Передумови виникнення та розвиток міжнародної діяльності банків
Головною тенденцією розвитку світової економіки сьогодення є швидкий розвиток світових фінансових ринків та виникнення новітніх фінансових інструментів, котрі, у свою чергу, впливають на динамічний розвиток банківської справи. Банківська справа нині є високодинамічною діяльністю, яка убирає в себе всі новіт-ні технології міжнародних фінансових операцій та постійно пе-ребуває в центрі уваги засобів масової інформації як результат функціонування валютного, грошового та фондового ринків. Ос-новною рисою розвитку банківської діяльності є зростання кіль-кості послуг, що їх надають міжнародні банки. Зовнішньоеконо-мічні фірми не могли б розширювати свою діяльність без своєчасного припливу грошей та інших ресурсів, яких надають міжнародні банки. Банки не тільки спрощують рух потоків існу-ючих корпоративних ресурсів, а й сприяють забезпеченню кре-дитного фінансування на місцевих та міжнародних ринках. Міжнародна банківська справа — система методів та підхо-дів до організації й управління банківськими операціями, що здійснюються у міжнародному економічному та правовому сере-довищі. Це управління міжнародними банківськими операціями. Банки, які здійснюють міжнародні операції, є її суб’єктами. Початок інтернаціоналізації діяльності окремих банківських установ збігається з періодом золотого стандарту, який забезпе-чував стабільність та конвертованість валют. Цей період характе-ризується також відсутністю спеціального оподаткування фінан-сових операцій, що сприяло міжнародному руху капіталів та по-яснює появу перших транснаціональних компаній і перших бан-ків з іноземними філіями. Наприклад, французькі банки розвили першу закордонну мережу протягом п’яти десятиліть на передо-дні Першої світової війни. Вони сконцентрували свої зусилля на організації фінансування міжнародної торгівлі в країнах Європи та колоніях французької імперії. Цю міжнародну діяльність при-пинила криза міжвоєнного періоду. Перша світова війна та подальша криза 30-х років, крах золо-того стандарту та нестабільність валютних курсів, упровадження протекціоністської політики стали суттєвими перешкодами для міжнародного руху капіталів і відповідно для розвитку міжнародних банків. До кінця 50-х років ХХ ст. міжнародний рух капіталів зали-шався обмеженим як реакція на події Другої світової війни, а та-кож збереження рестрикційних заходів з боку національних еко-номік країн. На початку 60-х років з переходом світової економіки в новий стан відносної рівноваги, що було обумовлено піднесенням євро-пейської та японської економік і поступовою втратою лідирую-чих позицій США на світовій арені, а також поверненням до кон-вертованості валют провідних промислово розвинутих країн, міжнародний банківський бізнес набув нового розвитку. На поча-тку 60-х років в Англії функціонувала вже значна мережа зарубіж-них банківських відділень, основними завданнями яких були такі: задоволення потреб зарубіжних філій корпоративних клієн-тів своєї країни; взяття участі в операціях на валютному ринку; участь в операціях на стерлінговому ринку. У 1960 р. тільки вісім американських банків мали відділення в інших країнах, а їхні сумарні активи становили менше 4 млрд дол. Нині понад 100 американських банків мають закордонні відділення, а їхні сумарні активи перевищують 500 млрд дол. Швидкий розвиток міжнародного банківського бізнесу в 60-х роках був обумовлений виникненням та обслуговуванням євро-ринків, що розглядаються у темі «Особливості функціонування євроринку». У післявоєнний період європейська економіка завершила своє відновлення та продовжувала активно розвиватися. Національні заощадження та інвестиції виявлялися недостатніми для покриття потреб у фінансуванні державних видатків та витрат приватного бізнесу. Таким чином, Європа стикнулася з проблемою дефіциту американських доларів. Потрібно було вести пошук нових дже-рел фінансування, які б замінили кошти за програмою плану Ма-ршалла. Крім того, США з метою захисту національної валюти запровадили низку регулюючих заходів, що погіршило прохо-дження американських зовнішніх платежів. Зокрема, правило Q, яке визначало максимально можливий розмір процентної ставки за депозитами американських банків. Європейські банки на від-міну від американських перебували в кращих конкурентних умо-вах. Перші могли запропонувати вкладникам вищу депозитну ставку, що разом з іншими факторами в підсумку сприяло пере-ливу капіталу з Америки в Європу. Отже, розвиток зовнішнього економічного середовища під-штовхував банківські установи до розвитку таких напрямів дія-льності, як конвертація валют, залучення депозитів та надання кредитів в іноземній валюті, проведення міжнародних платежів тощо. Хоча ці напрями діяльності не були принципово новими, однак саме починаючи з 50-х років каталізатором міжнародної активності банків стало зростання міжнародної торгівлі, повер-нення до конвертованості валют промислово розвинутих країн, істотне зростання валютних ринків. Кінець 70—80-х років — наступний період розвитку світової економіки та міжнародної банківської діяльності. Він характеризу-ється дерегламентацією американських ринків, спрямованих на підвищення їх конкурентоспроможності порівняно з європейськи-ми ринками. З метою попередження можливих конкурентних пе-реваг Америки європейські фінансові центри розпочали новий етап лібералізації власних фінансових ринків. Запроваджені захо-ди, з одного боку, сприяли наближенню фінансових послуг банків-ських установ до потреб клієнтів, а з іншого — загострили конку-ренцію та змусили банки шукати нові форми ринкової експансії. 80—90-ті роки минулого століття знаменуються тим, що від-повіддю на загострення конкуренції стала поява низки фінансо-вих інновацій, які кардинально змінили світову фінансову систе-му та вивели її на принципово новий рівень. Такими новаціями стали: поява ринку ф’ючерсів та ринку опціонів, розвиток офшо-рного бізнесу. Отже, з початку 80-х років фінансові ринки набули світових масштабів. Унаслідок взаємопроникнення та взаємоза-лежності західних економік національні фінансові ринки вже не могли залишатися відокремленими. Прогрес у техніці, переда-ванні та обробленні інформації, дерегулювання та лібералізація валютного обміну поступово забезпечили інтернаціоналізацію національних ринків промислово розвинутих країн. У кінці ХХ ст. — на початку нового тисячоліття відбувається процес глобалізації фінансових ринків, який полягає в посиленні їхньої ролі в процесі руху фінансових ресурсів між країнами, що супроводжується зростанням міжнародної мережі фінансових ор-ганізацій та виникненням якісних змін в їхній структурі управ-ління та філософії менеджменту. Наприклад, 9 вересня 2002 р. на світовому валютному ринку була введена глобальна система міжбанківських розрахунків. Центральна роль у цій новітній сис-темі приділяється спеціально створеному в Нью-Йорку банку «безперервно пов’язаних розрахунків», співзасновниками якого стали 36 провідних банків світу. Новий центр розрахунків напря-му пов’язаний із сімома центральними банками, Федеральною резервною системою США, Європейським центральним банком, Банком Токіо та Банком Англії. Така система до п’яти годин ско-ротила час за розрахунками за операціями купівлі-продажу валю-ти. Вона також змінила традиційну схему торгівлі валютою на світовому ринку, за якою на всі розрахункові операції за угодами з валютою іншої країни вимагалося майже два дні за посередниц-тва банку-кореспондента. Отже, основними чинниками зростання ролі міжнародного банківського менеджменту на світових фінансових ринках є: 1) швидке зростання міжнародної торгівлі і багатонаціональ-них корпорацій, що почалося з 1960-х років; 2) розвиток євроринку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Передумови виникнення та розвиток міжнародної діяльності банків» з дисципліни «Міжнародні фінанси»
