Визначення об’єктів обліку затрат виробничоїдіяльності та діяльності по наданню послуг
Виробнича діяльність широко розгалужена. Це виробництво товарів, виробів, виконання робіт, надання послуг, інформації, створення духовних цінностей тощо. Навіть виробництво товарів, продуктів має широке розга-луження: промисловість, сільське господарство, будівництво тощо. В процесі обліку затрат виробництва за основу слід прийняти змістовну характеристику виробництва як суспільного явища. Виробництво як об’єкт обліку має двоїстий характер: з одного боку — це процес використання речовини та сил природи, з іншого — виготовлен-ня (створення) нового продукту праці. Ця двоїстість (подвійність) набуває єдності у характері перетворення (трансформації) речовини і сил природи у новий продукт праці, тобто у тому, як відбувався процес перетворення (трансформації). Дві сторони і їхня єдність визначають три аспекти виробництва, які вив-чаються бухгалтерським обліком. Перший аспект — що було використано (затрачено), які речовини або сили природи; другий — що було виготовлено (який новий продукт праці); третій — як відбувався процес перетворення ре-човини та сил природи у новий продукт праці . Усі три аспекти цього процесу мають техніко-технологічні (натурально-речові) та економічні (вартісні) характеристики. Перші визначають фізико-хімічні, біологічні та інші властивості використаних речовин, сил природи і виготовленого нового продукту, а другі — вартісні (грошову їх форму як форму загального еквівалента, який уможливлює об’єднання різноманітних за натуральними ознаками елементів виробництва). Використані у процесі виробництва різні речовини та сили природи на виготовлення нового продукту праці формують поняття затрати. Грошо-вий вираз суми затрат на виробництво конкретного продукту визначає по-няття собівартість. Зміст термінів затрати і собівартість поєднується в по-нятті затрати виробництва. В умовах ринкових відносин затрати виробництва дорівнюють вар-тості виготовленого продукту. Вони є сумою вартості витрачених на ви-робництво продукту засобів виробництва та заново утвореної вартості. Від суспільних затрат виробництва слід відрізняти собівартість про-дукту, яка у вартісному вираженні відображає лише ті затрати, які робить конкретна господарська система: підприємство, цех, ферма, бригада тощо. Значення собівартості. Ринкові відносини визначають важливе зна-чення показника собівартості як економічної категорії. Собівартість тісно пов’язана з усіма іншими економічними категоріями економіки. Це один з найбільш важливих інструментів ведення господарства. Собівартість при-таманна всім сторонам виробничої діяльності господарської ланки. Знижен-ня собівартості — це вирішальна умова збільшення нагромадження. Управління затратами і собівартістю — важливий елемент управління господарством. Основні напрями цієї роботи: обµрунтування рішень про зняття з виробництва застарілих виробів, визначення ціни продукції, визна-чення рентабельності, побудова внутрішньогосподарських відносин, пра-вомірність та доцільність організаційно-технічних заходів тощо. Ці питання становлять зміст внутрішньогосподарського (управлінського) обліку. Зміст процесу виробництва як суспільне явище та значення показника собівартості в управлінні господарством дають змогу визначити цільову функцію (мету) обліку затрат виробництва . Цільова функція бухгалтерського обліку виробництва вимагає відповіді на такі питання: що було затрачено, де було затрачено, для чого було затрачено, як проходив процес затрат, на що були затрачені речовини та сили природи. Із цього випливає, що з даних бухгалтерського обліку має бути видно: скільки, яких ресурсів було затрачено на виробництво, їх нату-ральні та вартісні параметри, характеристика процесу перетворення (трансформації) речовин та сил природи у новий продукт праці, кількісні та вартісні характеристики нового продукту праці. Ці характеристики мають сприяти оцінці відповідності затрат попередньо визначеним нормам (квоті, плану тощо). На основі цільової функції обліку затрат виробництва можна визначи-ти основні завдання обліку: облік використання ресурсів за характеристи-ками — найменування, якість, вартість, кількість, відповідність нормам, відхилення, причини відхилення, місця відхилення, місця використання, облік готового продукту праці за найменуванням, кількості, якості, вар-тості, собівартості; облік процесу перетворення ресурсів на новий продукт праці на робочих місцях, у бригадах, дільницях, цехах та інших ознаках технології та організації виробництва. Вищенаведене є принциповим при побудові бухгалтерського обліку та розмежуванні обліку затрат у фінансовому та внутрішньогосподарському. Цільова функція дає змогу правильно визначити предмет та об’єкти бухгалтерського обліку затрат виробництва, які належать до фінансового та до внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, та визначити їх чіт-кий поділ.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Визначення об’єктів обліку затрат виробничоїдіяльності та діяльності по наданню послуг» з дисципліни «Бухгалтерський облік»
