«Скази Захарихи» та «Листи до Ока Божого», Скрижаль Ора
Після тотального знищення писемних свідчень історії Русі-України християнською церквою в XІ – XVІ сторіччях , імперською владою Росії в XVII – XIX сторіччях та фальсифікації і переробки деяких рукописів під запити імперії практично нічого не залишилось для писемної реконструкції прадавньої історії України. І все ж , не зважаючи на всі зусилля завойовників , територіальних і духовних , збереглось кілька, із визначальних, пам′яток серед яких «Велесова книга» , «Листи до Ока Божого» та «Скази Захарихи» ( останні в епічному переказі кобзарів і гуслярів ), Скрижаль Ора. Якщо про історію Велесової книги та її зміст написано доволі багато, то про два інших джерела не знає навіть більшість істориків. Найбільш інформативними після Велесової книги є «Скази Захарихи» , що за змістом описуваного періоду історії мають передувати ВК (Велесовій книзі) . «Скази Захарихи» входили до літературного спадку залишеного Ю Миролюбовим – першим дослідником Велесової книги . Скази вперше надрукував у шведському журналі «Facts» Володимир Штепа. «Скази Захарихи» охоплюють величезний проміжок часу , близько 7000 років і в останній частині перетинається з ВК , де мова йде про період , що передував Київській Русі. Крім того у Сказах і ВК дуже схожа мова і дух розповіді (Facts.-NVI.-1992). Можливо ,що Скази це взагалі перша частина ВК , тим більше , що дощечки Велесової книги були двох видів : одні скріплювалась по широкій стороні , другі – по вузькій. Скази Захарихи ,надруковані в 20-томному збірнику праць Ю.Миролюбова в неопрацьованому вигляді , обробили , дослідили і видали їх ентузіасти історії Русі Валентин і Юлія Гнатюки в книзі «Сказания о стародавних Временахъ».- М.: Белые альвы, 2003.-144 с. Для зручності Скази розділені по часовому принципу на 5 глав. Найбільш цікавою є перша глава «Сказання про Землю Ойразьку», в якій мова йде про життя Русів-Ойразів на благодатному острові (півострові ?) і як ця земля за одну ніч зникла в пучині вод: …Земля затремтіла і до води пішла , а гора Меру стала вогнем горіти… Частина людей рятувалась на кораблях , а зранку уже побачили , що позаду, де земля була , нічого не залишилось, тільки море кипіло … Тоді коли південь не там був, і коли в небі два місяці було , а тепер лише один ходить (сказ про Сораву і Русаву)… Катастрофа, про яку іде мова, відбувалась тоді, коли між Чорним (Руським) морем і Білим (нині Середземним) уже була «Велика Протока» , оскільки Руси-Ойрази після знищення своєї землі попливли на південь і через три дні побачили берег , потім ввійшли у Велику Протоку і попливли далі на «полудень» до Єгипту .Велика Протока за М. Чмиховим утворилась близько 5,5 тисяч років до нашої ери під час Дарданового (Девкаліонового) потопу, а тому наступний великий катаклізм, згідно з 1596 циклом Чмихова, мав відбутись десь на початку IV тисячоліття д.н.р., саме тоді коли зароджувались Шумерська і Єгипетська цивілізації. Вельми симптоматично, що в Сказах говориться: «… сім тисяч літ ми Ойразами-Русами звемося на Землі нашій…». Якщо до 4000 років добавити 7000 літ то отримаємо час близько 11000 р.д.н.р., або гіпотетичний час загибилі Альтланда і Атлантиди. В Сказах також стверджується, що Боги живі не були Русами, а першим Русом (першим вождем) став Януш, або Мануш, що отримав назву першолюдини (в індійському епосі розумної людини, в романо-германських мовах ман - мужчина, чоловік). Про форми державного правління у Ойразів мовиться так: «У наших пращурів цар Сварог і під ним ще тридцять царів було, і кожний був йменням Бога названий. І всі вони були Богами живими, і носили їх імена. Крім тих царів були царі дальні і всі вони Сварогу-царю підкорялись, і всі його беззаперечно слухались…». Після загибелі Землі Ойразьської руси на чолі зі Сварогом попливли шукати Єгипту, та не знайшли і оселились в землі Могучарській, землі Сеймській, Хоропській і Сіндській. І жили Руси на Самарі, на землі Богучарській, на семи річках: Сеймі, Хоролі, Самарі, Інді (один із рукавів стоків Дніпра, що впадав в Молочне озеро, нині Азовське море). Рештою із семи рік були інші притоки Дніпра, швидше за все Десна, Сула і Ворскла, бо в тих же дощечках ВК говориться: «… а та Земля тягнеться від нас до Полян і Дреговичів, і Руси досягають моря, і гір, і степів полуденних – і це є Русь. Боги нам кажуть: Ходіть з Руссю і ніколи з ворогами (дощ.24в)». Після того як руси-ойрази обжились на новому місці цар Сварог з частиною ойразів поплив на полудень знову шукати Єгипту і не було його 30 років. А коли Сварог повернувся, то сказав, що знайшов землю Єгипту, і що там було все не по Праві, що став він царем у тій землі, щоб навчити людей жити сімейно(сім’ями), навчити їх робити зброю, землю орати, скотину розводити, бо вони не знали нічого з того, що знали Руси… Після повернення в землі могучарскі зібрав Сварог усіх райців-ойразців і сказав «Сім тисяч років звемося ми Ойразами-Русами на землях наших і ніхто не зміг подолати силу руську. Ви Руси, Тавр-руси, Русави, Боруси, Руси і Гета-Руси, Могучари і Хоропи,тож знайте, що всі ви ойрази». В другій главі Сказів розповідається про війни з Вавилоном і Персією, коли руси влітку пасли свої табуни по Донцю і Дону, а взимку йшли за ріку Аракс в Азербайджані(кінець VII, початок VI сторіччя д.н.е.), де і мали себе боронити від вавилонян і персів. В третій та четвертій главах мова йде про пращурів наших кіммерів(сумерів) і скіфів-русів, що кочували на возах по степах, та ще про те як спільно з іншими слов’янами боронили свою землю від ойранців(іранців). В четвертій главі мова йде вже про те, що кімери мали залізні мечі, в той час як в степах Криму ще користувались бронзовими. У п’ятій главі знаходимо розповідь про прихід на Русь «кельчі»(кельтів-готів?) в Vст. д.н.е. і що була вона рудою і білою. У шостій мова йде про війни і торгівлю з греками, у сьомій про взаємовідносини з Римом, у восьмій про Яруслан (Єрусалим), в дев’ятій про війни з готами, гунами, обрами і уграми і, нарешті, в десятій- про «становлення Київської Русі». Не варто переповідати самі «скази», з ними краще познайомитись безпосередньо за книгою Гнатюків.І все ж варто виділити окремо одну важливу світоглядну рису наших пращурів із сказання про Усулу Доброго: …був би хліб та мир, а що зайвого – те не потрібно. Бо від зайвого жінка портиться, сини гуляють, роботу кидають, дочки по чужих людях розходяться, і від лишнього людина залишається на одинці з собою – всім зайва… Ще одним важливим історичним документом із історії наших пращурів можна вважати послання оріян косакам «Листи до Ока Божого». Древній манускрипт, писаний прадавньою українською мовою, віднайшов В.Войнич у 1912році в італійській ієзуїтській школі «Мандрагон». Разом з ним знайшовся лист ректора Празького університету Й.Марчі від 1666 року до свого вчителя А.Кірхера з проханням розшифрувати пам’ятку. Кірхер розшифрувати рукопис не зміг і лише в семидесятих роках минулого століття вивезений до Сполучених Штатів рукопис розшифрував слов’янознавець Д.Стойко. В рукописі подане послання вірників бога Ора прихильникам іншої віри – Ока Божого. Під Оком Божим ймовірно йдеться мова про місто волі(культовий центр О-Ра-Бога) з вимогою поваги до Січі, Лугу, Коси та Коша. І хоча цей рукопис не містить якихось особливих історичних відомостей,. він дає додаткову інформацію про вірування наших пращурів та версію про походження слова «козак» від іншого «косак». Справа в тому, що за відсутності гострих інструментів для стрижки легше було заплести довге волосся в косу, щоб воно не мішало, особливо під час бойових дій. Тож спостерігаємо на стародавніх гравюрах воїнів різних народів із заплетеними в коси волоссям не лише на голові, а й на бороді. Одне з племен, що відносилося до наших пращурів, носило коси і називалось косаками, а вже пізніше ця назва перейшла і до козаків. Останнім часом все більшого визнання набуає ще один писемний свідок Велесової Русі – „Скрижаль Ора”. В 1808-1990рр.німецький археолог Фелікс Фон Луман знайшов у Самалі статую головного божества оріїв, відомого в літературі як статуя Гаради (статуя бога). На цій статуї міститься напис у мові русів, так само як і написи на будівлі Самаль у Нерабії (Сірія) VII ст..д.н.д. Зведений текст можна вважати фрагментами втраченого на сьогодні тексту культової скрижалі Оріїв, в якій приведені основні світоглядні настанови. Починаються настанови оріям так: «Велике у полі ще учи ма ори. Ухо Ора є ще, як но ви ори. Нож наге ухо ще то але. Це ми ж Єго ма, ори ми бо є ще. Но ухо, що учи бо ще но ма? Їгол учи, ора. Ма Ора учи. Вої, учи Ора. Вої поуче Ор і кому ви є, уче суще. Се учи. Усе уче Ор, усе пода то Ор де є ми. Ма го учи ухо, що бо ще но Ор сипе? По що ж?» Зміст цього уривку приблизно такий : перед вами Велике поле знань, яке ви повинні знати як Ори. Ор звертається до вас, оріїв: навчиться слухати його! Ор говорить до вас так само, як говорить і навчав нас. Але ви ще не готові стати справжніми Оріями. Даємо вам це вчення; якщо ви Орії – ви його сприймете. Знання дасть вам Ор, якого ви не відчуваєте, але ви вої і повинні це зробити. Всього навчить Ор, хто ви є, і звідки ви, і хто над вами, і де ми. Навчиться чути його, бо який сенс йому давати знання, як ви його не чуєте… І далі: для того, щоб відкрити ухо, потрібно стати нічим, відійти від зовнішнього, досягти стану без сторонності, споглядати світ «збоку». Вчиться не думати в той час, коли слухаєте Ора. Пам’ятайте, що ми є Ори усі… Ор почав вас вчити і являє вам свою силу. Поступово ви візьмете її, бо всі ви його діти і він думає про вас. Раніше ви були дітями Кия і він вас вчив, а тепер прийшла пора Ора. Тіло Ора уче і силу дає. Тож слухайтесь Ора і прийде світло до вас і розуміння істинного… …Ви діти Ора, ви воїни Ора, ви тіло Ора. Повірте в Ора і будете рухатись вперед. Там чекає на вас воля. Не бійтесь відректись від тіла, сприйняти науку Ора. Рух – це сила і Ор є прояв її. Ви всі під захистом Ора, нічого не бійтеся. Не тримайтесь за зовнішнє, будьте «гой» вільні, тоді сприймете науку Ора. Не витрачайте час на розвиток розуму (так як ви це робите?), це відводить в бік, не дає необхідного розвитку. Від цього ваше горе. Слухайте тільки Ора ви повинні розуміти, що це не ви боїтесь Ора, а ваш розум і тіло його лякаються, бо не хочуть, щоб ви вийшли спід влади розуму і взяли власну силу… …Тіло (рать) це могутня сила Ора. Завдяки тілу ви можете тримати силу Ора. Тіло утримує дух на землі. Воно є знаряддям зв’язатись, постійно його розвивати. Тіло залежить від свідомості і щоб підняти «Дух займіться вихованням сили духу, яка лежить у поширенні»... …Хочете піднятись до нашого рівня, забудьте науку Кия, який вчив лише підкорятись не мислячи (часи, коли ори називали себе сваргами, народи, що переслідує в житті щастя.) Не згайте ту силу, що йде від Ора. Станьте і зверніть свою увагу довкола. Ми існуємо так само, як існуєте ви, маючи тіло невидиме оку. Всі знання отримаєте через нього. Бо є у вас все що вам потрібно. Завдяки розумові здійснитись можна, зрозумійте тільки, про що іде мова. Через Ора отримаєте досить сили, щоб піднятись до нашого рівня. …Знання Ора розлито в довкіллі. Всі ті знання від Бога, але Бог належить не проявленому. Тому основу знань дає вам (розбудований Бог у світі проявленому) Ор. Ор вчить вас бути незалежними від зовнішнього, бо саме так розривається ваша внутрішня суть. І доки вона розкрита у вас, вам потрібно вчитись у Ора… У записі знайденому у Неробі (північна Сирія) на креслення мас такий узагальнений зміст: «Усі ви можете зрозуміти Ора, стати його послідовниками, тільки необхідно прислухатись до його порад. Прийде час і зрозумієте нас, повірите в свою силу. Ми любимо вас і віримо в вас, з нами Бог. Через Ора отримаєте знання коли вас стане багато, ви станете непереможними. Вивчайте науку Кия, там багато правди; але йдіть вище, ми вас навчимо. Є Отець, який над всіма нами і який нас навчає жити у правді. І лише тоді виправдаються всі ваші сподівання…»
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««Скази Захарихи» та «Листи до Ока Божого», Скрижаль Ора» з дисципліни «Русь»
