Вимоги до капіталу міжнародного банку з урахуванням факторів ризику. Базельська угода
Перші вимоги до капіталу почали пред’являтися в 1950—1960-ті роки минулого століття з метою забезпечення гарантії платоспро-можності банку та захисту його вкладників. Банківська криза 30-х років минулого століття загострила суперечність між власним ка-піталом та рівнем активів, через що в банківському менеджменті виник підхід до визначення активів з урахуванням ризику, який базувався на розрахунку співвідношення банківського капіталу та банківських активів. У 1981 р. американські органи контролю над банківською дія-льністю розробили систему мінімальних коефіцієнтів, які визна-чали співвідношення капіталу та активів. У 1983 р. набув чинно-сті Закон про контроль за міжнародним кредитуванням. Згідно з цим Законом, органи контролю за банківською діяльністю отри-мали право контролювати встановлені вимоги до капіталу. Як уже зазначалося, період 1980—1990 років минулого сто-ліття знаменувався загостренням боргової кризи, посиленням де-стабілізуючих факторів на світових фінансових ринках та загост-ренням конкуренції в банківському секторі. Тому виникла необхідність установлення вищих стандартів достатності основного капіталу з урахуванням факторів ризику. Так, у 1986 р. органи контролю над банківською діяльністю почали спільні дії в цьому напрямі з Банком Англії, а в березні 1987 р. Федеральна резервна система та Банк Англії висунули вимоги до капіталу на підставі врахування ризиків. У 1987 р. до цих вимог були внесені зміни з урахуванням пропозицій ще кількох розвинутих держав, зокрема Японії, а в 1988 р. проголошена Базельська угода. Усі постанови цієї Угоди стосувалися тільки багатонаціональних банків бага-тьох країн світу 18, с. 300—301. Комітет із банківського нагляду та регулювання називається Базельським комітетом. Цей комітет було створено у 1974 р. Він включає представників центральних банків і комітетів із нагляду країн великої десятки — Бельгії, Канади, Франції, Німеччини, Італії, Японії, Голландії, Швеції, Швейцарії, Об’єднаного Коро-лівства, Сполучених Штатів і Люксембургу. Комітет засідає в Банку міжнародних розрахунків у Базелі (Швейцарія). До найвагоміших документів, які були прийняті Базельським комітетом під егідою Банку міжнародних розрахунків, належать: 1. Базельський конкордат: принципи нагляду за підрозділами іноземних банків, які визначили узгоджені принципи взаємовід-носин міжнародних банків з центральними банками приймаючих країн. 2. Базельська угода з капіталу, яка передбачає міжнародне зближення виміру капіталу та стандартів капіталу і рекомендує склад власного капіталу банків не менше 8 % їхніх активів. 3. Ключові принципи ефективного банківського нагляду, які стали відповіддю міжнародного співтовариства на загрози бан-ківської кризи наприкінці ХХ ст. Основним документом цього комітету є Базельська угода, яка стосується зближення систем банківського регулювання щодо вимірювання капіталу і стандартів, які поширюються на капітал. Даний документ є підсумком роботи комітету впродовж кількох років. Після публікації пропозицій комітету в грудні 1987 р. у країнах, що ввійшли до групи G-10, почалися активні консульта-ції з фахівцями; крім того, ці пропозиції були направлені нагля-довим відомствам багатьох країн світу для розгляду. Результатом цих консультацій стали зміни, внесені в початкові пропозиції. Опублікований текст угоди є декларацією комітету, узгодженою між усіма його членами. Документ стосується деталей порядку вимірювання достатності власного капіталу і мінімального рівня вимог, яких повинні дотримуватися національні служби банків-ського нагляду країн, що є членами комітету. З цими вимогами і порядком погодилися також керівники центральних банків групи з 10 країн. Робота комітету зі зближення систем банківського регулю-вання спрямована на досягнення двох фундаментальних цілей: 1) створення нової системи міжнародного банківського регу-лювання, яка повинна сприяти зміцненню і стабілізації міжнародної банківської системи; 2) створена система має бути чесною і високозлагодженою, що дає змогу застосовувати її банкам різних країн і знижувати рівень конкурентної нерівності, яка існує серед міжнародних ба-нків. Між комітетом у Базелі і повноважними органами ЄС у Брюс-селі постійно ведуться переговори щодо введення єдиного коефі-цієнта платоспроможності для кредитних інституцій Співтовариства. Метою цих переговорів є досягнення максимальної відповід-ності базельських положень положенням, які впроваджуються в країнах Співтовариства. Комітет сподівається і чекає, що така відповідність може бути досягнута, хоча слід зазначити, що пра-вила ЄС, які розробляються, стосуються переважно кредитних установ, а робота Комітету орієнтована більше на банки, що здій-снюють міжнародні операції. Розробляючи деякі положення документа, комітет намагався сформулювати сукупність концептуально надійних принципів і водночас не залишити без належної уваги особливості існуючих систем банківського обліку і нагляду в країнах-членах. Комітет вважає, що ця мета досягнута. Положення документа відобража-ють перехідний характер нинішнього періоду і дає змогу відобра-зити існуючі в різних країнах специфічні обставини через гнучкі модифікації тексту, які з часом можна буде привести до єдиного зразка. Угоджені положення визначають мінімальний рівень необхід-ного капіталу для банків, що активно проводять міжнародні опе-рації, але національні органи регулювання мають право встанов-лювати більш високі рівні. Достатність капіталу є одним із чинників, що потребують ура-хування при оцінюванні міцності фінансового стану банку оцінки капіталу насамперед у зв’язку з кредитним ризиком. Але й інші ризики, у тому числі ризики, пов’язані з процентними ставками й інвестиціями в цінні папери, контролери повинні брати до уваги при оцінюванні достатності власного капіталу в цілому. Комісія аналізує різні підходи у зв’язку з такими ризиками. Наприклад, зіставлення капіталу та активів, оскільки багато що залежить від якості активів і від рівня резервів, які може дозволити створити банк. Визнаючи тісний зв’язок між капіталом і резервами, комі-тет продовжить контроль за політикою банків у країнах-членах у сфері підтримання необхідних резервів і прагнутиме зближувати їхні позиції в цій, як і в інших, важливих сферах регулювання. Відмінності між країнами у сфері податкової політики і в об-ліку даних для визначення податків на певні класи резервів для покриття «поганих» боргів і капітальних резервів, які формують-ся з чистого прибутку, можуть певною мірою ускладнювати по-рівняння міжнародних банків за показником реальної або уявної достатності власного капіталу. Зближення режимів оподаткуван-ня хоча й бажана мета, але вона перебуває поза компетенцією комітету, і тому проблеми оподаткування тут не розглядаються. Проте комітет тримає в полі свого зору питання оподаткування й обліку тією мірою, якою вони впливають на зіставність даних рі-зних банківських систем стосовно підходів до оцінювання доста-тності власного капіталу. Комітет вважає, що головною складовою капіталу, якій потрі-бно приділити особливу увагу, є власний капітал, у тому числі опубліковані резерви. Одночасно він є і єдиним загальним для банківських систем усіх країн елементом, який повністю відо-бражається в опублікованих звітах та служить основою для фор-мування майже всіх ринкових оцінок про достатність капітальної бази. Одночасно власний капітал робить вирішальний вплив на маржу прибутку і конкурентоспроможність банку. Звідси зрозу-міло, чому значну увагу комітет надає саме поступовому підви-щенню якості та обсягу сумарних капітальних ресурсів, що пере-бувають у розпорядженні найбільших банків. Отже, оскільки основною метою міжнародного банківського бізнесу є високоякісне обслуговування з низьким рівнем ви-трат, великого значення набуває ефективність роботи банку з погляду вимог ринку. У цьому зв’язку банк повинен обирати стратегії, які б дозволяли менеджменту відповідати на поточні ризики й адаптуватися до нових. Стратегії ризик-менеджменту повинні включати три основні елементи: а) оцінювання ризику, б) установлення обмежень експозиції на ризик, в) моніторинг ри-зику. Основними завданнями міжнародного банківського мене-джменту є визначення джерел, якості та стійкості банківських доходів, достатності ліквідності та адекватності власного капіта-лу. Наприклад, аналіз прибутків дозволить оцінити ефективність управління та можливість банку успішно конкурувати на ринку, а також оцінити вплив макрофінансової політики на міжнародний банк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вимоги до капіталу міжнародного банку з урахуванням факторів ризику. Базельська угода» з дисципліни «Міжнародні фінанси»
