Нинішня доба також вимагає позбутися ілюзій щодо ідеалів "чистої науки". Будь-яка галузь знань нині має бути сумірною з людськими цінностями, і, як виявляється, навіть у структурі самої теоретизації та у сформульованих законах відбиваються особливості людської ментальності, архетипи й категоріальні структури мислення і діяльності. Зрозуміло, що особливо це стосується екології, безпосереднє завдання якої — окреслити місце людини в довкіллі і змалювати перспективу їхнього існування. Мова йде також і про те, що знання, отримане в різних напрямах цієї науки, має бути зважене на терезах не лише істини та достовірності, а й добра, краси, зла, ганьби, буття. Зрештою, різні стратегії як природо-, так і людинокористування (екофобність та екофільність — відносно природи, демократія та тоталітаризм — антиподи людськості), змушують неодмінно зважувати ціннісну, аксіологічну вартість як діянь, так і знань.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Визнання людини вищою цінністю науки» з дисципліни «Екологічна культура»
