Домішки природних вод поділяють на неорганічні й органічні та мікрофлору і мікрофауну. Академік Л.А. Кульський розробив класифікацію домішок природних вод на підставі їхньої фазово-дисперсної характеристики, що дає змогу обґрунтувати методи їх усунення (табл. 3.4). Таблиця 3.4 Завись суспензії, емульсії, які зумовлюють мутність води, а також мікроорганізми і планктон Колоїдні розчини і високомолекулярні сполуки, які зумовлюють окисність і кольоровість води, а також віруси Молекулярні роз-чини/гази, розчинні у воді органічні речовини, які надають їй запаху й присмаку Іонні розчини / солі, кислоти, основи, які зумовлюють мінералізацію,кислотність або лужність Групи І II III IV 10-2 – 10-4 см 10-5 – 10-6 см 10-6 – 10-7 см 10-7 – 10-8 см
До третьої групи домішок належать молекулярно-розчинні речовини з розміром часточок 10-6 – 10-7 см, розчинені органічні сполуки (продукти життєдіяльності гідробіонтів, феноли, істинні фульвокислоти). Розчинені гази, переважно кисень і вуглекислий газ, майже завжди є в природній воді. Розчинений кисень надходить із атмосферного повітря, а також утворюється внаслідок фотосинтезу водоростями органічних речовин (вуглеводів) з неорганічних (Н3СО3, Н3О). Вміст О2 у воді зменшується через процеси окиснення органічних речовин і споживання його живими організмами під час дихання. Розчинений вуглекислий газ (СО2) у воді з'являється внаслідок біохімічних процесів окиснення органічних речовин, які містяться у воді та ґрунті, а також дихання водних організмів і виділення його під час геохімічних процесів. До четвертої групи домішок належать речовини, які дисоціюють у воді на іони, із ступенем дисперсності менше 10-7 см (солі, кислоти, луги, які зумовлюють мінералізацію, кислотність і лужність). У природних водах переважають здебільшого сім основних іонів – Na+, К+ Са2+, Мg2+ і НСО3-, SО42- Сl-. Катіони Н+, NН4+, Сu2+, Fе2+, Fе3+, Мn2+, Аl3+ та інші й аніони ОН-, СO32-, NO2-, NO3-, F-, Вr-, J-, НРO42-, НSO4-, НSiO3-, ВO2-, НS- та інші в природній воді трапляються у незначній кількості, проте їхній вплив на властивості і якість води іноді дуже великий. Загальний вміст солей у воді наближено оцінюють за величиною твердого залишку, під яким розуміють суму всіх домішок води, яку визначають випарюванням і наступним висушуванням попередньо профільтрованої проби. Якщо пробу не фільтрували, то вміст усіх домішок називають сухим залишком. За вмістом іонів (солей) у воді визначають загальний ступінь її мінералізації (М): мг/л, де – сума катіонів, мг/л; – сума аніонів, мг/л. Сумарну концентрацію катіонів кальцію і магнію, виражену в мг екв/л, називають загальною твердістю води. Загальна твердість – це сума карбонатної (тимчасової) і некарбонатної (постійної) твердості. Карбонатна твердість зумовлена присутністю у воді здебільшого гідрокарбонатів кальцію і магнію, вона майже повністю усувається при кип'ятінні води. Гідрокарбонати при цьому розпадаються з утворенням вугільної кислоти; в осад випадає карбонат кальцію і гідроксид магнію. Некарбонатна твердість зумовлена присутністю кальцієвих і магнієвих солей сірчаної, соляної та азотної кислот і при кип'ятінні не усувається. Загальна лужність визначається сумою аніонів слабких кислот, які можуть реагувати із соляною і сірчаною кислотами. Загальна лужність складається з бікарбонатної, карбонатної і гідратної лужності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Характеристики домішок води» з дисципліни «Раціональне використання та охорона водних ресурсів»
