З 60-х років ХХ ст. у фізичній географії та екології великої популярності набув системний підхід. Предмети своїх досліджень (ПТК та екосистеми) географи та екологи почали трактувати як системи, знаходити їх системні властивості і описувати в термінах системного підходу. Щоб підкреслити системний характер предмета ландшафтознавства – ПТК, В. Б. Сочава у 1963 р. ввів термін «геосистема». Під нею він розумів ПТК, але як об’єкт, який має всі основні властивості систем і тому має досліджуватись насамперед як система. Між терміном «геосистема» в такому трактуванні і ПТК принципової різниці немає. За В. Б. Сочавою, геосистема являє собою «особливий клас керованих систем; земний простір усіх розмірностей, де окремі компоненти природи знаходяться в системному зв’язку один з одним і як певна цілісність взаємодіють з космічною сферою та людським суспільством». Хоч дефініцію геосистеми В. Б. Сочава сформулю-вав надто загально, з його праць чітко визначаються ключові позиції концепції геосистеми, яку розвивали його численні послідовники. Основні положення цієї кон-цепції: -геосистема – матеріальний об’єкт; її складають при-родні елементи, а антропогенні та людина розглядаються як зовнішнє середовище; -геосистемою вважається як елементарна ландша-фтна одиниця (фація), так і геосфера в цілому; -геосистема виділяється як об’єм простору, у межах якого геокомпоненти мають специфічний характер усіх типів зв’язків; -геосистема – категорія динамічна і проявляється за деякий проміжок часу. Важливий імпульс для розвитку концепції геосис-теми дав вихід у 1971 р. книги Р. Чорлі та Б. Кеннеді «Фізи-чна географія: системний підхід». У ній було проголошено ідею про множинність типів систем, які мають бути пре-дметами фізико-географічного аналізу. До цих типів вони віднесли системи морфологічні, каскадні, системи типу «процес – відгук», керовані (контрольовані). Геосисте-ми в трактуванні школи В. Б. Сочави за цим поділом належать до типу морфологічних. Натомість М. О. Гвоз-децький (1973) та К. М. Дьяконов (1975) запропонували вважати за геосистеми території, в межах яких діє одно-спрямований потік певної речовини, наприклад води, тобто надавали їм тільки каскадного змісту. Як геосис-теми в такому трактуванні розглядаються окремі схили, річкові басейни І—III порядків тощо. Д. Л. Арманд56 (1975) надавав геосистемам функціона-льного значення і розумів під ними процеси, які пов’язують між собою окремі регіони або геокомпоненти. Як геосис-теми він розглядав атмосферну циркуляцію, кругообіги води, органічної речовини тощо. Геосистеми Арманда належать до систем «процес — відгук» та керованих. Конс-труктивною рисою концепції Д. Л. Арманда є принцип виді-лення геосистем за певним процесом. З кінця 70-х років ХХ ст. усе більшого поширення набуває трактування геосистеми не як матеріального об’єкта, а як його моделі, абстрагованого відображення, розумової конструкції. Таке розуміння геосистеми поділя-ють німецькі геоекологи, О. Д. Арманд та багато інших. Згодом під терміном «геосистема» почали розуміти будь-яку територіальну систему як природного, так і соці-ального походження. Геосистеми можуть бути неоднако-вих типів і виділяти їх можна за різними принципами (за рі-зними системоутворюючими відношеннями). Таке тракту-вання геосистеми поділяють О. Д. Арманд, В. О. Боков, В. С. Преображенський, та інші географи; схиляється до неї також І. Крхо, поділяючи геосистеми на природні та соціальні. Цю ж пропозицію було зафіксовано в тлумач-ному словнику «Охорона ландшафтів». Ландшафтна екологія як природнича наука розглядає лише природні геосистеми. Виходячи з домінуючого та ви-правданого з методологічної точки зору трактування геосис-теми як загального поняття, можна подати таке її широке визначення: геосистема – клас полігеокомігонентних при-родних систем, які виділяються з реального тривимірного фізичного простору як його певний об’єм (реальний чи уяв-ний), у межах якого протягом деякого інтервалу часу при-родні елементи й процеси завдяки існуючим між ними та з зовнішнім середовищем відношенням певного типу (генети-ко-еволюційним, позиційним, речовинно-потоковим та ін.) упорядковуються у відповідні цим відношенням структури з характерними інваріантними ознаками та динамічними змінами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Становлення концепції геосистеми» з дисципліни «Ландшафтна екологія»
