Офшорні банківські (фінансові) центри, їх види та основні типи
Міжнародні фінансові центри, де кредитні установи здійсню-ють операції в основному з нерезидентами і в іноземній для даної країни валюті, дістали назву фінансових центрів «офшор», (off-shor). Вони, як правило, служать податковим притулком, оскіль-ки операції, що в них здійснюються, не обкладаються податками і вільні від валютних обмежень. Офшорний банківський (фінансовий) центр — фінансовий центр, де можна проводити операції, що не підпадають під національне регулювання і не вважаються складовою економіки. Основна причина виникнення офшорних фінансових центрів (час їх появи — після Другої світової війни) передусім полягала в існуванні надто високих ставок податків на доходи банків у роз-винутих країнах і країнах, що розвиваються. Причинами привабливості офшорних фінансових центрів як для іноземних, так і для місцевих суб’єктів господарювання є: • виконання посередницьких функцій для позичальників і де-понентів; • мінімальне офіційне регулювання; • практично відсутні податки і контроль за управлінням порт-фельними інвестиціями; • діяльність іноземних банків на їх території сприяє збільшен-ню зайнятості місцевого населення; • підвищення рівня життя в країнах розміщення офшорних банківських центрів завдяки накопиченню коштів від видачі лі-цензій, витрат банків та інших платежів. Сумарна вартість активів міжнародного офшорного ринку складала на початку ХХІ ст. приблизно 6 трлн дол. У середньому 30 % ВВП офшорних фінансових центрів припадає на фінансові послуги. Для багатьох країн і територій (наприклад для Багамських ос-тровів), створення офшорних фінансових центрів стало єдиним шляхом розвитку економіки, ураховуючи практично повну відсутність там корисних копалин. До загальних рис офшорних банківських центрів можна віднести такі: майже відсутність регулювання руху коштів; міжнарод-на основа операцій; високоефективні засоби зв’язку і транспорт-на інфраструктура; надійні взаємовідносини з фінансовими органами влади промислово розвинених країн; внутрішня полі-тична стабільність; забезпечення таємниці угод; ефективне функ-ціонування центральних банків; основна або альтернативна анг-лійська мова; розташування в годинних поясах, що перебувають між поясами основних ринків; висококваліфікована робоча сила. Міжнародний досвід свідчить, що офшорні банки створю-ються з метою: • отримання доступу до міжнародної мережі кореспондентсь-ких відносин; • забезпечення зовнішньоторговельних операцій материнської компанії й афільованих фінансових і комерційних структур; • розширення спектра банківських послуг національних банків; • використання офшорних банків для роботи на національних ринках; • кредитування національних комерційних і фінансових стру-ктур через офшорні банки з метою мінімізації оподаткування у країнах з високими ставками податку на прибуток; • доступ до міжнародних фінансових організацій; • емісії фінансових продуктів; • оптимізація внутрішньофірмових фінансових потоків. Існують певні види офшорних фінансових центрів, серед яких розрізняють так звані паперові центри, що зберігають докумен-тацію, а банківські операції проводять у незначних розмірах або не проводять зовсім, та функціональні центри, що здійснюють депозитні операції і надають позики. Існує три типи офшорних банківських (фінансових) центрів: I тип — нью-йоркська модель — передбачає спеціальні фор-мально встановлені домовленості з такими авторитетними фінан-совими центрами, як Нью-Йорк, Токіо, Сінгапур. На цих ринках установлюються спеціальні рахунки окремо від внутрішніх, і ці рахунки вільні від обмежень, які відносяться до внутрішнього фінансового ринку (наприклад, резервні вимоги). Існує корпора-тивне оподаткування; місцевий гербовий збір (на ринку Токіо), може допускатися (Сінгапур), а може не допускатися оподатку-вання ділових цінних паперів (ринок Нью-Йорку, Токіо); II тип — лондонська модель. У Лондоні, Гонконзі фінансові угоди вільні від обмежень, незалежно від того, резиденти чи не-резиденти є учасниками ринку. У цих містах офшорний ринок — це просто офшорні угоди між нерезидентами, тому що внутрішні і зовнішні угоди об’єднані. На офшорних ринках даної моделі іс-нує корпоративне оподаткування і допускається оподаткування ділових цінних паперів; III тип — «податкове сховище». До даного типу офшорних ринків відносять ринки Багамських та Кайманових островів. На цих ринках угоди укладаються нерезидентами і зовсім не оподат-ковуються, відсутні корпоративне оподаткування й оподаткуван-ня ділових цінних паперів, але існують реєстраційні внески і пла-та за ліцензії.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Офшорні банківські (фінансові) центри, їх види та основні типи» з дисципліни «Міжнародні фінанси»
