Переміщуючись вверх, магма не завжди досягає денної поверхні. Основна частина її проникає в земну кору і на тій чи іншій глибині повільно застигає, кристалізується з утворенням інтрузій (від лат. іЩгисІо - уштовхую) - тіл різноманітної форми (рис. 12.6). За гли биною залягання їх поділяють на глибинніїа напівглибинні(Свин ко, 2003). До найбільш характерних глибинних плутонічних тіл належать батоліти та штоки. Напівглибинні інтрузивні тіла за співвідношен ням із оточуючими їх породами, в свою чергу, поділяються на згідні (залягають між шарами гірських порід) і незгідні(такі, що перети нають вмісні породи під різними кутами). Прикладами згідних інтрузивних тіл є сілли (або пластові інтрузії), лаколіти, лополіти, факоліти; незгідні інтрузії - дайки, неки, жили.
Е
В
Рис. 12.6. Форми залягання інтрузивних магматичних порід: а — батоліт; б - шток; в - сілла; г - лаколіт; д - лополіт; е - факоліт; є - дайка
Не вдаючись до характеристики інтрузивних утворень, розгля немо подальше перетворення магми. З моменту виникнення магми в осередку і до формування з неї гірських порід магматична речовина зазнає складної еволюції. Цей процес отримав назву диференціації магми. За сучасними уявленнями, магматичні осередки виникають на різних глибинах. Основні глибинні магматичні осередки знаходять ся у верхній мантії на глибині понад 100 км, що доведено спеціаль ними сейсмічними дослідженнями земних надр під великими вул канами. Периферійні, чи проміжні, осередки, можуть знаходитись на менших глибинах як у мантії, так і в земній корі навіть до декіль кох кілометрів від поверхні (наприклад, 5...6 км під Везувієм). Експериментальними дослідженнями встановлено можливість виникнення магматичних осередків у гранітному і осадовому ша рах земної кори на глибинах 10...15 км при температурі 700...800 °С. Цьому сприяє проникнення з глибини високотемпературних легкорухливих флюїдів (від лат. fluides - текучий), що впливають на речовину земної кори. В умовах дуже високих температур і тиску магматична речови на однорідна. Проте при підйомі магми по тектонічних тріщинах та відповідному зниженні температури відбувається її розподіл за щільністю, тобто за хімічним складом. У результаті магматичної диференціації речовина розшаровується на дві частини: зверху
скупчуються більш легкі компоненти магми (Бі, А1), внизу - більш важкі (Ее, Са, тощо). Причому нижче певної температури ці дві фракції не змішуються. Це явище називається ліквацією. Подальше переміщення магми в земній корі супроводжується її охолодженням та виникненням центрів кристалізації окремих міне ралів. Так наступає другий етап диференціації магми - кристаліза ційна диференціація, в ході якої спочатку виділяються тугоплавкі сполуки (ферум і магній силікати), згодом - легкоплавкі (сполуки Калію і Натрію). Таке розділення первинної магми на частини є першопричиною різноманітності інтрузивних магматичних порід. В кінцевому підсумку диференціація магми за щільністю призвела до утворення суттєво різних шарів земної кори: нижнього більш щільного базальтового і менш щільного гранітного зверху. Це за гальна схема диференціації магми. Процес диференціації магматичної речовини - тривалий і склад ний. На його хід можуть впливати багато факторів. Під впливом тектонічних сил важка магма може бути витиснута вверх, де вона застигає у вигляді дайок. Диференціація магми може ще більше ускладнюватися її взаємодією з вмісними породами, змінюючи при цьому хімічний склад магми.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Інтрузивний магматизм» з дисципліни «Геофізична екологія»
