Особливості обліку формування елементів затрат у собівартості продукції виробничої діяльності при повних затратах
Загальну методику та техніку обліку формування елементів затрат було викладено раніше. Проте побудова обліку формування елементів затрат у собіва-ртості продукції при застосуванні ненормативного варіанта конт-ролю повних затрат має ряд особливостей. По-перше, елементи затрат формуються на великій кількості центрів затрат та центрів відповідальності. Робочим планом раху-нків потрібно чітко визначити ці моменти та методику їх взаємо-зв’язку. По-друге — і це одна з найістотніших ознак побудови виробни-чого обліку затрат — потрібно розробити облік руху матеріальних елементів затрат у процесі виробництва за ходом технологічного процесу. Головне завдання обліку виробничого процесу за методом повних затрат — визначення кількості нового продукту та його по-вної виробничої собівартості. Зауважимо, що здебільшого матеріали у виробництво відпус-каються за лімітами, але це ще не означає, що контроль за їх використанням забезпечено. При передачі матеріалів у виробни-чий процес можна легко встановити, чи відповідають їх кіль-кість та якість нормам (квотам, кошторису тощо), але як ви-користано матеріали у виробничому процесі, з’ясувати значно важче. Тому слід установити облік руху матеріалів, і насампе-ред головних, які утворюють основу (субстанцію) майбутнього продукту. Проте облік матеріалів за ходом технологічного процесу лише на підставі кількісних даних є недостатнім. Потрібні також вар-тісні параметри, тобто потрібно знати, як формується собівар-тість. Але не тільки в цілому, а й на окремих операціях, технологі-чних фазах, переділах, у межах бригади, цеху тощо. Для побудови обліку руху матеріалів у процесі виробництва створюють модель організації. Для формалізації моделі беруть відповідні технологічні та організаційні особливості конкретного ви-робництва і розкладають на три аспекти — облік елементів за-трат, облік трансформації елементів затрат у статті затрат та облік статей затрат за кожним організаційним осередком, бри-гадою, цехом тощо. Особливості технології виробництва зумовлюють операції, які можна взяти за основу визначення не лише кількісних, а й вартісних параметрів виробництва для того, щоб можна було дістати варті-сні характеристики. Далі для побудови організаційної моделі обліку затрат беруть горизонтальні та вертикальні форми відносин відповідного підрозділу та побудови технології. Отже, для побудови конкретної моделі обліку виробництва на певному підприємстві слід виконати такі роботи: відібрати облі-кові номенклатури, розробити нормативне господарство, підібрати систему документального оформлення операцій (документи), побу-дувати загальну схему обліку, розробити схеми облікових реєстрів, визначити центри затрат і методи виявлення відхилень затрат від норм (квот, кошторису тощо), визначити методи розподілу непря-мих затрат і методи розрахунків незавершеного виробництва, ме-тоди оцінки відходів, побічної продукції, методи визначення сукупної собівартості продукції та собівартості окремих її видів. Незалежно від форми організації процесу виробництва і хара-ктеру технології облік затрат має будуватися так, аби у системному порядку на рахунках бухгалтерського обліку мож- на було дістати дані про фактичну суму затрат та обчислити повну собівартість у межах структурних підрозділів, за видами продукції. Облік решти елементів затрат — на оплату праці, соціальне страхування, амортизацію тощо здійснюється за розглянутим ра-ніше планом: 1. Визначення центрів затрат і центрів відповідальності. 2. Розробка робочого плану рахунків.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Особливості обліку формування елементів затрат у собівартості продукції виробничої діяльності при повних затратах» з дисципліни «Бухгалтерський облік»
