Нижче земної поверхні в товщі ґрунтів і гірських порід, в їх по рах і тріщинах містяться підземні води, яких приблизно в 37 разів більше, ніж у всіх озерах, ріках і болотах світу. Вони перебувають у трьох агрегатних станах - твердому, рідкому і газоподібному. В основному вода в надрах Землі знаходиться у рідкому стані. За
походженням підземні води діляться на інфільтраційні, седимен таційні, конденсаційні і магматичні. Інфільтраційні води утворюються при інфільтрації (просочу ванні) в ґрунт атмосферних опадів та інших поверхневих вод. Вони особливо поширені у верхніх горизонтах земної кори, де відбуваєть ся інтенсивний водообмін. До цього типу належать прісні підземні води, що використовуються для водопостачання. Седиментаційні води утворюються у процесі осіданні відкладів на дні водойм. Проте цей процес дуже повільний, до того ж при ущільненні морських відкладів вони втрачають значну кількість води. Конденсаційніводи утворюються при конденсації водяної пари н ґрунтах. Хоч вони мають обмежене значення, в окремих випад ках, зокрема, в пустелях, конденсаційні води відіграють основну роль у поповненні підземних вод. Утворення магматичних вод пов’язують із виділення їх з ости гаючих парів магми. Вперше їх виділив у 1902 р. австрійський гео лог Е. Зюсс, назвавши їх ювенільними. Питання про джерела маг матичних вод у наш час є дискусійним. За умовами залягання підземні води поділяють на ґрунтові, вер ховодку, надпластові і міжпластові. Ґрунтові води заповнюють пори і пустоти в породах, ґрунті. Кількість їх перебуває у прямій залежності від кліматичних умов місцевості - температури, інтенсивності атмосферних опадів. Ґрун тові води мають винятково важливе значення для забезпечення рослин вологою. За фізичним станом, рухомістю і доступністю для жиних організмів ґрунтову воду, в свою чергу, поділяють на паропо дібну, хімічно зв’язану, сорбційно зв’язану (або фізично зв’язану) і вільну. Верховодка - поверхневий водоносний шар малої потужності (1...2 м). Відзначається великою мінливістю рівня. Найкраще ви ражена на великих лінзах над водопроникними або слабо водопро никними породами. В посушливий період може повністю зникати. Надпластові води відрізняються від верховодки значним поши ренням і доброю вираженістю в усі сезони року. Широко викорис товуються для пиття. Міжпластові води розташовані між двома водостійкими шара ми. За характером напору ці води поділяють на безнапірніі напірні. Останні ще називають артезіанськими (від назви провінції Артезіа у Франції, де вони вперше були описані). Вони найчастіше нале жать до шарів, що залягають синклінально. Структури, що охоп люють декілька горизонтів артезіанських вод, називають артезі
анськими басейнами. Останні нерідко займають значні площі. Так, площа Московського артезіанського басейну становить 300 тис. км2 , а Дніпровсько-Донецького - 350 тис. км2. Одним із найбільших у світі є Західно-Сибірський артезіанський басейн площею 3 млн км2. Великі артезіанські басейни виявлені на території Австралії і навіть на півночі найбільшої пустелі світу - Сахари. Загальна площа ар тезіанських басейнів під Сахарою сягає 7 млн км2(1/4 площі Афри ки). Артезіанські води у верхніх пластах земної кори, як правило, дуже чисті й прісні, тому вони широко використовуються для во допостачання. Артезіанські води в деяких місцевостях мають високу темпера туру. Води з температурою 37...42 °С, називають термальними, вище 42 °С - гарячими. Гарячі підземні води знаходять все ширше застосування при опаленні житлових будинків, виробництві елект роенергії. Бурінням глибоких свердловин (10... 12 км) доведено, що в над рах Землі вода може існувати в рідкому стані глибше 5 км від по верхні, а в окремих випадках і глибше 10 км. З глибиною темпе ратура земної кори зростає, а тому все більше води перебуває у пароподібному стані. На значній глибині за високої температури вся вода переходить у пароподібну суміш. У надкритичних умовах за температури 374 °С для прісної води і 425 °С й вище для солоних насичених розчинів та тиску 21,8 МПа вода утворює своєрідну “во дяну плазму” - зникає відмінність між парою і водою, оскільки мо лекули води набувають швидкості газових, а її густина наближаєть ся до густини рідкої води. З глибиною рух вод сповільнюється, вони стають все більш со лоними і поступово переходять у розсоли - з концентрацією солей понад 50 г/л. Хімічний склад підземних вод залежить від гірських порід, з якими вони контактують. З катіонів найчастіше зустріча ються Н+ , К4, М§2+ Са2 , Ре2 , Ре3+ з аніонів - ОН, СІ', НСО 3, , + + ; С03\ 804 2 Крім того в розчиненому стані у воді є гази: С02, 02, 2 \ Н2, СН4 та ін. Від хімічного складу вод і їхньої температури зале жить їх розчинювальна здатність.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Загальні відомості про підземні води» з дисципліни «Геофізична екологія»
