У період виникнення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) сільське господарство у всіх країнах-засно-вниках було дуже важливою складовою народного господарства і отримувало значні дотації. Більш того, з огляду на досвід воєнних та післявоєнних років, економічна незалежність виробництва продуктів харчування вважалася першочерговою метою. Тому в Договорі ЄЕС окреме місце займає правове оформлення спільного ринку продуктів сільського господарства, де детально окреслена проблематика запровадження і функціонування спільної сільськогосподарської політики (ССП). Свідченням значимості і водночас суперечливості спільної сільськогосподарської політики є той факт, що протягом останніх років на її підтримку було витрачено 60% усіх коштів з бюджету ЄС. Договір ЄЕС упорядковує процес поступового введення ССП, розпочатий на конференції країн-членів у 1958р. У 1962-1963 pp. виникли перші системи регулювання ринку найважливіших сільськогосподарських продуктів та запроваджено спільне фінансування ССП за посередництвом Європейського сільськогосподарського спрямовуючого і гарантійного фонду. З 1964 р. починають застосовуватися спільні гарантовані ціни на окрему продукцію. У сімдесятих роках процес утворення комунітарних систем регулювання ринку окремих видів сільськогосподарських продуктів було завершено, пізніше, в 1993 р. додатково ввели в дію систему регулювання ринку бананів. 168 Головним інструментом досягнення цілей ССП у перші роки її функціонування, якщо йдеться про найбільш сильно регульовані продукти сільськогосподарського виробництва, була система високих інтервенційних гарантованих цін на жодним чином не лімітовану продукцію. Ця система, щоправда лише певною мірою, дозволяла досягнути мети ССП, але водночас, зокрема у 80-х роках, вона призвела до певних негативних ефектів, наприклад, значного надвиробництва зернових, молока і м'яса. Невикористана кількість сільськогосподарської продукції з величезними затратами зберігалася на складах, або, в кращому випадку, за допомогою дорогих і високих експортних дотацій, була вивезена до третіх країн, що, безсумнівно, викликало деяку дестабілізацію світових ринків відповідної продукції. Одночасно така система призвела до розшарування великих і дрібних фермерів. Так у 1990 р. з'ясувалося, що 80% всіх витрат ССП було призначено лише для 20% фермерів в ЄЕС. Позаяк витрати на ССП були надто високими, це значним чином обтяжувало бюджет ЄЕС. Саме тому, після декількох малоефективних «косметичних» змін у 80-х роках, ЄЕС розпочав у 1992 р. реформу ССП, суть якої полягала в поступовому зниженні інтервенційних гарантованих цін та їх наближенні до світових цін. Наприклад, у 1997 р. інтервенційні ціни на зерно зменшилися на 29% у порівнянні з 1993 р., на м'ясо - на 15%. Реформу сільськогосподарської політики розпочали, виходячи з припущення, що в результаті зниження інтервенційних цін не знизиться рівень прибутків фермерів, оскільки навіть при дотриманні вимоги зменшення оброблюваних площ, вони отримають прямі компенсаційні дотації. Що стосується дрібних фермерів - власників площ менших, ніж 20 га, то право на дотацію зберігається за ними без необхідності зменшення оброблюваних земельних ділянок. Реформа ССП полягає в тому, що найбільш регульовані сільськогосподарські продукти - зерно, олійні рослини, яловичина - перейдуть на систему прямих дотацій їх виробників. Реформа ССП значно посприяла успішному завершенню уругвайського кола переговорів ГАТТ (Генеральної угоди з тарифів і торгівлі). Завдяки цій реформі ЄЕС врешті отримало змогу погодитися з умовою, згідно якої протягом 6 років буде знижена: підтримка землеробам - на 20% ; експортні дотації- на 36%; загальний обсяг експорту на дотаціях - на 21%. Окрім цього ЄЕС досягнуло на переговорах так 169 званої «мирної клаузули», що забороняє країнам-членам ГАТТ, а тепер СОТ, протягом 9 років вказувати ССП на її несумісність з мультилате-ральними торговельними правилами СОТ 3 огляду на майбутнє розширення ЄС та на нове коло переговорів щодо сільськогосподарських питань у СОТ, в липні 1997 р. були запропоновані наступні зміни в ССП. Проект цих пропозицій є частиною пакета документів під назвою «Агенда-2000», а підставою подальших змін є, зокрема, заходи для майбутнього зменшення фінансових витрат ССП.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
