1994 р. став визначальним для розвитку відносин між Україною та Європейським Союзом. 16 червня 1994 р. в Люксембурзі підписано Угоду про партнерство та 144 співробітництво (УПС) між Україною, з одного боку, і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, з іншого (переговори щодо укладання угоди тривали з 23 березня 1993 p., Україна ратифікувала документ 10 листопада 1994 p., чинності він набув 1 березня 1998 p., торговельні положення угоди почали діяти з 1 червня 1995 р. на підставі відповідної Тимчасової угоди). УПС охоплює чотири основні напрями: • політичний діалог, • торгівельні відносини, • умови для капіталовкладень і підприємницької діяльності, • співробітництво в економічній, науковій, культурній, законодавчій та інших сферах. В УПС торгові відносини базуються на принципі найбільшого сприяння, що означає, що сторони домовляються не допускати одна стосовно одної дискримінації в тарифних питаннях. В Угоді підтверджується, що кількісні обмеження, застосовані до багатьох категорій імпорту в Європейський Союз з України, скасовуються. Чинність Угоди може бути призупинена у разі порушення основних принципів, покладених в її основу: прихильності до демократії, ринкової економіки і дотримання прав людини. Іншими ключовими елементами Угоди є: акцент на активізацію економічного співробітництва, кроки з лібералізації потоків капіталу, заходи з поліпшення умов інвестицій і для розгортання компаніями Європейського Союзу, в тому числі банками та іншими надавачами фінансових послуг, діяльності на території країн-партнерів. Угоду укладено на 10 років, після чого її чинність буде автоматично продовжена, якщо тільки Україна або Європейський Союз не захочуть припинити її. Але це не означає, що вона не може змінюватися: вона може розвиватися за тими напрямами, за якими хотілося б Європейському Союзу та Україні, відповідно до змін в ЄС та Україні, особливо таких, що мають відношення до досягнень України в напрямі ринкової економіки. Основні завдання Угоди: • розвивати політичні стосунки шляхом постійного діалогу з політичних питань; • сприяти торгівлі та інвестиціям і гармонійним економічним стосункам; 145 • забезпечити основу для взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, науково-технічного та культурного співробітництва; • підтримати Україну в її зусиллях зміцнювати демократію та повністю завершити перехід до ринкової економіки. УПС визначає 28 сфер, в яких ЄС та Україна бажають пожвавити та розширити співпрацю. До таких сфер належать: промислове співробітництво; сприяння інвестиціям та їх захист; державні закупівлі; стандарти та оцінка відповідальності (сертифікація); видобувна промисловість і виробництво сировини; наука і технологія; освіта та професійна підготовка; сільське господарство; енергетика; використання атомної енергії у цивільних цілях; довкілля; транспорт; космічна промисловість; фінансові послуги; боротьба з відмиванням грошей; грошово-кредитна політика; регіональний розвиток; співробітництво у соціальній сфері; малі та середні підприємства; інформація та зв'язок; захист споживачів; митна справа; економіка; статистика; боротьба з розповсюдженням наркотиків; культура тощо. Угода досить детально регламентує відносини між Європейським Союзом та Україною у формі принципів, що мають бути запроваджені у взаємних відносинах протягом певного часу. Причому запровадження таких принципів вимагає значних зусиль, передусім з боку України, а не ЄС. ЄС проводить послідовну політику лібералізації зовнішньоторгі-вельної діяльності, зберігаючи однак протекціонізм стосовно деяких сфер діяльності (за оцінками зарубіжних експертів, ці протекціоністські заходи коштують ЄС не менше 6% ВВП). В Україні становище щодо лібералізації значно складніше, оскільки домінантою для багатьох політиків залишається «захист вітчизняного виробника». Одним з найважливіших завдань у поліпшенні стосунків між Україною та ЄС є допомога Україні у визначенні її майбутнього. Для того, щоб допомогти Україні здійснити перехід до ринкової економіки та задовільнити власні інтереси у Східній Європі, ЄС доцільно було б навіть розширювати консультування та координування зусиль своїх членів (незважаючи на слабкість і непослідовність українського уряду) до нового політичного бачення, яке б визнавало можливість українського наближення до Європи та практично прискорювало б цей процес. Важливо забезпечити Україну вичерпною інформацією про принципи, функції, завдання та механізми дії. В програмах технічної 146 підтримки ЄС для України завжди були присутні компоненти освіти; проте сьогодні необхідні нові пріоритети - Україні потрібно більше кваліфікованих спеціалістів з питань ЄС, його політики та законодавства, завдань економічного розвитку. Україна може виграти від застосування досвіду інтеграції більш розвинених центральноєвропейських країн. Центральноєвропейські країни (зокрема Польща), здається, все більше зацікавлені в наданні Україні необхідного «перехідного» досвіду. Україна повинна скористатись цим і консолідувати зв'язки з більш розвиненими центральноєвропейськими країнами саме зараз, на етапі їх приєднання до ЄС. Сьогодні Україні не вистачає справжніх друзів в ЄС, проте Польща та інші центральноєвропейські країни можуть стати ними в майбутньому. Допомога ЄС у розвитку міжнародного та регіонального співробітництва між Україною та іншими країнами Центральної Європи могла б прискорити стратегічні перетворення в Україні, показати раціональний шлях наближення до ЄС. Своєю чергою, Україна повинна більш активно й цілеспрямовано заохочувати зацікавленість нею ЄС (насамперед, в економічному аспекті). Задля цього країна повинна забезпечити внутрішнє економічне зростання, збільшити обсяг торгівлі з ЄС, залучити значні приватні інвестиції. Необхідно забезпечити прозору та сприятливу атмосферу для інвестування. Україні також доведеться докласти значних зусиль до усунення торгівельних бар'єрів - спростити та раціоналізувати процес сертифікації, узгодити його з європейськими стандартами; зважено регулювати рівень імпортного мита; здійснити широку дерегуляцію; вдосконалити систему оподаткування. УПС є офіційною основою для регулярних зустрічей між ЄС та Україною на рівні міністрів, державних керівників і членів уряду. На зустрічах розглядається виконання угоди. Однією з попередніх умов чинності УПС є дотримання демократичних принципів і прав людини. Чинність Угоди може бути призупинена у разі порушення цих принципів однією зі сторін. Відповідно до Угоди, сторони налагодили і підтримують регулярний політичний діалог: відбуваються переговори на найвищому політичному рівні, для спостереження за впровадженням Угоди створено Раду з питань співробітництва, яка збирається на міністерському рівні щонайменше раз на рік. Комітет з питань співробітництва допомагає Раді 147 з питань співробітництва у виконанні нею її обов'язків. Політичний діалог на парламентському рівні підтримується за допомогою Комітету парламентського співробітництва. Згідно з УПС, Рада з питань співробітництва може приймати рішення про створення будь-якого іншого спеціального комітету чи органу для надання їй допомоги у виконанні її обов'язків, визначати склад та обов'язки таких комітетів або органів і умови їх діяльності. Комітет з питань співробітництва між Україною та ЄС об'єднує чотири підкомітети і три робочі групи (входять до Підкомітету 3): 1. Підкомітет з питань торгівлі та інвестицій. 2. Підкомітет з питань фінансів, економіки та статистики. 3. Підкомітет з питань транспорту та енергетики, співробітництва у цивільному та ядерному секторі, охорони довкілля, освіти, навчання та технологій. • Робоча група з питань відновлювальної енергетики та енергое-фективності. • Робоча група з питань змін клімату. • Робоча група з питань енергетичних стратегій. 4. Підкомітет з митних питань, транскордонного співробітництва, боротьби з нелегальною міграцією, відмиванням грошей і наркобізнесом. 10 грудня 1999 р. Європейська Рада прийняла Спільну стратегію ЄС щодо України, спрямовану на зміцнення відносин «стратегічного партнерства» між Україною та ЄС. Спільна стратегія вперше задекларувала політичне визнання Євросоюзом європейських прагнень України. ЄС підтвердив свої зобов'язання щодо підтримки політичних та економічних перетворень в Україні, покликаних забезпечити подальше її наближення до ЄС, але все ще не містила визнання України потенційним кандидатом на членство в ЄС. Лише 15 березня 2001 р. Європейський Парламент ухвалив Резолюцію стосовно Спільної стратегії Європейського Союзу щодо України, де визнається право України стати членом ЄС. Протягом 2000 р. було проведено низку переговорів на найвищому рівні. Українська сторона запропонувала реформування спільних органів Україна - ЄС, створених на основі УПС, а також інституціона-лізацію відносин у сфері зовнішньої політики, безпеки, військового та військово-технічного співробітництва, юстиції та внутрішніх справ. На 148 зламі тисячоліть інтеграцію України в ЄС було проголошено ключовим зовнішньополітичним пріоритетом і визначено в урядовій програмі стратегічною метою держави. Важливе значення України як провідної європейської держави продемонструвала участь Державного секретаря з питань європейської інтеграції МЗС України О.Чалого у робочому ланчі в рамках Європейської конференції в жовтні 2001 р. відразу після подій 11 вересня у США, присвяченому питанням боротьби з міжнародним тероризмом і формуванню міжнародної антитерористичної коаліції; а парламентські слухання з питань реалізації державної політики інтеграції до ЄС, які вперше відбулися в Україні в грудні 2001 p., продемонстрували консолідацію зусиль Верховної Ради та Уряду України навколо курсу на європейську інтеграцію. Ще на початку 2002 р. Президент України Л.Кучма під час наради з питань реалізації стратегії європейської інтеграції України визначив стрижнем Стратегії соціально-економічного розвитку України на наступне десятиріччя практичну реалізацію до кінця 2011 р. завдань, пов'язаних зі створенням необхідних передумов для вступу до Євросоюзу. Завданням найближчої перспективи Президент України Л.Кучма визначив набуття не пізніше 2007 р. нашою державою статусу асоційованого члена Європейського Союзу. 11 березня 2002 р. в Брюсселі відбулось п'яте засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС. Було обговорено стан виконання пріоритетів у рамках УПС, розглянуто міжнародні питання, які становлять взаємний інтерес, включаючи спільну боротьбу з міжнародним тероризмом. Сторони затвердили пріоритети виконання УПС на 2002-2003 pp., серед яких чільне місце посіли співробітництво у сфері енергетики, торгівлі та інвестицій, юстиції та внутрішніх справ, наближення законодавства України до законодавства ЄС, охорони навколишнього середовища та транспорту, а також додано новий пріоритет - міжрегіональне та транскордонне співробітництво. 7 червня 2002 р. був створений Комітет з питань європейської інтеграції у новообраній Верховній Раді. Основним завданням Комітету є верифікація законодавства України на відповідність нормам і стандартам законодавства Євросоюзу, сприяння реалізації завдання з розбудови правової держави європейського типу. Заснування у Парламенті такого комітету підтвердить готовність вищого законодавчого 149 органу країни активізувати курс на євроінтеграцію. Це стало важливою складовою процесу узгодження вертикалі влади України зі стратегічними завданнями розвитку держави. Адже вже створено Міністерство економіки та європейської інтеграції, є віце-прем'єр-міністр України, який опікується питаннями євроінтеграції. В Міністерстві закордонних справ України запроваджена посада Державного секретаря з питань європейської інтеграції, функціонує Департамент європейської інтеграції та Управління Європейського Союзу. 4 липня 2002 р. у Копенгагені відбувся саміт Європейський Союз -Україна. У спільній заяві наголошувалося на тому, що розширення ЄС відкриває нові можливості та містить нові виклики в різних сферах співробітництва між Україною та ЄС. А найкращою формою використання можливостей розширення для України є інтенсифікація роботи, спрямованої на адаптацію її законодавства, норм і стандартів до чинних у Європейському Союзі. ЄС підтвердив свою готовність продовжувати співпрацю і підтримати Україну в наближенні законодавства, що є одним з ключових елементів інтенсифікованого співробітництва між Україною та ЄС. ЄС привітав прагнення Уряду України розробити графік пріоритетних сфер наближення законодавства. Набуття повного членства в Європейському Союзі передбачає здійснення низки практичних та послідовних кроків задля досягнення відповідності Копенгагенським критеріям членства в ЄС. Для цього у найближчій перспективі Україна намагається укласти угоду про вільну торгівлю з ЄС та отримати від Союзу статус асоційованого члена. Проте розгляд цих питань постійно переноситься. На саміті в Копенгагені Україну не було включено до числа країн, які розглядаються як кандидати на вступ у ЄС. Існує думка, що шанси України на вступ до ЄС помітно зростуть, якщо Україна стане членом Світової організації торгівлі. Принципи СОТ за своєю суттю збігаються з юридичними критеріями, необхідними для членства в ЄС, тобто вони передбачають лібералізацію торговельного режиму, поліпшення умов конкуренції, створення сприятливого інвестиційного клімату, вдосконалення структури, диверсифікацію експорту тощо. Тому вступ України в СОТ, на думку деяких дослідників, означатиме лібералізацію режиму торгівлі між Україною та ЄС і дасть змогу реально розпочати роботу з укладання угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС, а в перспективі -угоди про асоційоване членство України в Європейському Союзі. 150 11 березня 2003 р. Комісія ЄС визначила нові рамки своїх відносин з Україною. У посланні під назвою «Розширена Європа - сусідство: нові рамки взаємовідносин із нашими східними та південними сусідами» Комісія чітко визначила, що метою відносин є створення зони процвітання та добросусідства - кола друзів, - з якими вона матиме активні мирні стосунки та співпрацю. Основною метою стане співпраця з країнами-партнерами заради сприяння політичним та економічним реформам, підтримки економічної інтеграції, сталого розвитку та забезпечення політичної підтримки і допомоги. Важливо виокремити дві головні ідеї нових рамок співпраці з Україною: • по-перше, Україні пропонується новий курс, включаючи перспективу тіснішої інтеграції в єдиний ринок ЄС, преференційних торговельних відносин, подальшого співробітництва у сфері культури, інтеграцію у транспортну, енергетичну та телекомунікаційну мережі та європейський дослідницький простір; • по-друге, нові завдання нових конкретних інструментів для втілення, включаючи участь у європейських програмах і діях, нових джерел фінансування. Послання вирішило деякі аспекти членства у Європейському Союзі інших країн. Питання про приєднання середземноморських партнерів-некандидатів, наприклад, знято з порядку денного, а щодо інших країн, зокрема щодо України та Молдови, які чітко висловили своє бажання приєднатися до ЄС, залишається відкритим. Отже, мета нової політики сусідства полягає у забезпеченні можливості для розвитку нових відносин. Практичні питання, поставлені близьким розташування та сусідством, повинні розглядатися окремо від питання вступу до ЄС. Зважаючи на обмеження, що можуть виникнути у короткостроковій перспективі, Комісія розглядатиме можливість створення інструментів нового сусідства, побудованих на позитивному досвіді сприяння транскордонному співробітництву в межах ФАРЕ, ТАСІС та міжрегіональних програм. 17 березня 2003 р. було прийнято Спільну доповідь про стан виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, яка відзначає особливі успіхи в сфері політичного діалогу, торгівлі 151 та інвестицій, включаючи прогрес зі вступу України до СОТ, у сфері науки, технологій та ін. У деяких сферах стосунки сторін вже вийшли далеко за межі УПС і розвиваються на основі взаємної політичної переконаності у необхідності адекватної відповіді на виклики, що стоять перед ЄС та Україною, це, зокрема, у сфері юстиції та внутрішніх справ, зовнішньої політики, безпеки та оборони. Спільні підсумки показують, що в основному завдання УПС щодо створення належних умов для політичного діалогу, який дозволив би розвинути близькі політичні стосунки, виконано. Визнано, що, окрім здобутків, є ще значний потенціал для просування торгівлі та інвестицій. Окреслено пропозиції щодо подальшого розвитку стосунків, перша з яких: інтенсифікувати обговорення майбутніх стосунків між Україною та ЄС, яке ґрунтуватиметься на ініціативі ЄС «Розширена Європа» та бажанні України запровадити новий рівень договірних стосунків сторін, близький до рівня Європейських угод, укладених з нинішніми кандидатами. Отже, засвідчується, що стосунки перейшли на новий етап, на якому на підставі вже виробленої наявної оцінки п'ятирічного терміну повно-масштабного функціонування УПС визначаються напрями, стратегія і тактика стосунків між Україною та ЄС на майбутнє. Доповідь про виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС засвідчила досягнення у виконанні УПС та окреслила напрями подальшого співробітництва. Ще під час п'ятого засідання Ради з питань співробітництва між Європейським Союзом та Україною в березні 2002 р. було визначено сім пріоритетних сфер для подальшого співробітництва в рамках УПС. На шостому засіданні 2003 р. було вирішено не змінювати пріоритети, а продовжити розпочату роботу в таких галузях: 1. Енергетика. Цей напрям передбачатиме реформу енергетичного сектора, включаючи приватизацію енергогенеруючого та розподільчого сектора та реформу вугільного сектора, продовження співпраці у сфері відновлювальної енергетики та енергоефективності; інфраструктуру транспортування енергоресурсів, особливо транзит газу; ядерну безпеку і пов'язані з цим питання, включаючи закриття ЧАЕС та допомогу ЄС та країн Великої сімки у цьому секторі. 152 2. Торгівля та інвестиції. Робота концентруватиметься на заходах, спрямованих на пришвидшення переговорного процесу зі вступу України до СОТ, включаючи прийняття та впровадження міжнародних стандартів і технічного регулювання, посилення захисту прав інтелектуальної власності відповідно до правил УПС та СОТ Для цього, а також з метою сприяння загальному інвестиційному клімату, ми продовжуватимемо докладати зусилля для вирішення проблемних питань у торгівлі та у сфері інвестицій. 3. Юстиція і внутрішні справи. Наша співпраця концентруватиметься на впровадженні Плану дій ЄС, прийнятого Радою та затвердженого Україною. Це включатиме підготовку та здійснення таблиці впровадження, моніторингу, оцінки та визначення щорічних пріоритетів. Зусилля концентруватимуться на переговорах щодо угоди про реадмісію; удосконалення менеджменту кордонів, включаючи розвиток прикордонної інфраструктури, питаннях міграції, судовій реформі, верховенстві права, боротьбі з організованою злочинністю у всіх її формах, а також з тероризмом. Ми також обговорюватимемо питання, які стосуються розширення ЄС, включаючи візове питання. 4. Наближення законодавства України до норм і стандартів ЄС є ключовою метою і буде передбаченим у технічній допомозі ЄС. 5. Охорона навколишнього середовища. На додаток до співробітництва у сфері ядерної безпеки маємо намір концентрувати роботу насамперед на впровадженні Кіотського протоколу. Співпраця охоплюватиме проблеми, породженні погіршенням екологічної ситуації на Дунаї та на Чорному морі, включаючи очищення стічних вод та проведення Конференції міністрів навколишнього середовища у Києві 2003 р. 6. Співробітництво у транспортній сфері передбачає інтеграцію української транспортної інфраструктури, зокрема портів, до європейської транспортної мережі в рамках пан'європейських транспортних коридорів, Чорноморського пан'європейського транспортного простору ПЕТРА та ТРАСЕКА. 7. Особлива увага приділятиметься пожвавленню регіонального та транскордонного співробітництва. 11-12 вересня 2003 р. під час дводенного візиту до України Комісар Європейського Союзу Г.Ферхойген підкреслив нові можливості, запро- 153 поновані Україні Європейським Союзом відносно розширення. Після того, як 1 травня 2004 р. до ЄС увійдуть десять нових членів, Україна стане безпосереднім сусідом Євросоюзу. Тому ЄС зацікавлений в тому, щоб мати незалежного, політично стабільного та економічно сильного сусіда - Україну. Це навіть є ключовою умовою постійного миру і стабільності в Європі. Нова сусідська політика ЄС має на меті створення розширеного регіону миру, стабільності і процвітання, до якого входитимуть східні сусіди Євросоюзу, що не мають перспективи вступу до ЄС в найближчому майбутньому. 30 березня 2004 р. заступник Генерального директора Генерального директорату з питань зовнішніх зносин Майкл Лей і Постійний представник України при Європейському Союзі Роман Шпек офіційно парафували Протокол, у відповідності до якого нові держави-члени ЄС стають сторонами Угоди про партнерство та співробітництво та користуються положеннями, які стосуються широкого кола питань політично-економічної співпраці з Україною. Парафування є початком процедури офіційного підписання Проколу Україною та Європейським Союзом, що забезпечить можливість тимчасового застосування Протоколу до 25 держав-членів ЄС з 1 травня 2004 р. до моменту ратифікації Протоколу обома сторонами. Підписання Протоколу заплановано на квітень 2004 р. після завершення сторонами їхніх внутрішніх правових процедур. З боку ЄС Європейська Комісія розпочала процедуру прийняття офіційного рішення Радою ЄС щодо підписання Протоколу. Підписаний протокол буде застосовуватися тимчасово з 1 травня 2004 p., поки він не буде схвалений Європейським парламентом і Верховною Радою України. Ратифікація Протоколу державами-членами ЄС не є обов'язковою. 12 травня 2004 р. Європейська Комісія прийняла План стратегії ЄС, у якому визначено Європейську політику сусідства (ЄПС), та Звіт ЄС про Україну, схвалений у тому ж контексті. ЄПС має найвищий пріоритет у зовнішньополітичному курсі Комісії. Вона свідчить про суттєво підвищену увагу Комісії до України та забезпечує механізм посилення відносин між ЄС та Україною. Хоча вступ України до Європейського Союзу на разі не стоїть на порядку денному відносин між Україною та ЄС, ЄПС не суперечить положенням ст. 49 Договору про Європейський Союз, у відповідності до якої, будь-яка європейська держава, яка поважає принцип демократії, права 154 людини та верховенство права, може звернутися із заявою про вступ до Європейського Союзу. У рамках ЄПС Європейський Союз і Україна визначили комплекс пріоритетів, які було втілено у спільному Плані дій. Комісія ставить на меті завершити цей процес до кінця червня 2004 p., щоб мати можливість у липні представити План дій Україна-ЄС державам-членам Європейського Союзу. Основними сферами уваги Плану дій є політичний діалог і реформа; торгово-економічні відносини та заходи, спрямовані на поступову підготовку України до участі у внутрішньому ринку ЄС; правосуддя та внутрішні справи, енергетика, транспорт, інформаційне суспільство, навколишнє середовище, науково-дослідницька та інноваційна діяльність, соціальна політика та культурно-освітні контакти та обміни.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Угода про партнерство і співробітництво» з дисципліни «Європейський Союз: політика, економіка, право»
