У життєдіяльності людини частка вторинних ресурсів переважає частку первинних. Нагадаємо, що первинні ресурси — це ті, які конче потрібні для існування людини (вода, повітря, земля, їжа); вторинні ресурси — це ті, які використовуються для видобування первинних (дерево, метали, мінеральні утвори, енергія тощо). Р. К. Баландін і Л. Г. Бондарев пишуть у зв'язку цим:
"Доки людина задовольняється "дармовими" природними ресурсами, як було до епохи неоліту, вона має невелику потребу у вторинних ресурсах. Але з появою змінених ландшафтів людина дедалі більше потребує для підтримання життя вторинних ресурсів. З розвитком машинного виробництва, індустріалізації (зі зміною феодалізму капіталізмом) вторинні ресурси починають за витратою енергії, праці і матеріалів переважати витрати на видобування первинних ресурсів, і це в ряді випадків несприятливо впливає на стан географічного середовища. Перехід до такого типу природокористування здійснювався протягом Середньовіччя".
Ця обставина знаменує віху чергового циклу екологічних криз. Давні збирачі та мисливці спричиняли зміни екосистем, насамперед винищуючи певні види тварин, вириваючи з них окремі ланки. У цьому випадку мали місце екологічні кризи першого типу. Другий тип еко-криз стосується періоду, коли землероби, скотарі, ремісники та воїни почали створювати стабільне джерело їжі. Він характеризується помітним нищенням вже цілих екосистем. Справа, однак, полегшувалася тим, що численність і розмаїття їх, зрештою, зберігалися. Тобто, деінде відтворювалися такі системи, а десь залишалися навіть незайманими. Третій цикл екологічних криз значно поглиблює цю тенденцію: починають зникати цілі класи екосистем, відчутної руйнації зазнають навіть планетні сфери, насамперед повітряна та водна, а також грунт і верхні шари літосфери. Дійсно, починаючи з Середньовіччя, а особливо з часів промислової революції, коли було винайдено парову машину та інші механізми, вилучення матеріалів з біосфери, вплив людини на природні процеси почали стрімко зростати, у багатьох випадках — експоненціально. Так, з початку XX ст. і до середини його видобуток нафти зріс у 80 разів, виробництво алюмінію у 25, цинку — в 4 рази, міді — в 5 разів. А видобуток таких матеріалів, як марганець, платина, нікель, кобальт, плутоній та ін., збільшився у тисячі й тисячі разів. Людина для споживання первинних ресурсів використовує дедалі більше речовин, енергії і процесів. Звісно, зростають добробут, комфорт, стабільність життя, але дуже часто ефект досягається прямо протилежний, тобто при цьому завдається непоправна шкода довкіллю.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ресурси первинні і вторинні» з дисципліни «Екологічна культура»
