовує грошові потоки всередині системи таким чином, щоб максимально знизити податки, втрати від незалежної кон’юнктури, значної інфляції, зниження курсу валюти. Основні канали переміщення засобів у середині ТНК, що виділяються у межах міжнародної системи управління готівкою, це: пряме переказу-вання капіталу; переказування дивідендів; плата за послуги (управлінські, науково-дослідницькі та ін.); плата за ліцензії; трансфертні ціни; внутрішньофірмові кредити; страхування. Управління потоками готівки передбачає визначення потреб системи ТНК та її підрозділів у грошових коштах, вибір методів централізації грошових коштів та оптимальне використання їх. Глобальне управління готівкою ускладнюється державними об-меженнями на переміщення фінансових коштів, незбігом темпів інфляції та коливаннями валютних курсів. Зауважимо, що готів-кою у даному разі вважаються не тільки готівкові кошти, що міс-тяться у касі фірми, а всі оборотні активи, що утворюються унаслідок різниці між поточними активами (кошти на рахунку, цінні папери, що можна реалізувати за першою вимогою ринку і які мають строк повернення протягом одного року) та поточними пасивами (короткострокові зобов’язання фірми, строк виконання до одного року). Система ТНК спрямовує зайві кошти одиницям, що мають у них потребу, керуючись певними обмеженнями. Ці обмеження включають: • аналіз податкової структури; • аналіз стану фінансових ринків; • необхідність контролювати валютні, регіональні (політичні та економічні) і фінансові ризики. ТНК спрямовує кошти дочірнім підприємствам компанії, які їх потребують із загального фонду системи, якщо це не загрожує зайвим валютним ризиком. Регіональний ризик можна знизити завдяки отриманню позик у місцевих банках, навіть якщо це пе-редбачає надмірні витрати. Фірма може намагатися мінімізувати розмір своїх світових податкових платежів, які обмежують пе-рекази прибутку від однієї одиниці системи до іншої за умови іс-нування низьких податкових ставок. Перекази можуть набувати форми: • дивідендів; • виплати позик; • процентів і нагород; • коштів, отриманих у результаті стратегії встановлення трансфертних цін. Цикл руху грошових коштів об’єднує отримання грошових коштів від продажу продукції та оплату грошовими коштами фа-кторів виробництва. Він включає такі послідовні етапи: 1. Складання бюджету та прогнозу для оцінювання потреб фі-рми в грошових коштах, тобто у зворотних коштах, що перебу-вають у сфері обігу, чи, інакше, поточних активів (готівка, цінні папери, які на першу вимогу можуть бути реалізовані на ринку і які мають строк повернення на рахунок фірми протягом одного року). Детальна і розгорнута система звіту дає змогу визначити глобальні потреби у грошових коштах, тобто потреби як головної компанії, так і філій. 2. Після визначення потреб у коштах філії вирішується: чи можна дозволити керівникові філії інвестувати залишок грошо-вих коштів у розширення підприємства, чи він має його спряму-вати у головну компанію. 3. Якщо керівник потоками грошових коштів вирішує, що за-лишок грошових коштів філії має бути спрямований у центр, ви-значаються засоби їх переміщення, які можуть бути такими: • об’ява дивідендів; • роялті (royalty) — 1) компенсація за використання патенту, авторського права, власності (певний відсоток від обсягу прода-жу); 2) плата за право розроблення природних ресурсів (різновид податку); • гонорари в оплату управлінських послуг; • виплати на погашення основної суми кредитів і процентів за ними; • установлення трансфертних цін, які у фінансовому механіз-мі ТНК відіграють важливу роль. Вони опосередковують внутрі-шній оборот ТНК. Трансфертна ціна — (transfer price) — це ціна, що обслуго-вує внутрішні операції між структурними підрозділами ТНК у рі-зних країнах, тобто це ціна, що використовується всередині кор-порації при розрахунках між її самостійними підрозділами; ціна продажу товарно-матеріальних запасів між взаємозв’язаними підрозділами ТНК. Установлення трансфертних цін — це важливий механізм пе-реказування грошових коштів між відділеннями багатонаціональ-ної корпорації. Цей метод передбачає встановлення фіксованих цін при операціях між компаніями. Сутність механізму трансфертних цін містить можливість їх відхилення від ринкових. Якщо відбува-ється відносне підвищення трансфертної ціни на експортовані фі-лією ТНК комплектуючі та сировину до інших філій ТНК, то це означає її додаткове фінансування і збільшення прибутку. Якщо відбувається відносне зниження трансфертних цін на експорто-вані від корпоративної структури ТНК товари, то це призводить до фактичного трансферту фінансових ресурсів до материнської ком-панії. Уразі імпорту має місце обернена протилежність. Призначення встановлення трансфертних цін — це: • переказування грошових коштів між структурними підроз-ділами ТНК; • контроль та регулювання грошових операцій; • управління розподілу прибутку і податкових зобов’язань; • здійснення впливу на вартість імпортованих та експортова-них товарів і на тарифні ставки; • полегшення позиціювання грошових коштів з метою скоро-чення валютного ризику. Основними характеристиками трансфертних цін є такі: • трансфертні ціни є регульованими внутрішніми цінами ТНК; • відхилення трансфертних цін від ринкових визначає обсяг перерозподілу фінансів усередині ТНК (трансфертні ціни встано-влюються на основі витрат на виробництво або індикаторів рин-кових цін, але з урахуванням певних потреб ТНК); • трансфертні ціни сприяють формуванню внутрішньої форми прибутку ТНК; • вони впливають на основні макроекономічні показники: рі-вень експорту, валового внутрішнього продукту, національного доходу, державного бюджету країн, що приймають. Особливості встановлення трансфертних цін: • формування трансфертних цін залежить від мети (завдань) ТНК; • на трансфертні ціни не поширюються деякі з тих обмежень, що діють стосовно дивідендів та процентних платежів; • гострим є питання вибору валюти, в якій будуть виражені трансфертні ціни; • податкове законодавство багатьох країн обмежує свободу встановлення трансфертних цін; • за рівнем трансфертних цін ТНК у розвинутих країнах, на відміну від інших країн, установлюється контроль податкових органів, який спрямований на недопущення зниження податко-вих зобов’язань ТНК через використання трансферних цін. Для аналізу та контролю трансфертних цін ТНК використову-ються певні моделі ціноутворення, що будуються з урахуванням: • параметрів основної споживної вартості (швидкодійність, потужність та ін.); • витрат виробництва плюс фіксованої (середньогалузевої) норми прибутку; • ринкових аналогів, тобто цін на такі самі види продукції; • експортної оцінки вартості нових технологій або продуктів. 4. Після того як грошові кошти повернені до центральної каси ТНК, керівник грошовими потоками вирішує, як їх використову-вати. Одним із методів управління грошовою готівкою є кліринг, який дозволяє ТНК знизити інтенсивність потоків грошової готівки, швидше та ефективніше її переміщувати. Деякі автори для позна-чення даної стратегії управління готівкою використовують термін «неттинг». Ми вважаємо, що правильніше буде використовувати поняття «кліринг», оскільки: «неттинг» — це взаємна компенсація зобов’язань і активів між філіями банку чи декількома банками для виявлення чистої позиції під ризиком, а кліринг (англ. clearing ) — розрахунки шляхом взаємного заліку вимог, тобто засіб безготівко-вих розрахунків, що базується на заліку взаємних вимог і зобов’язань юридичних і фізичних осіб за товари (послуги) та цінні папери. Залік може бути організований, якщо кілька підприємств пов’язані між собою як зустрічним, так і послідовним передан-ням продукції чи наданням послуг. Концентрація платежів при клірингу дозволяє ТНК: • значно скоротити суму взаємної заборгованості; • перервати ланцюг неплатежів; • досягти економії платіжних коштів на суму залікового обо-роту; • розширити сферу безготівкових розрахунків; • прискорити розрахунки; • зберегти існуючу грошову (касову) готівку. Детальніше клірингова форма міжнародних розрахунків роз-глянута в темі «Міжнародні розрахунки і платіжний баланс».
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Управління грошовими переказами ТНК, або міжнародна си-стема управління готівкою» з дисципліни «Міжнародні фінанси»
