ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ОПЕРАТИВНОГО КОНТРОЛЮ
Оперативний контроль здійснюється за тими елементами фі-нансово-господарських операцій, які є або незавершеними про-цесами локальної дії, або завершеними, але теж локальними. Оперативно-облікова та оперативно-контрольна інформація про певні елементи міжнародної економічної діяльності може ще не мати первинного відображення в бухгалтерському обліку (ста-тистичній звітності), але вже необхідна керівництву підприємст-ва або відповідним державним органам виконавчої влади для оперативного керівництва (управління) економічними явищами та процесами. Оперативний контроль насамперед здійснюється з метою ви-явлення відхилень та оперативного керівництва (регулювання) явищами та процесами. «Розвиток методології у сфері оператив-ного контролю пов’язаний з вирішенням найважливіших питань вироблення загальної логіки організації контролю, що дасть змо-гу перетворити його в чітку функціонуючу систему попередньо-го, поточного та подальшого виявлення відхилень» [262, с. 79]. З цією метою у галузі міжнародної економічної діяльності, ураховуючи специфіку кожної групи операцій за економічною сутністю, необхідно розробляти та визначати таке: • схеми оперативного контролю для різних рівнів оперативно-го управління діяльністю; • контрольні показники; • терміни контролю за оперативно-обліковими показниками; • форми організації контролю; • центри відповідальності; • головний координаційний центр тощо. Слід визначити, яку роль відіграє оперативний контроль в оперативному керівництві (управлінні) підприємством за міжна-родними економічними операціями. Наступним організаційним кроком має бути визначення форм оперативного контролю. Як відомо, контроль, як і облік, завжди існував при різних суспільних формаціях. Це пояснюється супе-речностями між власниками і управлінцями, власником і подат-ківцями, державою і власником тощо. У будь-якій країні існує контроль за фінансово-господарською діяльністю, як внутрішній для забезпечення власних інтересів, так і зовнішній з боку державних органів, фіскальних та наглядо-вих служб, податкових інспекцій, банків для здійснення покладе-них на них контрольних функцій та задоволення їх потреб. В основному всі дослідники — М. Т. Білуха, В. Г. Афанасьєв, В. І. Валуєв, Г. Х. Попов, А. Файоль, І. П. Шадрін, Г. Х. Шахназаров уважають контроль загальною функцією управління. У працях зазначених авторів мова йде про економічний конт-роль і головним чином — фінансово-господарський. З метою скорочення, як це робить більшість авторів, ми обмежуємось те-рміном «контроль». У спеціальній та навчальній літературі форми контролю поді-ляють за різними ознаками: — професор Л. М. Крамаровський — за часом здійснення, джерелами контролю, формами реалізації; — професори Н. Н. Новиченко, С. С. Тимошенко, І. М. Рендухов — за часом здійснення, джерелами даних; — професори О. С. Нарінський, Н. Г. Гаджієв — за характе-рами суб’єктів контролю, за обсягом діяльності, за часом прове-дення контрольних заходів. До речі, першим, хто висловив думку про те, що контроль може бути організовано до, під час та після здійснення певних гос-подарських дій (фінансово-господарських операцій) був Ф. Беста. Також він перший у зв’язку з цим поділив контроль на попере-дній, поточний, подальший [335, с. 129]. Не проводячи детального аналізу позитивних та негативних моментів класифікації форм контролю, що запропоновані різни-ми авторами у радянській та сучасній літературі, пропонуємо та-ку їх класифікацію. Кожний процес можна поділяти на окремі його стадії, і відпо-відно його контролювати. Також можна вести контроль відповід-но до результатів контрольованого процесу. Найбільш аргументована і детальна класифікація видів конт-ролю наведена в підручнику з теорії фінансово-господарського контролю і аудиту професором М. Т. Білухою: за періодичністю (попередній, оперативний, заключний), за інформаційним забез-печенням (документальний, фактичний), за формами здійснення (превентивні перевірки, поточні, тематичні, ревізії) [40, с. 22—27]. Наведена класифікація форм контролю звичай-но, не повністю відображає всі його спектри. Чітко і просто кла-сифікувати можна було б в умовах функціонування однієї форми власності. Тепер, коли існує кілька форм власності та господарю-вання і вони переплітаються, як це має місце в умовах міжнарод-ної економічної діяльності: учасниками є представники держав-ної власності, приватної; різні за формою управління суб’єкти (міністерства, державні та комерційні банки, державні підприєм-ства, акціонерні, приватизовані тощо), форми оперативного кон-тролю в багатьох випадках переплітаються. Це зумовлює, по-перше, функціонування зовнішнього державного контролю щодо державних структур або структур, що вико-нують завдання загальнодержавного значення, а по-друге — фу-нкціонування різних форм контролю діяльності приватних структур. Форми оперативного контролю нерозривно пов’язані з методами та прийомами. Документальний контроль має значно більше методів та прийомів. Але, як зазначав професор М. В. Кужельний, «прийоми і методи фактичного та документального контролю існують від-носно, і такий поділ умовний. Але він необхідний, щоб можна було більш предметно враховувати …взаємозв’язок фактично-го та документального контролю і цілеспрямовано працювати над удосконаленням його методики, визначенням функціональних обов’язків економічних та технічних служб щодо здійс-нення попереднього, поточного та подальшого контролю…» [160, с. 14]. Після розгляду вищезазначених форм, методів, прийомів опе-ративного контролю за даними оперативного обліку можна дійти висновку, що не всі вони підходять для застосування в оператив-ному обліку за міжнародними економічними операціями. Це пояснюється тим, що кожний вид міжнародної економічної діяльності має свою специфіку. Відповідно будуть застосовува-тись певні (специфічні) методи та прийоми як оперативного об-ліку, так і оперативного контролю. Слід також ураховувати, що практичне застосування мето-дів контролю визначається різними видами специфічних чин-ників «методологічного методичного, організаційного, техніч-ного, технологічного, економічного, ергономічного …характеру» [160, с. 15]. Контроль — складова діяльності з управління економікою. Об’єктом контролю є в самому широкому розумінні цього слова поведінка (дії) людей — учасників економічного процесу. Будучи самостійною функцією управління економікою, контроль не по-глинає інші функції, а проникає в них, активно впливаючи на ефективність їх використання. Зв’язок контролю з функцією регулювання і планування ви-ражається не тільки в перевірці виконання управлінських рішень, реалізації їх господарських та фінансових планів. Одночасно ко-нтроль фактичного стану об’єкта управління дає можливість суб’єкту управління своєчасно реагувати на події, що відбува-ються, при необхідності коригувати раніше прийняті управлінсь-кі рішення. Досліджуючи ступінь обґрунтованості прогнозних показників, контроль допомагає підвищенню їх оптимальності та їх прогнозуванню. Тісне переплетіння функцій обліку та внутрішньогосподарсь-кого оперативного контролю виявляється насамперед у тому, що господарський облік у всіх трьох його видах (бухгалтерський, оперативний та податковий) слугує джерелом інформації необ-хідної для здійснення постійного і дійового контролю. Важливим суб’єктом обох функцій (обліку та контролю) на підприємствах та в установах є бухгалтерська служба, яка має пильно слідкува-ти за збереженням та законністю використання матеріальних цінностей та грошових коштів, додержанням фінансової дисцип-ліни на всіх ланках виробництва. З іншого боку, при допомозі зо-внішнього (відомчого та позавідомчого) контролю виявляються та усуваються помилки та недоліки в постановці обліку та звіт-ності (наприклад, недостовірність звітних даних). В умовах автоматизованих систем управління взаємозв’язок контролю з іншими функціями керівництва виражається, крім то-го, в організації планової, облікової, аналітичної та контрольно-ревізійної роботи на спільній інформаційній основі для різнома-нітних функціональних підсистем керівництва. З урахуванням усього вищезазначеного, сутність контролю як однієї з функцій управління в найбільш загальній формі можна ви-значити як систему нагляду та перевірки процесу функціонування і фактичного стану об’єкта керівництва з метою оцінювання обґрун-тованості та ефективності прийнятих управлінських рішень і ре-зультатів їх виконання, виявлення відхилення від вимог цих рішень. Контроль виступає як пункт управлінського циклу на тій його стадії, коли фактичні результати впливу на об’єкт управління зі-ставляються з вимогами прийнятих рішень, а при виявленні від’ємних відхилень встановлюються їх причини та винуватці, уживаються заходи до поліпшення стану справ. Щоб виконувати таку роль, контроль має бути оперативним, точним, економічним. Активна роль контролю в управлінні полягає в тому, що він не обмежується тільки констатацією допущених відхилень від ви-мог управлінських рішень. Його дані використовуються для під-тримки динамічності всієї системи управління, прийняття обґру-нтованих управлінських рішень. Сутність контролю не може бути розкрита у відриві від сфери управлінської діяльності, яку він обслуговує. Насправді нема «конт-ролю взагалі», а є контроль конкретного змісту і конкретних форм. Контроль зовнішньоекономічної діяльності являє собою інтегровану частину всіх вище перерахованих систем контролю. Об’єктом оперативного контролю зовнішньоекономічної дія-льності є господарські та фінансові операції і процеси підпри-ємств, об’єднань та установ з позиції законності, достовірності, доцільності, економічної ефективності, забезпечення збереження приватної власності. Основний напрямок розвитку контролю зовнішньоекономіч-ної діяльності полягає в тому, щоб забезпечити органічне поєд-нання запобігання недолікам та порушенням, їх виявлення і лік-відацію, повніше виявляти та швидше впроваджувати в дію невикористані резерви підвищення ефективності та якості роботи на всіх ланках процесу зовнішньоекономічної діяльності. З діалектичного принципу випливає, що економічні показники роботи підприємств необхідно контролювати не тільки в статиці, а й у динаміці, спостерігаючи за кількісними показниками проце-су переходу якості. Характерною особливістю методу фінансово-господарського контролю є використання цілої системи методичних (технічних) прийомів, що розроблені даною галуззю економічних знань чи ґрунтуються на досягненнях суміжних наук (аналізу господарсь-кої діяльності, бухгалтерського обліку, статистики та ін.). Класифікація методичних прийомів документального контро-лю спирається на внутрішньо притаманну йому послідовність контрольних дій і їх логічний взаємозв’язок. Виходячи з цього критерію, серед основних способів документального контролю слід виділити такі (за даними різних авторів та науковців): 1. Формальна та арифметична перевірка документів. Під час такої перевірки з’ясовується правильність оформлення документів: заповнення необхідних реквізитів; відсутність необумовлених ви-правлень, підчисток, дописок тексту та цифр; справжність підписів посадових та матеріально відповідальних осіб. При необхідності підпис працівника в первинному документі зіставляють з його під-писом в інших документах, а при виникненні сумнівів необхідно отримати особисте підтвердження працівника чи призначити графо-логічну експертизу. При арифметичній перевірці з’ясовується правильність таксировок та підрахунків у документах (точність об-числення вартості оприбуткованих та відпущених товарно-матеріальних цінностей, обгрунтованість підсумків у касових звітах тощо). 2. Юридичне (нормативне) оцінювання документально офор-млених господарських операцій. Мета його — визначити відпові-дність відображених у документах операцій чинному законодав-ству і їх економічну доцільність. Господарська операція вважається законною, якщо її зміст не суперечить діючим законам та виданим на їх підставі підзаконним актам. Економічна доціль-ність господарських операцій визначається їх спрямованістю на виконання завдань, що стоять перед підприємством, яке ревізу-ється, при додержанні законності. За виявленими ревізією неза-конними операціями необхідно встановити винних осіб та розмір заподіяного матеріального збитку. 3. Логічна перевірка являє собою спосіб вивчення об’єктивної можливості документального оформлення господарських операцій шляхом різноманітних зіставлень взаємопов’язаних виробничих та фінансових показників. Розкриття в процесі ревізій чи перевірок ло-гічних зв’язків між ними допомагає оперативно виявити порушення фінансової чи господарської дисципліни, запобігати неправомірно-му витрачанню коштів. Облікові записи з оприбуткування матеріа-лів доцільно порівняти з рахунками, товарними та податковими на-кладними постачальників, транспортними документами залізниці і автотранспортних організацій. Способами логічного контролю роз-криваються випадки приписок обсягів продукції чи виконаних робіт у звітності про виконання планів виробництва. 4. Суцільне та несуцільне (вибіркове) спостереження. При суці-льному спостереженні перевіряються всі документи та записи в регі-страх бухгалтерського обліку. Цей спосіб застосовується при ревізіях, що призначаються за вимогою слідчих органів для перевірки збере-ження грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей. Ревізію тих ланок фінансово-господарської діяльності, де найімовірнішими є порушення чи зловживання, слід проводити суцільним методом. До них належать операції з руху грошових коштів у касі, у підзвітних осіб і на рахунках у банку, дорогоцінних металів, інших особливо до-рогих матеріальних цінностей. Несуцільне спостереження для пере-вірки масових господарських операцій щодо їх законності, відповід-ності і економічній доцільності, не правомірно називати використанням у ревізії вибіркового методу. У ревізійній практиці використовуються два варіанти несуцільного спостереження при ре-візії масових господарських операцій: перевірка частини документів за всі місяці періоду, що ревізується; перевірка всіх документів дано-го виду за кілька місяців. Аналіз ревізійних матеріалів за ряд років показав, що кращим є перший варіант. При науково обґрунтованому відборі документів та облікових записів підвищується ймовірність розкриття порушень і недоліків, скорочуються терміни ревізій і зни-жується трудомісткість їх проведення. Проте якщо несуцільною пе-ревіркою викриті серйозні порушення чи зловживання, то ревізія на даному етапі діяльності підприємства проводиться суцільним спосо-бом. 5. Зустрічна перевірка являє собою порівняння первинних доку-ментів чи облікових записів з однаковими чи взаємозамінними да-ними підприємств, установ та організацій, з якими підприємство, що ревізується, має господарські зв’язки. Наприклад, при необхід-ності зіставляються різноманітні екземпляри одних і тих самих пер-винних документів у постачальників і отримувачів товарно-матеріальних цінностей. Не менший інтерес для ревізії становить порівняння записів у картках складського обліку чи регістрах з об-ліку взаємних розрахунків у підприємства, що реалізується і його контрагентів. Особливо зростає роль зустрічних перевірок при реві-зії діяльності виробничого об’єднання, коли дані первинного і бух-галтерського обліку руху виробничих запасів і готової продукції об’єднані у виробничих одиницях, а розрахункові відносини з по-стачальниками і покупцями централізовані в об’єднанні. У цих умо-вах виникає потреба під час ревізії порівняти показники первинних документів і облікових регістрів виробничих одиниць з даними, що є в головному підприємстві об’єднання. 6. Спосіб зворотного розрахунку полягає в попередньому екс-пертному оцінюванні матеріальних запасів з метою наступного визначення (зворотним рахунком) величини необґрунтованого списання сировини та матеріалів на виробництво окремих видів продукції, які до часу ревізії більшою частиною чи повністю є на складах підприємства-виробника чи у його покупців. Способом зворотного розрахунку ревізори визначають кількість і вартість матеріалів, понаднормово віднесених на витрати виробництва. Для цього кількість фактично випущеної продукції даного виду за період, що передував ревізії, множать на різницю між фактич-ним списанням матеріалів на одиницю продукції і реальними но-рмами матеріальних витрат згідно з висновком експерта. 7. Оцінювання законності та обґрунтованості господарських операцій за даними кореспонденції рахунків бухгалтерського об-ліку передбачає звіряння записів в облікових регістрах з виправ-довуючими документами, а також даних облікових регістрів з показниками звітності (неправильна кореспонденція рахунків у частині обсягу здійснюваної операції; відсутність бухгалтерських записів в окремих первинних документах; зіставлення облікових записів, не підтверджених виправдовуючими документами; наяв-ність записів в облікових документах з фальшивими документа-ми; невідповідність облікових показників записам у головній книзі та інших облікових регістрів). 8. Порівняння являє собою зіставлення об’єктів контролю з ме-тою визначення відповідності чи невідповідності між ними. Порів-няння фактичних результатів із заздалегідь встановленими резуль-татами — невід’ємний компонент будь-якої комплексної ревізії. 9. Методичні (технічні) прийоми економічного аналізу охоплю-ють прийоми аналізу, як середні та відносні величини, групування, індексний метод, розрахунок кореляційної залежності та інші еко-номіко-математичні прийоми аналізу. Використовуються для вияв-лення симптомів негативних явищ, тому що навіть замасковане роз-крадання та приписки завжди впливають на результати фінансово-господарської діяльності, викликаючи неузгодженість деяких взає-мопов’язаних економічних показників та інші відхилення. 10. Прийоми та способи фактичного контролю — це вивчен-ня фактичного стану об’єктів, що перевіряються за даними огля-ду їх в натурі (обміру, виваження, перерахунку, лабораторного аналізу та ін.). До прийомів фактичного контролю належать такі: а) Інвентаризація — спосіб перевіряння фактичних залишків ос-новних коштів, ТМЦ, грошових коштів та стану розрахунків, їх від-повідності даним бухгалтерського обліку на певну дату. Залежно від ступеня охоплення господарських коштів розрізняють повні та часткові інвентаризації. Перші охоплюють всі види господарських коштів (основні засоби, ТМЦ, грошові кошти та розрахунки), що знаходяться як у виробничих підрозділах, так і в його непромисло-вих господарствах; другі — тільки деякі види цих коштів чи об’єкти, що знаходяться в окремих підрозділах підприємства. За способами перевірки інвентаризація буває суцільною і несуцільною. б) Експертне оцінювання являє собою спосіб фактичного кон-тролю, що базується на проведенні кваліфікованими спеціаліста-ми експертизи дійсних обсягів і якості виконаних робіт, обґрун-тованості нормативів матеріальних витрат і виходу готової продукції, норм природного зменшення при зберіганні та транс-портуванні ТМЦ, додержання технологічних режимів, відповід-ність продукції державним стандартам та технічним умовам. в) Візуальний нагляд передбачає огляд цехів, ланок для вивчення організації праці на робочих місцях, перевірку зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах, стану пропускної сис-теми, контролю за ввезенням та вивезенням матеріалів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ОПЕРАТИВНОГО КОНТРОЛЮ» з дисципліни «Автоматизація оперативного обліку та контролю міжнародних економічних операцій»
