У природі існує "ресурс", Доля якого показова не тільки з огляду на його запаси, відтворюваність, кількість тощо, а й з точки зору ймовірної долі самої людини. Йдеться про світ живих організмів, яких людина дуже довго розглядала саме як ресурс. Наприкінці XVIII ст. на північноамериканських преріях випасалося до 60 млн бізонів. Підраховано, що лише в 1871-1872 pp. було вбито 8,5 млн особин, а зимою наступного сезону трьома залізницями перевезли 1,5 млн шкір бізонів, які продавалися по 3 дол. за штуку. Сотні тисяч тварин убивали лише заради язика, який використовувався для приготування делікатесу. Отже, розв'язка настала скоро: в 1894 р. було забито останнього дикого бізона. Доля цих велетнів показова щодо хижацтва "людини розумної". Ще більшої шкоди людина завдає своєю буденною діяльністю. І якщо в минулі століття окремі види зникали за десятиріччя, то в XX ст. цей показник почав вимірюватися вже роками, місяцями, тижнями. Нині ж щодня, щогодини зникають окремі види тварин. Вважають, що ще до кінця нашого століття може зникнути приблизно 20% загальної кількості видів з біосфери. На жаль, трагедія поглиблюється ще й тим, що в переважній більшості ми взагалі не маємо уявлення про втрати. І справа не тільки в байдужості, а в елементарному незнанні. Показники кількості видів на нашій планеті, які здавалися такими незмінними, останнім часом почали переглядати. Сьогодні загальне число видів оцінюється не двома-трьома мільйонами, а, принаймні, на порядок більшим. Тому, щоб вберегтися самому, людство повинно кардинально змінювати своє ставлення до світу живого, перестати бачити в ньому лише ресурс.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Живі істоти як ресурс» з дисципліни «Екологічна культура»
