Основи побудови обліку виробничих запасів. До виробничих запа-сів на виробничих підприємствах надходить сировина, основні та допоміж-ні матеріали, паливо, куповані напівфабрикати, комплектуючі вироби, тара, запасні частини та ін. На підприємствах у процесі виробництва використо-вується велика кількість різних матеріалів. У собівартості продукції багатьох галузей питома вага затрат матеріа-лів становить 65—90 %. Тому з метою скорочення матеріальних затрат у процесі виробництва і втрат у відходах, зниження собівартості, ліквідації невиробничих втрат тощо необхідно вишукувати внутрішні резерви. При цьому велике значення мають правильна організація бухгалтерського облі-ку матеріалів, а також основи його побудови. Для правильної організації обліку виробничих запасів на підприєм-ствах потрібні складські приміщення з відповідним обладнанням, при-стосуваннями (стелажами, полицями, ящиками), вимірювальними при-ладами (міри, ваги). Матеріали в складах мають розміщуватися за секціями, а всередині останніх — за окремими групами і типосортороз-мірами (на полицях, у штабелях, стелажах, засіках тощо), аби можна було швидко їх прийняти, видати й перевірити наявність. У місцях збе-рігання на кожному виді виробничих запасів прикріплюють ярлик, на якому наведено дані про місцезнаходження відповідного ма- теріалу. Щоб правильно організувати облік виробничих запасів, потрібно вста-новити осіб, відповідальних за прийняття і відвантаження матеріальних цінностей (завідуючих складами, комірників, експедиторів і т.ін.), за збері-гання довірених їм матеріальних цінностей, правильне і своєчасне оформ-лення відповідних операцій щодо обліку матеріалів, а також скласти список посадових осіб, яким надано право підписувати документи на отримання і видачу зі складів матеріалів, давати дозвіл (пропуск) на вивезення з підпри-ємства матеріальних цінностей. Облік виробничих запасів здійснюється за такими напрямами: кількіс-ний і вартісний облік; облік заготівлі і придбання матеріалів та розрахунків з постачальниками; наявності і руху на складах; використання у процесі ви-робництва; продажу, реалізації матеріальних цінностей і розрахунків з по-купцями. Основою побудови обліку виробничих запасів є планово-облікова кла-сифікація, оцінювання, документальне оформлення наявності та руху, сис-тема рахунків. Побудова бухгалтерського обліку виробничих запасів здійснюється за ознаками: кількісний та вартісний, і такими напрямами: — заготівлі та придбання, — наявності та руху на складах, — передачі у виробництво, — продаж зайвих (невикористаних), — інше вибуття. Класифікація виробничих запасів. У виробничому процесі викорис-товують велику кількість матеріалів. Вихідним моментом побудови їх облі-ку є класифікація. Розрізняють економічну і технічну класифікацію. В основу економічної класифікації виробничих запасів покладено їх значення для процесу виробництва, оскільки використовувані в ньому ма-теріали відіграють різну роль. Одні формують речовинну основу (субстан-цію) майбутнього продукта (наприклад, яблука для виготовлення яблучного соку, метали для виготовлення обладнання тощо), інші беруть участь у процесі виробництва, або надаючи виробам відповідних властивостей (на-приклад, фарби), або сприяючи виробничому процесу (обтиральні, тарні та ін.). Першу групу називають основними матеріалами, другу — допомі-жними. Зі складу основних матеріалів виокремлюють куповані напівфаб-рикати. Допоміжні матеріали поділяють на такі групи: допоміжні матеріали, приєднувані до основних матеріалів; використовувані засобами праці (мас-тило тощо); такі, що забезпечують нормальний хід процесу виробництва (паливо, тара і т. ін.); господарські матеріали для ремонтів (запчастини), електролампи. Використання матеріалів у процесі виробництва часто призводить до появи відходів. Частина з них (клітковина, кісточки на плодоконсервних за-водах, залізний лист, труби, прокат тощо на машинобудівних заводах) ма-ють певну цінність і використовуються ще раз як повторні матеріали або для виготовлення продукції, або для реалізації іншим підприємствам. Реш-та матеріалів є безповоротними для підприємства, і їх вважають втратами. Ці відходи оцінці не підлягають. У першому випадку відходи оцінюють, і їх вартість зменшує витрати виробництва. У другому — виробництво втрачає всю вартість невикорис-таної частини матеріалів. При цьому воно може завдавати шкоди навколи-шньому середовищу, а штрафні санкції за це є від’ємною вартістю втрат. З огляду на це необхідно впроваджувати безвідходну технологію. Зауважимо, що у бухгалтерському обліку, класифікація виробничих запасів доцільна за групами (субрахунками): 1. Сировина і матеріали, в т. ч.: — основні; — допоміжні. 2. Куповані напівфабрикати. 3. Тара і тарні матеріали. 4. Паливо. 5. Будівельні матеріали, конструкції, деталі та обладнання до встанов-лення. 6. Запасні частини. 7. Матеріали, передані у переробку. 8. Матеріали сільськогосподарського призначення, в т. ч. насіння і корми тощо. 9. Інші матеріали. При значній (великій) кількості для правильного планування потреби у виробничих запасах, раціональної організації їх обліку і контролю за вико-ристанням у виробництві, крім економічної класифікації, використовують класифікацію за технічними ознаками. Залежно від технічних ознак мате-ріали класифікують (поділяють) на групи та підгрупи за найменуваннями, типом, ґатунком, розміром і т. ін. Така класифікація матеріалів відображу-ється у розроблюваних на підприємствах номенклатурах систематизованого переліку матеріалів. Облік матеріальних цінностей запасів організовують за назвою (вида-ми) сировини і матеріалів, а в межах кожного виду — за розділами, типами, групами, гатунками і окремими найменуваннями, тобто за окремими номе-нклатурними номерами, одиницями виміру кількості та якості та історич-ною собівартістю. Оцінювання матеріалів. Усі матеріали в кінцевих розрахунках (калькуляціях, балансових узагальненнях тощо) мають бути оцінені за їх історичною (фактичною) собівартістю придбання. Але собівартість заго-товлених матеріалів може бути виявлена лише після відображення й облі-ку всіх заготівельних затрат. Документи на надходження і затрати матері-алів, що їх передають до бухгалтерії, потребують повсякденної обробки і відображення в тих чи інших облікових реєстрах. Для такого обліку по-трібне попереднє розцінювання матеріалів у документах, а також їх так-сування. При цьому поточний облік матеріалів провадять не за фактичною собі-вартістю, а за купівельними або обліковими цінами. Обліковими цінами можуть бути купівельні, планово-розрахункові, бізнес-планові, договірні тощо. Застосування облікових цін дає змогу розробляти номенклатуру-цінник. Найбільш поширеним варіантом є облік наявності та руху матеріаль-них (товарних) запасів за купівельними цінами. Документальне оформлення обліку наявності та руху виробничих запасів. Виробничі запаси, потрібні для виробничо-господарської діяльно-сті, підприємства одержують по-різному: децентралізовано від постачаль-ників на основі договорів; за прямими договорами в порядку децентралізо-ваних закупівель; завдяки попередній заготівлі сільськогосподарської сировини у виробників — колективних або приватних господарств. Частина їх (тара, запасні частини тощо) може виготовлятися у власних допоміжних виробництвах, надходити від ліквідації об’єктів основних засобів або мало-цінних і швидкозношуваних предметів. Основними документами щодо оприбуткування виробничих запасів є товарно-транспортні накладні, приходні ордери, накладні, приймальні акти тощо. На матеріали, що надходять без супровідних документів (невідфактуровані поставки), складають акт приймання. Для оприбуткування матеріалів або виробів власного виробництва і в разі внутрішньої переда-чі пишуть накладну. Накладною оформляють також здачу на склад відхо-дів виробництва, залишків від ліквідації основних засобів (малоцінних і швидкозношуваних предметів). Важливим елементом документального оформлення операцій з обліку матеріалів є облік доручень. Доручення на одержання товарно-матеріальних цінностей підприємство видає лише власним працівникам. Усі видані доручення мають бути зареєстровані бухгалтерією. У дору-ченні перелічують усі матеріальні цінності, що мають бути отримані, коли вони не зазначені в документі, номер і дата якого проставлені з лицьового боку доручення. Особа, котрій видане доручення, зобов’язана не пізніше наступного дня після одержання цінностей подати до бухгалтерії докумен-ти про виконання доручень і здачу на склад матеріальних цінностей. Основну масу матеріалів відпускають для виробничого споживання або на господарські потреби. Крім того, можливі випадки реалізації непо-трібних матеріалів. Iноді матеріали переміщують від складу до складу. Документальне оформлення видачі матеріалів зі складу залежить від різних умов: технології й організації виробництва, частоти відпуску; в усіх випадках у документах, які відбивають видачу сировини та матеріалів, має бути зафіксовано, кому, що, скільки, на які потреби відпущено. За характером документи на видачу зі складів сировини та матеріалів поділяють на разові, нагромаджувальні та лімітно-нормативні. Видачу ма-теріалів зі складів оформляють з допомогою лімітно-забірних карток, ви-мог, накладних, забірних листків (карток), нагромаджувальних відомостей. Використання лімітно-забірних і забірних карток значно зменшує кількість документів. Для продажу, реалізації і безкоштовної передачі матеріальних цін-ностей за розпорядженням інших організацій склада- ють накладну на відпуск матеріалів на сторону (форми № М-14 або М-15). Останнім часом поширився бездокументний відпуск матеріалів у виробництво. При цьому зберігається принцип лімітування, оскільки в картці зазначають ліміт відпуску та інші дані. Внутрішнє пересування сировини і матеріалів зі складу на склад офор-мляють спеціальною накладною (форми № М-12 однорядкова і М-13 — ба-гаторядкова) або іншими документами галузевого характеру.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Облік виробничих запасів» з дисципліни «Бухгалтерський облік»
