Місяць - найближчий до Землі космічний об’єкт, за розмірами та будовою він схожий на планету. Радіус Місяця - 1738 км, тобто за своїми розмірами він майже вчетверо поступається Землі. Маса Місяця - 7,35-102 кг (1/81,3 нашої планети, атому на його поверхні 2
будь-яке тіло у 6 разів легше, ніж на поверхні Землі). Нахил орбіти до площини екліптики 5°08',43. Середня віддаленість його від Землі становить 384 тис. км. Рухається Місяць навколо Землі по еліптичній орбіті. Він по стійно повернутий до Землі однією стороною, однією півкулею, оскільки період його обертання навколо осі співпадає із періодом обертання навколо Землі. Лише у 1959 р. автоматичною міжпла нетною станцією “Луна-3” була сфотографована зворотна невиди ма сторона Місяця. На унікальних фотографіях не виявилося жод них ознак життя. Склад місячних поверхневих порід було вивчено з 1966 р., спо чатку за допомогою автоматичних датчиків на космічних апара тах, що фіксували радіоактивне випромінювання гірських порід та густину поверхневого шару ґрунту. Згодом на Землю було достав лено перші проби місячного грунту, добуті радянськими космічни ми апаратами та зібрані американськими астронавтами. Вперше людина ступила на поверхню Місяця 21 липня 1969 року (Нейл Армстронг і Едвін Олдрін, США). Поверхневий шар ґрунту Місяця - рсголіт(від, грец. ґі^об - по кривало) складається з різнозернистого уламково-пилуватого ма теріалу, сформованого внаслідок дроблення, перемішування і спікання місячних порід при падінні метеоритів. Він насичений інертними газами. Питома вага верхнього місячного шару - 0,8 г/см3. Потужність реголіту - 6... 10 м, іноді менша. Густина порід місячної кори досягає в середньому 2,8.. .2,9 г/см3, а товщина кори - 60...65 км. Основна маса Місяця складена твер дою речовиною силікатного походження з середньою густиною 3,35 г/см3. Середня густина місячної кулі - 3,34 г/см3. Прискорення сили тяжіння на поверхні становить 1,62 м/с2. Загалом хімічний склад місячних поверхневих порід близьких до земних: у них переважають О -41...42, 5і - 19...20, Ре - 15... 17, Са-7, А1 -6...7, М§- 4...7 %. Близький хімічний склад порід Міся ця та Землі, на думку деяких вчених, вказує на те, що обидва ці небесні тіла утворилися на порівняно незначній відстані одне від другого. Місяць формувався в колоземному “супутниковому рої” близько 4,6 млрд років тому. Основну масу Форуму та легкоплав ких елементів на той час вже було поглинуто Землею, чим і зумов лена відсутність у Місяця залізного ядра (Багров, 2000). Космічні і наземні дослідження показали, що Місяць - це вели чезна кам’яна куля, 85 % поверхні якого вкрито горами або “мате риками”. Решту поверхні займають місячні рівнини - “моря”, що розташовані в основному на видимій стороні Місяця. Поверхня Місяця має перепади висоти до 11... 12 км. Спостерігається безліч
приісрів розміром від кількох метрів до одного та більше кіломі ірів Вважають, що кратери мають як метеоритне, так і вулканіч ні' походження. Інтенсивні вулканічні процеси були властиві Міся цеві на ранніх етапах розвитку, а нині спостерігаються у послаб леній формі. Місячні породи мають досить високу відбивну здатність. Світить Місяць відображеним сонячним світлом, візуальне сферичне аль бедо 0,067. Магнітне поле < 4 гамм. 1 Ісвелика маса Місяця дає змогу йому утримувати лише доволі ро іріджену атмосферу, що складається з гелію та аргону. Атмо сферний тиск становить 107 в денні та 10 9 атм. у нічні години. Иідсутність атмосфери обумовлює значні добові коливання темпе ратури поверхні Місяця, яка опівдні нагрівається до 130°, а вночі досягає -160...-180 °С. Поверхня Місяця піддається безпосередньому впливу електро магнітного і корпускулярного випромінювання Сонця, а також ударів метеоритів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Місяць - супутник Землі» з дисципліни «Геофізична екологія»
