Припинення виверження вулкана не означає остаточного закінйого діяльності. Вплив магматичного осередку проявляєтьі и у виході газових струменів (фумарол, сольфатар, мофет) і гаря чих джерел по тріщинах на схилах вулкану, утворення гейзерів і •ір н н я
грязевих вулканів. Всі ці прояви об’єднуються під назвою поствул канічні (від лат. post - після) явища. Гейзери - це періодично фонтануючі пароводяні джерела. Свою назву вони отримали в Ісландії, де вперше були виявлені. Поши рені в США, Новій Зеландії, на Камчатці (рис. 12.4).
Рис. 12.4. Долина Гейзерів на Камчатці
години. Температура води біля поверхні становить 93 °С. Через високу мінералізацію води з неї осаджуються специфічні породи гейзерити, які й складають конуси гейзерів. Гідротерми. Крім гейзерів в областях сучасного вулканізму (на Курильських островах, Камчатці, Кавказі та в багатьох інших ре гіонах) відомі постійно діючі гарячі джерела - гідротерми, або тер мальніджерела. Температура води в цих джерелах коливається в межах 70... 100 °С. Гарячі джерела завдяки розчиненим у них міне ральних сполукам мають лікувальні властивості, широко викорис товуються у бальнеології. На їх базі функціонують відомі в світі курорти (наприклад, Карлові Вари в Чехії, води якого зігрівають ся підземним теплом згаслого вулкана). Гарячі джерела виносять на поверхню багато кремнезему, який відкладається навколо дже рела у вигляді кремнистого туфу і може утворювати конуси. Дже рела, збагачені СаС03 відкладають його у вигляді вапнякового , туфу, чи травертину. У багатьох регіонах світу (Апшеронський і Керченський півост рови, на Сахаліні, Камчатці, в Туркменистані) діють грязевівулка ни (сальзи). Перегрітою водяною парою і газами через відносно невеликий вихідний отвір на поверхню виштовхується грязь. У ре зультаті періодичного викиду грязі формуються конуси з кратером на верху. Висота конусів зазвичай становить 1...2 м, проте відомі випадки, коли висота їх досягала 400 м. Виверження грязі відбу вається відносно спокійно, інколи воно супроводжується утворен ням невеликих фонтанчиків. При цьому формуються грязеві пото ки, які стікають схилами конуса (рис. 12.5).
У товщі гірських порід міститься підземний резервуар, заповне ний водою. Від нього до поверхні веде коліноподібний канал, що закінчується невисоким конусом з отвором у центрі - грифоном. Весь канал заповнений перегрітою водою. Її температура в гри фоні може бути 90...98 °С, а в глибині каналу вона значно вища і досягає 125... 150 °С й більше. Внаслідок підтоку глибинних висо котемпературних вод на глибині періодично відбувається інтен сивне пароутворення. У результаті колона води в грифоні піднімається. Оскільки нагріта вода потрапляє в умови меншого тиску, наступає кипіння й відбувається викидання води та пари. Після виверження канал поступово заповнюється підземною во дою, частково водою, викинутою при виверженні й стікаючою назад в грифон; на деякий час встановлюється рівновага, пору шення якої призводить до нового пароводяного викиду. Висота фонтанів може досягати кількох десятків метрів. Так, Великий гей зер в Ісландії (ісл. Geyser) фонтанує на висоту близько 30 м через кожні 24... 30 год, а гейзер Старий Служака в Йеллоустонському національному парку в США викидає воду на висоту 50 м кожної
Рис. 12.5. Грязеві мікровулкани
Грязеві вулкани виникають не лише в умовах вулканізму, але і в нафтогазоносних місцевостях. В цьому разі винос грязі на поверх ню здійснюють гази не магматичної, а вуглеводневої природи.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поствулканічні явища» з дисципліни «Геофізична екологія»
