Матеріальні затрати на виробництво для більшості господарств є най-більш суттєвими. Їх питома вага у собівартості становить у середньому 75—80 %, а у деяких галузях, наприклад харчовій, — більше 90 %. Відправними моментами побудови бухгалтерського обліку матеріаль-них витрат є їх класифікація та оцінка. Класифікація передбачає розробку номенклатур, а оцінка — визначення облікової ціни для поточного обліку та фактичної собівартості. Без попереднього вирішення цих питань раціо-нальна побудова обліку витрат виробництва практично неможлива, особли-во в умовах застосування ЕОМ. Класифікація та розробка номенклатур мають бути проведені за двома напрямами: економічним та технічним. Вибір методу оцінки залежить від різних умов, у яких працює те чи інше господарство. На основі класифікації та оцінки формуються номенклатури-цінники. Для обліку матеріальних затрат вихідним є їх відношення до май-бутнього продукту праці. Одні матеріали утворюють субстанцію майбу-тнього продукту праці, інші — використовують як допоміжні для на-дання якості, кольору, підтримки працездатності тощо. Разом із тим незалежно від ролі матеріалу у виробничому процесі побудова бухгал-терського обліку у процесі виробництва як елемента затрат має багато спільного. В усіх випадках у першу чергу визначають кількісні (та якіс-ні) характеристики матеріалів, на основі яких за ціновою ознакою ви-значають вартісні. Деякі характеристики матеріалів, особливо кількісні, на певній стадії облікового процесу зникають, а вартісні потрапляють у загальну суму окремих статей затрат за ознакою їх виду (на-приклад, використані матері-али для потреб утримання машин та устаткування). Основою побудови обліку матеріалів є їх кількісно-якісна характерис-тика, тому обов’язковим є показник кількості та якості у первинних доку-ментах у момент передачі (запуску) їх у виробничий процес. Важливим моментом побудови матеріальних затрат на виробниц-тво є відокремлення поняття «затрата». В економічній літературі під цим терміном розуміють різні виробничі процеси, а це не дозволяє правильно формувати побудову нормативного обліку витрат на виро-бництво. Перш за все слід відрізняти поняття «витрати зі складу» та «затрати у виробництві». Витрати зі складу — передача із складу ма-теріалів у виробничий процес — можуть означати передачу у комори виробництва, склади тощо, але можуть означати й безпосередній за-пуск матеріалів у виробничий процес, тобто сам процес витрат. Таким чином, витрати зі складу не є затратами на виробництво. Разом з тим витрати на виробництво — це не обов’язково витрати на кінцевий продукт виробництва, тобто на випуск продукції, оскільки у виробничому процесі для обліку виникають такі об’єкти, як незавер-шене виробництво, відходи виробництва, побічна продукція, брак у виробничому процесі та ін. Розмежування наведених понять зумовлює необхідність до-кументального оформлення всіх цих розбіжностей для визна-чення та роз-рахунку фактичної собівартості продукту. Особливе значення ці моменти мають для нормативного обліку та в разі застосування ЕОМ. Видача (відпуск) зі складу у виробничий процес, у цех може бути і звичайним переміщенням матеріалів у просторі та з виробничим процесом не пов’язана. В деяких галузях (особливо в хімічній, харчовій) відпуск зі складу мо-же збігатися з запуском у виробничий процес як у часі, так і у просторі. Документальне оформлення видачі зі складу (тобто передачі) у виро-бництво залежить від особливостей та характеру технології, організації виробництва та варіанта їх побудови. Проте завжди процес документу-вання має забезпечувати виявлення відхилень від норм (кошторису, квот тощо) в ході технологічного процесу за зміну і як мінімум за добу або найкоротший технологічний цикл. Існують різні види та форми документів для оформлення передачі або відпуску матеріалів із складу у виробництво: накладні, забірні картки, забі-рні листки, лімітно-забірні листки, вимоги тощо. Якщо видача зі складу збі-гається з моментом передачі (запуску) у виробничий процес, то в такому разі окремого документа не складають. У деяких галузях виробництва передачу матеріалів у виробничий процес оформляють у виробничому звіті: по бригадах, дільницях, цехах тощо. У цих звітах є такі показники: залишок на початок роботи зміни (або доби), надходження за зміну (добу), передача у техно-логічний процес (тобто фактичні витрати), різні списання сировини та за-лишок на кінець зміни (доби). Крім того, ці звіти містять показники про кількість та якість виробленої продукції. В усіх виробництвах, за винятком дослідних та експе- риментальних, затрати регламентуються рецептурою, нормативними картками та іншими документами. В деяких ви- падках дозволено робити заміну одних матеріалів іншими. Такий факт має бути оформлений спеціальним документом на заміну. Між вхідною кількістю (масою) переданих у виробничий процес матеріально-речових елементів затрат та вихідною кількістю готової продукції, за додержання певних технологічних параметрів виробничо-го процесу в органічних виробництвах (хімічній, харчовій та ін.), вста-новлені нормативні пропорціональні залежності. Вони затверджені у нормах виходу готового продукту. На таку норму виходу впливають перш за все заміни. Крім того, у про-цесі виробництва можуть бути виявлені різні відхилення: наприклад, змен-шення або збільшення кількості зібраних у виробничому процесі відходів порівняно з нормою, незаплановані відходи, незапланований брак, змен-шення передбаченого планом (нормою) браку тощо. В деяких виробництвах органічного характеру під впливом біохімі-чних процесів можуть змінюватися кількісні або якісні параметри пере-даних у виробничий процес матеріалів. Задокументувати ці зміни не-можливо, за винятком грубих технологічних порушень. Ці відхилення визначаються методом техніко-економічного розрахунку. Такі розраху-нки здійснюють на основі матеріальних балансів (баланс сухих речо-вин, крохмалю тощо). Матеріально-речові елементи, які на кінець зміни не пе- ретворені у готовий продукт і знаходяться на різних стадіях технологі-чного процесу, являють собою незавершене вироб- ництво. Первинні документи або інші носії облікової інформації про передані у виробничий процес матеріали мають такі характеристики: про направлення витрат — центри первинного формування елементів витрат (продукт, стру-ктурний підрозділ, вид витрат); про характер відношення до норм (у межах норм, зміна норми або відхилення від неї). На основі цих документів складають залежно від наявності технічних засобів відомості, машинограми про формування затрат. Це дає змогу здій-снювати облік на другому етапі — розподіл та перерозподіл затрат. Головне завдання фінансового обліку виробничого процесу — ви-значення кількості нового продукту та його виробничої собівартості. У більшості виробництв відпуск матеріалів у виробництво здійснюють за лімітами, але це не означає, що контроль за їх використанням забезпе-чено. При передачі матеріалів у виробничий процес можна встановити відповідність кількості та якості щодо норми (квоти, кошторису тощо), проте для оцінки використання матеріалів у виробничому процесі цього недостатньо. Тому слід встановити облік руху матеріалів, і перш за все основних, які є основою (субстанцією) майбутнього продукту. Однак облік та контроль матеріалів у ході технологічного процесу за даними лише кількості недостатні. Потрібні також вартісні параметри, тоб-то треба знати, як формується собівартість і не лише в цілому, а й на окре-мих операціях, технологічних фазах, переділах, у межах бригади, цеху то-що. Для побудови обліку руху матеріалів у процесі виробництва створю-ють модель організації. При формалізації моделі відповідні технологічні та організаційні особливості конкретного виробництва розкладають на три ча-стини (етапи) — облік елементів затрат, облік трансформації елементів за-трат у статті затрат та облік статей затрат — по кожному організаційному осередку — бригаді, цеху тощо. У кожному випадку особливості технології виробництва визначають операції, які можна взяти за основу визначення не лише кількісних, а й вар-тісних параметрів виробництва для одержання вартісних характеристик. Окрім того, для побудови організаційної моделі обліку затрат прийма-ють горизонтальні та вертикальні форми відносин відповідного підрозділу та побудови технології. Таким чином, для побудови конкретної моделі обліку виробництва на певному підприємстві слід виконати такі робо- ти: відібрати облікові номенклатури, підібрати систему документально-го оформлення операцій (документи), побудувати загальну схему облі-ку, розробити схеми облікових реєстрів, визначити центри витрат і методи виявлення відхилень витрат від норм (квот, кошторису тощо), а також види проміжних облікових комплексів групування непрямих витрат за їх видами, піді-брати методи розподілу непрямих витрат, розрахунку незавершеного виробництва, оцінки відходів, побічної продукції, а також методи роз-рахунку сукупної собівартості окремих її видів. Незалежно від форми організації процесу виробництва і характеру технології облік затрат має будуватися так, аби у системному порядку на рахунках бухгалтерського обліку мож- на було одержати дані про фактичну виробничу собівартість продукції: у межах структурних підрозділів, видах продук- ції. До побудови обліку витрат складають схему взаємозв’язку техноло-гічних та планово-облікових параметрів виробничого процесу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Облік елемента матеріальних затрат» з дисципліни «Бухгалтерський облік»
