Питання добра і зла можуть розглядатись лише в контексті еволюції живого розумного Всесвіту. Інтуїтивно, або виходячи з уявлень суспільної моралі ми ділимо все на чорне і біле, гарне і погане, позитивне і негативне... Та чи дійсно так воно і є? В людині поєднані риси біологічної і суспільної істоти. Мета ідеальної біологічної істоти вижити за всяку ціну і розмножитись. Все, що може слугувати цій меті, “морально”. По тундрі ідуть двоє. Їстівні припаси скінчились, до найближчого “шматка хліба” сотні кілометрів. Або загинуть обоє, або сильніший має з’їсти слабшого... У річці тоне людина, на березі стоїть чоловік. Рятувати чи ні? Якщо то жінка і її врятувати, то це перспектива продовження роду. А якщо чоловік? Врятуєш, а він з’їсть твій хліб, та ще й може забрати у тебе твою жінку... Це біологічний конкурент, його краще позбутись... У біологічному світі виживає більш пристосований. Той, хто володіє достатньою територією, енергією, потоками їжі і інформації. Іншими словами – достатнім життєвим простором. Що ж робити тому, хто виявився не конкурентноздатним? Один із варіантів – об’єднатись у товариство за інтересами. У суспільстві з цього приводу існує багато приказок, на зразок “гуртом і батька легко бить”, не кажучи про полювання “на мамонта”. Одним із прикладів ефективності подібних об’єднань (можливо не найкращим, але показовим) є “банда”, або товариство, що грабувало “товар” на “великій дорозі” (від слова “товар” – яким називали тварин, що служили податком в Золотій Орді – і від якого пішла назва тих, хто цей товар грабував – товаришів). “Товар” охороняли озброєні воїни і якщо мій товариш б’ється, а я сидітиму в кущах, то може загинути товариш, а потім і я без “продукту існування”. Як результат у банді товаришів виникає “товариська мораль”, перші заповіді сумісного буття людей не пов’язаних родинними зв’язками: один за всіх і всі за одного, не вбий, не бери чужого, не прелюбствуй, поважай старших та тому подібне. Зрозуміло, що ці заповіді (морально-етичні кодекси) відносяться лише до членів своєї “банди”. Бо якщо десь поряд з’явиться інша “банда”, то вона захопить “товар”, а твоя залишиться без засобів до існування. Тож до іншої “банди” мораль своєї не відноситься, конкурента необхідно знищити. Показовою в цьому відношенні є Біблія ( в перекладі з івриту “книга”). В “п’ятикнижжі” Мойсея, в книзі “Левіт” приведені заповіді бога Ягве єврейському народу, пізніше повторені І. Христом у “Нагорній проповіді” і нині відомі в усьому суперхристиянському етносі. Але той же бог Ягве наказує вирізати всіх ханаанців у Палестині невірних, гоїв) для звільнення життєвої території від конкурентів – корінних жителів Палестини. Мораль бога Ягве не відноситься до гоїв, вони поза законом. Пізніше великий пророк людства Ісус Христос поширив заповіді старозавітної Біблії на все інше людство, але за межами її дії залишилась вся біосфера, весь живий і розумний Всесвіт... На відміну від ідеальної біологічної істоти, соціально-ідеальна має жити не для себе, а для товариства, об’єднаного єдиними умовами існування і виживання, єдиною метою досягнення бажаного. Ідеальна соціальна особа має без вагань “закрити амбразуру ворожого дзоту заради загального успіху. Але подібна мораль стосується не всіх членів “банди”, а її рядових членів. Отаман банди не пошле на амбразуру свого сина; в банді теж є свої хижаки і свої вівці, своя конкурентна боротьба за територію виживання. Навіщо ризикувати собою, коли можна використати іншого? Чому не привласнити кращий чи додатковий продукт, якщо я “на чолі”, або сильніший, хитріший, спритніший? У сучасному світі не існує людей повністю ідеальних як біологічно, так і соціально. Бо якщо ти не хижак, то ти жертва; якщо ти не експлуатуєш інших, то експлуатуватимуть тебе. А з іншого боку, завдяки законам розвитку і будови біоценозів, кожний хижак є жертвою іншого “хижака”. Біосфера, як і Всесвіт, побудована на принципі “взаємопоїдання” на замкнутих контурах життєдіяльності. На суспільному контурі життєдіяльності людства завжди присутні два полюси, дві тенденції: виживання особистого і суспільного, колективного, при цьому в колективі виживати краще, ефективніше. Та як тільки з’являються інші подібні “товариства”, виникає і необхідність боротьби за територію існування власного. В залежності від ситуації конкурента або знищують, або підпорядковують власним інтересам, перетворюючи його в жертву. Останнє набагато ефективніше, бо розширює і розбудовує територію та можливості твого “товариства”: ордена, партії, церкви, мафії, угрупування, держави, родового клану в середині етносу і етносу між інших етносів. Стійкість якого-завгодно подібного соціального утворення складається із двох кодексів: морально-етичного по відношенню до членів свого об’єднання і “неморально-етичного” по відношенню до конкурентного зовнішнього оточення. В свою чергу кодекси теж діляться за напрямком дії на конкретних індивідів і на суспільні утворення. Морально-етичні кодекси позитивної побудови і розвитку суспільства добре виписані в великих пам’ятках духовності людства: Авесті, Риквідах, Махабхараті, Бхаватгіті, Біблії, Євангеліє, Корані, Повчанні Володимира Мономаха. Про неморально-неетичний кодекс мова йде лише в “закритих”, “для обмеженого користування” джерелах інформації, призначеної для “Вибраних”. Щоб людина, колектив, етнос не чинили опору хижакам, необхідно позбавити їх знання законів експлуатації “овець” “хижаками”. Але для того, щоб людина розуміла закони будови оточуючого її розумного живого Всесвіту і могла приймати самоусвідомлені рішення, вона має знати і розуміти обидва полюси соціального устрою Людства. Які ж заповіді (принципи) лежать в основі “полюса зла” по відношенню до людини і до суспільних об’єднань?
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ідеальна людина» з дисципліни «Русь»
