Портфель цінних паперів — це сукупність цінних паперів, що належить одній фізичній або юридичній особі та виступає ці-лісним об’єктом управління. Головна мета формування портфеля цінних паперів полягає у досягненні найбільш оптимальної комбінації ризику та доходу інвестора. Іншими словами, відповідний набір інвестиційних ін-струментів покликаний знизити ризик вкладника до мінімуму та одночасно збільшити його дохід до максимуму. Як уже зазначалося, основне завдання портфельного інвесту-вання — поліпшення умов інвестування за рахунок надання су-купності цінних паперів (за умов їх вдалої комбінації) таких інве-стиційних характеристик, котрих не має жоден окремо взятий цінний папір. Залежно від цілі інвестування та прийнятного рівня ризику, існують різні типи портфелів. Найважливішою ознакою класифікації типів портфелів цінних паперів є джерело отрима-ного доходу: зростання курсової вартості чи поточний дохід — процентні або дивідендні виплати. Портфель зростання зорієнтований на зростання власної ка-пітальної вартості разом із отриманням дивідендів. Він форму-ється з цінних паперів, курсова вартість яких зростає. Портфель агресивного зростання (aggressive portfolio) наці-лений на максимальний приріст капіталу. Цей портфель є досить ризиковим, але високоприбутковим. Він складається виключно з тих цінних паперів, курсова вартість котрих, як очікується, зрос-татиме. Портфель консервативного зростання має на меті збережен-ня капіталу. Він є найменш ризиковим і складається з цінних па-перів відомих компаній, котрі характеризуються невисокими, але стійкими темпами зростання курсової вартості. Склад такого портфеля залишається незмінним протягом значного проміжку часу. Портфель середнього зростання націлений на приріст капіта-лу за умов помірного ступеня ризику вкладень. Він являє собою поєднання інвестиційних якостей агресивного та консервативно-го портфелів. При цьому надійність визначають цінні папери консервативного зростання, а дохідність — цінні папери агреси-вного зростання. Портфель доходу орієнтується на отримання високого рівня поточного доходу — процентних та дивідендних виплат. Він фо-рмується з цінних паперів, що характеризуються помірним зрос-танням курсової вартості та високим рівнем поточних виплат. Портфель регулярного доходу формується з високонадійних цінних паперів та приносить середній дохід за умов мінімального рівня ризику. Портфель прибуткових цінних паперів складається з цінних паперів, що приносять високий дохід за умов середнього рівня ризику. Портфель зростання та доходу формується з метою уник-нення можливих втрат на фондовому ринку як від падіння курсо-вої вартості, так і від низьких поточних виплат. Збалансований портфель містить у певній пропорції цінні па-пери, курсова вартість яких зростає, та високоприбуткові цінні папери. Тут передбачається збалансованість як доходів, так і ри-зиків. Портфель подвійного призначення складається з цінних папе-рів, що приносять його власнику високий рівень доходу при зро-станні вкладеного капіталу. Тут ідеться про два типи акцій, що випускаються інвестиційними фондами подвійного призначення: перший тип акцій приносить високий дохід, другий — приріст капіталу. За інвестиційною якістю портфелів цінних паперів виділяють: портфель грошового ринку; портфель цінних паперів, звільнених від податку; портфель, що складається з цінних паперів держав-них структур; портфель, що складається з цінних паперів різних галузей промисловості; конвертований портфель (складається з конвертованих привілейованих акцій та облігацій, котрі можуть обмінюватися на встановлену кількість простих акцій за фіксова-ною ціною в певний момент часу). Склад портфеля цінних паперів залежить від цілей інвестора. Портфель вважається збалансованим у тому разі, коли інвестор отримує оптимальне поєднання таких факторів: • безпеки вкладень; • стабільної прибутковості; • зростання капіталу; • ліквідності (швидкості та легкості переведення того чи ін-шого активу у грошові кошти). Головним принципом портфельного інвестування є диверси-фікація вкладень. Принцип розподілу коштів портфеля розкрива-ється у старовинній англійській приказці: «Do not put all eggs in one basket» — «Не клади усіх яєць в один кошик». Це означає, що інвестору не слід вкладати всі кошти в якісь одні цінні папери, яким би вигідним не здавалося це вкладення. Проте не завжди збільшення кількості різних активів, що перебувають у портфелі, значно зменшує рівень портфельного ризику. Найефективнішим вважається наявність у портфелі не більше восьми різних активів (тобто видів цінних паперів). Подальше збільшення їх кількості не забезпечує значного зниження портфельного ризику. Так, у загальному вигляді національний портфель цінних па-перів США у 1997 р. виглядав так: акції — 28,5 %; урядові цінні папери — 29,7 %; облігації — 12,8 %; заставні — 22,6 %; цінні папери, що звільнені від податку на дохід — 6,4 %. Щодо кількості конкретних цінних паперів усіх видів активів у потрфелі інвестора, то максимального скорочення ризику мож-на досягти з кількістю 40—70 різних цінних паперів. Так, стосов-но корпоративних цінних паперів ідеться про диверсифікацію між паперами різних емітентів, для державних боргових цінних паперів (облігацій, казначейських зобов’язань) — між паперами різних серій випуску тощо. Можна проводити також галузеву та регіональну диверсифікацію. Інвестори, що здійснюють інвестування у міжнародному мас-штабі, проводять до того ж і покраїнову диверсифікацію. Це дає їм можливість визначитись із процентним співвідношенням між цінними паперами різних країн (наприклад, 70 % — американські цінні папери, а 30 % — японські). Проте надмірне збільшення кількості різних цінних паперів є недоцільним і може викликати ефект надмірної диверсифікації, негативні наслідки якого проявляються у: • відсутності якісного управління портфелем; • високих витратах на пошук цінних паперів (витрати на попередній аналіз тощо) та купівлю невеликих партій цінних папе-рів; • купівлі недостатньо якісних цінних паперів (низький рівень надійності, прибутковості та ліквідності цінних паперів) тощо.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Міжнародна диверсифікація портфелів» з дисципліни «Міжнародні фінанси»
