Радіоактивність окремих складових гідросфери неоднакова. Найбільша концентрація Яа і и властива водам озер, у яких середній вміст цих елементів становить відповідно 10 1 і 8-Ю'6 кг/м3. У воді 3 озер і річок є практично усі радіоактивні елементи, концентрація яких тут значно коливається. Річкові води містять 2-Ю1 г/м3 И.а і 0 0,610 6г/м3и. Вміст радіоактивних елементів у річкових потоках змінюється в широких межах залежно від концентрації радіоактив них речовин у гірських породах, що підстилають русла річок. Ви сокий вміст и у великих озерах пов’язаний там з процесами його повільного накопичення. Річкова вода щорічно виносить в океан близько ЮтІІ, який осідає у відкладах, переходить з них в осадові породи. В Світовому океані є понад 4101 кг урану (210-6 кг/м3 Це приблизно в 104разів 2 ). менше, ніж у вивержених гірських породах. У морську воду потрапила значна кількість радіоактивних ізо топів антропогенного походження внаслідок випробувань атомної зброї, роботи ядерних реакторів на військових підводних човнах і криголамах, скидання контейнерів з відходами атомних електро станцій. Загальна радіоактивність, привнесена у Світовий океан лю диною, оцінюється в 5,5-109 Кі. Радіоактивність підземних вод найповніше вивчена щодо вмісту и, концентрація якого змінюється у широких межах від 1-Ю8 до 2 г/л. Найбільші концентрації його зустрічаються у кислих рудни кових водах.
18
183
252
299
315
320
324
327
329
329,5 329,7 333
З даних таблиці 10.4 видно, що інтенсивність космічних променів із висотою різко зростає, проте на значних висотах цей ріст дещо уповільнюється. Відносно природи космічних променів, то більшість дослідників тривалий час дотримувались думки, що з урахуванням їх великої проникаючої здатності, вони є електромагнітними хвилями малої довжини. Акад. Скобельцину Д. В. у 1929 р. при роботі з камерою Вільсона вдалось виявити на отриманих ним знімках траєкторії ча сток, які за їх енергією переважали будь-які частки радіоактивного походження і котрі могли бути характерними для дії космічних про менів. Кожної секунди через межу земної атмосфери в напрямку зем ної поверхні на площину в 1 км2з Космосу влітає понад 1000 ре лятивістських частинок. Вони називаються космічним промінням. Походження більшої частини променів пов’язане з грандіозними вибухами т. зв. наднових зірок у нашій Галактиці. Ці космічні про мені (первинне космічне випромінювання) дуже ізотропні (фізичні властивості їх є однаковими у всіх напрямках тіл), їх потік стійкий
Вміст Яа в підземних водах добре корелюється з загальною мінералізацією вод. Для більшості підземних вод характерним є присутність радо ну, який вільно мігрує по тріщинах гірських порід, розчиняється у природних водах, переноситься на значну віддаль від місця свого утворення. У більшості випадків концентрація Яп у багато разів перевищує ту, яка відповідає радіоактивній рівновазі з розчиненим у воді Яа. Підвищена концентрація радону спостерігається у зонах тектонічних порушень. У породах з нормальним вмістом розсіяного и і Яа концентра ція Яп залежить від петрографічного складу їх. У водах осадових і основних магматичних порід кількість Яа коливається в межах 5... 12 Бк/л, тоді як у кислих магматичних і метаморфічних породах може досягати 15...80 Бк/л. Концентрація радіоелементів атмосферного походження у під земних водах нижча, ніж у поверхневих. Особливими властивостями відрізняються води нафтових родо вищ, в яких вміст Яа збільшується з наближенням до покладів нафти і досягає до 108г/л. Вміст и, навпаки, поблизу покладу незначний (рідко 10'7г/л) і підвищується з віддаленням від нього (до п-10 5г/л). *** Порівняння радіоактивності окремих геосфер свідчить про те, що найбільших значень вона досягає в земній корі, де и, Тії, К скуп чені у верхніх шарах і з глибиною їх вміст зменшується. Внаслідок радіоактивності Землі проходить повільна вікова зміна її хімічно го складу: зменшується кількість радіоактивних елементів, зростає вміст радіогенних речовин. Тверді залишки радіоактивного розпа ду залишаються у літосфері, газоподібні - переважно надходять в атмосферу при різних рухах земної кори.
Взаємодія іонізуючих випромінювань із тканинами рослин. При осіданні радіоактивних речовин із атмосфери на поверхню грунту і рослинність несгабільні ядра продуктів поділу розщеплюються з виділенням а- і Р-променів, котрі опромінюють рослини забрудне них територій. При проходженні радіоактивних випромінювань че рез живу речовину відбуваються складні процеси. Загалом біоло гічний вплив іонізуючого випромінювання умовно можна поділи ти на: 1) первинні фізико-хімічні процеси, які відбуваються в моле кулах живих клітин і навколишнього субстрату; 2) порушення функцій всього організму як наслідок первинних процесів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Радіоактивність гідросфери» з дисципліни «Геофізична екологія»
